Постанова

від 17.04.2024 по справі 925/1311/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 925/1311/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Танцюра О.Б. (службове посвідчення)

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ситник Т.А. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 (повне судове рішення складено та підписано 15.11.2023)

у справі № 925/1311/23 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" з позовними вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 03.04.2019 б/н укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124383700:02:000:1624, площею 53,0383 га, розташованої в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Колодисте, та зареєстрованого 12.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право №31238114).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 03.04.2019 в частині несплати орендної плати та бездіяльністю і тривалим незверненням позивача з даним позовом на захист інтересів громади та держави щодо неналежного використання відповідачем земельної ділянки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 позов задоволено повністю. Вирішено розірвати на майбутнє, з моменту набрання рішенням суду законної сили - договір оренди земельної ділянки площею 53,0383 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1624), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Колодисте від 03.04.2019, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.04.2019 (номер запису про інше речове право 31238114). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на користь Черкаської обласної прокуратури - 2484,00 грн витрат на сплату судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прокурором наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1311/23 скасувати, позов прокурора залишити без розгляду.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга відповідача мотивована відсутністю належного обґрунтування прокурора щодо необхідності вжиття ним заходів представницького характеру стосовно позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Також, на думку відповідача, заявлені вимоги прокурора є неспівмірними із обраним способом захисту, оскільки позбавлення права оренди не призведе до реального відновлення чи захисту інтересів держави.

Окрім вищевикладеного, відповідач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме: викопіювання із сайту позивача; копії витрачених частин бюджету позивача; копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 925/194/22.

Короткий зміст письмових пояснень прокурора та узагальнення їх доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор стверджує, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного відповідачем порушення умов цього договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, оскільки значною мірою є позбавленням того на, що розраховував позивач при укладенні спірного договору.

При цьому, прокурор наголошує на тому, що сам факт не звернення до суду позивачем з даним позовом, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо розірвання спірного договору землі. У зв`язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади с. Ладижинка та звернення з таким позовом до суду.

Узагальнений виклад позиції позивача

Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1311/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1311/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1311/23 залишено без руху, надавши скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1311/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 925/1311/23.

В судове засідання, яке відбулося 17.04.2024, прокурор з`явився до приміщення суду апеляційної інстанції. Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка представника позивача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

До Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про перенос слухання по даній справі, у зв`язку з підписанням меморандума.

Також, представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про перенесення слухання справи на один місяць для погодження та складання мирової угоди.

Розглянувши вищевказані клопотання представника відповідача та заслухавши думку прокурора, судова колегія дійшла висновку відмовити у вищевказаних клопотаннях представника відповідача, оскільки останнім не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про намір укласти мирову угоду між сторонами чи підписати меморандум.

Щодо викладеного в апеляційній скарзі клопотання про долучення до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду нових доказів, колегія суддів зазначає про те, що скаржник не обґрунтував, яким чином нові докази стосуються предмета даного спору, тому клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.04.2019 між Черкаською обласною державною адміністрацією, від імені якої виступала Уманська районна державна адміністрація (орендодавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" (орендарем, відповідачем) укладено та підписано договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (надалі - договір) - на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 47 від 24.01.2019.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку цільового призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій кадастровий номер 7124383700:02:000:1624, яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту с. Колодисте.

Згідно з п.п. 2, 3 договору, в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 7124383700:02:000:1624) загальною площею 53,0383 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.02.2019 № 91-19 становить 15 365 469,94 грн - кадастровий номер ділянки 7124383700:02:000:1624.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 № 2541 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7124383700:02:000:1624 складає 15 365 469,94 грн.

Відповідно до п. 6 договору його укладено на 25 років з 03.04.2019 по 02.04.2044.

В силу вимог п. 7 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного бюджету в розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи рішення Ладижинської сільської ради від 29.03.2019 №3-20/VІІ "Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 53,0383 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергетичних підприємств установ і організацій за межами населеного пункту с. Колодисте": землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, де нормативна грошова оцінка ділянки площею 53,0383 га становить 15365469,94 грн, а сума орендної плати складає 691446,15 грн в рік.

Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься у такі строки: рівними частками, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 17 Договору після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 32 договору, дія останнього припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, в тому числі несвоєчасна та не в повному обсязі оплата орендної плати, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Прокурор посилався на систематичне невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором оренди земельної ділянки від 03.04.2019, щодо сплати орендної плати за землю за період з травня 2019 по червень 2023. Тобто тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою комунальної власності, невжиття позивачем активних заходів для відновлення порушеного права, примусового стягнення боргу та розірвання спірного договору стали причиною звернення прокурора до суду першої інстанції для відновлення порушеного права сільської ради на ефективне використання земель громади.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 позов задоволено повністю. Вирішено розірвати на майбутнє, з моменту набрання рішенням суду законної сили - договір оренди земельної ділянки площею 53,0383 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1624), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Колодисте від 03.04.2019, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.04.2019 (номер запису про інше речове право 31238114). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на користь Черкаської обласної прокуратури - 2484,00 грн витрат на сплату судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом, підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Отже, прокурор повинен визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (вказаний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Аналіз положень ч.ч. 3- 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, Уманською окружною прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, однак позивач повідомив, що відповідні заходи не здійснюються, у зв`язку із обмеженим бюджетним фінансуванням, про що свідчить долучений до матеріалів справи лист Ладижинської сільської ради від 19.07.2023 за № 02-24/02-10/1647.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо доводів і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради, яка протягом розумного строку самостійно не звернулась до суду із позовом, тому позовні вимоги прокурора, який, на думку суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягали розгляду по суті.

Також прокурором було обрано належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади, оскільки розірвання договору і повернення земельної ділянки надасть позивачу можливість подальшого використання цієї земельної ділянки на користь територіальної громади.

За таких обставин, доводи відповідача по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

В свою чергу, наведені прокурором у письмових поясненнях на апеляційну скаргу твердження щодо звернення прокуратури з даним позовом до суду в особі Ладижинської сільської ради є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 у справі № 925/1311/23 - без змін.

Матеріали справи № 925/1311/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська