Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/13457/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/13457/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 (повний текст рішення підписано 11.01.2024)

у справі № 910/13457/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер»

до Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни

про стягнення 179 425 21 грн

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 179 425,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договорів № 71-РОС від 06.04.2017, № 308-РОС від 28.12.2018, № 299-РОС від 27.12.2019 в частині своєчасного внесення оплати у встановлений договорами строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер» борг в розмірі 179 425,21 грн судовий збір в розмірі 2 691,38 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Кузнєцова Анна Анатоліївна звернулася 08.02.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/13457/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що суд ухвалив рішення на підставі актів звіряння, які взагалі не були укладені/підписані сторонами. На підтвердження частково здійснених оплат за договором Позивач взагалі не надав ніяких банківських виписок, квитанцій або інших належних бухгалтерських документів. Окрім рахунків на оплату позивачем не надано інших доказів утворення боргу. Разом із тим рахунки на оплату є: лише: підставою для проведення платежів за договором, а не доказом їх неоплати.

Також скаржник стверджує, що Позивачем не доведено, що спірний договір взагалі був укладений, оскільки суду не надавались оригінали спірного договору, а на підтвердження хоча б його часткового виконання немає жодного бухгалтерського документу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13457/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.02.2024 у справі №910/13457/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 прийнято справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 визначеною колегією суддів, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13457/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/13457/23.

29.02.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/13457/23, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.04.2024 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме, листа Департаменту містобудування та архітектури від 15.03.2024 та копію свідоцтва про право на тимчасове проживання від 08.03.2022.

23.04.2024 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме, листа-відповіді Державної прикордонної служби України від 09.04.2024 №19-24504/18/24-Вих.

Щодо доданих відповідачем додаткових доказів, а саме, належним чином засвідчених копій: листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-2605 від 15.03.2024, свідоцтва про право на тимчасове проживання від 05.03.2022 та листа Державної прикордонної служби України №19-24504/18/24 від 09.04.2024, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що причиною неподання таких доказів до суду першої інстанції було те, що вона перебувала тривалий час за межами України в зв`язку з військовою агресії російської федерації на території України та введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в України.

Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.10.2023, якою відповідачу було встановлено 15-ти денний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали, було надіслано за місцезнаходженням відповідача, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та конвертом, а відтак, відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас колегія суддів враховує наступне.

Стаття 7 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що: судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що справа №910/13457/23 розглянута судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, після введення в Україні воєнного стану, а також те, що відповідач перебувала за межами України з 05.03.2022, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням доданих відповідачем доказів.

За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду належним чином засвідчені копії листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-2605 від 15.03.2024 та листа Державної прикордонної служби України №19-24504/18/24 від 09.04.2024 приймаються колегією суддів як додаткові докази по справі.

Разом з тим, відповідач долучив як додатковий доказ свідоцтво про право на тимчасове проживання від 05.03.2022, викладене іноземною мовою, без відповідного перекладу українською мовою та належного засвідчення

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ст. 10 Господарського процесуального кодексу України та ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Відтак відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо, а тому колегія суддів не приймає до уваги та не буде надавати оцінку зазначеному документу.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/13457/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» (далі за текстом - Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Басько Анною Анатолівною (далі за текстом Сторона 2) було укладено договір про співпрацю та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 71-Рос від 06.04.2017 зі строком дії до 31.12.2017.

За умовами п. 1.1. вказаного договору Сторона 1 - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, прилеглої території, що знаходиться за адресою: м Київ, вул. Мілютенка, 19 кінотеатр «Росія» (надалі - Будівля), та сплачує всі податки та внески передбаченні чинним законодавством, а Сторона 2 бере участь у витратах Сторони 1 на виконання вказаних робіт та пропорційно фактично спожитих послуг із постачання електричної енергії, холодного водопостачання, обслуговування прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі та утримання території, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Стороною 1 за цим Договором.

Сторона 2 використовує прилеглу територію Будинку, яка знаходиться у користуванні Сторони 1, для розміщення споруди (конструкції) в якій проводиться діяльність, на підставі дозвільних документів, які знаходяться у Сторони 2.

Відповідно до п.2.1 договору №71-Рос Сторона 1 щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснює оплату вартості фактично спожитих послуг Стороною 2 біля Будівлі та прилеглої території із: постачання електричної енергії, холодного водопостачання, обслуговування прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі та прилеглої території, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями.

При цьому, згідно п.2.2 договору №71-Рос Сторона 2 здійснює Стороні 1 оплату вартості пропорційно спожитих послуг на підставі виставлених Стороною 1 рахунків-фактури.

Пунктами 2.3.- 2.4 договору передбачено, що розрахунки за спожиті послуги, визначені в п.2.1. Договору, здійснюються Стороною 2 на поточний рахунок Сторони 1 в безготівковому порядку. Рахунки вручаються Стороною 1 уповноваженому представнику Сторони 2. Сторони домовились, що за використання Стороною 2 обладнання та інвентаря, яке належать Стороні 1, і знаходиться на прилеглій території визначеної в п.1.1 Договору, Сторона 2 перераховує на поточний рахунок Сторони 1, під час дії Договору, щомісячно грошові кошти у сумі 8000 гривень 00 копійок в т.ч. ПДВ 20% - 1333,33 грн. не пізніше 10 числа поточного місяця в якому воно використовується. Загальна сума цього Договору складає 72000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% -12000 грн. 00 коп.

28.12.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» (далі за текстом - Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Басько Анною Анатолівною (далі за текстом Відповідач, Сторона 2) було укладено договір про співпрацю та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 308-Pос з умовами договору, аналогічними умовам договору №71-Рос від 06.04.2017.

Відповідно до умов п. 2.4. договору № 308-Pос від 28.12.2018 загальна сума цього Договору складає 96000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% -16000 грн. 00 коп.

Згідно з п.6.1. договору - договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.01.2019 по 31.12.2019.

27.12.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» (далі за текстом - Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Кузнєцовою Анною Анатолівною (далі за текстом Відповідач, Сторона 2) було укладено договір про співпрацю та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг №299-Рос від 27.12.2019, з умовами договору, аналогічними умовам договору №71-Рос від 06.04.2017 та договору №308-Рос від 28.12.2019.

Відповідно до умов п. 2.4. договору № 299-Pос від 27.12.2019 загальна сума цього Договору складає 96000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% -16000 грн. 00 коп.

Згідно з п.6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Позивачем також долучено до позовної заяви копію додаткової угоди №1 від 30.12.2020, складеної між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» та Фізичною особою-підприємцем Кузнєцовою Анною Анатолівною, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти в новій редакції п.6.1. договору: «Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021».

Разом з тим, як вбачається з цієї копії додаткової угоди №1, вона не підписана відповідачем, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату та актів надання послуг за період з травня 2018 року по грудень 2021 року, які підписані лише з боку позивача.

При цьому, доказів направлення зазначених рахунків та акті надання послуг відповідачеві або його уповноваженому представнику, матеріали справи не містять.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогами про оплату боргу за зазначеними договорами.

Так, 05.10.2022 позивач направив на адресу АДРЕСА_1 на ім`я Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатолівни претензією вих. № 060/48-394 від 04.10.2022 щодо невиконання зобов`язань за договрами №71-Рос від 06.04.2017, №308-Рос від 29.12.2017, №299-Рос від 27.12.2019, та вимогою сплатити суму боргу в розмірі 179 425,21 грн.

Водночас, як вбачається з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-2605 від 15.03.2024 Департамент уклав з ФОП Кузнєцова А. А. договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою за заявами №№ 08935, 08936, 09045 для розміщення тимчасових споруд на вул. Мілютенка, 19, але на підставі звернення ФОП Кузнецової А.А. від 28.02.2020 №055/1761, Департамент переоформив вищезазначені договори щодо пайової' участі в утриманні об`єкта благоустрою на нового власника відповідно до наданого договору купівлі - продажу від 27.01.2020, оскільки ФОП Кузнецова А. А. більше не являється власником зазначених споруд.

02.03.2023 на пленарному засіданні ІІ сесії Київської міської ради ІХ скликання Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» перейменовано у Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ КЛАСТЕР» (далі - позивач).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звертаючись з позовом у цій справі стверджує, що відповідачем не оплачено витрати Сторони 1 на виконання робіт та пропорційно фактично спожитих послуг із постачання електричної енергії, холодного водопостачання, обслуговування прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації Будівлі та утримання території, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом необхідно дослідити умови укладених між сторонами договорів, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договорами.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності заборгованості відповідача за вказаними вище договорами, оскільки надані ним копія додаткової угоди №1 від 30.12.2020, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за травень 2018 року - грудень 2021 року не містять підписів і відтиску печатки відповідача. Також в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем відповідних рахунків в порядку, визначеному п.2 договору.

Водночас долучений відповідачем лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-2605 від 15.03.2024 свідчить про те, що в січні 2020 року відповідач відчужила, належні їй тимчасові споруди за адресою м. Київ, вул. Мілютенко, 19, в зв`язку з чим, Департамент переоформив договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою на нового власника. А відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника не спростовують зазначених висновків апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва 11.01.2024 у справі № 910/13457/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.277, 282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/13457/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/13457/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 35531906) до фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 35531906) на користь фізичної особи-підприємця Кузнєцової Анни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 4037 (чотири тисячі тридцять сім гривень) грн. 07 коп.

5. Видачу наказу по справі №910/13457/23 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/13457/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко