Рішення

від 09.05.2024 по справі 581/273/24

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/273/24

Провадження № 2/581/148/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2024 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області до ОСОБА_1

про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області звернулося до суду із вказаним позовом. Уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь 19386,37 грн, які були витрачені роботодавцем внаслідок поновлення відповідача на роботі на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 травня 2023 року визнано неправомірним та скасовано наказ КНП «Липоводолинська лікарня» від 31 березня 2023 року № 35-к/тр «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення КНП «Липоводолинська лікарня»; стягнуто з КНП «Липоводолинська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13523,07 грн із проведенням відрахування всіх обов`язкових податків і зборів; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення КНП «Липоводолинська лікарня».

На виконання вказаного рішення суду в частині негайного виконання ОСОБА_1 була поновлена на посаді з 1 квітня 2023 року та приступила до виконання своїх службових обов`язків з 6 червня 2023 року. Проте, 6 червня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про її звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Наказом керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» від 6 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; нараховано та виплачено компенсацію за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 1 квітня по 6 червня 2023 року та заробітну плату; виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13523,07 грн., всього при звільненні було виплачено 15890,47 грн. Також під час виплати вказаних сум роботодавцем за працівника було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3495,9 грн. Остаточна сума витрат, яка була сплачена роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 із урахуванням усіх обов`язкових податків і платежів становила 19386,37 грн.

У подальшому постановою Сумського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 6 грудня 2023 року, скасовано рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 травня 2023 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що підставою для вказаних виплат стала заява ОСОБА_1 про звільнення її на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та рішення Липоводолиського районного суду Сумської області в частині, допущеній до негайного виконання.

Вважає, що КНП «Липоводолинська лікарня» понесло фінансові витрати при відсутності на те законних підстав, у зв`язку з тим, що основною причиною здійснення безпідставних виплат стала протиправна поведінка відповідача, яка на момент звернення до суду першої інстанції переслідувала насамперед мету створити ситуацію правової невизначеності для подальшого отримання права на грошову компенсацію. Оскільки, ОСОБА_1 , отримавши позитивне вирішення своїх позовних вимог не скористалась своїм поновленим правом на працю та в той же день після поновленням на роботі звільнилась за власною ініціативою, про що подала відповідну заяву, яка зобов`язувала роботодавця здійснити всі, передбачені законодавством виплати у день звільнення, що і було здійснено підприємством.

Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, який вказує, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Зазначає, що у цьому випадку не ставиться питання стосовно повороту виконання судового рішення у трудовому спорі, оскільки на момент звільнення за ініціативою працівника - рішення Липоводолинського районного суду у справі № 581/400/23 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не набуло чинності, однак було враховано роботодавцем під час звільнення ОСОБА_1 для обліку робочого часу.

Також наголошує, що отримані відповідачем кошти не являються заробітною платою як такою, крім того, добровільність виплати заробітної плати відсутня, оскільки сам факт виплати був зумовлений прямою вимогою закону, що свідчить про добросовісність поведінки саме КНП «Липоводолинська лікарня». Проте, недобросовісність поведінки набувача має тривалий, багатоетапний, послідовний та цілеспрямований характер, адже, саме зловживаючи своїми правами ОСОБА_1 , штучно створила ситуацію, коли на її роботодавця почали розповсюджуватись обов`язки щодо виплати їй грошових коштів.

Вважає, що зі сторони ОСОБА_1 наявні всі ознаки недобросовісної поведінки, зокрема: факт відмови від запропонованого переведення в межах підприємства; факт безпідставного оскарження наказу керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» «Про звільнення» від 31 березня 2023 року; прагнення максимально швидко скористатися правом виконання рішення суду першої інстанції в частині його негайного виконання, а не правом на працю, що виразилося в поданні заяви про звільнення з ініціативи працівника у день виходу на роботу після поновлення; оскарження рішення апеляційного суду та неповернення очевидно безпідставно отриманих коштів у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 1 квітня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи провести у спрощеному порядку без виклику та повідомлення сторін.

Позивачем 1 квітня 2024 року та відповідачем 2 квітня 2024 року отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, а останньою і копію позовної заяви з додатками.

11 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову. Вказує, що відповідно до наказу КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради від 6 червня 2023 року добровільно і без будь-якого спору їй було нараховано і виплачено (із проведенням відрахування всіх обов`язкових податків і зборів) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2023 року по 31 травня 2023 року в розмірі 13523,07 грн. Крім того, згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц.

Вказує, що п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України передбачено чотири необхідні умови для застосування цієї норми: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї; здійснення виплат у добровільному порядку; відсутності рахункової помилки (про що не вказує позивач); недобросовісність з боку набувача. Вважає, що всі ці умови дотримані, а тому вказана норма Закону повинна бути застосована до вказаних спірних правовідносин.

Щодо доводів позивача про її недобросовісну поведінку, вважає, що вони не відповідають дійсності, оскільки вона після поновлення на роботі, відпрацювавши один день, була вимушена звільнитися у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком.

Зазначає, що позивач ставить питання про стягнення з неї грошових коштів у сумі 15890,47 грн, які, зокрема, включають заробітну плату за фактично відпрацьований нею робочий день 6 червня 2023 року, чим останній фактично позбавляє її права на отримання заробітної плати.

Також відповідач не погоджується із витратами на правову допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки відповідачем не надано доказів про її сплату та договору про її надання. Крім того, у структурі КНП «Липоводолинська лікарня» наявна посада юрисконсульта, до посадових обов`язків якого, крім іншого, входить підготовка позовної заяви, представлення інтересів установи в суді. При розподілі судових витрат ОСОБА_1 просить суд врахувати, що вона перебуває на обліку в Липоводолинському відділі Роменської філії Сумського обласного центру зайнятості та має статус безробітної особи без виплати допомоги по безробіттю.

17 квітня 2024 року представник позивача надав відповідь на відзив, який подано з порушенням визначеного в ухвалі суду про відкриття провадження триденного строку з дня отримання відзиву на позовну заяву та клопотання про поновлення строку для надання відповіді на відзив. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для надання відповіді на відзив.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Наказом керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення з 31 березня 2023 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 21).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 травня 2023 року визнано неправомірним та скасовано наказ керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» від 31 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на попередній посаді; стягнуто з КНП «Липоводолинська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13523,07 грн. із проведенням відрахування всіх обов`язкових податків і зборів; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на попередній посаді; вирішено питання судових витрат (а.с. 7).

Наказом керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» від 5 червня 2023 року скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 31 березня 2023 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри санітарки прибиральниці поліклінічного відділення з 1 квітня 2023 року; наказано ОСОБА_1 приступити до виконання своїх обов`язків із 6 червня 2023 року (а.с. 22).

6 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до КНП «Липоводолинська лікарня» із письмовою заявою, у якій просила звільнити її з посади медичної сестри санітарки прибиральниці поліклінічного відділення КНП «Липоводолинська лікарня» за власним бажанням із 6 червня 2023 року у зв`язку з тим, що її батько потребує постійного догляду ( а.с. 23).

Наказом керівництва КНП «Липоводолинська лікарня» від 6 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 6 червня 2024 року за власним бажанням з поважної причини (потреба в постійному догляді за батьком), на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; наказано виплатити їй компенсацію за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи із 1 квітня 2023 року по 6 червня 2023 року, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13523,07 грн із проведенням відрахування всіх обов`язкових податків і зборів відповідно до рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 травня 2023 року № 581/8400/23 ( а.с. 24).

6 червня 2023 року ОСОБА_1 нараховано належні при звільненні кошти у розмірі 15890,47 грн, з яких: 620,73 грн оклад; 62,07 грн за використання деззасобів; 13523,07 грн середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2023 року по 31 травня 2023 року; 1087,15 грн компенсація за дні невикористаної відпустки; 597,45 грн доплата до мінімальної заробітної плати; сплачено на платіжну карту 12632,93 грн; утримано 3257,54 грн (військовий збір, профспілкові внески, податок з доходів). Окремим платежем у розмірі 3495,90 грн роботодавцем сплачено ЄСВ (а.с. 27, 32-39).

Постановою Сумського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 6 грудня 2023 року, скасовано рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 травня 2023 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 11, 14).

У період із 9 червня 2023 року по 31 березня 2024 року ОСОБА_1 , як безробітна, перебувала на обліку у Роменській філії Сумського обласного центру зайнятості, її дохід за період із 9 червня 2023 року по 4 жовтня 2023 року становив 18709,38 грн. ( а.с. 54-55).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникнули між сторонам правовідносинам, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення коштів у розмірі 19386,37 грн, які, за аргументами позивача, є безпідставно отриманими, та були сплачені відповідачу в наслідок виконання судового рішення в частині негайного поновлення працівника на роботі, яке в подальшому було скасовано.

Із матеріалів справи відомо, що спірна сума у розмірі 19386,37 грн, це сума, яку позивач витратив внаслідок поновлення працівника на роботі на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. При цьому працівнику було виплачено лише 12632,93 грн, тобто було останнім набуто.

Також слід зазначити, що внаслідок виконання рішення суду в частині негайного поновлення працівника на роботі, між сторонами відновилися трудові відносини, вже під час яких роботодавець добровільно на власний розсуд виплатив працівнику належні при звільненні суми, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2023 року по 31 травня 2023 року, у той час як рішення суду в цій частині не набрало законної сили. Зазначена виплата на час звільнення працівника не належала до тих сум, виплата яких повинна бути проведена в день його звільнення. Таким чином, встановлено, що відповідач отримав грошові кошти не за рішенням суду, з чим у позові також погоджується позивач.

Тому, у цьому випадку не підлягає застосуванню така гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін в попереднє становище, як поворот виконання рішення.

Суд вважає безпідставними твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_1 , одержавши від роботодавця вказані кошти, діяла недобросовісно, оскільки звернувшись до суду з позовом про поновлення на роботі насправді не мала на меті продовжувати роботу, а лише бажала отримати грошову компенсацію.

Не вказує на недобросовісність незгода працівника зі звільненням та оскарження такого рішення роботодавця у судовому порядку, а також звільнення з роботи за власним бажанням, зумовлене неможливістю продовжувати роботу, що узгоджується із передбаченим статтею 55 Конституції України положенням про реалізацію та захист конституційного права на працю.

Зазначені позивачем правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 3 листопада 2021 року у справі №387/326/20 та від 2 липня 2020 року у справі №766/6227/17, щодо необхідності добросовісно користуватися процесуальними правами та недопустимості вчинення дій з наміром завдати шкоди, стосуються інших правовідносин, зокрема поведінки звільненого працівника та поважності причин пропуску ним передбаченого ст. 233 КЗпП України строку для звернення до суду з позовом; відсутності підстав для стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше одного року, оскільки розгляд справи тривав більше одного року з вини позивача, тому не підлягають застосуванню судом під час розгляду цієї справи.

Таким чином, суд вважає, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статей 1212, 1215 ЦК України відсутні, тому відмовляє у задоволенні позову.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку із повною відмовою в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Комунальному некомерційному підприємству «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області; вул. Лікарня, 3, с-ще Липова Долина, Роменський район Сумська область; код ЄДРПОУ: 02007561.

Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Д. В. Сізов