Ухвала

від 08.05.2024 по справі 1-433/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1/433/11

Провадження №1-в/522/246/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заявника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддіПриморського районногосуду м.Одеси ізклопотанням проскасування арештуз майна в рамках кримінальної справи №1-441/11, посилаючись на наступне.

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала кримінальна справа №1-441/11 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.28, ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2011 справу повернуто прокуратурі Одеської області для організації додаткового розслідування, яку згодом було закрито за спливом строків давності.

В рамках справі на підставі звернення прокурора 27.09.2005 було накладено арешт на належний ОСОБА_4 транспортний засіб Volkswagen LT, 1994 року випуску.

Відповідно до довідки з сервісного центру МВС, станом на 22.02.2022 накладений арешт не знято.

На даний час необхідність в подальшому арешті відпала, оскільки ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності.

На сьогоднішній час ОСОБА_4 не має можливості реалізовувати своє право власності в повному обсязі, накладений арешт порушує право власника розпоряджатися належним йому майном, у зв`язку з чим він просить скасувати арешт на належне йому майно.

Власник майна в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання мотивуючи наступним. Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладено в Постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Розглянувши клопотання та дослідивши надані матеріали, заслухавши учасників судового засідання, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України,кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

У відповідності до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому згідно з п.4 ч.1 ст.169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Частинами 1, 2 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Також статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Дослідивши матеріаликлопотання слідчимсуддею встановлено,що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала кримінальна справа №1-441/11 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.28, ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2011 справу повернуто прокуратурі Одеської області для організації додаткового розслідування, яку згодом було закрито за спливом строків давності.

В рамках справі на підставі звернення прокурора 27.09.2005 було накладено арешт на належний ОСОБА_4 транспортний засіб Volkswagen LT, 1994 року випуску, який в подальшому скасовано не було.

При вирішенні питання щодо скасування накладеного арешту слідчий суддя враховує, що відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладено в Постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя звертає увагу заявника про необхідність звернення з відповідним клопотанням про скасування арешту в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.167-174 КПК України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

08.05.2024