Ухвала

від 07.05.2024 по справі 908/1688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/133/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.05.2024 Справа № 908/1688/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників учасників справи:

від стягувача (позивача): не з`явився

від заявника (відповідача, боржника): адвокат Безух А.М., довіреність б/н від 03.01.2024

розглянувши в судовому засіданні заяву (вих. № 23/04 від 24.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Статор про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1688/23

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (вул. Старо-Київська, буд. 10-г, корпус С, м. Київ, 04116)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Статор (вул. Каховська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69096)

про зобов`язання вчинити дії, стягнення 106400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.04.2024 до суду через систему Електронний суд від ТОВ Завод Статор надійшла заява (вих. № 23/04 від 24.04.2024) про розстрочення виконання судового рішення по справі № 908/1688/23 в частині сплати неустойки та штрафу в сумі 93860,00 грн. строком на 10 місяців рівними частинами по 9386,00 грн. щомісяця, починаючи з 01.05.2024.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2024 заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 у справі № 908/1688/23 вказана заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., судове засідання з розгляду заяви призначено на 07.05.2024, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду. Встановлено стягувачу (позивачу) строк до 03.05.2024 включно для подання суду письмового заперечення/пояснення щодо заяви з доказами надіслання іншій стороні.

У судове засідання 07.05.2024 з`явився представник заявника (боржника). Представник стягувача не з`явився, причини нявки суду невідомі.

Відповідно ст. 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч. 2 ст. 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи належне повідомлення стягувача про розгляд заяви, оскільки явка в судове засідання учасників справи обов`язковою не визнавалася, суд визнав можливим розглянути заяву за відсутності представника стягувача.

Заява мотивована таким. Боржник виконав договірні зобов`язання з капітального ремонту обладнання електродвигунів у кількості 2 одиниць. Представникам позивача запропоновано листом від 15.04.2024 оглянути факт виконання робіт та вказати адресу відвантаження готових електродвигунів. Огляд пройшов 23.04.2024, на наступному тижні заплановано відвантаження. З початку повномасштабної агресії Російської Федерації відповідач значно втратив своїх клієнтів та робочий персонал. У 2021 році підприємство було прибутковим, середня кількість працівників складала 44 особи. За 2023 рік підприємство є збитковим, збиток склав 497,2 тис.грн., а середня кількість працівників скоротилася до 5 осіб. Виникла заборгованість з електроенергії, постачання якої припинено згідно повідомлення від 28.11.2023. На теперішній час грошові кошти у підприємства відсутні. Вважає, що наведені обставини є підставою для надання розстрочення судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач чекає від позивача лист про готовність прийняття електродвигунів, після чого зробить їх доставку негайно. Після прийняття продукції у позивача виникає обов`язок оплати готової продукції в сумі 379999,99 грн., що значно більше від нарахованих неустойки та штрафу. У разі якщо позивач розрахується з відповідачем за відремонтоване обладнання, у відповідача з`являться кошти на виконання рішення. Однак, оскільки позивач затягує процес прийняття готової продукції, це ставить під сумнів отримання від позивача грошових коштів. Оскільки позивач не виконує рішення в частині прийняття робіт, тому заявлено про надання розстрочення на строк, достатній для отримання грошових коштів для виплати позивачу з інших джерел.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 04.05.2024) надійшли письмові заперечення стягувача на заяву. Просив поновити строк для їх подання, який був пропущений внаслідок відсутності електроенергії, що було пов`язано з ракетними обстрілами території Кривого Рогу, де мешкає представник позивача Сокуренко А.Ю.

На підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України суд продовжив стягувачу строк для подання письмового заперечення на заяву до 06.05.2024, письмові пояснення прийняті судом до розгляду.

Стягувач заперечив щодо задоволення заяви. Вважає, що боржником не наведено достатніх підстав та не надано доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Відповідач злісно ухилявся від виконання умов договору, який повинен був виконати ще до 07.02.2022. Господарська діяльність відповідача не припинена, знаходив гроші на оплату послуг адвоката та судового збору. Надані відповідачем документи не свідчать про його реальний фінансовий стан та відсутність грошових коштів. Розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення. Невчасне виконання рішення призведене до ще більших збитків позивача та порушенню його прав та інтересів.

07.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення боржника на заперечення позивача.

Судом не прийнято дані заперечення до розгляду, оскільки вони сформовані в системі «Електронний суд» та доставлені стягувачу в його електронний кабінет 07.05.2024, тобто в день судового засідання з розгляду заяви. Відтак, стягувач був позбавлений процесуальної можливості належним чином відреагувати на ці пояснення, висловити свої заперечення.

Розглянувши матеріали заяви, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду в цій справі, виходячи з такого.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/1688/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Статор (вул. Каховська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41243168) виконати умови договору № 20/1120 від 26.10.2021, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Статор, а саме: з використанням своїх матеріалів (запасних частин) виконати роботи з капітального ремонту обладнання електродвигуна А6-400-ХК-4, Р=400 кВт, п=1500 об/хв, 6кВ в кількості 2 одиниць (інв. № 67484, № 67486), вартість виконання яких складає 379999,99 грн., та повернути відремонтоване обладнання Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (вул. Старо-Київська, буд. 10-г, корпус С, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 00191218). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Статор на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат 55860 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. неустойки, 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 67 коп. судового збору.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.

Тобто, вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно наданої боржником фінансової звітності мікропідприємства Балансу на 31.12.2023, збиток підприємства склав 497,2 тис.грн.; кількість працівників 5 осіб. Згідно Балансу на 31.12.2021, чистий прибуток підприємства склав 16,8 тис.грн., збиток був відсутній; кількість працівників 44 осіб.

Заявником не підтверджено обставин відключення електроенергії на підприємстві боржника належними та достатніми доказами. Попередження, на яке посилається заявник, не є доказом фактичного відключення електроенергії. Крім того, у даному попередженні зазначено про наявність заборгованості за вересень 2022 - січень 2023. Зокрема, доказів збитковості підприємства у 2022 році не надано. Відтак, наявність заборгованості з електроенергії може бути причиною неналежного здійснення господарської діяльності боржника.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження передання відремонтованого обладнання позивачу, зокрема акта прийняття обладнання позивачем із ремонту. Відтак, відсутні докази на підтвердження обставини, на яку посилається відповідач, щодо виникнення обов`язку з оплати на його користь робіт.

Суд враховує, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України). Відтак, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поставлена у невигідне становище (у разі розстрочення виконання судового рішення) у зв`язку з неналежним здійсненням відповідачем підприємницької діяльності. Наявність збитку підприємства відповідача свідчить про неналежне здійснення ним підприємницької діяльності та не може покладатися на іншу сторону учасника господарських відносин (позивача). Відтак, відповідачем не доведено наявності у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що відповідач діє недобросовісно, не наводячи та не надаючи достатніх аргументів та доказів для розстрочення судового рішення. Відповідач не наводить та не підтверджує наявності в нього будь-якого джерела доходів, які б дозволили розраховуватися щомісячно.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача, але й позивача (стягувача).

Суд враховує, що позивач у цій справі є суб`єктом господарювання, який також має сплачувати заробітну плату, податки та інші обов`язкові платежі. Звернення позивача до суду було зумовлено саме неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором. Зобов`язання з ремонту електродвигунів мало бути виконано ще 07.02.2022, що встановлено судом.

Доказів надіслання/вручення позивачу листа відповідача від 16.04.2024 «Про готовність обладнання до відвантаження», а також доказів огляду позивачем готової продукції 23.04.2024 заявником не надано. Фактично, відповідачем порушуються його зобов`язання за договором вже понад два роки.

До теперішнього часу рішення суду, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишається відповідачем не виконаним. Відповідачем не надано доказів сплати на користь позивачу будь-якої суми, що належить до стягнення.

Відповідачем не обґрунтовано та не надано будь-яких аргументів та доказів, які б надали можливість суду дослідити можливість надання розстрочення, підтверджували будь-яку його спроможність виконувати судове рішення щомісячно, не обґрунтовано визначення саме десятимісячного строку розстрочення. Навпаки, відповідач заявляє про відсутність у нього будь-яких грошових, при цьому доказів на підтвердження цієї обставини суду не надає.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє позивача (стягувача) можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в зв`язку з її необґрунтованістю. Відповідач не позбавлений можливості, за наявності достатніх підстав, повторно звернутися до суду з клопотанням про розстрочення судового рішення.

У судовому засіданні 07.05.2024 судом підписано та проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви (вих. № 23/04 від 24.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Статор про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1688/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України. Повний текст ухвали складено та підписано 09 травня 2024.

Суддя О.В. Ярешко