Рішення

від 06.05.2024 по справі 383/1191/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1191/23

Номер провадження 2/383/64/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді- Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

представника позивача - адвоката Іващенка О.П.,

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу №383/1191/23 за позовною заявою Управління поліції охорони в Миколаївській області до ОСОБА_2 , Моторно (транспортне) страхове бюро України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року Управління поліції охорони в Миколаївській області через свого представника позивача - адвоката Іващенко О.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Моторно (транспортне) страхове бюро України та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказує, що 16.01.2023 року о 07 год. 06 хв. на авто дорозі Н-14 Кропивницький - Миколаїв, 135 км., на перехресті з вулицею Степовою у с. Кетрисанівка Кропивницького району Кіровоградської області, в умовах ожеледиці, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла «Mustang», реєстраційний номер б/н, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Управління поліції охорони в Миколаївській області, під керуванням водія ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 року водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАПі ст.122-4 КУпАП. Також постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП. Крім того, 16.01.2023 року на місці пригоди поліцейськими було складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та встановлено, що покриття проїзної частини на момент скоєння ДТП не відповідало вимогам ДСТУ та не було оброблене протиожеледним матеріалом, внаслідок чого водій автомобіля «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , уникаючи зіткнення з мотоциклом застосував екстрене гальмування, внаслідок чого автомобіль став не керованим, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на будівлю, що знаходилась біля узбіччя дороги. 27.01.2023 року працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.140 КУпАП. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.04.2023 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. На момент вчинення ДТП договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на мотоцикл «Mustang» у водія ОСОБА_2 був відсутній. Внаслідок зіткнення автомобіль «SKODA KODIAQ» зазнав механічних пошкоджень. Управління поліції охорони в Миколаївській області звернулося з письмовою заявою до Моторно (транспортного) страхового бюро України стосовно відшкодування завданої матеріальної шкоди водієм мотоцикла «Mustang» та у відповідь на дане звернення МТСБУ надіслало лист про відмову у відшкодуванні шкоди. Також вказує, що відповідно до висновку експерта №10/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 16.05.2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 16.01.2023 року, складає 610204 грн. 36 коп, яка не відшкодована відповідачами в добровільному порядку, тому вважає, що має право на солідарне відшкодування зазначеної майнової шкоди з відповідачів.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17.07.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача адвокат Іващенко О.П. в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Від відповідача до суду не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Представник відповідача Моторного (транспортного) страхоогое бюро України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що мопед, керування яким здійснював ОСОБА_2 , не зареєстрований у встановленому законом порядку. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія мопеда застрахована не була, оскільки мопед не вважається транспортним засобом у розумінні Закону України "Про обовя`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", також постанова у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не містить посилань на належні докази щодо типу мопеду, його технічних характеристик, робочого об`єму двигуна, ваги, державної реєстрації, допущення до дорожнього руху, тощо. Окрім цього, звертає увагу, що законодавство України не передбачає солідарної відповідальності страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого. На цій підставі просять відмовити в задоволені позову в повному обсязі(а.с.120-123, том 1).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» Сіроштан О.О. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, подавши відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є територіальна Служба автомобільних доріг у Кіровоградській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у мажах регіону, в тому числі, і ділянка автомобільної дороги, на якій сталося ДТП та є відповідальною за безпечні умови на дорогах, що находиться у її віданні, тому «ДС ПРОМ ГРУП» не є належним відповідачем у справі, також позивачем не доведено обставини їх у скоєнні ДТП та/або протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що могло могло бути підставою на стягнення з відповідача ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» збитків, завданих ДТП, винуватцем якого є ОСОБА_2 (а.с.132-140, том 1).

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі надавши письмові пояснення, які обґрунтовані тим, що він працює в ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» на посаді виконроба та не вважає себе відповідальною особою за стан доріг у день події та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог до ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» (а.с.235-237, том 1).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1,5,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 12, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Так, судом встановлено що позивач - Управління поліції охорони в Миколаївській області, є власником транспортного засобу автомобіля «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.40-41, том 1).

31 грудня 2022 між ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (страховик) та Управлінням поліції охорони в Миколаївській області (страхувальник) було укладено Поліс №ЕР-212745658 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме автомобіля «SKODA KODIAQ», 2022 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на суму 160000 грн. за шкоду заподіяну майну (а.с.42).

16 січня 2023 року о 07 год. 06 хв. в с.Кетрисанівка по автодорозі Кропивницький - Миколаїв, 135 км., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мопеда «Мустанг», державний номер б/н під керуванням ОСОБА_2 , який не надав перевагу в русі автомобілю «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги підпункту а пункту 2.10 Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2023 року, яка набрала законної сили 21.03.2023 року, у справі №383/148/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП (а.с.12-13, том 1).

Відповідно до ч. 4, ч.6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП, та вказана постанова на час розгляду справи є чинною, тому вина відповідача ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 16 січня 2023 року о 07 год. 06 хв. в с.Кетрисанівка по автодорозі Кропивницький - Миколаїв, 135 км, не підлягає доказуванню у даній цивільній справі.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 будучи власником наземного транспортного засобу «Mustang» не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «SKODA KODIAQ» зазнав механічних пошкоджень.

Згідно висновку експерта №10/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 16.05.2023 року, складеного судовим експертом Вітвіцьким І.І., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 16.01.2023 року, складає 610204,36 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталося 16.01.2023 року, складає 539058,08 грн (а.с.48-88, том 1).

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до змісту статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п.п.а) п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого.

Управління поліції охорони в Миколаївській області 13.03.2023 року звернулося з письмовою заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України стосовно відшкодування завданої матеріальної шкоди водієм мопеда «Mustang» під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с.46, том 1).

З листа МТСБУ від 21.03.2023 року за №3-01б/9353 Управлінню поліції охорони в Миколаївській області відмовлено у відшкодуванні шкоди, оскільки відповідно до пп. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у п.1.5, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу (а.с.47, том 1).

Але такі доводи представника відповідача МТСБУ не заслуговують на увагу, оскільки в силу п.1.10 ПДР мопед - це двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт, а мотоцикл - це двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Згідно п.1.5. ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 30.05.2022 № 108 "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" коригуючий коефіцієнт встановлюється в тому числі й для мотоциклій й моторолерів об`ємом двигуна з робочим до 300 кубічних сантиметрів та понад 301 кубічний сантиметр.

Як вбачається з роздруківки з мережі Інтернет про технічну характеристику, мотоцикл марки «Mustang», це двоколісний механічний транспортний засіб з об`ємом двигуна більше 119 см3 (а.с.14-16, том 1).

Відповідно до ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення», які затверджені і введені в дію наказом Держстандарту України від 25 січня 1995 року №31 мотоцикл - двоколісний дорожній транспортний засіб з боковим причепом чи без нього, з робочим об`ємом двигуна 50 см. куб, і більше, та спорядженою масою не вище 400 кг.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к, провадження №51-877км18 від 01.03.2018 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Будь-яких данних про те, що робочий об`єм двигуна транспортного засобу «Mustang», який був учасником дорожньо-транспортної події 16.01.2023 року на автодорозі Н-14 менший за 50 см.куб матеріали справи не містять, й відповідачем МТСБУ не надано доказів на піідтвердженгня цих обставин. Натомість позивачем надано до суду фотознімки транспортного засобу відповідача ОСОБА_2 «Mustang» з місця дорожньо-транспортної події 16.01.2023 року (т.1 а.с. 115.-16), де зображення останнього співпадає із зображенням мотоцикла «Mustang» (Мустанг 125) з роздруківки з мережі Інтернет, та в якій зазначено його технічні характеристики та об`єм двигуна 119 кубічних сантиметрів, та які суд приймає як належні та допустимі докаи й враховуючи, що вони ніким не оспорені враховує їх.

Таким чином, суд приходить до висновку, що механічний транспортний засіб марки «Mustang», яким керував з порушенням ПДР під час ДТП водій ОСОБА_2 під час ДТП 16.01.2023 року, згідно пункту 1.10 ПДР є транспортним засобом - мотоциклом, тому, враховуючи також вищевстановлені обставини, доводи Моторного (транспортного) страховлого бюро України про відсутність правових підстав для здійснення страхового відшкодування позивачу є необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати потерпілому шкоду, визначену положеннями ст.22, ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС від 12.07.2023 року у справісправа № 591/1861/22.

Оскільки згідно висновку експерта №10/23-Е транспортно-товарознавчого дослідження від 16.05.2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA KODIAQ», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 16.01.2023 року, складає 610204,36 грн та відсутні інші належні та допустимі докази на його спростування, тому суд вважає, що вказаний висновок є належним доказом, на підставі якого суд встановлює суму збитків позивача, які настали від протиправних дій відповідача ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди 16.01.2023 року та мають причинно наслідковий зв`язок між собою та які вважає необхідними для відновлення порушеного права позивача.

Але при при вирішенні питання стягнення вказаної майнової шкоди з МТСБУ, суд враховує вимоги ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також постанову Правління Національного банку України №109 від 30.05.2022 року, якою затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 160000 грн на одного потерпілого.

Таким чином з відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 160000 грн страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, ОСОБА_2 як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а саме 450204,36 грн ( 610204,36 грн - 160000 грн =450204,36 грн).

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_2 добровільно шкоду не відшкодовано позивачу, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з ОСОБА_2 майнову шкоду, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 450204,36 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги», визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 9, 10 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації.

Пунктами 1, 2, 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Тлумачення норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18 та у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18).

Отже, оскільки ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» не відноситься ні до власника доріг, ні до уповноваженими ним органу, тому не може відповідати у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП якщо вона сталася через незадовільне утримання доріг, тобто не є належним відповідачем у даній справі, а тому, на цій підставі, суд відмовляє позивачу участині задоволення позову до ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП».

Окрім того, судом не встановлено причинно наслідкового зв`зку між незадовільним утриманнямдоріг та шкодою, внаслідок ДТП, яке мало місце 16.01.2023 року на автодорозі Н-14.

Щодо вимог позивача про стягнення субсидіарно з відповідачів майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу під час дорожньо-транспортної події, то вони в цій частині не ґрунтуються на законі, оскільки останній не передбачає солідарного обов"язку страховика та страхувальника щодо відшкодування такої шкоди, томувимоги ст.1190 ЦК України не поширюється на ці правовідносини.

Ухвалюючи рішення у справі, суд має вирішити питання розподілу судових витрат ( ст.141, ст.264 ЦПК України).

Від представника позивача - адвоката Іващенко О.П. до суду надійшла заява про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 22000грн та витрати на проведення експертом транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 4000 грн.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/13071/19.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Судом встановлено, що при подачі позову до суду представник позивача - адвокат Іващенко О.П. визначив розмір витрат на правничу допомогу у справі в сумі 22000 грн.

26 червня 2023 року між адвокатом Іващенко Олександром Петровичем та Управлінням поліції охорони в Миколаївській області, укладено Договір №173 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу у даній справі (а.с.90-92, том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі Ордеру №1055700 від 05.07.2023 року, позивачу Управління поліції охорони в Миколаївській областінадавалася правнича допомога адвокатом Іващенко Олександром Петровичем (а.с.94, том 1).

Відповідно даного договору розділу 1 п.п.1.1 адвокат приймає на себе зобов`язання по наданню Клієнту необхідних видів правничої допомоги по підготовці та складанню цивільного позову та представництва інтересів у суді першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди 16.01.2023 року в с.Кетрисанівка Кропивницького району Кіровоградської області на автодорозі Н-14 Кропивницький-Миколаїв.

На виконання умов договору позивачем надано до суду платіжну інструкцію №6964 від 11.07.2023 року відповідно якої позивач Управління поліції охорони в Миколаївської області перерахувало кошти на загальну суму 22000 грн, адвокату Іващенко О.П. відповідно до Договору №173 про надання правової допомоги від 26.06.2023 року (а.с.93, том 1).

Отже, враховуючи, що у позовні вимоги задоволені частково, позивач отримав правову допомогу та поніс витрати на правову допомогу, з урахуванням складності справи та фактично виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відсутності заяв про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про те, що заява представника позивача - адвоката Іващенко О.П. про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню та стягує пропорційно з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 користь Управління поліції охорони в Миколаївській області судові витрати, а саме з відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України у в розмірі 5768,56 грн, враховуючи 26,2207238% від обсягу задоволених позовних вимог (22000 х 26,2207238/ 100 = 5768,56) та з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 16231,44 грн, виходячи з 73,7792762% від обсягу задоволених позовних вимог (22000 х 73,7792762/ 100 = 16231,44). Докази щодо понесення позивачем таких витрат подано у строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України в сумі 2400,00 грн. з ОСОБА_2 6753,07 грн, а також витрати, пов`язані із проведенням експертизи: з Моторного (транспортного) страхового бюро України в сумі 1048,82 грн, з ОСОБА_2 сумі 2951,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79- 83, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління поліції охорони в Миколаївській області задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 160000 грн., а також судовий збір в сумі 2400 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5768,56 грн та витрати, пов`язані із проведенням експертизи 1048,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 450204,36 грн., а також судовий збір 6753,07 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 16231,44 грн. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи 2951,18 грн.

В задоволенні іншої частини позову та в задоволенні позову до Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Управління поліції охорони в Миколаївській області, місцезнаходження: код ЄДРПОУ 40109016, вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв, Миколаївської області, п.і. 54001.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 21.12.2012 року,остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Моторне (транспортне)страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, а/с 272, п.і. 02002.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП», код ЄДРПОУ 39810010, місцезнаходження: вул. Олега Онікієнка, 2/1, м. БровариКиївська область, п.і. 07400.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по паспорту НОМЕР_4 виданий Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 15.05.2009 року, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 09.05.2024 року.

Суддя І.М. Адаменко