Постанова

від 24.07.2024 по справі 910/20180/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа№ 910/20180/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 24.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024(повний текст складено 09.05.2024)

у справі № 910/20180/23(суддя - Демидов В.О.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ"

до Київської міської ради

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний природний парк "Голосіївський"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" (надалі - позивач, ОК «Гайок-МІ») звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406 у частині затвердження відведення земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 та визнати незаконним та скасувати пункту 3 рішення Київради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406 у частині надання в постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.05.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Обслуговуючий кооператив "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що порушення прав позивача спірним рішенням КМР встановлено судовими рішеннями: рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 у справі №2а-16554/12/2670, яким встановлено факт прийняття КМР рішення № 69/7406 від 26.01.2012 із порушенням чинного законодавства, чим порушено права позивача, а рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 у справі №826/9229/14 - факт існування земельного спору між позивачем та Парком, який є наслідком прийняття КМР рішення № 69/7406, яким порушено права позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник долучає стор. 1, 2, 49, 50 з висновку експерта від 08.12.2023 № 100/10.20/2023, підготовлений за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у справі № 752/14352/21, у який Кооператив бере участь в якості третьої особи без самостійних вимог. Скаржник вказує, що про існування цього висновку позивач дізнався 30.04.2024 через систему «Електронний суд».

Скаржник також вказує, що з пояснювальної записки до проекту відведення земельних ділянок Парку вбачається, що розробник неодноразово змінював межі Парку шляхом виключення одних земельних ділянок та включення інших, внаслідок чого площа Парку, що надається йому у постійне користування, збільшилася на 8,75 га порівняно із площею, визначеною Указом № 794, що безперечно свідчить про те, що рішенням Київради від 26.01.2012 № 69/7406 фактично змінені межі Парку, визначені Указом № 794.

Апелянт звертає увагу суду, що згідно Указу № 794 до земель Парку включені лише земельні ділянки, які перебували у користуванні інших землекористувачів, при цьому до земель Парку з вилученням включені лише ділянки, які перебували у користуванні КО "Київзеленбуд".

Враховуючи висновок Верховного Суду, викладений постановою від 13.09.2019 у справі №910/11164/16, обставина, пов`язана із включенням до меж Парку додатково земельну ділянку не надану у власність чи користування, свідчить про те, що рішенням КМР від 26.01.2012 № 69/7406 відбулася фактична зміна меж території Парку, визначених Указом № 794, що прямо суперечить ст. 54 ЗУ «Про природно заповідний фонд», а отже є самостійною підставою для скасування зазначеного рішення КМР, у тому числі, в оскаржуваній частині.

Скаржник вказує, що рішенням Київради від 26.01.2012 № 69/7406 не змінено правовий режим земельної ділянки з кадастровим номером 79:094:149, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності її до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20180/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

27.05.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/20180/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 у судовому засіданні 26.06.2024.

03.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Київської міської ради, в яких відповідач заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Київська міська рада, вважає подані позивачем аркуші (не цілісний документ), не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, позивач не наводить будь-яких обґрунтувань не можливості подати відповідні докази до суду першої інстанції, а тому такі додаткові докази не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні справи.

Відповідач вказує, що вирішуючи судовий спір Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність порушень норм Регламенту Київської міської ради під час ухвалення рішення № 69/7406 від 26.01.2012, що мало наслідком порушення прав ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» в частині права на розгляд і врахування звернення кооперативу. Однак адміністративний суд в межах справи № 2а-16554/12/2670 не досліджував та не встановлював, що рішенням № 69/7406 від 26.01.2012 порушено право на землю кооперативу

З аналізу предмету спору та заявлених підстав для звернення до суду ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» не вважав, що його право на землю порушено рішенням № 69/7406 від 26.01.2012, оскільки не просив суд скасувати вказане рішення Київської міської ради.

Київська міська рада, як відповідач у справі, повідомляла суд першої інстанції, що ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» намагалось оскаржити та скасувати рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 в порядку адміністративного судочинства у справі № 826/17397/13-а. Оскільки суд вирішив відмовити у задоволенні позову, ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» подано заяву про залишення позову без розгляду

Приймаючи рішення №942/3011 від 24.12.2009 та рішення №69/7406 від 26.01.2012, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (відповідно до ст. 19 Конституції України).

Відповідач вказує, що ОК «Гайок-МІ» є безпідставними, оскільки останній ніколи не мав і не має у своїй власності та/або у користуванні будь-яких територій, в тому числі й території спірної земельної ділянки :79:304:0007. Тому вказані вище доводи представника Позивача є виключно маніпулятивними і такими, що не мають жодного доказового підтвердження.

Позивачем не лише не надано до суду із позовною заявою жодного належного та допустимого доказу, що Київською міською радою приймалось рішення про надання в користування ОК «Гайок-МІ» частини земельної ділянки, яка увійшла в земельну ділянку :79:304:0007, але й зі змісту позовної заяви вбачається, що таке рішення ніколи не приймалось Київрадою.

Позивач був обізнаний про прийняте Київською міською радою рішення № 69/7406 від 26.01.2012 починаючи з 2013 року, що підтверджується зверненням до суду з позовною заявою у справі № 826/17397/13-а, від так ОК «Гайок-МІ» пропущений строк звернення до суду за захистом порушеного права.

11.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" надійшли заперечення на відзив Київської міської ради, які обґрунтовані тим, що Кооператив не є замовником проведення зазначеної судової експертизи, а тому до 30.04.2024 йому не було відомо про її результати. Крім цього, Київська міська рада є відповідачем у справі №752/14352/21, а отже так само як і Кооператив не мала доступу до цього документу до 30.04.2024, тобто до моменту, коли ОСОБА_1 - позивач у зазначеній справі та замовник на проведення судової експертизи не приєднав цей доказ через систему «Електронний суд» до матеріалів справи № 752/14352/21.

Заперечуючи проти відзиву позивач зазначає, що оскільки відповідач ставить під сумнів, що аркуші 1, 2, 49, 50 із висновку експерта від 08.12.2023 № 100/10.20/2023 є частиною одного цілісного документу, то Кооператив вважає за необхідне долучити до даних заперечень на відзив копію зазначеного висновку судового експерта Арашина О.Л. як цілісного документа та на вимогу суду надасть для огляду оригінал цього документа.

Скаржник вказує, що окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність порушень норм Регламенту Київради під час ухвалення рішення № 69/7406 від 26.01.2012, але це порушення мало наслідком порушення прав Кооперативу через те, що приймаючи рішення №69/7406 від 26.01.2012 Київрада на виконання свого ж рішення від 15.12.2011 «Про прийняття за основу проекту рішення Київради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» була зобов`язана одночасно вирішити питання виключення з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський» (далі - Парк) території, на якій розташований Кооператив.

Позивач зазначає, що таким чином, вихідна земельно-кадастрова інформація, в якій зазначено, що ділянки, які запроектовані до відведення Парку, належать до державної власності, відповідають нормам матеріального права, які діяли станом на 26.01.2012, у той час як висновок суду першої інстанції, що земельні ділянки, надані у користування парку, належать до комунальної власності, нормам матеріального права, які діяли станом на 26.01.2012, не відповідає.

Скаржник вказує, що висновком повністю спростовується твердження Київради, що земельна ділянка, на якій розташований Кооператив, не є земельною ділянкою з кадастровим номером 79:094:149.

Обслуговуючий кооператив "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" вмотивовує заперечення тим, що оскільки Київська міська рада виходила з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149, яка увійшла до земель парку за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, не є земельною ділянкою, на якій розташований кооператив, то заперечень апеляційної скарги в тій частині, якою позивач оскаржував незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті спору, київрадою не надано, а отже, не спростовано.

14.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надійшов відзив, в якому третя особа-2 заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Третя особа-2 у відзиві вказує, що приймаючи рішення №942/3011 від 24.12.2009 та рішення №69/7406 від 26.01.2012, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (відповідно до ст. 19 Конституції України).

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки, у зв`язку із чим ним не доведено порушення оскаржуваним рішенням Київської міської ради його прав та/ або інтересів.

Третя особа-2 звертає увагу суду на те, що висновок експерта за результатами проведення судової земельнотехнічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у справі №752/14352/21 датований 08.12.2023, при цьому рішення суду першої інстанції винесено 30.04.2024, тобто вже після дати вказаного висновку експертизи. При цьому вказаний висновок до матеріалів справи під час її розгляду в суді першої інстанції не долучався. Позивачем не надано «виняткових випадків» та «причин що об`єктивно не залежать від особи» неможливості подання висновку експертизи до суду першої інстанції

14.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Національного природного парку "Голосіївський" надійшов відзив, в якому третя особа-1 заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Третя особа-1 заперечуючи проти доводів викладених в апеляційній скарзі вказує, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності або законному користуванні позивача; будь-яких рішень щодо передачі її на користь кооперативу або його членів уповноваженими органами не приймалося, а тому кооперативом не доведено порушення його прав або інтересів внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення КМР.

Національний природний парк "Голосіївський" вважає, що суд правомірно підтримав аргумент НПП «Голосіївський» про те, що у зв`язку з оформленням права постійного користування на земельну ділянку за НПП «Голосіївський», скасування вказаного вище рішення Київської міської ради не призведе до виникнення права на цю ділянку ані у позивача, ані у членів кооперативу.

Третя особа зазначає, що під час винесення постанов Окружного адміністративного суду міста Києва не вирішувалися питання щодо наявності або відсутності у кооперативу будь-яких прав на спірну земельну ділянку.

Вказуючи на відповідні рішення адміністративного суду, позивач не зазначає, які конкретно преюдиційні обставини щодо прав кооперативу були встановлені судами і проігноровані господарським судом при ухваленні оскаржуваного Рішення від 30.04.2024 року.

Не є достовірним та належним, в розумінні статей 75 - 77 ГПК України, висновок експерта від 08.12.2023 року № 100/10.20/2023, який просить долучити Скаржник (надалі - Висновок). Вказаний Висновок не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, а Скаржником не наведено доказів щодо неможливості їх подання в установлені законом строки з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Вищевказане є підставою для відмови судом у прийнятті вказаного доказу згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України.

20.06.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" надійшли заперечення на відзив Національного природного парку «Голосіївський», які обґрунтовані тим, що спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що рішення Київради від 26.01.2012 № 69/7406 в оскарженій частині створює для позивача перешкоди в реалізації права на оформлення земельної ділянки, на якій розташований Кооператив, у власність відповідно до закону.

Скасування рішення Київради від 26.01.2012 № 69/7406 в оскарженій частині створить правові наслідки, що полягають у тому, що парком буде сформовано нову земельну ділянку, зі складу якої територія, на якій розташований кооператив, буде виключено, що усуне перешкоди для отримання позивачем дозволу на початок оформлення земельної ділянки у користування, тобто усуне перешкоди у реалізації позивачем права, яке він просить захистити вимогами позову, тож позивачем обрано ефективний спосіб захисту.

Скаржник вказує, що саме по собі визначення висновком земельної ділянки, фактичним користувачем якої є кооператив, як територія кооперативу, не свідчить і не може свідчити про наявність у позивача речового права на цю земельну ділянку, оскільки висновком прямо зазначено, що ця територія знаходиться у постійному користуванні парку.

26.06.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. з 10.06.2024 по 28.06.2024 у відпустці та судді Шаптали Є.Ю. з 15.06.2024 по 26.06.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/20180/23 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 на 24.07.2024.

У судове засідання, що відбулось 24.07.2024 з`явились представники усіх сторін, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Колегія суддів, дослідивши підстави подання частини висновоку експерта від 08.12.2023 року № 100/10.20/2023 стор. 1, 2, 49, 50 разом з апеляційною скаргою та висновоку експерта від 08.12.2023 року № 100/10.20/2023 (повний зміст), вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 207 ГПК України визначає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, апелянтом зазначено обставини неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, проте, ані зміст апеляційної скарги, ані доводи скаржника викладені у запереченнях на відзив не містять клопотання щодо поновлення строку на подання висновоку експерта від 08.12.2023 року № 100/10.20/202 або його окремої частини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишає подані нові докази без розгляду та розглядає справу за наявними доказами на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обслуговуючий кооператив «Гайон-МІ» зареєстровано як юридичну особу 17.01.2007.

Згідно з п. 1.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», затвердженого загальними зборами членів кооперативу (протокол №10/2016 від 26.10.2016), кооператив створений громадянами України, які спільно користуються більше 15-ти років землею, що межує з вулицями Квітки-Основ`яненка і Закарпатської - з однієї сторони та Голосіївським озером з другої сторони. Земля використовується для садівництва, на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Статуту кооператив створюється для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Метою діяльності кооперативу є реалізація права власності на землю членами кооперативу шляхом розпаювання, приватизації, викупу, будівництва житла, а також збільшення доходів своїх членів шляхом надання їм послуг.

Позивач зазначає, що станом на 06.02.2007 згідно реєстру земельних ділянок бази даних ДЗК з автоматизованої системи ведення земельного кадастру ПК «Кадастр» земельна ділянка, якою користувалися члени кооперативу, мала обліковий код (кадастровий номер) 79:094:149, входила до складу земель рекреаційного призначення (зелена зона).

04.09.2007 голова ОК «Гайок-МІ» звернулася до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Листом Київської міської ради від 26.02.2008 №К-11969 відмовлено у задоволенні клопотання ОК «Гайок-МІ», у зв`язку з тим, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 зазначена територія належить до існуючого парку - «На схилах Мишоловського яру» та згідно Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» вказана територія ввійшла до складу земель, що надаються природному парку «Голосіївський» у постійне користування.

Указом Президента України №794/2007 від 27.08.2007 на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» площею 4525,52 гектара, в тому числі 1879,43 гектара земель, що надаються національному природному парку «Голосіївський» в постійне користування.

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 №942/3011 Національному природному парку «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

Розроблений на виконання вказаного вище дозволу Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі міста Києва (Проект №ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406.

Так, рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва», відповідно до статей 93, 123 ЗК України та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вирішено:

1. Припинити Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (лист-згода Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 09.09.2011 №148-03-2644) право користування земельними ділянками загальною площею 1867,71 га та віднести зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорій земель лісогосподарського призначення, з них: площею 5,51 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 №792 «Про будівництво Національного парку «Голосіївський ліс» на території Голосіївського лісу лісопаркового господарства «Конча-Заспа»; площею 1862,20 га лісових земель (квартали 1-5, 8, 10-17, 20-25, 27, 28 частин 6, 7, 9, 18, 19, 26 Голосіївського лісництва та квартали 2-3, 5, 7-9, 11-14, 17-19, 21, 23-25, 28-29, 43 Конча-Заспівського лісництва) комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа».

2. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва.

3. Надати Національному природному парку «Голосіївський», за умови виконання п. 4 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва в тому числі:

- ділянку №1 загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га);

- ділянку №2 площею 11,12 га, ділянку №3 площею 1,08 га, ділянку №4 площею 8,33 га, ділянку №5 площею 8,99 га, ділянку №6 площею 6,70 га, ділянку №7 площею 11,24 га, ділянку №8 площею 1,58 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду;

- ділянку №9 загальною площею 1115,45 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 1108,77 га), міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 4,28 га), та земель запасу лісогосподарського призначення (площею 2,40 га).

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з витягом з протоколу №34 засідання постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 13.12.2011, ухвалили: У випадку погодження Київською міською радою питання щодо коригування меж земельних ділянок, які надаються у постійне користування Національному природному парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, доручити Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації): виконати інвентаризацію території, на якій розташований обслуговуючий кооператив «Гайок МІ» в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га; розглянути можливість оформлення в установленому порядку права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва виключно громадянам, які використовують ці земельні ділянки, а не обслуговуючому кооперативу «Гайок МІ».

Також ухвалили підтримати проект рішення «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» за умови коригування меж та площі земельних ділянок, а саме - виключення території, на якій розташований обслуговуючий кооператив - «Гайок МІ» в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га.

Позивач зазначає, що до 26.01.2012 Київрадою вчинялись конкретні дії та приймались конкретні рішення для можливості оформлення членами кооперативу прав на земельні ділянки, якими вони користуються для ведення садівництва, проте оскаржуване рішення №69/7406 від 26.01.2012 прийнято Київрадою без врахування інтересів членів кооперативу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 по справі №2а-16554/12/2670 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ" до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, було задоволено позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ", а саме: «Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка при прийнятті рішення про прийняття проекту рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу від 15.12.2011 не надала відповідного доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків, як це передбачено підпунктом 4 пункту 12 статті 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 383/5770. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо невчинення дій для письмового оформлення рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (в першому читанні) від 15.12.2011, як це передбачено статтею 36 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 383/5770.»

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі №826/9229/14 визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не вчинення дій по усуненню правопорушень, які були встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 по адміністративній справі №2а-16554/12/2670 та які були допущені Київською міською радою під час прийняття рішення №69/7406 від 26.01.2012 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 826/17397/13-а відмовлено в задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради (депутатів), третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про зобов`язання Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні); скасування рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва"; зобов`язання Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі № 826/17397/13-а мотивовано тим, що «…зобов`язати Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні) буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому судом проводитись не може. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню…».

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо скасування рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва", суд виходив з того, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що земельна ділянка надана національному природному парку «Голосіївький» за рахунок земельної дилянки позивача. Також, Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду переконливих доказів того, що рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" стосується його особистих прав. З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позивачем оскаржується саме акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт, однак позивачем не надано суду доказів того, що саме даний акт індивідуальної дії стосується позивача та відносин, до яких цей акт може бути застосовано.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Київської міської ради винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення, суд дійшов висновку, що це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007 земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не включена до території Парку, а була включена до складу земельної ділянки №1 шляхом коригування меж.

Пояснювальною запискою до проекту відведення зазначено, що проект землеустрою скоригований відповідно до листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01.

Листом від 07.09.2011 №454/2-01 в.о. директора Парку повернув проект відведення на доопрацювання для внесення змін та просить директора КП «Київський інститут земельних відносин» включити в межі парку, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища «Гайок», площею 3,31 га, тому що дана територія увійшла в межі парку згідно Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007.

Отже позивач вважає, що земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, включена до території парку на підставі листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01 шляхом коригування меж земельної ділянки №1 у сторону збільшення на 3,85 га без Указу Президента України про зміну меж Парку та без дозволу Київради, а отже незаконно.

30.12.2016 земельна ділянка №1, у склад якої входить земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

13.01.2017 здійснена державна реєстрація права постійного користування НПП «Голосіївський» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

19.01.2017 здійснена державна реєстрація права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Позивач вказує, що кооператив з метою реалізації права на оформлення земельних ділянок у власність своїх членів вчиняв дії, передбачені законодавством для реалізації мети діяльності кооперативу, проте прийняття Київрадою рішення від 26.01.2012 №69/7406 створило кооперативу непереборні перешкоди.

Скасування пунктів 2, 3 рішення Київради від 26.01.2012 №69/7406 у частині затвердження на надання Парку у постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок», орієнтовною площею 3,85 га, призведе до поновлення порушеного права кооперативу та надасть змогу в подальшому оформити безоплатно у власність або на умовах оренди земельну ділянку членам кооперативу.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київради від 26.01.2012 № 69/7406, пунктами 2, 3 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» та надано парку в постійне користування земельну ділянку № 1 загальною площею 723,69 га, у межі якої незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 79:094:149, суперечить актам цивільного законодавства та порушує права та інтереси Кооперативу та його членів щодо реалізації права на оформлення земельної ділянки, якою користуються члени Кооперативу, у власність відповідно до закону.

Розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (стаття 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (частина 2 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частини 1, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

Стаття 54 Закону України "Про природно- заповідний фонд України" визначає, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Тобто, зміна меж НПП "Голосіївський" може відбуватися виключно за відповідним рішенням Президента України.

Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 30.10.2008 № 976/2008 (976/2008)) на території м. Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2 646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента.

До складу НПП «Голосіївський» увійшла, зокрема, і земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

На момент створення НПП «Голосіївський» земельна ділянка :79:304:0007 не мала кадастрового номеру та складалася з кількох земельних ділянок, які були відображені в Проекті створення НПП «Голосіївський», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 №619.

При передачі ділянки у постійне користування НПП «Голосіївський» була сформована єдина земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з присвоєнням їй спершу облікового коду 79:304:007, а в подальшому - кадастрового номеру 8000000000:79:304:0007.

Частиною 4 статті 53 Закону визначено, що порядок відведення земельних ділянок національний природним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Отже, після створення НПП «Голосіївський», на виконання вимог Указу Президента № 794/2007, розпочався процес оформлення права постійного користування на частину земельних ділянок у його складі відповідно до приписів земельного законодавства.

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 № 942/3011 НПП «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельну ділянок у постійне користування.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі міста Києва (Проект №ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва».

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; з) організація землеустрою; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовував як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 140 Конституції України та статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантовано право самостійно реалізовувати територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування надані ним повноваження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення №942/3011 від 24.12.2009 та рішення №69/7406 від 26.01.2012, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (відповідно до ст. 19 Конституції України).

Київська міська рада діяла як орган, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки.

Саме на реалізацію таких правомочностей щодо розпорядження своїм майном (враховуючи Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський») та з метою подальшого ефективного розпорядження землями комунальної власності м. Києва Київською міською радою і було прийнято вказані вище рішення.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007 земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не була включена до території Парку, а була включена до складу земельної ділянки №1 шляхом коригування меж на підставі листа Парку від 07.09.2011 №454/2-01.

Як вбачається з листа від 07.09.2011 №454/2-01 в.о. директора Парку, останній повернув проект відведення на доопрацювання для внесення змін та просив директора КП «Київський інститут земельних відносин» включити в межі парку, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища «Гайок», площею 3,31 га, тому що дана територія увійшла в межі парку згідно Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не була включена до території Парку згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007, матеріали справи не містять.

Водночас, рішенням Київської міської ради №69/7406 від 26.01.2012 передано в постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду та міських земель, не наданих у власність чи користування.

По земельних ділянках загальною площею 1867,71 га припинено право користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» та віднесено зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорії земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо користування земельною ділянкою, яка увійшла до складу ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

В свою чергу, позивачем не надано будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Натомість за змістом ст. 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Обслуговуючим кооперативом "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" не надано будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки, у зв`язку із чим ним не доведено порушення оскаржуваним рішенням Київської міської ради його прав та/ або інтересів.

Водночас, з огляду на оформлення права постійного користування на земельну ділянку за НПП «Голосіївський», скасування вказаного вище рішення Київської міської ради не призведе до виникнення права на цю ділянку ані у позивача, ані у членів кооперативу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованои та правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, у зв`язку із недоведеністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючий кооператив "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" до Київська міська рада про визнання незаконним та скасуваня рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "САДОВО-ДАЧНЕ ТОВАРИСТВО "ГАЙОК-МІ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 01.08.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко