Постанова

від 08.05.2024 по справі 911/1366/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. Справа№ 911/1366/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузь О.М.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе»

на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 (повний текст рішення складено 19.12.2023)

у справі № 911/1366/23 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шауманн Агрі Уа»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе»

про стягнення 1 287 630, 00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шауманн Агрі Уа» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» про стягнення 1 287 630,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами договору поставки № 04/01/12-2022 від 04.01.2022 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 767 452,80 грн, з огляду на наявність якої нараховані 70 008,43 грн інфляційних нарахувань, 140 033,85 грн 30 % річних, 233 389,76 грн пені та 76 745,28 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі №911/1366/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шауманн Агрі Уа» 767 452, 80 грн заборгованості, 146 131, 43 грн пені, 76 745, 28 грн штрафу, 87 678, 86 грн 30 % річних, 30 367, 19 грн інфляційних нарахувань та 15 310, 45 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство «Високе» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі №911/1366/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного з`ясування судом фактичних обставин справи.

Так, апелянт зазначив, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо уповноваження Шаповалова В.І. на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідачем заперечувався не факт перебування даної особи на посаді, а надання повноважень щодо отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі лише факту його прийняття на відповідну посаду.

Крім того, оплати здійснювалися за рахунками, які надавалися позивачем окремо та не відносяться до поставки товарів за спірним договором.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які документи складського обліку товару, з яких можливо б було дослідити асортимент та обсяг партій товару, що відпускався відповідачу зі складу позивач впродовж строку який визначений у спірних видаткових накладних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/105/24 від 15.01.2024, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1366/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі №911/1366/23 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 30.01.2024 від Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію №142 від 26.01.2024 про сплату судового збору в сумі 27 346,03 грн. та надати належні докази повноважень на представництво Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» та призначено до розгляду на 13.03.2024.

16.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній зазначив, що суд першої інстанції дослідивши усі докази по справі, а саме видаткові накладні, рахунки, платіжні інструкції та товарно-транспортні накладні прийшов до правильних висновків про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Суліма В.В. судове засідання призначене на 13.03.2024 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2024.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги на 08.05.2024, своєю ухвалою від 17.04.2024.

Представник позивача у судове засідання 08.05.2024 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.05.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шауман Агрі Уа» (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Високе» (покупець) укладений договір поставки № 04/01/12-2022.

Так, за умовами п.п. 1.1, 1.2 договору між сторонами погоджено, що в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплати товару (вітамінно-мінеральні кормові добавки, премікси для сільськогосподарських тварин, силосуючи засоби та обладнання для внесення силосуючих засобів).

Загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна визначаються у рахунках на оплату, на кожну окрему партію товару та відповідно зазначаються в додатку до даного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник постачає товар покупцеві за попередньої оплатою у розмірі 100 % вартості товару (окремими партіями), або з відстрочкою платежу на термін, що визначається у кожному окремому випадку індивідуально.

Товар поставляється постачальником самостійно за власний рахунок партіями за адресою покупця: «Полтавська область, Зіньківський район, с. Високе», або за окремою домовленістю сторін, за іншою адресою місцезнаходження (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.15 договору покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на право отримання товару.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору складає загальну суму специфікацій до даного договору. Покупець оплачує кожну окрему партію товару за ціною вказаною у додатку до договору «Специфікація товару» (п. 3.2 договору). Покупець зобов`язується оплатити загальну ціну поставленої партію товару шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 договору). Покупець зобов`язаний здійснити розрахунок з постачальником у строки та на умовах визначених в додатках до даного договору (Специфікація товару, Умови поставки, Умови оплати, Реквізити сторін), які є обов`язковими для підписання сторонами. Обмін підписаними додатками до даного договору здійснюється засобами поштового зв`язку та іншим зручним для сторін способом в строк не пізніше 14 днів після поставки обумовленого в додатку товару (п. 3.10 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору прийом-передача товару здійснюється в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 договору визначено, що фактом передачі товару вважається підписання представниками сторін видаткової накладної. Підписання покупцем накладної щодо приймання-передачі товару означає, що товар, його кількість і якість відповідають умовам договору та те, що всі товаросупроводжувальні документи передані постачальником та прийняті разом із товаром покупцем (п. 4.6 договору).

Умовами п.п. 9.1, 9.2 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2022.

Якщо сторони не мають взаємних претензій, строк дії договору автоматично продовжується на наступний рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності, за порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 9.3, 9.4 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки № 04/01/12-2022 від 04.01.2022 ним було поставлено відповідачу товар, всього на загальну суму 831 357,80 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 316 від 17.05.2022 на суму 118 905,00 грн, № 364 від 06.06.2022 на суму 266 224,80 грн, № 525 від 09.08.2022 на суму 149 472,00 грн, № 629 від 14.09.2022 на суму 184 086,00 грн, № 631 від 14.09.2022 на суму 112 670,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні оригінали видаткових накладних № 316 від 17.05.2022, № 364 від 06.06.2022, № 525 від 09.08.2022, № 629 від 14.09.2022, № 631 від 14.09.2022, надані позивачем, на виконання вимог суду, супровідним листом (вх. № 15966/23 від 21.08.2023.

Крім того, позивачем до матеріалів справі додані товарно-транспортні накладні № 96 від 17.05.2022, № 111 від 06.06.2022, № 156 від 09.08.2022, № 154 від 14.09.2022, в яких, в графі «замовник» значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шауман Агрі УА», в графі «вантажоодержувач» - Приватне сільськогосподарське підприємство «Високе». Відповідні товарно-транспортні накладні засвідчені підписами представників та печатками юридичних осіб.

Для оплати вартості товару, позивачем були сформовані рахунки на оплату № 333 від 16.05.2022 на суму 118 905,00 грн, № 393 від 06.06.2022 на суму 266 224,80 грн, № 643 від 13.09.2022 на суму 184 086,00 грн, № 668 від 14.09.2022 на суму 112 670,00 грн.

Позивач зазначає, про те, що відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань оплату поставленого товару здійснив лише частково, неоплаченим залишився товару на суму 767 452,80 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 23.11.2022 позивач звертався до відповідача із претензією № 399, в якій вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість. Докази надіслання претензії наявні в матеріалах справи.

Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач заперечував проти позову, вказував на те, що додані в доказ поставки/отримання товару видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які взагалі містять підпис особи не уповноваженої на отримання товару. Особа, яка підписала видаткові накладні - Шапошник В.І. не уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей та відповідно довіреностей від відповідача не отримував. Разом з цим, відповідач заперечив факт часткового погашення ним заборгованості, а також факт підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 21.01.2022 по 14.09.2022, зазначивши, що такий взагалі не є доказом наявності або відсутності за боржником заборгованості.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своєму відзиві, відповідач заперечував факт підписання видаткових накладних № 316 від 17.05.2022, № 364 від 06.06.2022, № 525 від 09.08.2022, № 629 від 14.09.2022, № 631 від 14.09.2022, вказуючи спочатку на те, що це підпис невідомої особи, після не уповноваженої, та зрештою зазначав, що на видаткових накладних наявний підпис, який не належить та не виконувався директором ПСП «Високе», який підписував договір.

В той же час присутнім в судових засіданнях представником позивача не заперечувався факт того, що на договорі та накладних наявні підписи різних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є видаткові накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зх. 10.08.2021) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1).

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов`язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Спірні видаткові накладні дають можливість встановити обсяг господарської операції. Також, на видаткових накладних наявний відтиск печатки відповідача. Відповідач не заперечував факт того, що це печатка ПСП «Високе».

Підпис особи, який міститься на спірних накладних від імені відповідача, скріплений печаткою відповідача, що засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття печатки, що виконана на видаткових накладних № 316 від 17.05.2022, № 364 від 06.06.2022, № 525 від 09.08.2022, № 629 від 14.09.2022, № 631 від 14.09.2022, з володіння відповідача або використання її іншою особою, відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо втрати, викрадення або підробки печатки.

В абзаці 6 п. 2.4 Положення № 88 передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (в редакції з 10.08.2021).

Щодо заперечень апелянта з приводу відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів відзначає, що довіреність сама по собі не є первинним документом та лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства уповноважити конкретну особу отримати для підприємства товарно-матеріальні цінності. Сам же факт руху цих цінностей довіреність не фіксує. Не підлягає визнанню відсутності операції тільки на тій підставі, що немає довіреності, оскільки відображення в бухгалтерському обліку здійснюється на підставі первинних документів. Критерії наявності господарської операції - це зміни в активах і зобов`язаннях, власному капіталі підприємства.

Крім того, колегія суддів констатує, що відбулося наступне схвалення прийняття вказаного товару шляхом його частково оплати.

При цьому, твердження апелянта, що вказані часткові оплати не відносяться до поставки товарів за договором поставки № 04/01/12-2022 від 04.01.2022 є безпідставними.

Так, колегією суддів встановлено, що 02.06.2022 відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 10 000, 00 грн з призначенням платежу: «за премікси для ВРХ по рах. № 246 від 05.04.2022», 13.06.2022 - на суму 10 000, 00 грн з призначенням платежу: «за премікси для ВРХ по рах. № 333 від 16.05.2022», 15.06.2022 - на суму 25 000, 00 грн з призначенням платежу: «за премікси для ВРХ по рах. № 393 від 06.06.2022», 15.06.2022 - на суму 10 000, 00 грн з призначенням платежу: «за премікси для ВРХ по рах. № 333 від 16.05.2022» та 15.07.2022 - на суму 8 905, 00 з призначенням платежу: «за премікси для ВРХ по рах. № 333 від 16.05.2022».

Зміст вказаних рахунків № 333 від 16.05.2022 та № 393 від 06.06.2022, а саме сторони та кількість товару відповідає видатковим накладним № 316 від 17.05.2022 та № 364 від 06.06.2022.

Крім того, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами іншого договору в рахунок оплати якого відповідачем були здійснені зазначені платежі.

Щодо заперечень відповідача про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є доказом наявності або відсутності за боржником заборгованості, оскільки такий не має характеру первинного бухгалтерського документу, суд відзначає наступне.

Із долученого до матеріалів справи акту взаєморозрахунків вбачається, що акт звіряння взаєморозрахунків за період січень 2022 - лютий 2023 взагалі не підписаний зі сторони відповідача та не може бути належним доказом поставки/отримання товару за спірними накладними. Навіть при наявності підпису такий акт у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача про відсутність специфікації на товар, то такі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.п. 4.2, 4.6 договору сторонами було погоджено, що фактом передачі товару вважається підписання представниками сторін видаткової накладної. Підписання покупцем накладної щодо приймання-передачі товару означає, що товар, його кількість і якість відповідають умовам договору та те, що всі товаросупроводжувальні документи передані постачальником та прийняті разом із товаром покупцем.

Підписання відповідачем, в момент прийняття товару, видаткових накладних, засвідчує факт відсутності претензій щодо асортименту, ціни та кількості товару, що постачається покупцю та який прийнятий відповідачем без зауважень.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги наявний на спірних видаткових накладних відтиск печатки ПСП «Високе», зважаючи на те, що відповідачем було здійснено часткову оплату за спірним договором, колегія суддів приходить до висновку, що товар відповідно до видаткових накладних № 316 від 17.05.2022 на суму 118 905,00 грн, № 364 від 06.06.2022 на суму 266 224,80 грн, № 525 від 09.08.2022 на суму 149 472,00 грн, № 629 від 14.09.2022 на суму 184 086,00 грн, № 631 від 14.09.2022 на суму 112 670,00 грн., вважається таким, що був поставлений позивачем, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 767 452, 80 грн основного боргу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 233 389,76 грн та штраф в сумі 76 745,28 грн.

Згідно з п.п. 6.7, 6.8 договору в разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення оплати.

За односторонню, необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, або виконання зобов`язань з порушенням умов даного договору сторона, що порушила цей договір зобов`язана сплатити іншій стороні штраф в розмірі 10 % від розміру невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок штрафу, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 76 745,28 грн штрафу.

Щодо розміру пені, то за перерахунком колегії суддів, пеня становить 146 131, 43 грн, а тому суд першої інстанції бід ставно задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині частково у сумі 146 131, 43 грн.

Разом з цим, суд здійснивши розрахунок пені, дійшов висновку про її часткове задоволення та присуджує до стягнення з відповідача 146 131,43 грн пені, розрахованих судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 140 033,85 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та 70 008, 43 грн збитків від інфляції.

Згідно з п. 6.6 договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 30 % від суми боргу.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 по справі № 910/14180/18.

Разом з цим, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 6.6 договору між сторонами визначений іншій розмір процентів річних, ніж визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - 30 % річних.

Перевіривши розрахунок 30% річних та збитків від інфляції, колегія суддів приходить до висновків, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що 30 % річних та збитки від інфляції складають 87 678, 86 грн та 30 367, 19 грн відповідно, а отже суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовній вимоги в цій частині частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року у справі № 911/1366/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року у справі № 911/1366/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1366/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 09.05.2024