Постанова

від 07.05.2024 по справі 589/5393/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м.Суми

Справа №589/5393/21

Номер провадження 22-ц/816/333/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фідірко Яни Сергіївни,

третьої особи приватного нотаріуса Никонової Галини Іванівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Фідірко Яною Сергіївною,

на рішення Шосткинського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 12жовтня2023року у складі судді Лєвши С.Л., ухваленого в м. Шостка Сумської області, повний текст якого виготовлено 23 жовтня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Никонова Галина Іванівна, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИБІР» (далі ТОВ «ВИБІР»), які видані приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Никоновою Г.І. після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її ім`я та на ім`я відповідача ОСОБА_2 з урахуванням того, що частка померлого в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР» є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування позову зазначено, що із 16 жовтня 1992 року по 17 жовтня 2019 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Під час шлюбу, за спільні кошти сім`ї, чоловіком позивача ОСОБА_3 було здійснено внесок до статутного фонду ТОВ «ВИБІР». На день смерті чоловіка статутний капітал (фонд) ТОВ «ВИБІР» становив 273100 гривень, з яких частка чоловіка становила 50%, тобто 136550 грн (Розділ 8 Статуту ТОВ «ВИБІР»).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно та належні йому права. У подальшому позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на свою частку в спільному майні із ОСОБА_3 , яка була визначена, ще до смерті чоловіка за судовим рішенням (частка автомобіля та нерухомого майна). Крім цього, також отримала свідоцтво про право на спадщину в статутному Фонді ТОВ «ВИБІР» у розмірі 3/4 частки (з урахуванням відмови на її користь спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), відповідач отримав свідоцтво - на 1/4 частку.

Однак, позивач вважає, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня 2020 року на частку в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР», нотаріусом було неправильно визначено частку ОСОБА_1 , чим порушено її право на частку в даному товаристві.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Фідірко Я.С., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального справа, неправильне тлумачення ст. 61 СК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не було враховано рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі 916/2813/18, в яких йдеться про те, що частка в статутному капіталі виступає об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виступає предметом поділу між подружжям.

Відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою приватним нотаріусом Никоновою Г.І. подані відзиви на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просять його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просять залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,яка підтрималадоводи апеляційноїскарги,заперечення протиапеляційної скаргитретьої особи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що з 16 жовтня 1992 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4). Після ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка зокрема складається із частки в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР», номінальною вартістю 136550 грн 00 коп.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватному нотаріусу Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області подали заяви по відмову від належних їм частин спадщини за законом на користь матері позивача ОСОБА_1 (а.с. 77, 78).

Заяви про прийняття спадщини були подані ОСОБА_1 , яка успадкувала частини спадкового майна померлого ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , який успадкував частину спадкового майна (а.с. 76, 79).

16 вересня 2020 року приватним нотаріусом Никоновою Г.І. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР» номінальною вартістю 136550 грн 00 коп. (а.с. 80).

14 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Никоновою Г.І. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на частини в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР» номінальною вартістю 136550 грн 00 коп. (а.с. 81).

26 листопада 1992 року здійснено державну реєстрацію ТОВ «ВИБІР» (а.с. 64).

Зі змін та доповнень до установчої угоди ТОВ «ВИБІР» від 10 грудня 2001 року вбачається, що засновниками ТОВ «ВИБІР» були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , по 50% статутного фонду у кожного. Розмір статутного фонду становив 52000 грн (а.с. 45).

Згідно з протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ВИБІР» від 28 серпня 2003 року, засновниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийнято рішення про прийняття до числа засновників цього товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також вирішено сформувати статутний фонд товариства у розмірі 122000 грн і розподілити частки наступним чином: ОСОБА_6 30500 грн, що становить 25% статутного фонду; ОСОБА_7 30500 грн, що становить 25% статутного фонду; ОСОБА_3 , - 20332 грн, що становить 16,66% статутного фонду; ОСОБА_8 20334 грн, що становить 16,67% статутного фонду, та ОСОБА_9 20334 грн, що становить 16,67% статутного фонду (а.с. 65).

Відповідно до статуту ТОВ «ВИБІР» затвердженого виконавчим комітетом Шосткинської міської ради №359 від 26 листопада 1992 року, зі змінами та доповненнями внесеними рішенням загальних зборів протокол №1 від 18 лютого 2010 року, учасниками товариства з 2010 року були ОСОБА_8 розмір статутного фонду 136550 грн, що становить 50% та ОСОБА_3 136550 грн, що становить 50% (а.с. 14).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при поділі майна подружжя частка в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР» не набуває правової природи речі, і право власності на частку як таке не виникає, а тому у позивача ОСОБА_1 , як дружини спадкодавця ОСОБА_3 , відсутні підстави на частку померлого у статутному капіталі ТОВ «ВИБІР».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (стаття 1297 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 513/995/20 (провадження № 61-11413св21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що приватним нотаріусом при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі ТОВ «ВИБІР» порушено її право на частку в спільному майні подружжя.

Частина 3 статті 368 ЦК України, частина 1 статті 60 СК України визначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК). У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі 916/2813/18 викладено наступні висновки:

«42.У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 61 СК Українитреба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

8.43.Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

8.44.В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням настаттю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

8.45.Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

8.46.Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки:

перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю;

другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінністатті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.»

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, та дійшов до помилкового висновку, що частка в статутному капіталі не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що ОСОБА_3 зборами учасників ТОВ «ВИБІР» прийнято до числа учасників цього товариства 28 серпня 2003 року, з часткою в статутному фонду, що становить 16,66%, що відповідає 20334 грн, яка в подальшому учасниками товариства неодноразово переглядалася, станом на час відкриття спадщини 17 жовтня 2019 року номінальна вартість частка в статутному фонді ОСОБА_3 становила 136550 грн 00 коп. що відповідало 50% від статутного фонду товариства.

Згідно акту оцінки вкладів до статутного фонду ТОВ «ВИБІР» від 12 березня 2004 року, ОСОБА_3 частина внеску до статутного фонду товариства була здійснена за рахунок частини нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 та устаткування (а.с. 58).

Тобто, з вказаного слідує, що дійсно частка в статутному фонді ТОВ «ВИБІР» ОСОБА_3 набута під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 . Проте, звертаючись до суду з позовом, позивач не обґрунтовувала, що внесене ОСОБА_3 до статутного фонду нерухоме майно та устаткування, було їх з померлим спільним майном подружжя, доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи теж не містять.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час включення ОСОБА_3 до числа учасників ТОВ «ВИБІР» у 2003 році).

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників (ч. 1 ст. 144 ЦК України у редакції, чинній на 2010 рік).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на 2010 рік). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом ізаконом(абз. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України у вказаній редакції).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).

Тобто, у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц.

Враховуючи встановлені у справі обставини, а також вказані висновки Верховного Суду, право на частку в ТОВ «ВИБІР» набув безпосередньо ОСОБА_3 , який був включений до складу учасників цього товариства. У свою чергу ОСОБА_1 набула право на виплату вартості частки статутного капіталу, що було внесено за рахунок спільних коштів подружжя, а не право на частку в статутного фонду ТОВ «ВИБІР».

Отже, оскільки вказаний у свідоцтвах про право на спадщину за законом, виданих приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Никоновою Г.І. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розмір частки в статутному фонді ТОВ «ВИБІР», що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідає розміру частки, що належала йому на час смерті та не порушує прав позивача на набуте під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 майно. Тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, у в`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Фідірко Яною Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 12жовтня 2023року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 9 травня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов