Ухвала

від 08.05.2024 по справі 916/3441/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

08 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3441/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» Петрова А.М. на підставі ордеру;

від Виконавчого комітету Одеської міської ради Асташенкова О.І. в порядку самопредставницства;

від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради- Ходжалієв А.С. в порядку самопредставницства;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Желєзна С.П., повний текст рішення складено та підписано 05.02.2024 року

у справі №916/3441/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», Одеська область, м. Одеса

до відповідача-1) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса; відповідача-2) Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса,

про стягнення 1 827 448 грн

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр», м .Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса, Одеської міської ради м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Дитячий світ» м. Одеса, в якій просило суд стягнути в рівних частках з відповідачів на свою користь кошти у розмірі 1 827 448 грн., завдані внаслідок знищення нерухомого майна та викрадення рухомого майна, зобов`язати відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля, а саме, за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64, також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати. В подальшому суд на клопотання позивача замінив у справі неналежного відповідача на належного.

Господарський суд Одеської області рішенням від 27.09.2023 року (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» задовольнив частково, стягнув з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» 838 724 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 580 грн.86 коп. В інший частині позову до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, м. Одеса відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр», пред`явивши вимогу до Управління про стягнення збитків у розмірі 838 724 грн., не обґрунтував порядку розподілу збитків між відповідачами, а у суду відсутні підстави та можливість перевірити доцільність розподілу збитків шляхом їх розподілення між відповідачами саме у рівних частках, також судом першої інстанції зазначено, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов`язковому порядку існування зв`язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об`єкта міг бути проведений будь-якою особою/суб`єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету.

Виконавчий комітет Одеської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» у задоволенні позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради збитків у розмірі 838 724 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, посилаючись на постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2018 року по справі №920/31/18, від 06.12.2019 року по справі №908/2486/18 зазначає, що на відміну від загальної частини ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, в чому полягає незаконність та протиправність дій саме Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Скаржник звертає увагу суду, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради було прийнято на підставі чинної вимоги (припису) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, яка не була виконана. За наведених обставин на той момент будь-які підстави для відмови у затвердженні проекту рішення у Виконавчого комітету Одеської міської ради були відсутні.

Відтак, скаржник вважає, що в даному випадку суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не обґрунтовує та не посилається на письмові докази на підтвердження того факту, що саме дії Виконавчого комітету Одеської міської ради були неправомірними, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Формулюючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги як належний та вірогідний доказ звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, яка розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Академік Корольова, 64, складений 04.10.2019 року та наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» в обґрунтування суми матеріальної шкоди, оскільки він мав бути застосований тільки для прийняття управлінських рішень Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» щодо здійснення відповідної діяльності даним товариством, та що він придатний для застосування не більше як протягом шести місяців.

Також, за доводами апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» не доведено належними письмовими доказами факту, що павільйон, який був демонтований 10.10.2019 року співробітниками Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 року №241 « Про демонтаж тимчасових споруд» є, по-перше, об`єктом нерухомого майна, а по-друге, об`єктом, придбаним саме на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 22.09.1995 року, а не новоствореним об`єктом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» з рішенням суду першої інстанції також не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі № 916/3441/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» про стягнення 838 724 грн., в якості відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В інший частині рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року залишити без змін.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що 11.10.2019 між Управлінням та Фізичною особою - підприємцем Іванченко С.Ю. було складено акт виконаних робіт за договором №ДЗ-2019, з якого вбачається, що Управлінням на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №241 від 27.06.2019 за участю ФОП Іванченко С.Ю. було проведено роботи із демонтажу споруди позивача.

Апелянт наголошує, що саме в результаті незаконних дій представників Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була зруйнована приватна власність, а саме, нерухоме майно, що має загальну площу 53,2 кв.м. та належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр» та згідно висновкам оцінки від 04.10.2019 року ринкова вартість якого становить 1 677 448 гривень, ці саме факти були встановлені і в межах справи №420/847/20.

Аргументуючи свою позицію, апелянт, посилаючись на правову позицію Верховного суду у постанові від 23.05.2018 року по справі №910/9823/17, зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням зазначеного скаржник вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов`язковому порядку існування зв`язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об`єкта міг бути проведений будь-якого особою/суб`єктом господарювання за дорученням Виконавчого комітету.

При цьому, звертає увагу, що в даній справі незаконне рішення Виконкому було реалізоване конкретно визначеним органом місцевого самоуправління, тобто Управлінням торгівлі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», м. Одеса та Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року у справі №916/3441/19 та об`єднано їх для спільного розгляду.

28.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надійшов відзив (вх. №693/24/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» залишити без задоволення, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектр» відмовити повністю. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, відповідач 1, посилаючись на встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обставини вказав, що Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ознайомившись зі змістом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», вважає її необґрунтованою та такою, що не потребує задоволення.

Відповідач 1, посилаючись на ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, вказує, що позивач не довів суду поважності непред`явлення позову належному відповідачу, а Господарський суд Одеської області, в порушення приписів ч.2 ст.48 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу від 11.09.2023 року про повернення на стадію підготовчого провадження та заміну неналежного відповідача.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про часткове задоволення позову за відсутності в матеріалах справи жодного документу на підтвердження права власності саме на завершений будівництвом об`єкт.

Також відповідач 1 стверджує, що звіт з визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, який наявний в матеріалах справи, не можна вважати належним доказом вартості будівельних матеріалів, оскільки, по-перше, експерт оцінює дану будівлю, як введений в експлуатацію об`єкт будівництва, по-друге, даний звіт, виходячи із його висновків, може використовуватись виключно для прийняття управлінських рішень. Ані матеріали справи, ані матеріали експертизи, на які спирався експерт при оформленні даного звіту, не містять доказів будівництва та введення даного об`єкту в експлуатацію.

Звертає увагу суду, що позивачем не надано жодних документів, на яких ґрунтуються його доводи щодо наявності права власності на об`єкт, відносно якого здійснювався правочин, а тим більше на підтвердження права власності на об`єкт завершеного будівництва.

01.04.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр», м. Одеса надійшов відзив (вх. №693/24/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради без задоволення. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві Товариство щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом положень ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що демонтаж належного позивачу майна був проведений Управлінням на виконання рішення Виконавчого комітету №241 від 27.06.2019, оскільки виконання вказаних дій покладено на Управління згідно з його положенням та безпосередньо вказаним рішенням і вказує, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Позивач наголошує, що судом першої інстанції було встановлено факт того, що 10.10.2019 Управлінням було демонтовано належну ТОВ "Спектр" споруду, що також повністю підтверджується матеріалами справи.

Крім того, апелянт вказує, що в результаті незаконних дій представників Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була зруйнована приватна власність, а саме, нерухоме майно, що має загальну площу 53,2 кв. м. та належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр», згідно висновкам оцінки від 04.10.2019 року ринкова вартість якого становить 1 677 448 гривень. Ці саме факти були встановлені і в межах адміністративної справи №420/847/20.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що наразі йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної органами місцевого самоврядування внаслідок прийняття протиправного рішення та здійснення протиправних дій з його реалізації, що у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України, стягується незалежно від наявності вини.

Щодо доводів скаржника про невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, позивач зазначає, що скаржник в суді першої інстанції не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо розміру шкоди. В цілому, і самих заперечень щодо розміру шкоди у суді першої інстанції чи в апеляційній скарзі не зазначено. Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв звіт, наданий позивачем, як доказ по справі. Крім того, скаржник не зазначає про те, що вартість оцінки занижена чи завищена, не надає доказів того, що вартість, встановлена у звіті, невірна, а лише формально критикує даний документ.

Позивач стверджує, що підставою залучення Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості відповідача є факти, встановлені в межах справи №420/847/20, що стосуються оцінки винесеного рішення про демонтаж об`єкту нерухомості позивача і на момент подачі до суду позову в межах господарського судочинства ще не були встановлені і відповідно не могли бути відомі позивачу. Також вказує, що останній не зазначає, які дії суду першої інстанції з переходу до попередньої стадії процесу потягло за собою прийняття неправильного рішення.

29.03.2024 року, до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи за вх. №1138/24, у якому Виконавчий комітет Одеської міської ради, м. Одеса просив суд апеляційної інстанції:

1.Поновити Виконавчому комітету Одеської міської ради пропущений процесуальний строк на подання клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи у справі 916/3441/19.

2. Призначити по справi 916/3441/19 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

2.1 Чи можливо визначити ринкову вартість нежитлової будівлі-павільону загальною площею 53,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 станом на 04.10.2019 року?;

2.2. Якщо можливо то визначити, яка ринкова вартість вищевказаної нежитлової будівлі-павільйону станом на 04.10.2019 року?;

3.Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що розташований за адресою: вул. Рішельєвська, буд.8, м. Одеса, 65026.

4.Витрати за проведення судово оціночно-будівельну експертизу покласти на Виконавчий комітет Одеської міської ради з подальшим розподілом відповідно до правил розподілу судових витрат.

5. На час проведення судової оціночно-будівельної експертизи провадження у справi №916/3441/19 зупинити.

Клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи мотивовано, зокрема, тим, що підставою визначення Товариством з обмеженою відповідальності «Спектр» загальної суми стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 827 488 грн. є звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, яка розмішена за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,64, складений 04.10.2019 року, згідно з яким вартість спірного об`єкту становить 1 677 448 грн.

Проте, Виконавчий комітет Одеської міської ради вказує, що у вищезазначеному звіті у розділі «Висновки про вартість об`єкта оцінки» в графі «Мета оцінки» заначено, що метою оцінки є визначення ринкової вартості для прийняття управлінських рішень. Також у графі «Застереження щодо використання результатів оцінки» зазначено, що цей звіт може бути використаний тільки за вищезгаданою метою оцінки, у графі «Дата оцінки» зазначено дату складання звіту - 04.10.2019 року та термін придатності не більше шести місяців, тобто, у самому звіті встановлено конкретний термін його використання, протягом якого замовник може використовувати такий звіт.

З урахуванням ст. ст. 97, 98, 140 Цивільного кодексу України, ст.ст.11, 28, 30, 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та змісту самого звіту про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, Виконавчий комітет Одеської міської ради стверджує, що вищенаведений звіт мав бути застосований тільки для прийняття управлінських рішень Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр» щодо здійснення відповідної діяльності даним Товариством протягом шести місяців з моменту його складання.

У зв`язку з чим Виконавчий комітет Одеської міської ради вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належну правову оцінку відомостям, встановленим у висновку про вартість об`єкта оцінки у вказаному звіту, які даний висновок повинен містити відповідно до п.60 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, тому дійшов неправомірного висновку щодо врахування даного звіту як доказу на підтвердження вартості належного позивачу об`єкта для розрахунку шкоди, заподіяної позивачу виконавчими органам місцевого самоврядування, а тому існує необхідність встановлення на підставі додаткових доказів вартості вищевказаного об`єкту, яка за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» може підлягати стягненню з відповідачів.

Отже, на думку Виконавчого комітету Одеської міської ради, для визначення вартості вищевказаного об`єкту, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр», необхідним є проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 року справі у №916/3441/19 відкладалось судове засідання з метою надання іншим учасникам справи можливість надати до суду апеляційної інстанції обґрунтовані заперечення на вказане вище клопотання відповідача 2 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, або згоду на його задоволення.

15.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» надійшло заперечення на клопотання про проведення експертизи (вх. №693/24/Д3), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про призначення судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року. Заперечення колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у запереченні позивач зазначає, що в суді першої інстанції Виконавчий комітет Одеської міської ради не заявляв клопотання про призначення експертизи. Позивач стверджує, що заявник не скористався своїми процесуальними правами в суді першої інстанції щодо збирання доказів по справі та не надав суду самостійно жодних доказів з приводу того, що ціна, визначена у звіті, не відповідає ринковій ціні на момент проведення оцінки. Поновлення строку на подання клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи позивач вважає необґрунтованим та таким, що не містять об`єктивних причин неподання клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, або разом із апеляційною скаргою.

Щодо суті заявленого клопотання та відсутності підстав для проведення експертизи позивач зазначає, що звіт про оцінку був складений до звернення позивача із позовом до суду, а тому, зрозуміло, що експерт вказав метою проведення даної оцінки - визначення ринкової вартості для прийняття управлінських рішень. А строк використання із згаданою метою у 6 місяців встановлений законодавством з урахуванням того, що за 6 місяців вартість може змінитись і буде не актуальною.

Позивач звертає увагу на той факт, що знесення оціненої споруди відбулось в межах 6 місяців дії звіту з оцінки. Це свідчить про те, що вартість зруйнованого майна була зафіксована станом на момент фізичного знищення будівлі, що і становить пряму шкоду у даному спорі. На момент знесення будівлі 10.10.2019 звіт був діючим. Строк дії звіту у півроку - це умовний термін, в який вважається, що оцінка є актуальною, незважаючи на можливі зміни кон`юктури ринку.

Отже, позивач вважає, що в даному випадку, для визначення розміру шкоди необхідно встановити вартість майна саме на момент його знищення, а тому, звіт, наявний в матеріалах справи, є належним та допустимим доказом у справі. Звіт, як доказ по справі, не обмежений строком дії у відповідності до Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також стверджує, що зазначення у звіті фрази, що мета складення звіту для прийняття управлінських рішень не впливає на можливість його оцінки судом поряд із іншими доказами по справі і наявність даної фрази аж ніяк не впливає на застосування методології, методів, оціночних процедур при складенні звіту про оцінку.

Позивач зазначає, що звіт містить детальну інформацію щодо використаних нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методів, оціночних процедур, а також містить порівняльну таблицю із іншими об`єктами нерухомості, з яких вбачається ціна продажу на момент оцінки 2019.

Також позивач вважає, що ані в суді першої інстанції, ані в клопотанні, що заявлено наразі, відповідач не стверджує про те, що ціна є необґрунтованою, що вона не відповідала цінам аналогічних будівель, не надає жодних доказів того, що ціна у звіті завищена.

Посилаючись на вимоги ст. 12. Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивач стверджує, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Позивач стверджує, що в матеріалах справи є звіт, як належний доказ, за допомогою якого суд може з`ясувати обставини, що мають значення для справи, а саме - встановити ринкову вартість об`єкту нерухомості на момент його знищення відповідачами.

У зв`язку з вищенаведеним позивач вказує про необґрунтованість заявленого клопотання, пропущення строків його заявлення, а відсутність процесуальної доцільності у проведенні експертизи свідчить лише про те, що сторона відповідача зловживає своїми правами та вчиняє дії, направлені на затягування судового процесу.

В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Одеської міської ради та представник Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради усно підтримали свої вимоги та доводи щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи у справі, просили його задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

Щодо поновлення процесуального строку судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16.12.1992 року).

Враховуючи те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення аналогічної експертизи, доводом апеляційної скарги відповідача 2 є те, що звіт не можна вважати належним доказом у справі, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін суд апеляційної інстанції вважає, що строк на подання такого клопотання підлягає поновленню.

Дослідивши клопотання відповідача 2 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, обставини справи в цій частині, вислухавши думку представників учасників справи, колегія суддів вважає, що клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса про призначення судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року вх. №1138/24 у справі №916/3441/19 підлягає задоволенню з відхиленням заперечень позивача, виходячи з такого.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов`язком суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в якості доказу при визначенні розміру шкоди було надано суду звіт про вартість об`єкта оцінки, складений 04.10.2019 року оцінювачем ТОВ «Солар Нова», згідно якого ринкова вартість нежитлової будівлі-павільону, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 загальною площею 53,2 кв.м., складає 1 677 488 грн. Звіт був складений для визначення ринкової вартості для прийняття управлінських рішень. При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оцінивши наданий позивачем звіт за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням його належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності дійшов висновку, що обставина знищення відповідачами належного позивачу майна вартістю 1 677 448 грн видається більш вірогідною, ніж посилання відповідачів на недоведеність позивачем належними доказами вартості знищеного об`єкта.

При цьому звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі-павільйону, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, складений 04.10.2019 року та термін придатності заначений не більше 6 місяців, протягом якого замовник може використовувати такий звіт.

Встановлення судом на підставі належних та вірогідних доказів вартості вищевказаного об`єкту, правильного визначення розміру шкоди, яка за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» підлягає стягненню з відповідачів, є необхідним в даному випадку, а тому ці питання входять в предмет доказування по даній справі для постановлення судом вірного висновку за спірними правовідносинами та фактичними обставинами, які виникли з цього приводу між сторонами, а можливість підтвердження належними доказами розміру шкоди, заподіяної позивачу неправомірними діями відповідачів, у даній справі є визначальним. Тому існує необхідність для встановлення обставин, які б визначали ринкову вартість нежитлової будівлі-павільйону на момент його знесення, наявності в матеріалах справи висновку експерта зі спеціальними знаннями з цього питання.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса про призначення судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року за вх. №1138/24 та призначити відповідну експертизу у справі, на вирішення якої поставити питання, викладені нижче.

Частиною 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.

З огляду на позицію заявника щодо експертної установи та враховуючи, що Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України проводить такий вид експертизи, суд вважає за необхідне доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) проведення судової оціночної-будівельної експертизи по справі №916/3441/19.

Відповідно до п. 3.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, до експертної установи надаються матеріали справи.

В ст. 100 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

При цьому судом критично сприймаються посилання позивача на штучне затягування розгляду справи та порушення розумності строків розгляду справи, бо зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Верховний Суд неодноразово констатував, що зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

В даному випадку з урахуванням викладеного, оскільки вирішення питання щодо встановлення вартості нежитлової будівлі-павільйону має вирішальне значення для правильного вирішення справи по суті, а у суду апеляційної інстанції відсутні відповідні знання для встановлення цих обставин, таке зумовлює необхідність призначення експертизи у справі, тому судова колегія переконана, що зупинення апеляційного провадження у справі є виправданим, оскільки головною метою господарського судочинства є справедливий та неупереджений розгляд справи, а досягти такої мети у даній справі без призначення відповідної експертизи та, як наслідок, зупинення провадження у справі, є неможливим.

Керуючись ст. ст. 98, 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про призначення у справі № 916/3441/19 судової оціночно-будівельної експертизи від 29.03.2024 року вх. №1138/24 задовольнити.

2.Призначити по справі № 916/3441/19 судову оціночно-будівельну експертизу, на дослідження якої поставити наступні питання:

2.1 Чи можливо визначити ринкову вартість нежитлової будівлі-павільйону загальною площею 53,2 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64 станом на 04.10.2019 року?;

2.2. Якщо можливо, то визначити, яка ринкова вартість вищевказаної нежитлової будівлі-павільйону станом на 04.10.2019 року?;

3. Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8).

4.Витрати, пов`язані із проведенням експертизи покласти на Виконавчий комітет Одеської міської ради, м. Одеса.

5.Попередити експертів, які проводитимуть експертизу, про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

6. Зобов`язати експертну установу у місячний строк поінформувати суд про результати проведеної експертизи або про неможливість її проведення.

7. Матеріали справи направити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) для проведення судової експертизи.

8. Провадження у справі № 916/3441/19 зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку та строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош