Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/20180/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/20180/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "ГАЙОК-МІ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (Гончаров С. А. - головуючий, судді: Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (суддя Демидов В. О.) у справі

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "ГАЙОК-МІ"

до Київської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Національного природного парку "Голосіївський", (2) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів

про визнання незаконним та скасування рішення.

(у судовому засідання взяли участь представники: Позивача - Кучерявий Д. В., Потрійна І. О.; Відповідача - Пилипчук І. І.; Третьої особи-1 - Рибіцька Ю. Б.; Третьої особи-2 - Козак А. Л. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "ГАЙОК-МІ" (далі - "Позивач", "Кооператив", ОК "ГАЙОК-МІ") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - "Відповідач", Київська міськрада), в якому просив визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міськради "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" від 26.01.2012 № 69/7406 (далі - Рішення від 26.01.2012 № 69/7406) в частині затвердження відведення та надання в постійне користування земельної ділянки урочища "Гайок" орієнтовною площею 3,85 га (далі - спірна земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджував, що оскаржувані пункти 2, 3 Рішення Київської міськради від 26.01.2012 № 69/7406, якими затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" та надано парку в постійне користування земельну ділянку № 1 загальною площею 723,69 га є незаконними, з підстав того, що у межі вказаної земельної ділянки було неправомірно (поза межами повноважень Відповідача) включено земельну ділянку з обліковим кодом 79:094:149, якою користувалися члени Кооперативу та право на оформлення якої у власність чи оренду вони мають, однак не можуть реалізувати.

3. За твердженням Позивача скасування пунктів 2, 3 Рішення від 26.01.2012 № 69/7406 в оскаржуваній частині призведе до поновлення порушеного права Кооперативу та надасть змогу в подальшому оформити безоплатно у власність або на умовах оренди членам Кооперативу спірну земельну ділянку, яка протягом багатьох років використовується ОК "ГАЙОК-МІ" для ведення садівництва.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

4. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд міста Києва рішенням від 30.04.2024, яке Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.07.2024 залишив без змін, у його задоволенні відмовив.

5. Рішення обґрунтував висновками про те, що приймаючи Рішення від 26.01.2012 № 69/7406, Київська міськрада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6. Суд пояснив, що Київська міськрада у спірних правовідносинах діяла як орган, що згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки і саме на реалізацію правомочностей щодо розпорядження своїм майном, враховуючи Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 "Про створення Національного природного парку "Голосіївський" та з метою подальшого ефективного розпорядження землями комунальної власності м. Києва, Відповідачем і було прийнято вказане рішення.

7. Доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка не була включена до території Національного природного парку "Голосіївський" згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007, матеріали цієї справи не містять, а відтак і підстав для задоволення позову з таких обґрунтувань у даному випадку немає.

8. Більше того, не містять матеріали цієї справи і будь-яких доказів перебування спірної земельної ділянки у власності або користуванні Кооперативу, а тому підстави стверджувати про те, що оспорюваним Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406 порушено якість права чи інтереси ОК "ГАЙОК-МІ" у спірних правовідносинах також відсутні, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Касаційна скарга

9. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосовуванням положень статей 9, 83 Земельного кодексу України, статей 51 - 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд", статей 10, 60, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з порушенням приписів статті 2, частини четвертої статті 75, частини другої статті 77, частин другої - третьої статті 86, частини першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування і дотримання наведених правових норм у подібних правовідносинах, які викладені у постановах:

- від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 ("Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.");

- від 06.09.2012 у справі № 640/10625/21 ("Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення від сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.");

- від 13.09.2019 у справі № 910/11164/16 ("…повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України, а не Київській міській раді як органу місцевого самоврядування.").

11. Обґрунтовуючи наведене скаржник пояснює, що господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, проігнорував приписи частини четвертої статті 75 ГПК України та не врахував наведених висновків Верховного Суду щодо "преюдиційності, встановлених в іншій справі обставин", оскільки фактично повторно встановлював та надавав оцінку обставинам порушення прав Позивача у спірних правовідносинах, не дивлячись на те, що такі обставини вже були встановлені постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 у справі № 2а-16554/12/2670 та від 22.07.2014 у справі № 826/9229/14.

У вказаних рішеннях адміністративного суду вже було, зокрема, встановлено як факт порушення прав Кооперативу оспорюваним Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406, так і обставини того, що зазначене рішення прийнято Київською міськрадою з порушенням чинного законодавства, а також і факт існування земельного спору між Позивачем та Національним природним парком "Голосіївський", який виник внаслідок прийняття Відповідачем Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406.

Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що права та інтереси Кооперативу у спірних правовідносинах не порушено є необґрунтованими та неправомірними.

12. Крім цього, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій проігнорували те, що з пояснювальної записки до проєкту відведення земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" вбачається, що розробник неодноразово змінював межі парку шляхом виключення одних земельних ділянок та включення інших, внаслідок чого площа парку збільшилася на 8,75 га порівняно із площею, визначеною Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007, що безперечно свідчило про те, що Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406 орган місцевого самоврядування поза межами власних повноважень змінив межі парку, визначені згаданим Указом Президента України.

Кооператив окремо звертає увагу суду, що згідно Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 до земель національного парку були включені лише земельні ділянки, які перебували у користуванні інших землекористувачів і при цьому, "з вилученням" включені лише ділянки, які перебували у користуванні КО "Київзеленбуд".

Враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.09.2019 у справі № 910/11164/16, скаржник вважає, що обставина, пов`язана із включенням до меж Національного природного парку "Голосіївський" додатково земельної ділянки не наданої у власність чи користування також беззаперечно свідчить про те, що Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406 відбулася фактична зміна меж території парку, визначених Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007, що прямо суперечить статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд", а отже є самостійною підставою для скасування зазначеного рішення Відповідача, у тому числі, в оспорюваній частині.

13. Поряд з цим, Позивач підкреслює, що в ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не врахували ряд наявних у ній доказів, які підтверджують, що спірна земельна ділянка не була включена до території національного парку згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (картосхема функціонального зонування парку 2023 року, фрагмент аеро/супутникової фотозйомки за 2009 рік щодо меж запроєктованої до відведення території, викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 2010 року ЛГ "Конча-Заспа" тощо), а також, що суд апеляційної інстанції абсолютно необґрунтовано не долучив до матеріалів цієї справи висновок експерта від 08.12.2023 (зокрема стор. 1, 2, 49, 50), який мав вирішальне значення для її правильного вирішення, адже безапеляційно спростовував висновок суду першої інстанції, що земельна ділянка, на якій розташований Кооператив, не увійшла до складу ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

Узагальнені доводи інших учасників справи

14. Національний природний парк "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський", Парк, Третя особа-1) подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу Кооперативу. У відзиві заперечує доводи скаржника та зазначає, що жодних порушень статті 75 ГПК України суди попередніх інстанцій у даній справі не допустили, адже рішення суду в адміністративних справах № 2а-16554/12/2670 та № 826/9229/14 стосувалися виключно процедурних/регламентних порушень з боку Київської міськради, проте вони ніяк не стосуються питань наявності чи відсутності у Кооперативу прав на спірну земельну ділянку. Парк наголошує, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності чи законному користуванні Кооперативу, жодних рішень про передачу цієї ділянки на користь Позивача чи його членів уповноваженим органом ніколи не приймалося, тому будь-яких підстав вважати, що права чи інтереси Кооперативу у спірних правовідносинах порушені у даному випадку немає. Крім цього, належних доказів того, що оспорюваним Рішенням Відповідача було змінено межі Парку, визначені Указом Президента України, Позивач до цієї справи не долучив, а тому його посилання на відповідні постанови суду касаційної інстанції є формальними. За викладеного, НПП "Голосіївський" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

15. Кооператив подав пояснення на відзив Третьої особи-1, які за своєю суттю є відповіддю на відзив.

16. З приводу поданих Позивачем пояснень (відповіді) на відзив колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (частини п`ятої статті 161 ГПК України).

За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотиви їхнього визнання або відхилення; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

За змістом статей 290 - 295, 298 ГПК України заявами по суті справи на стадії касаційного провадженні є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 27.03.2023 у справі № 904/2295/22).

17. Таким чином, враховуючи, що у касаційному провадженні заявами по суті справи є касаційна скарга і відзив на касаційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи у касаційному провадженні не передбачено, і суд касаційної інстанції у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 161, частиною четвертою статті 166 ГПК України не вважав за необхідне та не надавав Кооперативу дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у тому числі і необхідності подання відповіді на відзив, подані Позивачем пояснення (відповідь) на відзив Верховний Суд залишає без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. В ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що ОК "ГАЙОК-МІ" зареєстровано як юридичну особу 17.01.2007.

19. Згідно з пунктом 1.1 Статуту ОК "ГАЙОК-МІ", затвердженого загальними зборами його членів (протокол № 10/2016 від 26.10.2016), кооператив створений громадянами України, які спільно користуються більше 15-ти років землею, що межує з вулицями Квітки-Основ`яненка і Закарпатської - з однієї сторони та Голосіївським озером з другої сторони. Земля використовується для садівництва, на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту кооператив створюється для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Метою діяльності кооперативу є реалізація права власності на землю членами кооперативу шляхом розпаювання, приватизації, викупу, будівництва житла, а також збільшення доходів своїх членів шляхом надання їм послуг.

20. Кооператив стверджував, що станом на 06.02.2007 згідно з реєстром земельних ділянок бази даних ДЗК з автоматизованої системи ведення земельного кадастру ПК "Кадастр" земельна ділянка, якою користувалися члени кооперативу, мала обліковий код (кадастровий номер) 79:094:149 і входила до складу земель рекреаційного призначення (зелена зона).

21. 04.09.2007 голова ОК "ГАЙОК-МІ" звернулася до Київської міськради з клопотанням про надання згоди на розроблення проєкту відведення вказаної земельної ділянки.

22. Проте, Київська міськрада листом від 26.02.2008 № К-11969 відмовила у задоволенні поданого клопотання Кооперативу, у зв`язку з тим, що відповідно до її рішення від 19.07.2005 № 806/3381 зазначена територія належить до існуючого парку - "На схилах Мишоловського яру" та згідно Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський" вказана територія ввійшла до складу земель, що надаються природному парку "Голосіївський" у постійне користування.

23. Суди з`ясували, що згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 на території міста Києва створено Національний природний парк "Голосіївський" площею 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються Національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування.

24. Київська міськрада рішенням від 24.12.2009 № 942/3011 надала НПП "Голосіївський" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

25. В подальшому, розроблений на виконання вказаного рішення Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Парку у Голосіївському районі міста Києва (Проєкт № ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міськради від 26.01.2012 № 69/7406.

26. Згідно з Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва", Київська міськрада вирішила:

1. Припинити Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (лист-згода Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 09.09.2011 № 148-03-2644) право користування земельними ділянками загальною площею 1867,71 га та віднести зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорій земель лісогосподарського призначення, з них: площею 5,51 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 № 792 "Про будівництво Національного парку "Голосіївський ліс" на території Голосіївського лісу лісопаркового господарства "Конча-Заспа"; площею 1862,20 га лісових земель (квартали 1-5, 8, 10-17, 20-25, 27, 28 частин 6, 7, 9, 18, 19, 26 Голосіївського лісництва та квартали 2-3, 5, 7-9, 11-14, 17-19, 21, 23-25, 28-29, 43 Конча-Заспівського лісництва) комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа".

2. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва.

3. Надати Національному природному парку "Голосіївський", за умови виконання п. 4 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва в тому числі:

- ділянку № 1 загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га);

- ділянку № 2 площею 11,12 га, ділянку № 3 площею 1,08 га, ділянку № 4 площею 8,33 га, ділянку № 5 площею 8,99 га, ділянку № 6 площею 6,70 га, ділянку № 7 площею 11,24 га, ділянку № 8 площею 1,58 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду;

- ділянку № 9 загальною площею 1115,45 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 1108,77 га), міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 4,28 га), та земель запасу лісогосподарського призначення (площею 2,40 га).

27. Оспорюючи наведені пункти 2, 3 Рішення від 26.01.2012 № 69/7406 Кооператив зазначав, що згідно з витягом з протоколу № 34 засідання постійної комісії Київської міськради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 13.12.2011 було ухвалено: "У випадку погодження Київською міськрадою питання щодо коригування меж земельних ділянок, які надаються у постійне користування Парку у Голосіївському районі м. Києва, доручити Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації): виконати інвентаризацію території, на якій розташований ОК "ГАЙОК-МІ" в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га; розглянути можливість оформлення в установленому порядку права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва виключно громадянам, які використовують ці земельні ділянки, а не Кооперативу".

28. Також було ухвалено "підтримати проект рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за умови коригування меж та площі земельних ділянок, а саме - виключення території, на якій розташований Кооператив - в урочищі Гайок, орієнтовною площею 3,2 га".

29. За наведеного Позивач наполягав, що до 26.01.2012 Відповідач вчиняв конкретні дії та приймав конкретні рішення для можливості оформлення членами Кооперативу прав на земельні ділянки, якими вони користуються для ведення садівництва, проте після цього прийняв оскаржуване Рішення за № 69/7406 без врахування інтересів членів ОК "Гайок-МІ".

30. Кооператив підкреслював, що вказані дії Київської міськради вже були предметом судового розгляду.

31. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 у справі № 2а-16554/12/2670 за позовом ОК "ГАЙОК-МІ" до Київської міськради про визнання протиправною бездіяльності було задоволено позовні вимоги Кооперативу, а саме: (1) визнано протиправною бездіяльність Київської міськради, яка при прийнятті рішення про прийняття проєкту рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу від 15.12.2011 не надала відповідного доручення постійній комісії підготувати проєкт до другого читання із зазначенням строків, як це передбачено підпунктом 4 пункту 12 статті 30 Регламенту Київської міськради, затвердженого рішенням Київської міськради від 14.07.2011 № 383/5770; (2) визнано протиправною бездіяльність Київської міськради щодо невчинення дій для письмового оформлення рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (в першому читанні) від 15.12.2011, як це передбачено статтею 36 Регламенту Київської міськради, затвердженого рішенням Київської міськради від 14.07.2011 № 383/5770.

32. В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 826/9229/14 визнано протиправною бездіяльність Київської міськради щодо не вчинення дій по усуненню правопорушень, які були встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 у справі № 2а-16554/12/2670 та які були допущені Київською міськрадою під час прийняття Рішення від 26.01.2012 № 69/7406.

33. Водночас суди попередніх інстанцій установили також і те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 826/17397/13-а було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОК "ГАЙОК-МІ" до Київської міськради, в тому числі, про скасування Рішення від 26.01.2012 № 69/7406. При цьому, відмова у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо скасування Рішення від 26.01.2012 № 69/7406 була мотивована тим, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що земельна ділянка була надана Парку за рахунок земельної ділянки Позивача та більше того, Позивач не надав переконливих доказів того, що вказане рішення взагалі стосується його особистих прав.

34. В подальшому, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 826/17397/13-а була скасована. Між тим таке скасування було обумовлено відкликанням Кооперативом свого адміністративного позову (згідно даних ЄДРСР).

35. Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, Кооператив посилався на те, що згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 земельна ділянка з кадастровим номером 79:094:149 не була включена до території Парку, а була включена до складу земельної ділянки № 1 шляхом коригування його меж. Наголошував, що у пояснювальній записці до проєкту відведення зазначено, що проєкт землеустрою скоригований відповідно до листа Парку від 07.09.2011 № 454/2-01.

36. Листом від 07.09.2011 № 454/2-01 в.о. директора Парку повернув проєкт відведення на доопрацювання для внесення змін та просив директора КП "Київський інститут земельних відносин" включити в межі парку, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища "Гайок", площею 3,31 га, тому що дана територія увійшла в межі парку згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007.

37. Отже, Позивач вважав, що земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, включена до території Парку на підставі листа від 07.09.2011 № 454/2-01 шляхом коригування меж земельної ділянки № 1 у сторону збільшення на 3,85 га без окремого Указу Президента України про зміну меж Парку та без дозволу Київської міськради.

38. Продовжував, що 30.12.2016 земельна ділянка № 1, у склад якої входить земельна ділянка, якою користуються члени кооперативу, зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007. 13.01.2017 здійснено державну реєстрацію права постійного користування НПП "Голосіївський" на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007. 19.01.2017 здійснено державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

39. Кооператив наголошував, що з метою реалізації права на оформлення земельних ділянок у власність своїх членів він вчиняв дії, передбачені законодавством для реалізації мети діяльності кооперативу, проте прийняття Відповідачем Рішення від 26.01.2012 № 69/7406 створило кооперативу непереборні перешкоди.

40. Скасування ж пунктів 2, 3 вказаного рішення в частині затвердження на надання Парку у постійне користування земельної ділянки урочища "Гайок", орієнтовною площею 3,85 га, призведе до поновлення порушеного права Позивача та надасть змогу в подальшому оформити безоплатно у власність або на умовах оренди земельну ділянку членам кооперативу.

41. Як вже зазначалося, розглянувши наведені Кооперативом обґрунтування Господарський суд міста Києва, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, у задоволенні позову Кооперативу відмовив.

42. Рішення обґрунтував висновками про те, що Рішення від 26.01.2012 № 69/7406, прийнято Київською міськрадою на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім цього виснував, що вказане рішення органу місцевого самоврядування ніяких прав та інтересів Кооперативу не порушило.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

45. Відповідно до статей 43, 44, 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

46. За приписами частини другої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України підлягають особливій державній охороні.

47. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.

48. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (стаття 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

49. Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об`єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення

земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону

підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частини перша, п`ята статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

50. Стаття 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

51. Тобто, зміна меж національних природних парків може відбуватися виключно за відповідним рішенням Президента України. При виключність таких повноважень Президента України виснувано, зокрема, і у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 544/1336/13-а та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

52. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008 (976/2008)) на території м. Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2 646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента України.

53. При цьому, до складу Парка увійшла, зокрема, і земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.

54. На момент створення НПП "Голосіївський" земельна ділянка :79:304:0007 не мала кадастрового номеру та складалася з кількох земельних ділянок, які були відображені в Проєкті створення Парка, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619.

55. При передачі ділянки у постійне користування НПП "Голосіївський" була сформована єдина земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з присвоєнням їй спершу облікового коду 79:304:007, а в подальшому - кадастрового номеру 8000000000:79:304:0007.

56. Частиною четвертою статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що порядок відведення земельних ділянок національний природним паркам визначається Земельним кодексом України.

57. Отже, як слідує із установлених обставин справи, після створення НПП "Голосіївський", на виконання вимог Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007, розпочався процес оформлення права постійного користування на частину земельних ділянок у його складі відповідно до приписів земельного законодавства.

58. Так, рішенням Київської міськради від 24.12.2009 № 942/3011 Парку надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельну ділянок у постійне користування. Далі, розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП "Голосіївський" (Проєкт № ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений оспорюваним Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406.

59. Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; з) організація землеустрою; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо.

60. Згідно із статтею 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

61. Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

62. Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовував як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

63. Враховуючи наведені норми матеріального права, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про те, що приймаючи Рішення від 26.01.2012 № 69/7406, Київська міськрада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

64. У спірних правовідносинах Відповідач діяв як орган, що згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки.

65. Саме на реалізацію таких правомочностей щодо розпорядження своїм майном (враховуючи Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 "Про створення НПП "Голосіївський") та з метою подальшого ефективного розпорядження землями комунальної власності м. Києва Київською міською радою і було прийнято як рішення від 24.12.2009 № 942/3011 про надання Парку дозволу на розроблення проєкту землеустрою, так і Рішення від 26.01.2012 № 69/7406, яким розроблений проєкт затверджено.

66. Як слідує із оскаржуваних рішень, суди відхилили доводи Позивача про те, що Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 земельна ділянка з обліковим кодом 79:094:149 не була включена до території Парка, а була включена до складу земельної ділянки № 1 шляхом коригування меж на підставі листа Парку від 07.09.2011 № 454/2-01, вказавши про те, що зі змісту вказаного листа навпаки вбачається, що в.о. директора НПП "Голосіївський" повернув проєкт відведення на доопрацювання для внесення змін та просив директора КП "Київський інститут земельних відносин" включити в межі парка, що надаються в постійне користування, земельну ділянку території урочища "Гайок", площею 3,31 га, саме у зв`язку із тим, що ця територія увійшла в його межі згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007.

67. При цьому, суди констатували, що інших належних доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка з обліковим кодом 79:094:149 не була включена до території Парка згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 №794/2007, матеріали цієї справи не містять.

68. Крім цього, як встановлено судами, оспорюваним Рішенням від 26.01.2012 № 69/7406 в постійне користування НПП "Голосіївський" передано земельні ділянки для експлуатації та обслуговування Парка за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду та міських земель, не наданих у власність чи користування. По земельних ділянках загальною площею 1867,71 га припинено право користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та віднесено зазначені землі до земель запасу природно-заповідного фонду з виключенням їх з категорії земель лісогосподарського призначення.

69. В свою чергу Кооператив на надав судам будь-яких доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки, як не представив і будь-яких рішень органу місцевого самоврядування про виділення йому чи його членам вказаної землі.

70. Колегія суддів виходить з того, що приписами частини другої статті 300 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

72. Оскільки доводи касаційної скарги Кооперативу щодо входження / не входження земельної ділянки з обліковим кодом 79:094:149 у межі Парку, визначені Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 не містять у собі питань права чи правозастосування, а за своєю суттю стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, колегія суддів суду касаційної інстанції такі доводи скаржника відхиляє та ще раз наголошує, що вказані дії знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.

73. Аргументи Кооперативу про те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтовано не долучив до матеріалів цієї справи висновок експерта від 08.12.2023 (зокрема стор. 1, 2, 49, 50) суд касаційної інстанції також відхиляє та констатує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові чітко зазначив про те, що ані зміст апеляційної скарги, ані доводи скаржника, викладені у запереченнях на відзив, не містили клопотання щодо поновлення строку на подання вказаного висновку або його окремої частини і саме з цих підстав розгляд нових доказів судом апеляційної інстанції не здійснюється.

74. Подана касаційна скарга не містить змістовних зауважень саме щодо вказаних дій суду апеляційної інстанції з посиланням на конкретні норми процесуального права, які порушив апеляційний суд, а загальні, декларативні заперечення Кооперативу у цій частині належним обґрунтуванням касаційної скарги не являються.

75. За цим відсутні і підстави вважати, що у даному провадженні суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.09.2019 у справі № 910/11164/16, адже обставин того, що Відповідач самовільно змінив, визначені Указом Президента України межі НПП "Голосіївський", у спірних правовідносинах Позивачем не доведено і судами не встановлено.

76. Щодо ж інших доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з того, що розглядаючи справу, господарський суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

77. Вирішуючи спір по суті, суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, "належним" позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

78. У постановах від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 Верховний Суд послідовно надавав правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

79. Оскільки в ході здійснення провадження і цій справі Позивач не надав судам доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у власності чи законному користуванні Кооперативу (його членів) чи того, що уповноваженими органами приймалися рішення про передачу цієї ділянки на його користь (його членів), Верховний Суд погоджується з їх висновками про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що права чи інтереси Кооперативу або його членів порушені внаслідок прийняття Київською міськрадою Рішення від 26.01.2012 № 69/7406.

80. Доводи касаційної скарги Кооперативу про те, що місцевий господарський суд у цій справі неправомірно повторно встановлював та надавав оцінку обставинам порушення прав Позивача у спірних правовідносинах, не дивлячись на те, що такі обставини вже були встановлені постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 у справі № 2а-16554/12/2670 та від 22.07.2014 у справі № 826/9229/14 колегія суддів суду касаційної інстанцій відхиляє і погоджуючись з аргументами відзиву Парку пояснює, що наводячи Верховному Суду вказані доводи, Позивач плутає поняття "преюдиційні обставини, встановлені судовим рішення в іншій справі" з поняттям "правова оцінка, яка надається судом, встановленим обставинам".

81. Колегія суддів пояснює, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

82. Водночас преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом.

83. У постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

84. Звідси, не враховуючи наведеного, Кооператив у касаційній скарзі безпідставно зазначає про те, що суди не врахували преюдиційних для цієї справи обставин, встановлених у згаданих вище рішеннях адміністративного суду, позаяк надана адміністративним судом оцінка встановлених обставин, які більше того стосувалися процедурних порушень при прийнятті органом місцевого самоврядування рішень, не створила преюдицію для місцевого господарського суду, який розглядав земельний спір у цій справі.

85. За цим аргументи скаржника про помилковість висновків судів щодо недоведеності Позивачем порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.

86. Відтак, заявлені у скарзі підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій свого підтвердження в ході здійснення касаційного провадження у цій справі не знаходять.

87. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що учасникам цієї справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

89. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

90. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення і постанови у касаційному провадженні також немає, у зв`язку з чим касаційна скарга Кооперативу не підлягає задоволенню, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

91. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "ГАЙОК-МІ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/20180/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.