Постанова

від 08.05.2024 по справі 524/5877/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 524/5877/21

провадження № 61-12778св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,

треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року у складі судді Андрієць Д. Д., рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року у складі судді Андрієць Д. Д., , та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Абрамова П. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просила суд:

- визнати право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення: загальною площею 8,5 кв.м та загальною площею 8,3 кв.м, розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що є частинами під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 поруч з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором № 1 купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер 1081 від 10 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56178693 від 16 січня 2021 року, прийняте виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (державний реєстратор Павленко Б. М.), та припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 40143457 від 14 січня 2021 року;

- витребувати від ОСОБА_3 нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що відчужено ОСОБА_5 за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 2585 від 04 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917 від 29 березня 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., та припинити право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 41230104;

- скасувати попередні рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , індексний номер 34998209 від 28 квітня 2017 року,

- скасувати попередні рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , індексний номер 36452767 від 03 серпня 2017 року;

- закрити розділи «Актуальна інформація про об?єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних нежитлових приміщень, у зв?язку з припиненням права власності ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 та скасуванням рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області;

- зобов?язати Кременчуцьку міську раду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відновити технічний стан спірних нежитлових приміщень.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 . Як власник вказаної квартири, разом з іншими власниками жилих та нежилих приміщень, вона є співвласником вказаного будинку, де на рівних умовах користується приміщеннями загального користування, у тому числі - допоміжними: сходовими клітинами, під`їздами, перехідними шлюзами, підвалами, коморами, несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку та інше.

Однак, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області рішеннями від 29 листопада 2016 року та від 13 червня 2017 року віднесла до об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука Полтавської області допоміжні приміщення площею 7,1 кв. м та 8,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29 листопада 2016 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення площею 7,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 20204381 від 25 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1236979553104.

На підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13 червня 2017 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення площею 8,5 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 21706360 від 31 липня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1317834753104.

Позивачка зазначає, що 08 листопада 2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука ухвалено рішення у справі № 524/8406/17, яким позов ОСОБА_4 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання рішень незаконними та їх скасування, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, задоволено частково. Скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 . Скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року залишено без змін.

Позивачка пояснила, що 20 липня 2020 року вона звернулась до державного реєстратора з заявою про скасування записів про віднесення приміщень загальною площею 7,1 та 8,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 до об`єктів комунальної власності, однак їй було відмолено у скасуванні розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформаційної довідки № 217251490 від 22 липня 2020 року їй стало відомо, що 10 липня 2020 року нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1317834753104, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором № 1 купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1081, від 10 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А. (акт приймання-передачі приміщення від 13 липня 2020 року).

13 липня 2020 року право власності за ОСОБА_2 зареєстровано приватним нотаріусом Ципко Т. А., номер запису про право власності - 37290888, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53097728 від 13 липня 2020 року.

Також стало відомо, що 10 липня 2020 року нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_5 за Договором № 2 купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1080, від 10 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А. (акт приймання-передачі приміщення від 13 липня 2020 року).

13 липня 2020 року право власності за ОСОБА_5 зареєстровано приватним нотаріусом Ципко Т. А. 13 липня 2020 року, номер запису про право власності - 37291184, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53098036 від 13 липня 2020 року.

Таким чином, відчуження спірних об`єктів нерухомого майна Кременчуцькою міською радою Полтавської області та оформлення права власності на них за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбувалось після того, як набрало законної сили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року у справі № 524/8406/17, яким скасовані рішення Кременчуцької міської ради про передачу у комунальну власність спірного майна.

Усі особи, що приймали участь у правовідносинах з відчуження приміщень (Кременчуцька міська рада, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ), були обізнані про те, що дане рішення суду набрало законної сили 01 липня 2020 року та підлягає обов`язковому виконанню, оскільки були учасниками цивільної справи № 524/8406/17.

Отже, на момент укладання вказаних договорів купівлі-продажу приміщень учасники угод були обізнані про те, що спірні приміщення вибули з спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 без відповідної правової підстави, оскільки Кременчуцька міська рада, згідно рішення суду, була незаконним власником спірних приміщень, а тому не мала права на їх відчуження.

Таким чином, об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 1317834753104 та 1236979553104, розташовані на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , які фактично є частинами сходової клітини, придбані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 незаконно, без відповідної правової підстави.

Вказує, що 14 січня 2021 року була проведена державна реєстрація об`єднання належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення, площею 8,5 кв.м з реєстраційним номером 1317834753104 з іншим належним вказаному відповідачу приміщенням, внаслідок чого змінилась площа приміщення з 8,5 кв.м до 69,4, кв.м та змінився реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1608155053104.

ОСОБА_5 в подальшому відчужив належний йому об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1236979553104 на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 2585 від 04 грудня 2020 року. Право власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_3 зареєстровано 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Марченко Н. А.

Враховуючи те, що рішення Кременчуцької міської ради від 29 листопада 2016 року та від 13 червня 2017 року скасовані судом, а записи та рішення державних реєстраторів у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності за відповідачами на приміщення є похідними, тому вважає за доцільне відновити попередній стан приміщень шляхом скасування рішень державної реєстрації права власності відповідачів разом з закриттям розділів у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно про право власності на вказані об?єкти за відповідачами.

Також позивачка вважає, що вона як співвласник майна має право на захист порушеного права шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 травня 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 про:

- витребування від ОСОБА_2 нежитлового приміщення, загального площею 8,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором № 1 купівлі-продажу об?єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1081, від 10 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А.;

- скасування попередніх рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , індексний номер 34998209 від 28 квітня 2017 року та на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , індексний номер 36452767 від 03 серпня 2017 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щонабрало законної сили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 рокута ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року про закриття провадження у справі, які були ухвалені у справі № 524/5430/20 між тими самими сторонами ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області) про той самий предмет (витребування від ОСОБА_2 нежитлового приміщення, загального площею 8,5 кв.м, адреса; АДРЕСА_1 та скасування попередніх рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м. і на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 ) та з тих самих підстав (незаконність та безпідставність набуття відповідачами права власності на нежитлові приміщення).

Ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 травня 2022 року набрала законної сили та є чинною.

Короткий зміст оскаржених судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Автозаводського районного суду від 16 лютого 2023 року закрито провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_4 в частині вимог про зобов`язання Кременчуцької міської ради та ОСОБА_2 відновити технічний стан нежитлових приміщень (частини під`їздів), загальною площею 8,5 кв.м та загальною площею 8,3 кв.м, розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що забезпечить використання мешканцями будинку відповідно до їх цільового призначення частини під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що набрало законної сили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука та ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року, які були ухвалені у справі у справі № 524/5430/20 між тими самими сторонами ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області) про той самий предмет (зобов`язання відновити технічний стан нежитлових приміщень) та з тих самих підстав (незаконність та безпідставність набуття відповідачами права власності на нежитлові приміщення).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання відновити технічний стан.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність волевиявлення інших співвласників будинку на визнання за ними права власності на спірні нежитлові приміщення.

У зв`язку із цим, суд позбавлений можливості примусово визнавати за іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 право власності на нежитлові приміщення.

Однак визнання права власності на спірні нежитлові приміщення виключно за позивачкою також призведе до порушення прав співвласників будинку АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного суд відмовив у задоволенні вимоги позивачки щодо визнання права спільної сумісної власності.

При цьому, суд послався на те, що рішення державного реєстратора від 16 січня 2021 року № 56178693 не пов`язане із виникненням у ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 8,5 кв.м.

Крім того, суд зазначив, що нежитлове приміщення вибуло із володіння ОСОБА_4 , як співвласника нерухомого майна поза її волею. Разом із тим, суд відзначає, що позивачка не надала суду доказів, які б підтверджували те, що всі співвласники будинку АДРЕСА_1 заперечували проти віднесення спірних нежитлових приміщень до об`єктів комунальної власності.

За таких обставин, суд вважав, що позивачкою не було доведено належними та достатніми доказами факт вибуття спірного майна із володіння всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 поза їх волею. Вказана обставина, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для витребування майна від добросовісного набувача.

З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а в часті вимог до ОСОБА_2 - закрив провадження, суд також відмовив у задоволенні вимог позивача щодо закриття розділів та зобов`язання ОСОБА_3 відновити технічний стан нежитлових приміщень, оскільки вони є похідними.

При цьому, суд вважав за необхідне стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник ОСОБА_4 - адвокат Колода Л. В. оскаржила їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Колоди Л. В. залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 серпня 2023 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У поясненнях від 21 грудня 2023 року Кременчуцька міська рада посилалася на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_3 .

Спірні нежитлові приміщення з реєстраційними номерами 1317834753104, 1236979553104 рішеннями Кременчуцької міської ради від 29 листопада 2016 року та від 13 червня 2017 року були віднесені до об?єктів комунальної власності територіальної громади.

На підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29 листопада 2016 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення площею 7,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 20204381 від 25 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1236979553104.

На підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13 червня 2017 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення площею 8,5 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 21706360 від 31 липня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1317834753104.

08 листопада 2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука ухвалено рішення у справі № 524/8406/17, яким позов ОСОБА_4 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання рішень незаконними та їх скасування, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, задоволено частково. Скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 . Скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року залишено без змін.

При ухваленні вказаних судових рішень суди встановили, що спірні приміщення фактично є частинами сходових клітин, а тому є допоміжними приміщеннями житлового будинку, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців (співвласників) будинку.

10 липня 2020 року територіальна громада м. Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради (продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець) уклали договір № 1 купівлі-продажу об`єкту приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, яке розміщується в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1317834753104, а покупець зобов`язався сплатити 64 320,00 грн. 13 липня 2020 року був складений акт приймання-передачі зазначеного приміщення.

ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18 серпня 2018 року на праві власності належала квартира в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1608155053104.

Згідно висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна № 20/177 від 11 грудня 2020 року, технічна характеристика: квартира АДРЕСА_4 площею 64,0 кв.м, нежитлове приміщення площею 8,5 кв.м, фактичне користування: магазин промислових (продовольчих) товарів загальною площею 78 кв.м, за технічними показниками об`єкт може бути об`єднано. Склад новоутвореного об`єкту нерухомого майна та його адреса: магазин промислових (продовольчих) товарів загальною площею 78 кв.м по АДРЕСА_5 , замовник ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_6 від 13 грудня 2020 року № 20/179 за результатами технічної інвентаризації від 11 грудня 2020 року адміністративно-торговельного та побутового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 було виявлено, що в результаті знесення та встановлення перегородок змінились площі торгових та допоміжних приміщень, тому слід вважати вірною загальну площу 69,4 кв.м, з яких 67,5 кв. м - основна площа, 1,9 кв.м - допоміжна площа.

14 січня 2021 року державним реєстратором Павленко Б. М. за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна загальною площею 69,4 кв.м, який розміщується в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1608155053104.

10 липня 2020 року територіальна громада м. Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради (продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (покупець) уклали договір № 2 купівлі-продажу об`єкту приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідно до умов цього договору покупець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м, яке розміщується в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104, а покупець зобов?язався сплатити 63 000,00 грн. 13 липня 2020 року був складений акт приймання-передачі зазначеного приміщення.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: р. № 2585, посвідченого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А., ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальна площа (кв.м): 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А. 29 березня 2021 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальна площа (кв.м): 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104.

У серпні 2020 року ОСОБА_4 зверталась до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Кременчуцької міської ради Полтавської області та просила суд:

- витребувати від ОСОБА_2 нежитлове приміщення, за реєстраційним номером 1317834753104, загального площею 8,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором № 1 купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1081, від 10 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53097728 від 13 липня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А., та припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за реєстраційним номером за 1317834753104, загальною площею 8,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 37290888;

- витребувати від ОСОБА_5 нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, загальною площею 8,3 кв.м, адреса; АДРЕСА_1 , що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_5 , за Договором № 2 купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1080, від 10 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т. А.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53098036 від 13 липня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т.А. та припинити право власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення за реєстраційнимномером 1236979553104, загальною площею 8,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 37291184;

- закрити розділи «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових

прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення за реєстраційним

номером 1317834753104, та нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, розташованих в будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з припиненням права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , та скасувати рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою радою Полтавської області;

- зобов`язати Кременчуцьку міську раду, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відновити технічний стан нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1317834753104, загальною площею 8,5 кв.м, та нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, загальною площею 8,3 кв.м, розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що забезпечить їх використання мешканцями будинку відповідно до їх цільового призначення - частина під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 .

На обґрунтування позову зазначала, що набуття спірних приміщень, які є допоміжними, у власність відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбулося незаконно та без відповідної правової підстави, Кременчуцька міська рада не мала права їх відчужувати вказаним особам, оскільки 08 листопада 2019 року за її позовом у справі № 524/8406/17 Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення, яким скасував рішення Кременчуцької міської ради від 29 листопада 2016 року та від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на зазначені нежитлові приміщення.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року провадження у вказаній цивільній справі № 524/5430/20 в частині вимог ОСОБА_4 про скасування рішення, індексний номер - 34998209 від 28 квітня 2017 року, про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , та про скасування рішення, індексний номер - 36452767 від 03 серпня 2017 року, про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , закрито.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року у вказаній цивільній справі № 524/5430/20 інші позовні вимоги ОСОБА_4 залишені без задоволення.

Ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року у справі № 524/5430/20 постановою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року залишені без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Встановивши, що у справі № 524/5430/20 набрали законної сили рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука та ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2021 року про закриття провадження у справі, які були ухвалені у справі між тими самими сторонами ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області) про той самий предмет (зобов`язання відновити технічний стан спірних нежитлових приміщень) та з тих самих підстав (незаконність та безпідставність набуття відповідачами права власності на нежитлові приміщення), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції,дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання позивачки в касаційній скарзі на те, що у справі № 524/5430/20 відповідачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , а в цій справі - фізична особа ОСОБА_2 не є обґрунтованим, оскільки в силу положень частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається саме фізичною особою.

Доводи касаційної скарги щодо зміни власника спірного приміщення також не можуть бути взяті до уваги, оскільки провадження за позовними вимогами до нового власника ОСОБА_3 ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року не було закрито.

Щодо позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, визнання за ОСОБА_4 поруч з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 права спільної сумісної власності на спірні приміщення, які є допоміжними.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою, другою статті 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до частин першої, другої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 визначено: «1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.».

Таким чином, допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Аналогічні приписи містить частина друга статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Крім того, згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Отже, не потрібно встановлювати право власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 рокуу справі № 915/1096/18.

З огляду на викладене, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на спірні приміщення, суди попередніх інстанцій помилилися щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог про витребування майна у ОСОБА_3 , скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, закриття розділів Державного реєстру

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо

не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою,

яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності

на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Встановлено, що нежитлове приміщення, загальною площею 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104, яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, вибуло з володіння ОСОБА_4 як співвласниці вказаного майна поза її волею, що також підтверджується рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року у справі № 524/8406/17, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року.

ОСОБА_3 є особою, яка є останнім набувачем вказаного нерухомого майна. При цьому встановлено, що він є добросовісним набувачем та спірне приміщення отримав за відплатним договором.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Верховний Суд також зауважує, що за обставин цієї справи ОСОБА_3 набув право власності на спірне приміщення під час довготривалих судових спорів щодо вказаного об`єкту нерухомості, тобто за умов, які мали б викликати сумнів у останнього, який проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом відповідних документів, і за необхідності отримавши правову допомогу, міг би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, ураховуючи що витребування майна у цьому конкретному випадку не призведе до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачкою та іншими співвласниками багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 права власності на спірне нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за ОСОБА_3 , на думку колегії суддів Верховного Суду, з метою ефективного захисту прав співвласників, слід задовольнити і вимоги ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917 від 29 березня 2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальна площа (кв.м): 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

У свою чергу, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та закриття відповідних розділів Державного реєстру прав призводять до припинення права власності особи на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Вказані дії передбачені законом та не потребують додаткового судового захисту, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про припинення права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та про закриття розділів «Актуальна інформація про об?єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо прав ОСОБА_3 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна слід відмовити саме з цих підстав.

Разом із тим, позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56178693 від 16 січня 2021 року, прийнятого державним реєстратором Павленко Б. М., про припинення права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 40143457 від 14 січня 2021 року, та про закриття розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо прав ОСОБА_2 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, задоволенню не підлягають, оскільки вказані вимоги є нерозривно пов`язаними з позовними вимогами про витребування зазначеного майна у ОСОБА_2 , а провадження у вказаній частині закрито.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вимог про визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу об`єкту приватизації шляхом викупу орендарем, укладеного 10 липня 2020 року між територіальною громадою м. Кременчука (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), ОСОБА_4 не заявляла, а у відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо вимог про зобов?язання ОСОБА_3 відновити технічний стан спірного нежитлового приміщення

ОСОБА_4 просила суд, зокрема, зобов?язати ОСОБА_3 відновити технічний стан спірного нежитлового приміщення, загальною площею 8,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що вона як і інші співвласники багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою не мають можливості користуватись вказаними допоміжними приміщеннями за призначенням.

Таким чином, позивачкою фактично заявлені вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном (негаторний позов).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки негаторний позов може бути заявлений тільки під час існування порушення прав та інтересів саме володіючого власника. Відтак, такі позовні вимоги є передчасними.

Так, повернувши на підставі заявленого віндикаційного позову право володіння майном, позивачка поряд з іншими співвласниками багатоквартирного нежитлового будинку в змозі вимагати від ОСОБА_3 відновити технічний стан нежитлового приміщення та не чинити інші перешкоди у користуванні та володінні цим приміщенням. Якщо такі вимоги відповідачем не будуть виконані в добровільному порядку, співвласники спірного допоміжного приміщення набувають право на судовий захист порушених внаслідок дій/бездіяльності ОСОБА_3 прав (інтересів) та звернення до суду з відповідним позовом.

Тому вимоги про зобов?язання ОСОБА_3 відновити технічний стан спірного нежитлового приміщення задоволенню не підлягають саме з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, скасувавши оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про витребування майна у ОСОБА_3 та скасування рішення про державну реєстрацію його права власності, ухваливши в цій частині вимог нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 в редакції цієї постанови.

Ухвалу Автозаводського районного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року щодо закриття провадження у справі залишити без змін, оскільки підстави для їх скасування в указаній частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про витребування майна у ОСОБА_3 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917 від 29 березня 2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., скасувати.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про витребування майна у ОСОБА_3 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917 від 29 березня 2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 8,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1236979553104.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57352917 від 29 березня 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальна площа (кв.м): 8,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104.

Змінити рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в частині мотивів відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 , виклавши такі мотиви в редакції цієї постанови.

Ухвалу Автозаводського районного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в частині закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов