Рішення

від 09.05.2024 по справі 927/231/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/231/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600 в інтересах держави в особі

позивачів:

1. Північного офісу Державної аудиторської служби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053

2. Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021;

2. Борзнянського аграрного фахового коледжу

код ЄДРПОУ 00729178, вул. Десняка Олекси, буд. 23, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 123 661,25 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут та Борзнянського аграрного фахового коледжу, у якому прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди щодо зміни ціни позову № 1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, а також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут до обласного бюджету Чернігівської області кошти в сумі 123 661,25грн.

Процесуальні дії у справі.

Прокурором у позовній заяві заявлено клопотання, у якому просить витребувати у Борзнянського аграрного фахового коледжу:

- документи, які слугували підставою для укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 (цінові довідки ТПП, тощо);

- листи ТОВ Чернігівгаз Збут, яким ініційовано укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021;

- акти прийомупередачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021;

- платіжні доручення про оплату Борзнянським аграрним фаховим коледжем природного газу на підставі актів прийому-передачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021;

- затверджений кошторис Борзнянського аграрного фахового коледжу, яким передбачено кошти на закупівлю природного газу, за рахунок яких укладено Договір постачання природного газу №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 та додаткові угоди до нього.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що він звертався до Борзнянського аграрного фахового коледжу із запитом про надання зазначених документів, але останнім було відмовлено у наданні таких копій.

Прокурор вважає, що для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи існує необхідність в отриманні таких документів.

13.03.2024 від прокурора надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду. Також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами. Витребувано від Борзнянського аграрного фахового коледжу, у строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали: - документи, які слугували підставою для укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 (цінові довідки ТПП, тощо); - листи ТОВ Чернігівгаз Збут, яким ініційовано укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021; - акти прийому-передачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021; - платіжні доручення про оплату Борзнянським аграрним фаховим коледжем природного газу на підставі актів прийому-передачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021; - затверджений кошторис Борзнянського аграрного фахового коледжу, яким передбачено кошти на закупівлю природного газу, за рахунок яких укладено Договір постачання природного газу №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 та додаткові угоди до нього.

Ухвала суду від 14.03.2024 була доставлена учасникам справи та відповідачам в їх Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 15.03.2024 о 02:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачами заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 20.03.2024, а для подання відзиву 01.04.2024.

18.03.2024 відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут через підсистему Електронний суд подав до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Відповідач-1 вважає, що характер спірних правовідносин є складним та становить значний суспільний інтерес, а дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин.

Ухвалою суду від 27.03.2024 відмовлено відповідачу-1 Товариству з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут у задоволенні заяви про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвала суду від 27.03.2024 була доставлена учасникам справи та відповідачам в їх Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 27.03.2024 о 12:46, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

28.03.2024 від відповідача-2 надійшов лист №178 від 26.03.2024 з додатком, до якого додано: листи ТОВ «Чернігівгаз Збут», яким ініційовано укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021; - акти прийому-передачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021; - платіжні доручення про оплату природного газу на підставі актів прийому-передачі природного газу № ЧР381001123 від 22.02.2021; № ЧР381002296 від 09.04.2021; №ЧР381003681 від 29.04.2021; - затверджений кошторис Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму, яким передбачено кошти на закупівлю природного газу, за рахунок яких укладено Договір постачання природного газу №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 та додаткові угоди до нього; документи, які слугували підставою для укладення спірних додаткових угод до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 (цінові довідки).

28.03.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.

29.03.2024 від позивача-1 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких позивач-1 вказує на те, що залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справах, підставою для подачі позову у яких є результати перевірок, досліджень, тощо, проведених органами прокуратури в межах наданих повноважень Законом України «Про прокуратуру» є неможливим, оскільки Північним офісом Держаудитслужби (Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області) заходи державного фінансового контролю не проводились.

02.04.2024 прокуратурою направлено до суду та учасникам справи відповідь на відзив відповідача-1.

Суд долучив до матеріалів справи подані заяви по суті (відзив відповідача-1, відповідь прокурора на відзив відповідача-1, пояснення позивача-1) як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом та судом, а спір вирішується з їх урахуванням. Розгляд пояснень позивача-1 буде здійснюватися судом під час з`ясування наявності підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні між ТОВ Чернігівгаз Збут та Борзнянським аграрним фаховим коледжем додаткових угод № 1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, № 3 від 27.03.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021 було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із позовом про визнання цих додаткових угод недійсними та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут до обласного бюджету Чернігівської області безпідставно одержаних коштів у розмірі 123 661,25 грн на підставі ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

-Чернігівська обласна рада не є уповноваженим органом, в інтересах якої має заявлятись відповідний позов; обраний прокурором предмет позову не призводить до поновлення порушених інтересів Чернігівської обласної ради, тому не є ефективним засобом захисту, не забезпечує захисту та відновлення таких інтересів, якщо вони навіть не порушені;

-залучення прокурором Північного офісу Держаудитслужби в якості позивача у даній справі є безпідставним, а твердження щодо бездіяльності державного органу щодо вчинення дій по визнанню спірних додаткових угод недійсними та стягнення коштів з відповідача-1 є передчасним;

-прокурором не заявлено ніяких вимог до Борзнянського аграрного фахового коледжу, що свідчить про відсутність процесуальних підстав вважати його належним відповідачем у справі;

- до постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 суддями даної Палати висловлена Окрема думка (спільна), у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Тобто, висловлена Окрема думка має протилежні висновки щодо тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі і, як наслідок, відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів по спірних додаткових угодах;

-заявляючи позов прокурор просить застосувати правові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення коштів у сумі 123 61,25 грн це одностороння реституція, хоча правовими наслідками цієї статті є двостороння реституція. У зв?язку з цим відповідач-1 повідомляє, що в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №918/1043/21, в якій вирішується тотожний спір.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 відзив на позов не надав, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов та вважає, що:

- він належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом;

- Держаудитслужба, яка має повноваження для звернення до суду з позовами про визнання додаткової угоди недійсною, з таким позовом до суду не зверталася, що свідчить про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб?єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів;

- Борзнянський аграрний фаховий коледж є стороною оспорюваних додаткових угод до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, а тому прокурором обґрунтовано зазначено його в якості відповідача-2;

- Окрема думка судді не підлягає врахуванню судами при вирішенні аналогічних справ;

- зі змісту та підстав позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини у справі №918/1043/21 та цій справі не є подібними: різний суб`єктний склад, правові підстави звернення до суду з позовами, фактичні обставини справи.

Позивач-1 у письмових поясненнях вказує на те, що залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справах, підставою для подачі позову у яких є результати перевірок, досліджень, тощо, проведених органами прокуратури в межах наданих повноважень Законом України «Про прокуратуру» є неможливим, оскільки Північним офісом Держаудитслужби (Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області) заходи державного фінансового контролю не проводились.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

03.12.2020 Борзнянським державним сільськогосподарським технікумом на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщено оголошення № UA-2020-12-03-006964-с про намір здійснити закупівлю природного газу код ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо, в обсязі 55 000 куб.м., з очікуваною вартістю 522 500 грн та строком поставки до 31.12.2021, за кошти місцевого бюджету (а.с.93-97).

За результатами проведених торгів переможцем визнано ТОВ Чернігівгаз Збут (а.с.98-99).

15.01.2021 між ТОВ Чернігівгаз Збут (далі Постачальник) та Борзнянським державним сільськогосподарським технікумом (далі Споживач) укладено Договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-1456-20 (далі Договір) (а.с. 101-104).

За умовами п.1.1.-1.4. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 55 000 куб. м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у Додатку 1, що є невід?ємною частиною цього Договору.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.3.1. Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

За умовами п.3.2., 3.3., 3.6. Договору ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу складає 5,799 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 945 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.9.1., п.9.2. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ Чернігівгаз Збут в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 по 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі, якщо видатки для досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Пунктами 9.5., 9.6. Договору сторони узгодили, що будь-які зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Будь-які зміни, доповнення та додатки до цього договору, внесені належним чином, є його невід`ємними частинами.

Сторони в п.9.7. Договору погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

25.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №1 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу 50004,54 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.01.2021 складає 6,37832 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Пункт 3.6. договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 944,96 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 107).

26.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №2 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу 45462,83 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.01.2021 складає 7,01551 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Пункт 3.6. договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 944,94 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 111).

27.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №3 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 41 333,60 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.01.2021 складає 7,71636 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 116).

29.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №4 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 37 579,43 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.01.2021 складає 8,48722 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Пункт 3.6. договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 944,89 грн, в т.ч. ПДВ 20%, в тому числі по тимчасовому кошторису 85 292,46 грн. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 120).

19.02.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №5 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 35 094,67 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.02.2021 складає 9,33509 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Пункт 3.6. договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 944,85 грн, в т.ч. ПДВ 20%, в тому числі по тимчасовому кошторису 1465,18 грн. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 125).

24.02.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №6 до Договору №41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 33 675,40 куб.м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.02.2021 складає 9,90 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Пункт 3.6. договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 318 944,81 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Викладено додаток 1 до договору в новій редакції (а.с. 128).

На підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку України прокурором надано до матеріалів справи копії цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021 (а.с. 108, 112-113, 117, 121-122).

Крім зазначених цінових довідок Харківської торгово-промислової палати відповідачем-2 додатково додано до матеріалів справи копії цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021.

Також відповідачем-2 до матеріалів справи додано листи Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут Щодо зміни ціни на природний газ, направлені Борзнянському державному сільськогосподарському технікуму, у яких зазначається про те, що відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу та п.2 ч.5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі ціна ТОВ Чернігівгаз Збут за 1 куб.м. природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість становить:

-з 01.01.2021 7,01551 грн за 1 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%; на підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку України, надається копія цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №62/21 від 14.01.2021; направляються два примірники підписаної додаткової угоди щодо зміни ціни на природний газ з проханням підписати зазначену додаткову угоду, підписи скріпити печаткою та в найкоротші терміни повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (лист №14704-Сл-341/40-0121 від 19.01.2021);

-з 01.01.2021 7,71636 грн за 1 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%; на підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку України, надається копія цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №116/21 від 20.01.2021; направляються два примірники підписаної додаткової угоди щодо зміни ціни на природний газ з проханням підписати зазначену додаткову угоду, підписи скріпити печаткою та в найкоротші терміни повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (лист №14704-Сл-341/41-0121 від 20.01.2021);

-з 01.02.2021 9,33509 грн за 1 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%; на підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку України, надається копія цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №232/21 від 02.02.2021; направляються два примірники підписаної додаткової угоди щодо зміни ціни на природний газ з проханням підписати зазначену додаткову угоду, підписи скріпити печаткою та в найкоротші терміни повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (лист №14704-Сл-844/1-0221 від 02.02.2021);

-з 01.02.2021 9,90 грн за 1 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%; на підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку України, надається копія цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №393/21 від 17.02.2021; направляються два примірники підписаної додаткової угоди щодо зміни ціни на природний газ з проханням підписати зазначену додаткову угоду, підписи скріпити печаткою та в найкоротші терміни повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (лист №14704-Сл-844/2-0221 від 17.02.2021).

Матеріали справи містять копії витягів із сайту Української енергетичної біржі щодо середньозважених цін на природний газ за результатами електронних біржових торгів станом на 15.01.2021, 25.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021, 19.02.2024, 24.02.2021 (а.с. 109, 110, 115, 119, 124, 127, 130).

За доводами прокурора, викладеними у позовній заяві, за актами приймання-передачі природного газу до Договору, складеними сторонами в двосторонньому порядку відповідач-1 передав, а відповідача-2 прийняв природний газ обсягом 33 675,42 куб.м. загальною вартістю 318 945,00 грн, а саме:

- у січні 2021 року природний газ обсягом 10 222,15 куб.м., загальною вартістю 86 757,64 грн (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81001123 від 22.02.2021);

- у лютому 2021 року природний газ обсягом 15 803,34 куб.м., загальною вартістю 156 453,07 грн (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81002296 від 09.04.2021);

- у березні 2021 року природний газ обсягом 7649,93 куб.м., загальною вартістю 75 734,29 грн (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81003681 від 29.04.2021).

Відповідач-2 розрахувався за природний газ, поставлений на підставі перерахованих вище актів, про що свідчать платіжні доручення: №1115 від 22.02.2021 на суму 85 292,46 грн; №1180 від 22.02.2021 на суму 1456,18 грн; 1350 від 09.04.2021 на суму 156 453,07 грн; №1436 від 29.04.2021 на суму 70 739,21 грн; №1437 від 29.04.2021 на суму 4995,08 грн. Всього на суму 318 936 грн.

Борзнянський державний сільськогосподарський технікум перейменовано у Борзнянський аграрний фаховий коледж, відповідно до наказу Міністрерства освіти і науки України від 01.06.2020 №723 «Про перейменування Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму», про що зазначено у статуті Борзнянського аграрного фахового коледжу (нова редакція), затвердженого наказом Міністрерства освіти і науки України від 28.10.2022 №959.

Прокурор в позовній заяві вказує, що внаслідок укладення з порушенням Закону України Про публічні закупівлі спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених відповідачем-2 коштів відповідачу-1 становить 123 661,25 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача-1.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про публічні закупівлі уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України Про публічні закупівлі).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з листом від 13.12.2023 №52-75-9195ВИХ-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між відповідачами додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, а також просив зазначити про вжиття відповідних заходів щодо усунення цих порушень, у тому числі звернення до суду із позовом (а.с.81-83).

Тобто прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Північний офіс Держаудитслужби області у листі від 20.12.2023 №262616-17/9437-2023 повідомило прокурора, що за даними електронної системи закупівель Prozorro, Північним офісом Держаудитслужби не проводились моніторинги процедур закупівель № UA-2020-12-03-006964-с та в подальшому запропонував звертатися безпосередньо до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, яке реалізує повноваження Офіс та здійснює заходи державного фінансового контролю на території Чернігівської області (а.с.87).

Отже, зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Разом з тим, системний аналіз п. 8, 10-12 ч. 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, п. 4 Положення дає підстави для висновку про неправомірність таких доводів позивача-1.

Пунктом 8 ч. 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено право стягнення з підконтрольного органу саме отриманих, а не витрачених коштів, і жодним чином не обмежує право у стягненні коштів, отриманих постачальником.

Таким чином, дана норма у спірних взаємовідносинах застосуванню не підлягає.

При цьому єдиною ефективною підставою повернення втрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правочину. У свою чергу, належним способом досягнення такої мети є визнання угод недійсними в судовому порядку.

За змістом ст. 215 ЦК України та ст. 202 ГК України виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Таким чином, Держаудитслужба може не лише ініціювати звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод і саме іншими органами, але повинна самостійно порушувати ці питання в судовому порядку (у разі відповідної бездіяльності таких органів).

Отже, орган Держаудитслужби може і має бути позивачем за відповідним позовом про визнання недійсним договору.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також в низці інших судових справ.

Зазначене спростовує доводи позивача-1, викладені у його поясненнях про те, що залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справах, підставою для подачі позову у яких є результати перевірок, досліджень, тощо, проведених органами прокуратури в межах наданих повноважень Законом України «Про прокуратуру» є неможливим, оскільки Північним офісом Держаудитслужби (Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області) заходи державного фінансового контролю не проводились.

Як встановив суд, зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Держаудитслужбою з якого вбачається, що компетентний орган не збирався здійснювати захист порушених інтересів у належний спосіб, що свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки позивач-1 відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не збирався подавати, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Чернігівської області таким органом місцевого самоврядування є Чернігівська обласна рада.

Згідно з п. 1.16. Статуту Борзнянського аграрного фахового коледжу (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2022 №959 (далі Статут), Фаховий коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Виходячи з приписів п. 8.3., 8.7., 8.8., 9.2. Статуту повноваження засновника або уповноваженого ним органу щодо розпорядження державним майном, закріпленим за державним Фаховим коледжем, здійснюється відповідно до законодавства.

Фінансування Фахового коледжу здійснюється з урахуванням положень статті 66 Закону України «Про фахову передвищу освіту» за рахунок коштів державного бюджету у встановленому законодавством порядку, в тому числі шляхом надання відповідних освітніх субвенцій, а також коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом.

Фінансування Фахового коледжу здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про фахову передвищу освіту» з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Фахового коледжу здійснює засновник або уповноважений ним орган, педагогічна рада Фахового коледжу в межах компетенції та відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що видатки на оплату послуг з підготовки фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації державної власності, що мають статус окремих юридичних осіб, визначених у додатку № 10 до цього Закону (зокрема й Борзнянський державний сільськогосподарський технікум), починаючи з 01.01.2018 здійснюються з обласних бюджетів та бюджету міста Києва (а.с.79-80).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено забезпечення в установленому порядку передачі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації державної власності з державної у комунальну власність.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1412-р «Питання управління окремими категоріями закладів освіти державної форми власності, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України» дія цього розпорядження поширюється на окремі категорії закладів освіти державної форми власності, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, зокрема вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації, що мають статус окремих юридичних осіб і визначені у додатку 10 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», включаючи вищі навчальні заклади, які з 2020 року набувають статусу: закладів фахової передвищої освіти: коледжу відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

У п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1412- р визначено, що до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність окремих категорій закладів освіти, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, обласним, Київській міській державним адміністраціям передаються для тимчасового виконання окремі повноваження засновника стосовно закладів освіти, зазначених у пункті 1 цього розпорядження і переданих для фінансування з відповідного місцевого бюджету, а саме: здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формування та затвердження обсягів фінансування з відповідного місцевого бюджету для надання здобувачам освіти фахової передвищої освіти та вищої освіти; розподіл відповідно до законодавства коштів освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для здобуття повної загальної середньої освіти; здійснення контролю за організацією освітнього процесу у закладах освіти, сприяння впровадженню сучасних освітніх технологій; забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та побуту працівників закладів освіти та здобувачів освіти; забезпечення утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти на рівні, достатньому для виконання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та вимог стандартів освіти відповідного рівня, тощо.

Відповідно до ст. 78 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

За доводами прокурора, оскільки Чернігівська обласна рада здійснює функції контролю за законністю та ефективністю використання коштів обласного бюджету Чернігівської області, за рахунок якого здійснюється фінансування Борзнянського аграрного фахового коледжу, у тому числі закупівля природного газу для Борзнянського аграрного фахового коледжу згідно Договору № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, Чернігівська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

З огляду на приписи ст. 2, 22 Бюджетного кодексу України Борзнянський аграрний фаховий коледж у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором про закупівлю, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

За доводами прокурора, Борзнянський аграрний фаховий коледж розпорядився не власними коштами, а витратив бюджетні кошти, виділені із бюджету територіальної громади, і оскільки Чернігівська обласна рада фінансувала закупівлю за результатами якої укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41AB147-1456-20 від 15.01.2021, також зобов`язана контролювати виконання бюджету територіальної громади, зокрема законність та ефективність використання закладами коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

За таких обставин, Чернігівська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету територіальної громади, а тому є належним позивачем у цій справі.

Прокурор звертався до Чернігівської обласної ради з листом №52-75-9270ВИХ-23 від 15.12.2023, у якому повідомив про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Про публічні закупівлі та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, у тому числі в судовому порядку (а.с. 84-86).

Чернігівська обласна рада у листі № 01-05/997 від 25.12.2023 повідомила прокурора, що вона не є замовником, який здійснив закупівлю, зазначену листі, та не є стороною зазначеного договору. Чернігівська обласна рада не є головним розпорядником коштів на фінансування Борзнянського аграрного фахового коледжу, а тому в межах наданих повноважень не володіє запитуваною інформацією щодо здійснення видатків на постачання природного газу для потребнепобутових споживачів за Договором № 41AB147-1456-20 від 15.01.2021. Чернігівська обласна рада не наділена повноваженнями вживати заходів щодо визнання недійсними договорів, укладених з Коледжем та щодо стягнення надмірно сплачених коштів за вказаним договором (а.с. 88).

З наведеного слідує нездійснення компетентними у спірних правовідносинах органами жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про їх бездіяльність щодо захисту інтересів територіальної громади.

Виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд дійшов висновку, що він правильно визначив Північний офіс Державної аудиторської служби та Чернігівську обласну раду позивачами, компетентними органами у спірних правовідносинах, які втім, не звернулися до суду з позовом про визнання спірних додаткових угод недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

При цьому Закон України Про прокуратуру не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути в передбачених законом випадках прокурор, державний та інший орган, а також будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано прокурором чи заінтересованою особою, відповідачами у справі повинні бути сторони спірного правочин.

Оскільки Борзнянський аграрний фаховий коледж є стороною оспорюваних правочинів, суд доходить висновку, що прокурор правильно визначив його відповідачем-2 у справі, а тому доводи відповідача-1 про те, що прокурором не заявлено ніяких вимог до Борзнянського аграрного фахового коледжу, що свідчить про відсутність процесуальних підстав вважати його належним відповідачем у справі, є безпідставними.

За приписами ч. 4, 5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

Отже, прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті в разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову.

Повідомленням у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру №52-77-193ВИХ-24 від 05.01.2024 прокурор повідомив Північний офіс Державної аудиторської служби та Чернігівську обласну раду про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради до ТОВ Чернігівгаз Збут та Борзнянського аграрного фахового коледжу про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи позивача-1 та відповідача-1 про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Як встановив суд, відповідачі уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

Так, відповідно до п. 1.2., 1.3., 3.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу до 55 000 куб. м.; планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у Додатку 1, що є невід?ємною частиною цього Договору; ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%; загальна ціна 1 куб.м. природного газу складає 5,799 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Водночас згідно з Додатковими угодами №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 шість разів змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 5,799 грн до 9,90 грн за 1 1 куб.м. та зменшено кількість товару із 55 000 куб.м. до 33 675,40 куб.м. Фактично ціна за 1 куб.м. (одиницю товару) збільшилася на 71 %, а обсяг постачання природного газу, який підлягав поставці, зменшився на 39 %, порівняно з погодженим під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору обґрунтовано відповідачем-1 коливанням ціни на природний газ на ринку України, на підтвердження якого (коливання) відповідачем-1 було надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Суд встановив, що укладеними між відповідачами додатковими угодами, збільшено ціну 1 куб.м. природного газу, а саме:

- додатковою угодою №1 від 25.01.2021 з 01.01.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 6,37832 грн;

- додатковою угодою №2 від 26.01.2021 з 01.01.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 7,01551 грн;

- додатковою угодою №3 від 27.01.2021 з 01.01.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 7,71636 грн;

- додатковою угодою №4 від 29.01.2021 з 01.01.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 8,48722 грн;

- додатковою угодою №5 від 19.02.2021 з 01.02.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 9,33509 грн;

- додатковою угодою №6 від 24.02.2021 з 01.02.2021 збільшено ціну 1 куб.м. природного газу до 9,90 грн.

Разом з тим, за Договором відповідач-1 протягом січня 2021-березня 2021 року постачав, а відповідач-2 приймав та споживав природний газ.

Тобто Додатковими угодами №1-4 сторони змінили ціну природного газу, який вже було продано відповідачу-2 та спожито ним з 01 січня 2021 року, а додатковими угодами №5,6 сторони змінили ціну природного газу, який вже було продано відповідачу-2 та спожито ним з 01 лютого 2021 року.

Отже, товар, поставлений відповідачем-1 до 24 лютого 2021 року, був не тільки прийнятий відповідачем-2 у власність, а й спожитий.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Сторони в п.9.7. Договору погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому договорі; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/бо пільг оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, які стали підставою для укладення спірних Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021, довідки №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, були видані ще до укладення Договору від 15.01.2021.

Довідки Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021 видані після укладення Договору від 15.01.2021, проте за своїм змістом зазначені довідки Харківської торгово-промислової палати є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку, середньозважену ціну газу місячного ресурсу, яка розраховувалась на підставі даних, опублікованих на офіційному сайті ТБ Українська енергетична біржа та згідно з інформацією з офіційних сайтів суб`єктів ринку природного газу.

Цінова довідка №116/21 від 20.01.2021 містить інформацію про приведену вартість природного газу на європейських хабах (газорозподільчих центрах) до кордону України станом на 04.01.2021 та 13.01.2021, тобто до укладення Договору від 15.01.2021.

Вказані в ціновій довідці №163/21 від 27.01.2021 дані щодо вартості природного газу з 01 січня 2021 мали бути відомі відповідачу на дату укладення договору з позивачем, а дані про середньозважену ціну по всіх умовах оплати з її коливанням в бік збільшення на 29,73% за період з грудня 2020 (станом на 31.12.2020) по лютий 2021 (станом на 22.01.2021) не підтверджує збільшення ціни на природній газ з дати укладення договору 15.01.2021 та передує даті укладення додаткової угоди №1 від 25.01.2021.

Відповідно і цінова довідка №232/21 від 02.02.2021 містить інформацію про середньозважену ціну на природній газ за період з січня 2021 (станом на 04.01.2021) по лютий 2021 (станом на 19.01.2021) і не підтверджує збільшення ціни на природній газ з дати укладення договору 15.01.2021 по дату укладення додаткових угод №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021.

Цінова довідка №393/21 від 17.02.2021 містить інформацію про середньозважену ціну на природній газ за період з січня 2021 (станом на 05.01.2021) по лютий 2021 (станом на 21.01.2021) і не підтверджує збільшення ціни на природній газ з дати укладення договору 15.01.2021 по дату укладення додаткових угод №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021.

Вказані цінові довідки лише констатують рівень цін станом певні дати та не містять інформації про ціну природного газу станом на дату розкриття тендерної пропозиції 28.12.2020. Самі по собі дані, викладені у цінових довідках, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни станом на дату укладення спірних додаткових угод до договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що довідки Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021 не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період від дати укладення договору (15.01.2021) до дати підписання Додаткових угод щодо зміни ціни №1-6 (25.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021, 19.02.2021, 24.02.2021), а отже при укладенні Додаткових угод №1-6 щодо зміни ціни, така зміна здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди.

Вказані у витягах із сайту Української енергетичної біржі відомості про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів станом на 15.01.2021, 25.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021, 19.02.2024, 24.02.2021 свідчать про те, що в період між укладенням договору (15.01.2021) та укладенням додаткових угод №1-6 відбулось незначне коливання ціни газового палива на ринку, що не могло вплинути на зміну ціни за природний газ в сторону збільшення та стати беззаперечною підставою для укладення додаткових Щодо зміни ціни до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021.

Інших доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни, матеріали справи не містять.

Таким чином до Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 ціна за 1 куб.м. природного газу збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 суперечать наведеним вище положенням ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 123 661,25 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, Борзнянський аграрний фаховий коледж у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Чернігівської області в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів.

Оскільки додаткові угоди №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни природного газу, поставленого за Договором, мали регулюватись умовами п.3.2. Договору, згідно з яким ціна 1 куб.м. природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20% і загальна ціна 1 куб.м. природного газу складає 5,799 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Як встановив суд, за поставлений за Договором природний газ в обсязі 33 675,40 куб.м., було сплачено 318 936 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1115 від 22.02.2021 на суму 85 292,46 грн; №1180 від 22.02.2021 на суму 1456,18 грн; 1350 від 09.04.2021 на суму 156 453,07 грн; №1436 від 29.04.2021 на суму 70 739,21 грн; №1437 від 29.04.2021 на суму 4995,08 грн, наданими відповідачем-2 та роздруківками трансакцій, наданими прокурором.

Тобто, фактично відповідачем-2 сплачено 318 936 грн (а не 318 945 грн, як помилково зазначив прокурор) за рахунок коштів обласного бюджету, тобто за 33 675,40 куб.м., тоді як, враховуючи ціну, обумовлену відповідачами у п. 3.2. Договору мало бути сплачено 195 283,75 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 123 652,25 грн (318 936 195 283,75) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов?язаний повернути їх до обласного бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому доводи відповідача-1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Посилання відповідача-1 на перебування у провадженні Великої Палати Верховного Суду справи №918/1043/21, в якій вирішується тотожний спір, судом до уваги не приймаються, оскільки спірні правовідносини у справі №918/1043/21 та цій справі не є подібними з огляду на різний суб`єктний склад, правові підстави звернення до суду з позовами та фактичні обставини справи.

Враховуючи викладене вище, спір в частині стягнення безпідставно набутих коштів підлягає частковому задоволенню у розмірі 123 652,25 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними додаткові угоди щодо зміни ціни №1 від 25.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 27.01.2021, №4 від 29.01.2021, №5 від 19.02.2021, №6 від 24.02.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ147-1456-20 від 15.01.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут та Борзнянським аграрним фаховим коледжем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000) до обласного бюджету Чернігівської області безпідставно набуті кошти у розмірі 123 652,25 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 10 597,89 витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Борзнянського аграрного фахового коледжу (код ЄДРПОУ 00729178, вул. Десняка Олекси, буд. 23, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 10 597,89 витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун