Рішення

від 19.04.2024 по справі 357/13653/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13653/21

Провадження № 2/357/358/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача адвоката Любченко Н.Ю., представника відповідача адвоката Зайцева В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 у місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яку ухвалою суду про залучення до участі у справі правонаступника від 06 червня 2023 року було виключено зі складу відповідачів в зв`язку з її смертю та залучено до участі у справі у якості відповідача правонаступника померлої - ОСОБА_2 (далі «Відповідач»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області (далі «Третя особа») про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилалася на наступні обставини.

Третьою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області за заявою Позивача 02.06.2020 року була заведена спадкова справа №186/2020 щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, який був посвідчений 05.08.2015 року секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області Шульгою В.П. та зареєстрований в реєстрі № 53. Заповіт був складений на користь Позивача.

Тобто, Позивач є спадкоємцем померлої за заповітом, посвідченим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів Позивача, до часу смерті ОСОБА_4 вона єдина доглядала та проживала з покійною, поховала її. Після відкриття спадкової справи Позивачу стало відомо від держаного нотаріуса Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області - Карпусь І.О., що окрім неї на спадкове майно претендує гр. ОСОБА_3 , яка також має заповіт від 26 січня 1994 року, складений померлою на користь останньої та посвідчений ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 2.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру наявні два записи про заповіти ОСОБА_4 за № 4928577 від 26.01.1994 року та за № 58604584 від 05.08.2015 року.

Заповіт від 05.08.2015 року за № 58604584 був посвідчений на користь Позивача, в якому ОСОБА_4 заповіла їй земельну ділянку згідно з державним актом на право власності серії ЯБ№ 136991, а заповіт від 26.01.1994 року за № 4928577 на користь гр. ОСОБА_3 , в якому ОСОБА_4 заповідала усе майно своє майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що за законом вона матиме право.

16.09.2021 року на ім`я ОСОБА_3 державним нотаріусом Карпусь І.О. Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1287 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що секретар виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Курінна В.В., на час посвідчення заповіту 26.01.1994 року не мала повноважень для посвідчення заповітів, та заповідач ОСОБА_4 здійснила розпорядження на користь своєї сестри - ОСОБА_3 , однак, жодними родинними зв`язками вони не були пов`язані.

З огляду на викладене, Позивач просила суд визнати заповіт ОСОБА_4 від 26.01.1994 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області Курінною В.В., зареєстрований в реєстрі за №2 на користь ОСОБА_3 - недійсним, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І.О., зареєстроване в реєстрі за № 1-1287 - на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

09.12.2021 року ухвалою суду постановлено:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

- призначити підготовче засідання на 18 січня 2022 року о 11год. 10 хв;

- витребувати з Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області копію спадкової справи №186/200;

- встановити строк подачі доказів - протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали (т.1 а.с. 34-35).

18.01.2022 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника Позивача (т.1 а.с. 41-47).

18.01.2022 року через канцелярію суду від представника ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому той просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 57-60). Зазначив, що позовна заява у справі не містить жодного доводу, підтвердженого відповідними належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами, щодо того, що заповіт ОСОБА_4 від 26.01.1994 року за формою чи змістом не відповідає вимогам законодавства України, чинного як на дату його складення, так і на дату відкриття провадження у справі № 357/13653/21. Доводи Позивачки у цій частині зводяться виключно до її голослівних тверджень про відсутність у ОСОБА_5 як секретаря виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Київської області повноважень на вчинення нотаріальних дій, визначених окремим рішенням органу місцевого самоврядування. Відтак, з огляду на наявні у матеріалах справи документи, а також на зміст і форму заповіту від 26.01.1994 року, будь-які підстави для визнання його недійсним (в т.ч. з огляду на його посвідчення нібито неуповноваженою на те посадовою особою органу місцевого самоврядування) відсутні. Решта аргументів позивачки щодо незаконності заповіту від 26.01.1994 року (як-то що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_4 за заповітом, що позивачка єдина проживала та доглядала за покійною, що вона єдина займалась організацією поховання ОСОБА_4 , що внаслідок складення на неї заповіту від 05.08.2015 року щодо спадкування земельної ділянки, позивачка якимось чином має право претендувати на житловий будинок ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 не пов`язана із ОСОБА_4 жодними родинними зв`язками тощо) є нічим іншим, як припущеннями, голослівними твердженнями, маніпуляціями та спотворенням позивачкою дійсних обставин справи з метою введення суду в оману щодо природи спірних правовідносин. Відповідачка з цього приводу наполягає, що матеріали справи не містять жодного достовірного доказу на підтвердження всіх перерахованих обставин, частина з них спростовані ОСОБА_3 у відзиві, а частина взагалі не заслуговують на увагу, оскільки не несуть жодного доказового значення для правильного вирішення спору по суті.

Відтак, ОСОБА_3 вважала позовні вимоги ОСОБА_1 у справі незаконними, необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими поясненнями і письмовими доказами (т.1 а.с. 57-60).

До відзиву також було додано заяву про виклик свідка ОСОБА_5 та клопотання про закриття провадження у справі (т.1 а.с. 71-72, 129-130).

04.02.2022 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі (т.1 а.с. 134).

07.02.2022 року до канцелярії суду від Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області надійшла належним чином завірена копія спадкової справи за №186/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1 а.с. 76-128).

17.02.2022 року у підготовче судове засідання з`явилися представник Позивача та представник Відповідача. Представники Третіх осіб: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області у підготовче судове засідання не з`явилися. При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представників третіх осіб про розгляд справи без їх участі.

У підготовчому судовому засіданні представником Позивача, адвокатом Любченко Н.Ю. заявлено клопотання про зупинення провадження по справі у зв`язку зі смертю Відповідача ОСОБА_3 , представник Відповідача, адвокат Зайцев В.С. підтвердив факт смерті Відповідача, заперечував проти зупинення провадження по справі та заявив клопотання про закриття провадження по справі.

17.02.2022 року письмовою ухвалою суду було постановлено:

- у задоволенні клопотання представника Відповідача про закриття провадження у справі - відмовити;

- провадження по справі зупинити до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 137-138).

04.05.2023 року засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшло клопотання представника Відповідача про заміну відповідача у справі з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 та поновлення провадження у справі (т.1 а.с. 147-149).

09.05.2023 року ухвалою суду було задоволено вказане клопотання представника Відповідача. Провадження по справі поновлено, проведення підготовчого засідання призначено на 06.06.2023 року (т.1 а.с. 166).

06.06.2023 року у судовому засіданні представник Позивача не заперечувала проти задоволення клопотання представника Відповідача про заміну відповідача на правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . У підготовче засідання інші учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06.06.2023 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання про залучення правонаступника відповідача до участі у справі було задоволено, виключено ОСОБА_3 зі складу відповідачів у справі, залучено до участі у справі у якості Відповідача ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено на 19.07.2023 року, визнано явку особисто позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_2 у судове засідання обов`язковою (т.1 а.с. 170-171).

19.07.2023 року у судовому засіданні представник Відповідача заявив клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_5 , яка під час роботи секретарем селищної ради посвідчувала спірний заповіт. Представник Позивача заперечував проти виклику заявленого свідка. Суд ухвалив задовольнити клопотання та викликати і допитати свідка - ОСОБА_5 . Представники Третіх осіб: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області у підготовче судове засідання не з`явилися. При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представників третіх осіб про розгляд справи без їх участі.

19.07.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023 року (т.1 а.с. 189-190).

У судовому засіданні Представник Позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, та підтвердила що Позивач вважає заповіт, який посвідчений ОСОБА_5 незаконним, як секретар виконкому вона не мала повноважень здійснювати нотаріальні дії і посвідчувати заповіт (а.с. 14). Також Позивач вважає, що має право не тільки на земельну ділянку яку їй було заповідано по заповіту від 05.11.2021 року, а і на все майно, оскільки проживала однією сім`єю з померлою ОСОБА_4 , доглядала за нею, але ці факти підтверджуються лише поясненнями Позивачки. ОСОБА_6 не зверталася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою.

У судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що знає сторони даної справи як мешканців свого села, ніяких особистих відносин у неї з ними не має. Підтвердила, що з 1989 року працювала секретарем Бикогребельської сільської ради, в той час нотаріальні дії були покладені на секретарів. Вона посвідчувала багато заповітів та вчиняла багато інших нотаріальних дій. У 1990 роках, може 1994 році, точно не пам`ятає, ОСОБА_4 приходила до неї особисто з паспортом і попросила зробити заповіт. Свідок виписала квитанцію, підготувала текст заповіту, після чого ОСОБА_4 прочитала заповіт та підписала його, а свідок записала заповіт в нотаріальну книгу, поставила печатку у голови сільради, один примірник віддала заповідачу, інший примірник залишився в папці. Вона як секретар сільради вчиняла нотаріальні дії поки працювала на посаді секретаря на підставі рішення сільської ради, яке було прийняти приблизно у 1990-1991 році. Вона виконувала такі повноваження до 2002 року. Приблизно два роки вона була також заступником голови сільради. Її роботу регулярно перевіряли з Києва, утім, зауважень ніколи не було.

Представник Відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_4 була одинока і мала дружні стосунки з сім`єю ОСОБА_3 , називала її сестрою, склала заповіт на її ім`я і заповіла все майно на користь ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 виявилось, що існує ще один заповіт, за яким померла заповіла земельну ділянку позивачці ОСОБА_1 . Позивачка реалізувала своє право і отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку і зареєструвала право власності на заповідану земельну ділянку на своє ім`я. Представник Відповідача наголосив що жодних доказів, що Позивачка якимось чином проживала і доглядала за померлою не має, в даній справі не має спірних правовідносин, жодного відношення до іншого майна померлої Позивачка не має, позовні вимоги безпідставні та просив відмовити в позові.

У судовому засіданні Представник Відповідача просив приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення з додатками, а саме: архівний витяг (т.1 а.с. 231) з книги, який підтверджує що земельна ділянка, яку успадкувала Позивачка не має жодного відношення ані до успадкованого ОСОБА_3 на підставі оскаржуваного заповіту житлового будинку, ані до земельної ділянки, на якій той розташований. Це різні об`єкти власності, оспорюваним заповітом права Позивачки не порушуються. Також представником Відповідача надана довідка сільради про те, що з померлою ніхто не проживав, та документ з приводу статусу і повноважень свідка ОСОБА_5 як секретаря сільської ради (т.1 а.с. 229-230).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом.

Третьою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області за заявою Позивача 02.06.2020 року була заведена спадкова справа №186/2020 щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.77-128).

За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, який був посвідчений 05.08.2015 року секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області Шульгою В.П. та зареєстрований в реєстрі № 53. Заповіт був посвідчений на користь Позивача (т.1 а.с. 13).

Тобто, Позивач є спадкоємцем померлої за заповітом, посвідченим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів Позивача, до часу смерті ОСОБА_4 вона єдина доглядала та проживала з покійною, поховала її. Після відкриття спадкової справи Позивачу стало відомо від держаного нотаріуса Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області - Карпусь І.О., що окрім неї на спадкове майно претендує гр. ОСОБА_3 , яка також має заповіт від 26 січня 1994 року, складений померлою на користь останньої та посвідчений ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 2.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру наявні два записи про заповіти ОСОБА_4 за № 4928577 від 26.01.1994 року та за № 58604584 від 05.08.2015 року (т.1 а.с. 12).

Заповіт від 05.08.2015 року за № 58604584 був посвідчений на користь Позивача, в якому ОСОБА_4 заповіла Позивачу земельну ділянку згідно державного акта на право власності серії ЯБ№ 136991, а заповіт від 26.01.1994 року за № 4928577 на користь гр. ОСОБА_3 , в якому ОСОБА_4 заповідала усе майно своє майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що за законом вона матиме право (т.1 а.с.91, зворот -92, зворот).

16.09.2021 року на ім`я ОСОБА_3 державним нотаріусом Карпусь І.О. Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1287 на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 68).

Позивач вважає, що секретар виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Курінна В.В., на час посвідчення заповіту 26.01.1994 року не мала повноважень для посвідчення заповітів. Крім того ОСОБА_3 не була за життя пов`язана із заповідачем жодними родинними зв`язками.

Відповідач вважає, що секретар виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Курінна В.В., на час посвідчення заповіту 26.01.1994 року, відповідними повноваженнями була наділена та правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Означене складає зміст спірних правовідносин у даній справі.

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відносини, що виникають у процесі визначення додаткового строку для прийняття спадщини, регулюються ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом

Згідно з ч.1 ст. 534 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст. 541 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно з ч.2 ст. 544 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

За правилами ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також нотаріальні дії із посвідчення заповітів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету; сільська, селищна та міська рада є представницькими органами місцевого самоврядування - виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до положень ст. 1 та ч.1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради є посадовою особою органу місцевого самоврядування. Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі та обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Підпунктом 5 пункту «б» частини 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, визначено одним із делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

При цьому делегованими повноваженнями є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Висновки суду.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що за життя ОСОБА_4 залишила заповіт на користь Позивача. У день його складення 26.01.1994 року заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Київської області Курінною В.В., підписано особисто ОСОБА_4 у присутності секретаря виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Київської області Курінної В.В., особу заповідача встановлено та дієздатність перевірено. Заповіт виготовлено на типовому бланку 1982 року (замовлення № 4981-5000), зареєстровано в реєстрі за № 2. Заповіт підписано власноручним підписом ОСОБА_4 , засвідчено особистим підписом ОСОБА_5 та містить проставлений відтиск гербової печатки із написом наступного змісту: «Україна Биковогребельска сільська рада народних депутатів Білоцерківського району Київської області». Заповіт від 26.01.1994 року зареєстровано у Спадковому реєстрі 06.05.2010 року за № 49285774.

Станом на 26.01.1994 року громадянка ОСОБА_5 на законних підставах обіймала посаду секретаря виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Київської області.

Тобто, на момент посвідчення указаного заповіту, з огляду на зазначені норми чинного на той час законодавства України, ОСОБА_5 мала на це відповідні повноваження.

Суд відхиляє твердження Позивача про відсутність у ОСОБА_5 повноважень на здійснення дій щодо посвідчення 26.01.1994 року заповіту ОСОБА_4 з огляду на їх бездоказовість. Відсутність у рішенні виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради народних депутатів Білоцерківського району Київської області від 10.04.1990 року № 28 та рішенні Биковогребельської сільської ради народних депутатів Білоцерківського району Київської області V сесії 21-го скликання від 27.03.1991 року № б/н запису про покладення на ОСОБА_5 обов`язків із вчинення нотаріальних дій, не свідчить про відсутність у ОСОБА_5 відповідних повноважень станом на 26.01.1994 року.

Із комплексного аналізу указаних норм законодавства можливо дійти висновку про те, що заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Так, недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 324/1726/16.

Утім, як свідчать матеріали даної справи, оспорюваний заповіт від 26.01.1994 року складений у письмовій формі, містить місце та дату його складення, прізвище, ім`я та по батькові спадкодавця, дату та місце її народження, адресу реєстрації, ідентифікаційний номер, а також прізвище, ім`я та по батькові, рік народження спадкоємця склад майна, що заповідається, заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської Ради народних депутатів Київської області як уповноваженою на вчинення такої нотаріальної дії особою органу місцевого самоврядування, Позивачем не доведено, що заповіт підписаний не ОСОБА_4 або що він не відповідає її внутрішній волі, чи порушено порядок його складення або посвідчення, у тексті заповіту вказано, що особу заповідача та її дієздатність перевірено.

За таких умов законні підстави для задоволення позовних про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 26.01.1994 року відсутні.

Стосовно позовної вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину від 16.09.2021 року серії №1-1287 судом встановлено наступне.

16.09.2021 року на ім`я ОСОБА_3 державним нотаріусом Третьої Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.01.1994 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-1287, на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року по справі № 916/780/18.

За умов дійсності заповіту ОСОБА_4 від 26.01.1994 року правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке видане на його підставі відсутні.

З огляду на викладене, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників та покази свідка, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив у позові відмовити повністю, то витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області місцезнаходження: вулиця Перемоги, будинок 24, село Мала Вільшанка, Білоцерківський район, Київська область, 09175, ЄДРПОУ 04358619.

Третя особа - Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, місцезнаходження: вулиця Павліченко, будинок 65, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄЛРПОУ 05466039.

Повне судове рішення складено 30.04.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров