Рішення

від 09.07.2024 по справі 357/13653/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13653/21

Провадження № 2-др/357/62/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи. Зміст вимог заяви. Позиції сторін.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яку ухвалою суду про залучення до участі у справі правонаступника від 06.06.2023 року було виключено зі складу відповідачів в зв`язку з її смертю та залучено до участі у справі у якості відповідача правонаступника померлої - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с. 1-5).

19.04.2024 року рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати у сумі 5027,00 гривень на кожну (т.2 а.с.33-42).

22.05.2024 року до суду представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві представник відповідача просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в сумі 10000,00 гривень (т.2 а.с. 46-47).

У судове засідання позивач/її представник не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (т.2 а.с.71). Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяви чи клопотань, у тому числі про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від них на адресу суду не надходило.

У судове засідання відповідач/його представник не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи вважаються повідомленими належним чином (т.2 а.с.72,73). До канцелярії суду представник відповідача подав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі. Вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити (а.с. 74).

У судове засідання представники третіх осіб не з`явилися, подали заяви про розгляд даної справи без їхньої участі (т.2 а.с. 64, 65).

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, неприбуття у судове засідання учасників даної справи не перешкоджає розгляду заяви про ухваленню додаткового рішення.

Норми процесуального та матеріального права України, якими керується суд.

Розглядаючи дану заяву, суд ураховує наступні приписи законодавства України.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв`язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, за приписами п.4 ч.1 ст. 1 за п. 9 ч.1 ст. 1 Закон №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/12876/19.

Висновки суду.

У матеріалах справи наявні наступні документи, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу: копія договору про надання правової допомоги №2/02/2023 від 06.02.2023 року (т.2 а.с. 48), копія акту №1 від 10.05.2024 року приймання-передачі правових послуг за договором про надання правової допомоги №2/02/2023 від 06.02.2023 року (т.2 а.с.49), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Зайцевим В.С., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги №2/02/2023 від 06.02.2023 року (т.2 а.с. 50), копія квитанції №1 від 10.05.2024 року (т.2 а.с. 51).

Зі змісту указаних документів убачається наступне.

06.02.2023 року між адвокатом Зайцевим В.С. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №2/02/2023, у зв`язку з чим останній поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Перелік наданих послуг і виконаних адвокатом робіт міститься в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Зайцевим В.С., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги №2/02/2023 від 06.02.2023 року, а також у акті №1 від 10.05.2024 року приймання-передачі правових послуг за договором про надання правової допомоги №2/02/2023 від 06.02.2023 року.

Здійснення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 підтверджується квитанцією №1 від 10.05.2024 року на суму 10000,00 гривень.

Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді, відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.

Від позивача/її представника заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Враховуючи вищевикладене та встановлений ст.12 ЦПК України принцип змагальності сторін, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень, розмір яких суд вважає розумним, реальним і підтвердженим матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №357/13653/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області місцезнаходження: вулиця Перемоги, будинок 24, село Мала Вільшанка, Білоцерківський район, Київська область, 09175, ЄДРПОУ 04358619.

Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, місцезнаходження: вулиця Павліченко, будинок 65, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄЛРПОУ 05466039.

Повне додаткове судове рішення складено 09.07.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров