Рішення
від 06.05.2024 по справі 906/74/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/74/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Корзаченко В.М., ордер серія АІ №1020818 від 02.01.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Кирилюк В.М., ордер серія АМ №1078775 від 13.02.2024;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" (с.Синяк Бучанського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (м.Звягель Житомирської області)

про стягнення 761 061,64грн.

Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" 761 061,64грн, з яких: 500 000,00грн безпідставно набутих коштів, 43 561,64грн 3% річних та 217 500,00грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з виставленого відповідачем рахунку №3 від 08.02.2021 ПП "Автомагістраль" здійснило часткову попередню оплату за товар на суму 500 000,00грн, який відповідач не поставив. Оскільки передплачені кошти у сумі 500 000,00грн продовжують перебувати у відповідача, позивач подав позов на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України про стягнення з відповідача спірних коштів, як таких, що продовжують безпідставно утримуватись.

Ухвалою суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (за правилами загального позовного провадження). Підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

29.01.2024 до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" до Приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення 720 244,90грн.

Ухвалою суду від 30.01.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" до Приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення 720 244,90грн з доданими до нього документами повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 11.04.2024 (включно), та відкладено підготовче засідання на 12.03.2024.

Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/74/24 до судового розгляду по суті на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2024.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на позовну заяву, разом з тим представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що заперечення проти позову викладені у зустрічній позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 08.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (відповідач) виставило Приватному підприємству "Автомагістраль" (позивач) рахунок №3 від 08.02.2021 на здійснення попередньої оплати за майбутню поставку піщано-сольової суміші із вмістом солі 10% у кількості 615 тон за ціною 678,83грн за 1 току на загальну суму 417 480,45грн. Сума ПДВ була визначена у розмірі 20% і становила 83 496,09грн, а загальна сума вартості товару разом з ПДВ склала 500 976,54грн (а.с.8).

09.02.2021 відповідно до платіжної інструкції №1331 ПП "Автомагістраль" перерахувало на рахунок ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" часткову попередню оплату у розмірі 500 000,00грн. Призначення платежу "попередня оплата за піщано-солену суміш з вмістом солі 10% згідно рахунку-фактури №3 від 08.02.2021 ПДВ (20%) 83 333,31грн" (а.с.9). Однак, за посиланням позивача, відповідач піщано-солену суміш не поставив.

В зв`язку із неотриманням товару, позивач 12.09.2023 звернувся до відповідача з претензією 12.09.2023, в якій просив протягом семи днів з дня отримання претензії повернути попередню оплату за пісчано-сольову суміш в розмірі 500 000,00грн на рахунок ПП "Автомагістраль" (а.с.10-12).

Оскільки відповідач залишив без задоволення вимогу позивача від 12.09.2023, останній звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 500 000,00грн відповідно до ст.1212 ЦК України, а також 43 561,64грн 3% річних та 217 500,00грн інфляційних за період прострочення виконання зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Беручи до уваги, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №3 від 08.02.2021, а останній, в свою чергу, оплатив його, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.

На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 500 000,00грн.

Таким чином у відповідача внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок передати його.

Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Як вказувалось вище, 12.09.2023 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу, у якій фактично відмовився від поставки піщано-сольової суміші та просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 500 000,00грн.

Матеріали справи не містять доказів поставки піщано-сольової суміші на суму 500 000,00грн.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що позивач направив відповідачу претензію від 12.09.2023 про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 500000,00грн, яка отримана відповідачем 19.09.2023, це свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок поставки товару, що не відбулася.

З приводу застосування норми ст. 1212 Цивільного кодексу України є усталена судова практика, зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 11.01.2022 року у справі № 911/117/21 зазначив, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 210/6498/20 підкреслив, що набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Також Касаційний цивільний у складі Верховного Суду у постанові від 22.12.2021 року у справі № 465/5790/17 зазначив, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Враховуючи, що у даному випадку сторони у рахунку-фактурі №3 від 08.02.2021 не визначили строк виконання зобов`язань з поставки пісчано-сольвої суміші, обов`язок з повернення безпідставно набутого майна (а саме грошових коштів у розмірі 500 000,00грн) настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна, тобто з моменту отримання претензії, а саме 19.09.2023, оскільки до цього моменту у відповідача був обов`язок поставити товар, а у позивача правомочність - вимагати поставку. Отже відповідач протягом 7 днів після отримання претензії, був зобов`язаний повернути кошти.

З огляду на припинення взаємних зобов`язань сторін, передплачені кошти у розмірі 500000,00грн, на які поставка не відбулась, є такими, що безпідставно утримуються відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" повернув кошти в сумі 500 000,00грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми безпідставно утримуваних коштів у розмірі 500000,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимоги про стягнення 217 500,00грн інфляційних втрат та 43 561,64грн 3% річних нарахованих за період з 10.02.2021 по 05.01.2024.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Питання щодо застосування положень статті 625 ЦК України вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема в контексті застосування її положень до відносин сторін, урегульованих нормами статей 693, 1212 ЦК України, а також пов`язаних із невиконанням судового рішення тощо.

Так, у постанові від 15 травня 2019 року у справі N 331/5054/15-ц (провадження N 14-164цс19) Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи положення частини другої статті 693 та частини другої статті 625 ЦК України, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості оплаченого позивачем товару з урахуванням установленого індексу інфляції та 3 % річних, оскільки відповідач не виконав зобов`язання з передання товару позивачеві та не повернув на вимогу позивача сплачену ним вартість товару.

В іншій постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 (провадження N 12-14гс18) Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи положення статті 1212 та частини другої статті 625 ЦК України:

- погодилася з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 червня 2016 року у справі N 910/22034/15 (провадження N 3-295гс16), про те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань;

- зазначила, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України;

- не взяла до уваги доводів відповідача про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України може застосовуватись судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання, оскільки ним якраз порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Суд зауважує, що між сторонами не було укладено жодного правочину, який би містив строк виконання відповідачем обов`язку із поставки товару, або повернення суми передоплати, відтак такий строк, з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України, пов`язаний із отриманням вимоги від кредитора (позивача).

Вище встановлено, що 12.09.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 500 000,00грн у семиденний строк з дня отримання такої вимоги.

Вказана вимога була отримана відповідачем 19.09.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, котрі надані позивачем.

Таким чином, відповідач протягом 7 днів після отримання претензії, а саме до 26.09.2023, був зобов`язаний повернути їх, тобто прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з 27.09.2023.

Перевіривши проведені та представлені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач при нарахуванні 3% річних та інфляційних не врахував визначеного претензією строку для повернення коштів, оскільки іншого строку повернення коштів між сторонами не було погоджено.

Відтак, в перерахунку, із врахуванням вказаних обставин, в межах визначеного позивачем періоду з 27.09.2023 по 05.01.2024 розмір 3% річних становить 4 150,12грнгрн, а інфляційних втрат 10 065,64грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно.

Позовні вимоги про стягнення 39 411,52грн 3% річних та 207 434,36грн заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, натомість обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та які ухвалою суду від 30.01.2024 були повернуті заявнику, у зв`язку з порушенням вимог ч.ч. 1,2 ст.180 ГПК України не розглядються судом. При цьому відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом та вимагати від ПП Автомагістраль" погашення заборгованості за виконані роботи.

Відповідач не надав суду доказів повернення коштів, доводів позивача не спростував.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 514 215,76грн, з яких: 500 000,00грн безпідставно набутих коштів, 4 150,12грн 3% річних та 10 065,64грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 39411,52грн 3% річних та 207434,36грн інфляційних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (вул.Потапова, 36, м.Звягель, Звягельський район, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 42133695) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул.Київська, 68, с.Синяк, Бучанський район, Київська область, 07351, код ЄДРПОУ 31481658)

- 500000,00грн основного боргу;

- 4150,12грн 3% річних;

-10065,54грн інфляційних;

-7713,24грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 39411,52грн 3% річних та 207434,36грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.05.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- позивачу через "Електронний суд";

представнику позивача через "Електронний суд";

3- відповідачу через "Електронний суд"

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення06.05.2024
Оприлюднено10.05.2024
Номер документу118921204
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —906/74/24

Постанова від 01.10.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 15.08.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 08.08.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Маціщук А.В.

Ухвала від 10.06.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Рішення від 06.05.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 09.04.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 12.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 13.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 30.01.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 30.01.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні