Постанова

від 01.10.2024 по справі 906/74/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 906/74/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача Приватного підприємства "Автомагістраль" - адв. Корзаченко В.М.

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" - адв. Кирилюк В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.2024 р.

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 09.05.2024 р

у справі № 906/74/24 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"

про стягнення 761061,64 грн. безпідставно набутих коштів з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 06.05.2024 р. Господарський суд Житомирської області задоволив частково позов Приватного підприємства "Автомагістраль" у справі № 906/74/24. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 500000,00 грн. боргу, 4150,12 грн. 3% річних, 10065,54 грн. інфляційних втрат та 7713,24 грн. судового збору. Суд відмовив за безпідставністю у задоволенні позову в частині стягнення 39411,52 грн. 3% річних та 207434,36 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим у зв`язку з визнанням судом першої інстанції встановленими обставин, які недоведені ПП «Автомагістраль», неповністю встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, порушення норм процесуального права.

Доводить, що не є правочином сплата коштів як попередньої оплати за ніби то поставку товару в майбутньому, відповідно, будь-яке зобов`язання відсутнє. Відсутні будь-які документи, які підтверджують обов`язок повернути кошти. Відзначає, що ПП «Автомагістраль» перерахувало кошти 09.02.2021 р., але до 12.09.2023 р. не мало жодних претензій щодо правових наслідків вчинення такого.

Стверджує, що оплата у лютому 2021 році здійснювалася ПП «Автомагістраль» на виконання договору субпідряду № 7-ОП від 07.10.2019 р. Оскільки була наявна правова прогалина у договорах, тому ПП «Автомагістраль» було здійснено попередню оплату по рахунку на придбання піщано-сольової суміші.

Також вважає, що претензія була підписана неуповноваженим представником, і позов ПП «Автомагістраль» є передчасним, оскільки вимога за підписом уповноваженої особи щодо повернення коштів не надсилалася.

Просить апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.2024 р. у справі № 906/74/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Позивач Приватне підприємство «Автомагістраль» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому пояснює про відсутність правових підстав для її задоволення і не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції встановив, що 08 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» надало Приватному підприємству «Автомагістраль» рахунок № 3 від 08 лютого 2021 року на здійснення попередньої оплати за майбутню поставку піщано-сольової суміші із вмістом солі 10% у кількості 615 тон за ціною 678,83 грн за 1 тону на загальну суму 417 480,45 грн. і такими своїми діями виявило готовність поставити товар. Водночас, оплата позивачем коштів згідно з отриманим від відповідача рахунком підтверджує згоду ПП «Автомагістраль» останнього з пропозицією, кількістю та вартістю товару. Тож заперечення відповідачем очевидного є незрозумілим і не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції.

Стверджує, що наявність повноважень у представника позивача на надіслання претензій, окрім довіреності, грунтується на договорі про надання правничої допомоги № 04/01-2022 від 04 січня 2022 року, який був доданий до позовної заяви та отримав оцінку суду першої інстанції,

Пояснює, що відсутність претензій позивача упродовж певного часу жодним чином не свідчить про відсутність заборгованості відповідача чи здійснення ним поставки товару, адже жодних доказів на спростування вказаної обставини суду відповідач так і не надав.

Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2024 року у справі № 906/74/24 залишити без змін.

В судових засіданнях 20.08.2024 р. та 01.10.2024 р. представник скаржника/відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

08.02.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"/відповідач виставило Приватному підприємству "Автомагістраль"/позивачу рахунок № 3 від 08.02.2021 р. на здійснення попередньої оплати за майбутню поставку піщано-сольової суміші із вмістом солі 10% у кількості 615 тон за ціною 678,83 грн за 1 тону на суму 417480,45 грн. із ПДВ 20% 83496,09 грн, що становить загалом 500 976,54 грн /а.с. 8 у т.1/.

09.02.2021 р. ПП "Автомагістраль" перерахувало на рахунок ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" попередню оплату у розмірі 500000,00 грн. платіжною інструкцією № 1331 /а.с. 9 у т.1/, у якій призначенням платежу зазначено : "попередня оплата за піщано-солену суміш з вмістом солі 10% згідно рахунку-фактури № 3 від 08.02.2021 ПДВ (20%) 83333,31грн".

У зв`язку із неотриманням товару позивач 12.09.2023 р. звернувся до відповідача з претензією, в якій просив протягом семи днів з дня отримання претензії повернути попередню оплату за піщано-сольову суміш в сумі 500000,00 грн. на рахунок ПП "Автомагістраль" /а.с.10 у т.1/.

Претензія підписана представником ПП «Автомагістраль» адвокатом Корзаченком В.М. і додатком до такої претензії, про що у претензіі зазначено, долучена копія довіреності від 17.01.2022 р. на підтвердження повноважень представника.

Відповідач отримав претензію з додатком 19.09.2023 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення /а.с. 11 - 12 у т.1/, і залишив її без реагування.

Оскільки відповідач залишив без реагування вимогу позивача від 12.09.2023 р., останній звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів в сумі 500000,00 грн., а також стягнення 43561,64 грн 3% річних та 217500,00 грн інфляційних за період прострочення виконання зобов`язання з лютого 2021 року по листопад 2023 року на підставі ст.625 ЦК України.

Частково задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми безпідставно утримуваних коштів 500000,00 грн є обґрунтованими. Також суд першої інстанції виснував, що відповідач протягом 7 днів після отримання претензії - до 26.09.2023 р. був зобов`язаний повернути безпідставно набуті кошти, відповідно, прострочення виконання відповідачем зобов`язання повернути безпідставно набуті кошти розпочалося з 27.09.2023 р. Натомість позивач період прострочення обрахував з 10.02.2021 р., тому суд першої інстанції відмовив у стягненні 39411,52 грн. 3 % річних та 207434,36 грн. інфляційних втрат, обрахованих за період з 10.02.2021 р. до 27.09.2023 р.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та враховує наступне.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Нормами ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержв попередню оплату, не передав товар, тоді покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Шляхом виконання позивачем попередньої оплати за товар на підставі виставленого відповідачем рахунку між сторонами відбулись правовідносини купівлі-продажу, які врегульовані нормами пар.1,3 глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України. Строк передачі товару сторони окремо не визначили, натомість виконання попередньої оплати обумовлює настання обов`язку продавця/відповідача передати товар - піщано-сольову суміш. Відповідач після одержання коштів 09.02.2021 р. товар не передав, докази такого відсутні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 р. у справі № 910/3831/22. Такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись з позовом обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення/повернення коштів за товар, який відповідач не передав, застосував ст. 1212 ЦК України замість ст. 530 та ст. 693 ЦК України, при цьому помилкове застосування зазначеної норми не є підставою для відмови у позові, оскільки суд, керуючись принципом «суд знає закон», вирішує спір, самостійно здійснивши правильну правову кваліфікацію правовідносинам сторін виходячи із встановлених фактів та застосувавши ті норми, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Як зазначено вище, позивач 12.09.2023 р. звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути гроші в сумі 500000,00 грн., які були сплачені за піщано-сольову суміш, яку відповідач не поставив /а.с.10 у т.1/. Позивач визначив термін повернення коштів на рахунок ПП "Автомагістраль" - протягом семи днів з дня отримання претензії, що відповідає нормам ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідач отримав претензію з додатком копією довіреності представника 19.09.2023 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення /а.с. 11 - 12 у т.1/, і залишив претензію без реагування.

Доводи скаржника про те, що претензія була підписана неуповноваженим представником колегія суддів оцінює як безпідставні, повноваження представника ПП «Автомагістраль» адвоката Корзаченка В.М. підтверджені довіреністю від 17.01.2022 р., що підтверджено описом вкладення у лист /а.с. 11 у т.1/, і такий опис перевірений уповноваженим працівником Укрпошти, про що свідчить підпис у графі «Перевірив» та відбитком штемпеля «Обухів-2».

Також суду до матеріалах справи наданий договір № 04/01-2022 про надання правничої допомоги, укладений 04.01.2022 р. Приватним підприємством «Автомагістраль» та фізичною-особою підприємцем Корзаченком Володимиром Миколайовичем. Відповідно до п. 2.2 договору виконавець Корзаченко В.М. організовує та веде позовно-претензійну роботу за матеріалами, підготовленими замовником, що підтверджує повноваження представника заявляти претензії в інтересах і від імені ПП «Автомагістраль».

Колегія суддів при цьому відзначає, що відповідно до норм ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. На добросовісну поведінку контрагента у чесній діловій практиці має розумно покладатись інша сторона.

З огляду на наведені стандарти добросовісної поведінки колегія суддів оцінює критично пояснення відповідача про причини залишення претензії без розгляду і реагування. Діючи добросовісно, відповідач не був позбавлений можливості в порядку досудового врегулювання спору з`ясувати повноваження представника ПП «Автомагістраль» як єдину причину, за твердженнями відповідача, вважати такою, що не заявлена вимогу про повернення коштів і, відповідно, вважати позов передчасним.

Отже обов`язок з повернення коштів у сумі 500000,00 грн настав у відповідача у семиденний строк з дня отримання претензії, а саме - 19.09.2023 р. Відповідач кошти не повернув.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог щодо стягнення 500000,00 грн попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення 4150,12 грн. 3 % річних, обрахованих за період з 27.09.2023 р. по 05.01.2024 р., та 10065,64 грн. інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з вересня 2023 року по січень 2024 року. Розрахунки проведені судом першої інстанції перевірені колегією суддів і визначені як обґрунтовані і арифметично правильні. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач у апеляційній скарзі не спростовує правильність розрахунків відсотків річних та інфляційних втрат.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 39411,52 грн. 3 % річних та 207434,36 грн. інфляційних втрат сторонами не оскаржується, тому колегія суддів, керуючись нормами ст. 269 ГПК України, не перевіряє правильність рішення в частині відмови у стягненні 39411,52 грн. 3 % річних та 207434,36 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.2024 р. у справі № 906/74/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.2024 р. у справі № 906/74/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/74/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 21.10.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.