Постанова

від 26.11.2024 по справі 333/3525/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 333/3525/22

провадження № 61-8003св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , державний реєстратор Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня Сергій Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня Сергія Вікторовича про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно

за касаційною скаргою адвоката Андросович Ганни Сергіївни як представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року у складі судді Холода Р. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С.

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати незаконними і скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С. В. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 09 жовтня 2020 року № 38647611 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок літ. Г-2, що на АДРЕСА_1 загальною площею 204,2 кв. м, житловою площею 83,8 кв. м.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 є дружиною, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_5

15 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11096047000 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав кредит у сумі 1 915 905,72 грн на строк до 20 серпня 2024 року. На забезпечення зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 15 грудня 2006 року № 11096047000/З (далі - іпотечний договір), на підставі якого в іпотеку передано спірний житловий будинок. Сторони домовилися, що вартість будинку становить 3 392 837,00 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, боржником за яким є ФОП ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, ПАТ «Дельта Банк» використав своє право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором та на підставі рішення суду стягнуло на свою користь 2 764 481,91 грн боргу за кредитним договором, видано судовий наказ і відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, тому іпотечний договір є припиненим.

Після смерті ОСОБА_5 1/2 частина спірного будинку перейшла до його спадкоємців - ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_2 (син). ОСОБА_1 стала власником 4/6 частини цього будинку, а діти - по 1/6 частині кожному. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2020 року у справі № 908/1419/14 було замінено ПАТ «Дельта Банк», як стягувача, його правонаступником - ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».

Постановою державного нотаріуса Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Ковнат А. В. і ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , з причин наявності заборони відчуження нерухомого майна та накладення арешту на нерухоме майно.

Крім того, позивачам стало відомо, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 , однак рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню, оскільки позивачів не було повідомлено про вимоги іпотекодержателя та про переоформлення будинку, а також про відступлення права вимоги. Крім цього, на цей час виконавча служба продовжує стягувати заборгованість із ОСОБА_1 , відповідачі не повідомили виконавчу службу про відступлені права вимоги та про зміну стягувача у виконавчому провадженні. Позивачі готові погасити заборгованість за кредитним договором, однак на теперішній час не зрозуміло, хто є стягувачем. Також вартість будинку значно перевищує суму боргу. Оцінка будинку не проводилася, погашена сума заборгованості не була врахована.

Стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ «ФК «ГЕЛІОС», однак підставою для переоформлення будинку став договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 квітня 2020 року, за яким ТОВ «ФК «УКРФІНАНССТАНДАРТ», не маючи на те законних підстав, передало ОСОБА_4 права за іпотечним договором. У реєстраційній справі немає документів, які надають право перереєструвати будинок. Такі дії відповідачів з державної реєстрації права власності на нерухоме майно порушують права позивачів, як спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 06 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С. В. залишив без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С. В. залишив без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнив частково. Скасував рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетіня С. В. (номер відомостей про речове право: 38647611; дата, час державної реєстрації: 09 жовтня 2020 року; індексний номер: 54562426 від 13 жовтня 2020 року) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок літ. Г-2, загальною площею 204,2 кв. м, житловою площею 83,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2192836823101). В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недотриманням відповідачем Закону України «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) при позасудовому врегулюванні кредитних правовідносин, що є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Запорізький апеляційний суд постановою від 01 травня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , в собі представника ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_7 , залишив без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року в оскаржуваній частині залишив без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Андросович Г. С. як представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 369/16588/18; необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, оскільки на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій у цій справі (13 жовтня 2020 року) вже діяла інша редакція Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відмінна від попередньої у розрізі регулювання правовідносин; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо відсутності в матеріалах судової справи матеріалів реєстраційної справи, яка є єдиним достатнім, належним, допустимим доказом того, які документи подавалися державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивачі не позбавлені права на звернення до суду із заявою про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, та повернення їм коштів, що були стягнені на користь ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» за період, коли ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» відступило своє право вимоги на користь ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», тобто, з 12 грудня 2019 року.

ОСОБА_4 як новий кредитор не зобов`язаний подавати заяву про зміну стягувача у виконавчому провадженні та повідомляти виконавчу службу про набуття права вимоги, адже це є його право, а не обов`язок. Питання щодо стягнення коштів у виконавчому провадженні з позивачів за період з 27 квітня 2020 року має бути адресовано ТОВ «ФК «ГЕЛІОС», позивачі не позбавлені права визнавати у встановленому законом порядку таке стягнення незаконним, оскільки ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» відступили своє право вимоги, а ці кошти можуть бути визнані безпідставно набутими. Виконавче провадження є продовженням судового порядку задоволення вимог кредиторів. ОСОБА_8 задовольнив свої вимоги в позасудовому порядку. Позивачі не надали доказів, що на момент задоволення ОСОБА_8 своїх вимог на підставі статті 36 Закону України «Про іпотеку», у боржника була відсутня заборгованість за кредитним договором. Висновок суду про ненадання ОСОБА_8 державному реєстратору передбачених Порядком документів є передчасним та не об`єктивним.

Оскільки судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 1 950 000,00 грн, які зобов`язалася повернути в установлені договором строки.

На забезпечення належного виконання боржником кредитного договору 15 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 11096047000/З, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок літ. Г-2, що на АДРЕСА_1 загальною площею 204,2 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 18 463,00 кв. м. За домовленістю сторін, вартість предмета іпотеки складає 3 392 873,00 грн.

Пунктом 2.1.1 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, зазначеним в пункті 1.3 цього договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію.

Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений у пункті 1.3 цього договору, яке виникає у іпотекодержателя у випадках невиконання (або часткового невиконання) боржником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та відповідно з розділом 4 договору.

Пункт 5.2 іпотечного договору передбачає задоволення вимог іпотекодержателя шляхом: добровільної передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя; звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) боржником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, зазначеного в підпункті 5.3.3 (пункт 5.3 іпотечного договору).

30 березня 2010 року між ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», і ОСОБА_5 укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки від 15 грудня 2006 року № 11096047000/З, якими передбачено, що іпотекою забезпечуються зобов`язання, передбачені не тільки кредитним договором, але й додатковою угодою від 30 березня 2010 року № 3 до кредитного договору.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» продало (відступило) право вимоги АТ «Дельта Банк», зокрема за кредитним договором від 15 грудня 2006 року № 11096047000.

26 вересня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» укладено договір № 1962/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав, відповідно до додатку № 1 договору відступлення права вимоги, зокрема банком відступлено новому кредитору право вимоги за кредитним договором від 15 грудня 2006 року № 11096047000.

12 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» і ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за умовами якого до ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» перейшло право вимоги за договором іпотеки від 15 грудня 2006 року № 11096047000/З.

13 грудня 2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» направило вимогупро усунення порушення основного зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , який на той час вже помер, доказів отримання ОСОБА_1 вимоги немає.

27 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» і ОСОБА_4 укладено договір відступлення права № 27-04/ФК-20, за умовами якого до ОСОБА_4 перейшло право вимоги за кредитним договором від 15 грудня 2006 року № 11096047000.

27 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» і ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, за умовами якого до ОСОБА_4 перейшло право вимоги за договором іпотеки від 15 грудня 2006 року № 11096047000/З.

04 вересня 2020 року на адресу позивачів були повторно направлені письмові вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 02 вересня 2020 року рекомендованими поштовими відправленнями на адреси, які зазначені в іпотечному та кредитному договорах та адреси проживання позивачів. Такі повідомлення не були вручені позивачам та повернулися з відмітками за закінченням терміну зберігання та у зв`язку з відсутністю адресата.

09 жовтня 2020 року державний реєстратор Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області Плетінь С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок літ. Г-2, загальною площею 204,2 кв. м, житловою площею 83,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Отже, у пункті 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання)боржником та/або іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сотрін ж угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту зазначеного в підпункті 5.3.3. перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що «Застереження про добровільну передачу «відображає усі питання переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитися.

Наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша стаття 35 Закону України «Про іпотеки»).

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Встановивши, відсутність доказів надсилання боржнику та іпотекодателям вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до пункт 61 Порядку № 1127, в чинній на час реєстраційної дії редакції, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Аргументи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи та трактування норм матеріального права на власний розсуд.

Підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 немає, оскільки на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій у цій справі (13 жовтня 2020 року) вже діяла інша редакція Порядку № 1127, який судами правильно застосований. У цій справі суди обґрунтовано застосували висновки викладені у постанові щодо вимоги про усунення порушення ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» від 13 грудня 2019 року, яке регулювалося Порядком № 1127 в редакції на час направлення вимоги, щодо якої і викладена правова позиція.

Висновки судів у цій справі за встановлених судами фактичних обставин не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі.

Порушень норм матеріального права та норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін в оскаржуваній частині.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, тому його дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Андросович Ганни Сергіївни як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Поновити дію рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов