Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/20180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/20180/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" (03083, місто Київ, вулиця Армійська, будинок 14) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний природний парк "Голосіївський" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 43672853), про визнання незаконним та скасування рішення,

Представники учасників справи:

від позивача - Кучерявий Д.В., Потрійна І.О.;

від відповідача - Пилипчук І.І.,

від третьої особи Національного природного парку "Голосіївський" - Рибіцька Ю.Б., Глушаниця М.В.;

від третьої особи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - Забур`янов В.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" (далі позивач) до Київська міська рада (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач вважає, що рішення Київради від 26.01.2012 № 69/7406, пунктами 2, 3 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» та надано парку в постійне користування земельну ділянку № 1 загальною площею 723,69 га, у межі якої незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 79:094:149, суперечить актам цивільного законодавства та порушує права та інтереси Кооперативу та його членів щодо реалізації права на оформлення земельної ділянки, якою користуються члени Кооперативу, у власність відповідно до закону.

З огляду на що позивач просить визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406 у частині затвердження відведення земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 та визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Київради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406 у частині надання в постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.24.

27.02.2024 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 заяву представника Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний природний парк "Голосіївський" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35). Встановлено третій особі Національному природному парку "Голосіївський" строк для надання суду письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову та відповідні докази - протягом 5 днів з дня одержання позовної заяви, доказами направлення пояснень з доданими до них документами на адреси позивача, відповідача.

01.03.2024 відповідач Київська міська рада подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка :79:304:0007 фактично була сформована у зв`язку з розробленням та затвердженням проекту землеустрою щодо її відведення, у відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», на підставі технічної документації державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві 30.12.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки :79:304:0007, а 13.01.2017 зареєстровано право постійного користування цією земельною ділянкою за НПП «Голосіївський». Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки останній ніколи не мав та не має у своїй власності та/ або користуванні території спірної земельної ділянки :79:304:0007. Також просив застосувати строк позовної давності.

07.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що Указом Президента від 27.08.2007 №794/2007 земельна ділянка, якою користується кооператив, не була включена до земель парку, а згідно імперативного положення статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд» зміна меж національно природних парків є компетенцією Президента України. Також зазначав, що ОК «Гайок-МІ» та його члени близько 16 років безперервно користуються спірною земельною ділянкою для садівництва. Щодо застосування строків позовної давності, то позивач зазначав, що Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 13.04.2023 №223 затверджено проект №223, після опублікування якого позивачу стало відомо, що межі земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні парку на підставі рішення Київради від 26.01.2012 №69/7406, не відповідають межам земельних ділянок, які визначені Положенням та Указом Президента № 794, що свідчить про пряме порушення ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Отже, перебіг строку для звернення до суду з позовом почався з 13.04.2023 (дата прийняття Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України наказу від 13.04.2023 №223), а тому ним строк позовної давності не пропущено.

Ухвалою суду від 12.03.2024 відкладено підготовче засідання на 26.03.2024 о 11:00 год.

13.03.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи НПП «Голосіївський», в яких просив відмовити у задоволенні позов, посилаючись, зокрема, на відсутність доказів на підтвердження порушення прав та інтересів позивача.

25.03.2024 в системі «Електронний суд» представником Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України сформовано заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

26.03.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

26.03.2024 позивач подав до суду відповідь на пояснення НПП «Голосіївський» та просив долучити до матеріалів справи докази, які додаються до цих письмових пояснень.

У судовому засіданні 26.03.2024 судом оголошено перерву на 11.04.2024 о 11:00 год.

29.03.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заперечення стосовно залучення третіх осіб, відповідно до останніх представник зазначає, що Дадюк О. В., а також Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не є учасниками цих спірних правовідносин, не мають ніякого відношення до земельної ділянки, а рішення Київради, яке оскаржується в цій справі, ніяким чином не стосується вказаних осіб.

29.03.2024 в системі «Електронний суд» представником Київської міської ради сформовано Додаткові пояснення, відповідно до яких представник вказує, що згідно пункту 1.4 Положення про Національний природний парк «Голосіївський», затвердженого наказом Міндовкілля від 21.08.2020 № 64, парк віднесено до сфери управління Міндовкілля.

Згідно із пунктом 2.2 вказаного Положення основними завданнями національного парку є збереження та відтворення цінних природних та історико -культурних комплексів та природних об`єктів Київського Полісся.

З огляду на викладене представник просив залучити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

05.04.2024 НПП «Голосіївський» повідомив про підтримання заяв про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 43672853).

11.04.2024 підготовче засідання відкладено на 25.04.2024.

11.04.2024 НПП «Голосіївський» подав до суду письмові пояснення.

15.04.2024 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України подало до суду пояснення третьої особи, в яких просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів порушення його прав оскаржуваним актом органу місцевого самоврядування, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог. Також вказував на пропуск строку позовної давності, оскільки позивач знав про оскаржуване рішення Київської міської ради №69/7406 від 26.01.2012 починаючи з 2013 року, що підтверджується його зверненням до суду з позовною заявою у справі № 826/17397/13-а.

22.04.2024 позивач подав до суду відповідь на пояснення третьої особи.

25.04.2024 до суду надійшла заява Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» про вступ у справу як третьої особи.

У судовому засіданні 25.04.2024 судом було поставлено на обговорення питання щодо заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

В даному випадку, предметом даного спору є визнання незаконним та скасування пункту 2 та 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406.

В свою чергу Благодійна організація «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» у поданій заяві про залучення її до участі у справі в якості третьої особи не обгрунтовує якими новими правами та/або обов`язками буде наділено її як третю особу, у зв`язку із прийняттям судового рішення у даній справі.

З огляду на викладене суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмовив у задоволенні заяви Благодійній організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та 25.04.2024 у судовому засіданні було закрито підготовче провадження у справі та призначено справо до розгляду по суті на 30.04.2024.

30.04.2024 від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Частиною 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Як було вказано вище у судовому засіданні 25.04.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження у справі та призначено справо до розгляду по суті на 30.04.2024.

Враховуючи, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження, а враховуючи положення ст. 177 ГПК України, відповідно до яких підготовче провадження закінчується закриттям підготовчого засідання з урахуванням того, що 25.04.2024 судом було закрито підготовче провадження, суд дійшов висновку, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було пропущено строк для зверненням із заявою до суду про вступ у справу в якості третьої особи.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене суд не приймає до розгляду заяву Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судове засідання 30.04.2024 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Обслуговуючий кооператив «Гайон-МІ» зареєстровано як юридичну особу 17.01.2007.

Згідно з п. 1.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», затвердженого загальними зборами членів кооперативу (протокол №10/2016 від 26.10.2016), кооператив створений громадянами України, які спільно користуються більше 15-ти років землею, що межує з вулицями Квітки-Основ`яненка і Закарпатської - з однієї сторони та Голосіївським озером з другої сторони. Земля використовується для садівництва, на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Статуту кооператив створюється для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Метою діяльності кооперативу є реалізація права власності на землю членами кооперативу шляхом розпаювання, приватизації, викупу, будівництва житла, а також збільшення доходів своїх членів шляхом надання їм послуг.

Позивач зазначає, що станом на 06.02.2007 згідно реєстру земельних ділянок бази даних ДЗК з автоматизованої системи ведення земельного кадастру ПК «Кадастр» земельна ділянка, якою користувалися члени кооперативу, мала обліковий код (кадастровий номер) 79:094:149, входила до складу земель рекреаційного призначення (зелена зона).

04.09.20-07 голова ОК «Гайок-МІ» звернулася до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Листом Київської міської ради від 26.02.2008 №К-11969 відмовлено у задоволенні клопотання ОК «Гайок-МІ», у зв`язку з тим, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 зазначена територія належить до існуючого парку - «На схилах Мишоловського яру» та згідно Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» вказана територія ввійшла до складу земель, що надаються природному парку «Голосіївський» у постійне користування.

Указом Президента України №794/2007 від 27.08.2007 на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» площею 4525,52 гектара, в тому числі 1879,43 гектара земель, що надаються національному природному парку «Голосіївський» в постійне користування.

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 №942/3011 Національному природному парку «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

Розроблений на виконання вказаного вище дозволу Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі міста Києва (Проект №ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406.

Так, рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва», відповідно до статей 93, 123 ЗК України та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вирішено:

1. Припинити Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (лист-згода Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 09.09.2011 №148-03-2644) право користування земельними ділянками загальною площею 1867,71 га та віднести зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорій земель лісогосподарського призначення, з них: площею 5,51 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 №792 «Про будівництво Національного парку «Голосіївський ліс» на території Голосіївського лісу лісопаркового господарства «Конча-Заспа»; площею 1862,20 га лісових земель (квартали 1-5, 8, 10-17, 20-25, 27, 28 частин 6, 7, 9, 18, 19, 26 Голосіївського лісництва та квартали 2-3, 5, 7-9, 11-14, 17-19, 21, 23-25, 28-29, 43 Конча-Заспівського лісництва) комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа».

2. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва.

3. Надати Національному природному парку «Голосіївський», за умови виконання п. 4 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва в тому числі:

- ділянку №1 загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га);

- ділянку №2 площею 11,12 га, ділянку №3 площею 1,08 га, ділянку №4 площею 8,33 га, ділянку №5 площею 8,99 га, ділянку №6 площею 6,70 га, ділянку №7 площею 11,24 га, ділянку №8 площею 1,58 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду;

- ділянку №9 загальною площею 1115,45 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 1108,77 га), міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 4,28 га), та земель запасу лісогосподарського призначення (площею 2,40 га).

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з витягом з протоколу №34 засідання постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 13.12.2011, ухвалили: У випадку погодження Київською міською радою питання щодо коригування меж земельних ділянок, які надаються у постійне користування Національному природному парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, доручити Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації): виконати інвентаризацію території, на якій розташований обслуговуючий кооператив «Гайок МІ» в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га; розглянути можливість оформлення в установленому порядку права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва виключно громадянам, які використовують ці земельні ділянки, а не обслуговуючому кооперативу «Гайок МІ».

Також ухвалили підтримати проект рішення «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» за умови коригування меж та площі земельних ділянок, а саме - виключення території, на якій розташований обслуговуючий кооператив - «Гайок МІ» в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га.

Позивач зазначає, що до 26.01.2012 Київрадою вчинялись конкретні дії та приймались конкретні рішення для можливості оформлення членами кооперативу прав на земельні ділянки, якими вони користуються для ведення садівництва, проте оскаржуване рішення №69/7406 від 26.01.2012 прийнято Київрадою без врахування інтересів членів кооперативу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року по справі №2а-16554/12/2670 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ" до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, було задоволено позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ", а саме: «Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка при прийнятті рішення про прийняття проекту рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу від 15.12.2011 року не надала відповідного доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків, як це передбачено підпунктом 4 пункту 12 статті 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року № 383/5770. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо невчинення дій для письмового оформлення рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (в першому читанні) від 15.12.2011 року, як це передбачено статтею 36 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року № 383/5770.»

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі №826/9229/14 визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не вчинення дій по усуненню правопорушень, які були встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 по адміністративній справі №2а-16554/12/2670 та які були допущені Київською міською радою під час прийняття рішення №69/7406 від 26.01.2012 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у справі № 826/17397/13-а відмовлено в задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради (депутатів), третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про зобов`язання Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні); скасування рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва"; зобов`язання Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у справі № 826/17397/13-а мотивовано тим, що «…зобов`язати Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 р. про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні) буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому судом проводитись не може. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню…»

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо скасувати рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва", суд виходив з того, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що земельна ділянка надана національному природному парку «Голосіївький» за рахунок земельної дилянки позивача. Також, Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду переконливих доказів того, що рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" стосується його особистих прав. З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позивачем оскаржують саме акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт, однак позивачем не надано суду доказів того, що саме даний акт індивідуальної дії стосується позивача та відносин, до яких цей акт може бути застосовано.

В частині позовних вимог щодо зобов`язати Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення, суд дійшов висновку, що це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому судом проводитись не може.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007 земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не включена до території Парку, а була включена до складу земельної ділянки №1 шляхом коригування меж.

Пояснювальною запискою до проекту відведення зазначено, що проект землеустрою скоригований відповідно до листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01.

Листом від 07.09.2011 №454/2-01 в.о. директора Парку повернув проект відведення на доопрацювання для внесення змін та просить директора КП «Київський інститут земельних відносин» включити в межі парку, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища «Гайок», площею 3,31 га, тому що дана територія увійшла в межі парку згідно Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007.

Отже позивач вважає, що земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, включена до території парку на підставі листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01 шляхом коригування меж земельної ділянки №1 у сторону збільшення на 3,85 га без Указу Президента України про зміну меж Парку та без дозволу Київради, а отже незаконно.

30.12.2016 земельна ділянка №1, у склад якої входить земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

13.01.2017 здійснена державна реєстрація права постійного користування НПП «Голосіївський» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

19.01.2017 здійснена державна реєстрація права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Зазначає, що кооператив з метою реалізації права на оформлення земельних ділянок у власність своїх членів вчиняв дії, передбачені законодавством для реалізації мети діяльності кооперативу, проте прийняття Київрадою рішення від 26.01.2012 №69/7406 створило кооперативу непереборні перешкоди.

Скасування пунктів 2, 3 рішення Київради від 26.01.2012 №69/7406 у частині затвердження на надання Парку у постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок», орієнтовною площею 3,85 га, призведе до поновлення порушеного права кооперативу та надасть змогу в подальшому оформити безоплатно у власність або на умовах оренди земельну ділянку членам кооперативу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (стаття 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (частина 2 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частини 1, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

Стаття 54 Закону України "Про природно- заповідний фонд України" визначає, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Тобто зміна меж НПП "Голосіївський" може відбуватися виключно за відповідним рішенням Президента України.

Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 30.10.2008 № 976/2008 (976/2008)) на території м. Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2 646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента.

До складу НПП «Голосіївський» увійшла, зокрема, і земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

На момент створення НПП «Голосіївський» земельна ділянка :79:304:0007 не мала кадастрового номеру та складалася з кількох земельних ділянок, які були відображені в Проекті створення НПП «Голосіївський», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 №619.

При передачі ділянки у постійне користування НПП «Голосіївський» була сформована єдина земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з присвоєнням їй спершу облікового коду 79:304:007, а в подальшому - кадастрового номеру 8000000000:79:304:0007.

Частиною 4 статті 53 Закону визначено, що порядок відведення земельних ділянок національний природним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Отже, після створення НПП «Голосіївський», на виконання вимог Указу Президента № 794/2007, розпочався процес оформлення права постійного користування на частину земельних ділянок у його складі відповідно до приписів земельного законодавства.

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 № 942/3011 НПП «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельну ділянок у постійне користування.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі міста Києва (Проект №ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва».

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; з) організація землеустрою; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У | комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовував як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 140 Конституції України та статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантовано право самостійно реалізовувати територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування надані ним повноваження.

Відтак, приймаючи рішення №942/3011 від 24.12.2009 та рішення №69/7406 від 26.01.2012, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (відповідно до ст. 19 Конституції України).

Київська міська рада діяла як орган, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки.

Саме на реалізацію таких правомочностей щодо розпорядження своїм майном (враховуючи Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський») та з метою подальшого ефективного розпорядження землями комунальної власності м. Києва Київською міською радою і було прийнято вказані вище рішення.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007 земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не була включена до території Парку, а була включена до складу земельної ділянки №1 шляхом коригування меж на підставі листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01.

Так, як вбачається з листа від 07.09.2011 №454/2-01 в.о. директора Парку, останній повернув проект відведення на доопрацювання для внесення змін та просив директора КП «Київський інститут земельних відносин» включити в межі парку, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища «Гайок», площею 3,31 га, тому що дана територія увійшла в межі парку згідно Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не була включена до території Парку згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007, матеріали справи не містять.

Водночас, суд зазначає, що рішенням Київської міської ради №69/7406 від 26.01.2012 передано в постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду та міських земель, не наданих у власність чи користування.

Зокрема, земельними ділянками загальною площею 1867,71 га припинено право користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» та віднесено зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорії земель лісогосподарського призначення.

Вказане вище спростовує доводи позивача щодо користування земельною ділянкою, яка увійшла до складу ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Натомість за змістом ст. 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Позивачем не надано будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки, у зв`язку із чим ним не доведено порушення оскаржуваним рішенням Київської міської ради його прав та/ або інтересів.

Крім того, з огляду на оформлення права постійного користування на земельну ділянку за НПП «Голосіївський», скасування вказаного вище рішення Київської міської ради не призведе до виникнення права на цю ділянку ані у позивача, ані у членів кооперативу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позивних вимог позивачем.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 09.05.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ