Постанова

від 30.04.2024 по справі 597/396/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/396/24Головуючий у 1-й інстанції Торська І.В. Провадження № 22-ц/817/490/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

представника апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №597/396/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат ЗАГАРІЯ Олександр Дмитрович, на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року (постановлену суддею Торською І.В., дату складення повного тексту судового рішення не зазначено) про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Заліщицької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності, визнання права на завершення приватизації земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 , Заліщицької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, визнання права на завершення приватизації земельних ділянок.

Одночасно з позовом представник позивачки подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельних ділянок.

В обґрунтування посилався на те, що предметом позову є законність рішення органу місцевого самоврядування №208 від 25 жовтня 2018 року, яким передано у власність відповідачу ОСОБА_5 земельні ділянки, та право на завершення приватизації цих же земельних ділянок, які позивачка ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї баби ОСОБА_6 , яка за життя розпочала приватизацію земельних ділянок на підставі рішення Зозулинської сільської ради народних депутатів Заліщицького району Тернопільської області 16 сесії 21 скликання від 17 грудня 1993 року за №32 «Про розгляд заяв громадян», однак у зв`язку зі смертю, завершити не встигла. Вважає, що з метою забезпечення реального виконання рішення суду, в разі задоволення такого позову, виникає потреба в його забезпеченні шляхом накладення заборони відчуження спірних земельних ділянок, оскільки враховуючи те, що такі набуті у власність відповідачем в порядку безоплатної приватизації, останній є їх одноосібним власником, а тому, дізнавшись про спір, взмозі вчинити дії по їх відчуженню, що унеможливить або утруднить виконання рішення суду та призведе до наступних судових спорів.

У зв`язку з викладеним просив суд забезпечити позов шляхом заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0.14 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0012, площею 0.4587 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом даного позову є оспорення права власності на земельні ділянки, що перебувають у одноосібному володінні, користуванні та розпорядженні відповідача ОСОБА_5 , який на власний розсуд може відчужити нерухоме майно, що в свою чергу утруднить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення, в разі задоволення позову.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу на учасників у справі до суду не надходив.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Загарія Оександр Дмитрович свою апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено наміру відповідача будьяким чином відчужити належне йому спірне нерухоме майно з метою уникнення виконання рішення суду.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній справі є вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, визнання права на завершення приватизації земельних ділянок.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу завершення процедури приватизації земельних ділянок кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0.14 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та кадастровий номер 6122084000:02:001:0012, площею 0.4587 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником вказаних земельних ділянок є відповідач ОСОБА_5 .

Вищевказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_5 має реальну можливість розпоряджатися цим майном.

У даній справі позивачка має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна, власником якого є відповідач ОСОБА_5 , що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тому, без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.

Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дана правова позиція позивачки узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20.

Колегія суддів приймає доводи представника апелянта про те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися земельними ділянками, які знаходяться на його володінні, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_5 спірні земельні ділянки можуть бути відчужені, а тому приходить до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів заявника, буде вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони власнику ОСОБА_5 відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0.14 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0012, площею 0.4587 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також апеляційний суд зазначає, що такий захід забезпечення позову є найменш обтяжливим для обох сторін, виходячи із змісту позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, та одночасно забезпечить збереження балансу інтересів сторін, узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Обраний позивачкою спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачкою вимогами.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивачки вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення її прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи майно буде відчужене на користь інших осіб, позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені процесуальним законодавством підстави, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому у даній справі відсутні підстави, передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Заліщицької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, визнання права на завершення приватизації земельних ділянок задовольнити.

Заборонити ОСОБА_8 (адреса: Тернопільська область, Чортківський район, с.Зозулинці) відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0.14 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0012, площею 0.4587 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію постанови направити позивачці ОСОБА_2 , до відома, та відповідачу ОСОБА_8 , до виконання.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 08 травня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак