Постанова

від 01.05.2024 по справі 314/2882/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.05.2024 Справа № 314/2882/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 314/2882/20 Пр. № 22-ц/807/431/24Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О. Повний текст складено 10.11.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«АГРОФІРМА ІМ.КАЛІНІНА» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» (надалі ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА»), третя особа: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (т.с.1 а.с. 2-3), який в подальшому уточнила (т.с. 1 а.с. 97, т.с. 2 а.с. 87-90), та в якому просила:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» повернути земельну ділянку кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, площею 7,7196 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Антонівської сільської ради Вільнянського (Запорізького) району Запорізької області;

- припинити державну реєстрацію іншого речового права земельної ділянки кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, проведену 06.08.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, номер запису про інше речове право 27398598 на підставі договору оренди землі від 28.03.2008 року та додаткового договору номер 1 від 22.06.2018 року;

- стягнути з ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» на її користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина: земельна ділянка загальною площею 7,7196 га, кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, яка розташована на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Зазначену спадщину отримали у власність діти померлого ОСОБА_5 :донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 ,в рівнихчастках. За життя ОСОБА_5 28.03.2008 року уклав з ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» договір оренди землі, за умовами якого відповідач отримав у користування зазначену земельну ділянку строком на 10 років. Даний договір був зареєстрований 12 серпня 2008 року, відтак, строк користування зазначеною земельною ділянкою на підставі цього договору оренди сплинув з 12 серпня 2018 року. Однак, приступити до виконання своєю власністю земельною ділянкою за кадастровим номером 2321580500:03:001:0027, сторона позивача не має змоги, оскільки відповідач зареєстрував додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 28 березня 2008 року, датований 22 червня 2018 року, яким було внесено зміни до пункту восьмого договору оренди землі та зазначено, що «… Договір укладено на 30 (тридцять) років з моменту реєстрації основного Договору оренди землі». Проте,ні позивачяк власниця часткивказаної земельноїділянки,ні ОСОБА_6 ,як власникіншої частки цієїземельної ділянки,додатковий договір№1від 22.06.2018 рокуне підписували,умови цієїугоди неузгоджували,відтак,даний додатковийдоговір №1є такий,що неукладений,а відповідачкористується земельноюділянкою безналежних тазаконодавчо визначенихпідстав,чим порушуєконституційне правовласності наземлю.Дане твердженняобґрунтоване наступним.Позивач вважає,додатковий договір№1датований 22.06.2018 рокудо договоруоренди землівід 28березня 2008року,неукладеним,а відтаквідповідач користуєтьсяземельною ділянкоюбез належнихзаконодавчо встановленихпідстав. Окрім цього, ОСОБА_6 ,який бувзалучений дорозгляду даноїсправи вякості третьоїособи,помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серії НОМЕР_1 .Його спадкоємцямиявляються йогорідні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В силу приписів ст. 32 ЦК України та ст. 154 СК України матір`ю неповнолітніх спадкоємців є ОСОБА_2 та має право представляти, та захищати інтереси своїх дітей, відтак, саме вона має бути в силу приписів ст. 55 ЦПК України залучена до участі в розгляді справи в якості правонаступника третьої особи - ОСОБА_6 .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кіяшко В.О. (а.с. 18).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 19) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 23жовтня 2023року (т.с. 2 а.с. 136-145) позову цій справі задоволено частково.

Припинено державну реєстрацію іншого речового права земельної ділянки кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, проведену 06.08.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, номер запису про інше речове право 27398598 на підставі договору оренди землі від 28.03.2008 року та додаткового договору номер 1 від 22.06.2018 року.

Стягнуто з ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» (код ЄДРПОУ 33199148) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений нею судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 840,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» (код ЄДРПОУ 33199148) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачені витрати за проведення експертизи у розмірі 13000,00 грн.

Позивач та третя особа, інтереси яких співпадають (мають одного представника у цій справі), із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача, погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ТОВ «АГРОФІРМАІМ.КАЛІНІНА» у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 153-157) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі і стягнути з позивача судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи у першій та апеляційній інстанції на користь апелянта.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 166).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 16 січня 2024 року (т.с. 2 а.с. 174), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 175), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів апеляційного суду взагалі, а також перебування судді - доповідача у відпустці у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (довідка т.с. 2 а.с. 183).

Учасники цієї справи не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

05 березня 2024 року від представника позивача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - адвоката Жманкова В.Є. також надійшла апеляційному суду через канцелярію заява про проведення повторної почеркознавчоїекспертизи у цій справі (т.с. 2 а.с. 190-211), в якій останній просив:

1 Призначити по справі повторну судово-почеркознавчу експертизу на підставі оригіналу Додаткового договору № 1 до Договору оренди землі від 28.03.2008 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 який датований 22.06.2018 року (підшитого до Реєстраційної справи, згідно Договору оренди землі на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області з кадастровим номером № 2321580500:03:001:0027).

2. На вирішення експерту поставити наступне питання:

2.1.Чи виконано підпис в Додатковому договорі № 1 до Договору оренди землі від 28.03.2008 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 який датований 22.06.2018 року на земельну ділянку за кадастровим номером № 2321580500:03:001:0027 особисто ОСОБА_1 або будь-якою іншою сторонньою особою?

3. Щоб не було жодних сумнівів в неупередженості експертної установи, проведення експертизи прошу доручити Державній установі Міністерства юстиції України Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, розташованому за адресою: (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 13, індекс 69063) попередивши експерта (експертів) про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України

Оплату за проведення експертизи покласти на відповідача (апелянта), ТОВ «Агрофірма ім. Калініна».

Строк проведення експертизи визначити 3 місяці з дня отримання Державною установою цивільної справи № 314/2882/20.

В обґрунтування свого клопотання зазначав, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16.01.2024 року відкрито провадження за апеляційною ТОВ «Агрофірма ім. Калініна» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2023 року у справі № 314/2882/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Калініна», третя особа: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні власністю та припинення реєстрації.

На виконання ухвали від 20.09.2022 року у справі № 314/2882/20 ТОВ «Незалежним інститутом судовим експертиз», а саме експертом даної приватної установи Фраймович Людмилою Володимирівною, було проведено почеркознавчу експертизу та виготовлено 25.10.2022 року Висновок експерта № 10027.

Вищезазначений висновок експерта № 10027 від 25.10.2022 року є недопустимим доказом у справі № 314/2882/20 не заслуговує на увагу і взагалі суперечить чинному законодавству України з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" встановлено що судовий експерт має бути: атестований та мати свідоцтво;

- зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів що знаходиться на сайті Міністерства юстиції України (http://oId.minjust.gov.ua/ 22253).

З поданого Висновку експерта № 10027 від 25.10.2022 року вбачається, що даний висновок почеркознавчої експертизи проведений експертом першого але до висновку не надано: ні діючого свідоцтві експерта, ні Витягу з Реєстру атестованих судових експертів тому не можливо перевірити вказані обставини.

Крім того, п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від (08.10.1998 р. зазначає, що до криміналістичної експертизи належать такі експертизи: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенких вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально- мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна і т.д.

Слід враховувати й те, що криміналістичну, судово-медичну та судово- психіатричну експертизи може проводити виключно державна спеціалізована установа (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»). Підтвердження цьому знаходимо й в судовій практиці Верховного Суду (з-поміж іншого, Постанова від 27.05.2020, Постанова від 16.09.2019, а також Постанова від 15.01.2019 року у справі № Б8/129-11 та Постанова ВС від 21.01.2021 р. у справі № 824/62/20).

Державними спеціалізованими установами є науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до діючого Свідоцтва № 35199548 форма власності даної юридичної особи є недержавною, тобто ТОВ ««Незалежний інститут судових експертиз»» не є суб`єктом судово-експертної діяльності в розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу») тому зазначений експертний висновок не є доказом у справі № 314/2882/20 є безпідставним та необгрунтованим і суперечить чинному законодавству України.

На підставі вказаного висновку, Вільнянським районним судом Запорізької області 23 жовтня 2023 року у справі № 314/2882/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Калініна», третя особа: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було ухвалено рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Умови призначення повторної експертизи визначені ч. 2 ст. 113 ЦПК України, де зазначено, що якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Аналіз вищенаведеної норми права дає підстави для висновку, що судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), якщо виникає хоча б одна з обставин (підстав) визначених ч. 2 ст. 113 ЦПК України, які можуть чи не [можуть бути пов`язаними між собою, а саме: І) якщо висновок експерта руде визнано необгрунтованим, та/або 2) якщо висновок експерта буде визнано таким, що суперечить іншим матеріалам справи; та/або 3) якщо висновок експерта викликає сумніви в його правильності.

Відповідно до п. 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу МЮУ від 26.12.2012 № 1950/5, далі - Інструкція), згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судам слід мати на увазі, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав інших осіб...,що в свою чергу є для суду самостійною підставою для призначена повторної експертизи, яка мас доручається іншому експертові (експертам).

Розгляд цієї справита вказаної заяви представника відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - Жманкова В.Є. про призначення повторної почеркознавчої експертизи, призначений на 06 березня 2024 року (протокол судового засідання апеляційного суду від 06 березня 2024 року - т.с. 2 а.с. 214-216 та звукозапис наявний у матеріалах цієї справи) не відбувся та був відкладений в порядку задоволення першого клопотання представника відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - ОСОБА_8 про його відкладення через хворобуостаннього (гострийларинго -трахеіт).

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_9 у зв`язку із звільненням останньої у відставку (т.с. 2 а.с. 230-231).

У дане судове засідання належним чином повідомлені позивач ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі додатково через свого представника адвоката Макаренка О.М. (т.с. 2 а.с. 241-242), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, та представник відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - Жманков В.Є. повторно не з`явились, позивач та третя особа про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Представник відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - Жманков В.Є. подав апеляційному суду в деньсудового засідання (01 травня 2024 року) особисто через канцелярію повторно клопотання про відкладення розгляду цієї справи через загострення хвороби хребта останнього (т.с. 2 а.с.232-240).

Проте, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (ст. 371 ч. 1 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що апеляційне провадження саме заапеляційною скаргою відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» у цій справі було відкрито ще 16січня 2024року (т.с. 2 а.с. 174).

Розгляд цієї справи вже відкладався апеляційним судом 16 березня 2024 року (т.с. 2 а.с. 214) в порядку задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - адвоката Жманкова В.Є. про його відкладення (т.с. 2 а.с. 185-189).

Також, встановлено, що відповідач ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» є юридичною особою та, відповідно, має у своєму штаті, окрім його керівника, ще не одну особу працівників (ст. 82 ч. 3 ЦПК України, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні,).

Крім того, якщо адвокат Жманков В.Є. часто хворіє на різні хвороби, то відповідач ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» мало право і можливість своєчасно визначитись з іншим представником (адвокатом) та забезпечити явку останнього у дане судове засідання, якщо воно мало таке бажання взагалі.

Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою явку взагалі будь-якогопредставника відповідача у судові засідання у цій справі.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суду ухвалив: у задоволенні повторного клопотання представника відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - адвоката Жманкова В.Є. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника позивача та третьої особи адвоката Макаренка О.М. (т.с. 2 а.с. 241-242).

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2024 року, постановленою письмово (з виходом до нарадчої кімнати), у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - Жманкова В.Є. про призначення повторної почеркознавчої експертизи у цій справі відмовлено з таких підстав.

«...В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не можедосліджувати усуді доказ - будь-якій висновок повторної почеркознавчої експертизи та сприяти в отриманні останнього шляхом призначення останньої апеляційним судом у цій справі, якій суд першої інстанції у цій справі не досліджував.

Проте, відповідач ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» від йогоотримання танадання усуді першоїінстанції підчас розглядуцієї справисаме останнімвідмовився, зокрема:

- не оплатив послуги цієї повторної почеркознавчої експертизи, яка вже призначалась судом першої інстанції у цій справі ухвалою від20грудня 2022року (т.с. 2 а.с. 57-59) саме лише на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, тобто зметою сприянняу реалізаціїправ відповідачаТОВ «АГРОФІРМАІМ.КАЛІНІНА» уцій справі, якій (саме відповідач, а не судпершої інстанції) висновок первісної почеркознавчої експертизи у цій справі (т.с. 2 а.с. 5-15) визнавав необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, тобто саме заклопотанням представникавідповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» - Жманкова В.Є., а не власною ініціативою суду першої інстанції, і саме з дорученням проведення останньої експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз і саме з покладенням її оплати на відповідача,

- а тому вказана експертна установа повернула вищезазначену ухвалу суду першої інстанції про призначення повторної почеркознавчої експертизи без виконання у цій справі, тобто зсуб`єктивних (залежних)саме відвідповідача причин,з виниостаннього (лист від вх. № 23.06.2023 року т.с. 2 а.с. 77).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

За змістом ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При вищевикладених обставинах, у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані докази того, що відповідач ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» та представник останнього - ОСОБА_8 не могли отримати та надати цей доказ (висновок повторної почеркознавчої експертизи) ще у суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них.

Крім того,в силувимог ст.113 ч.2 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

У цій справі апеляційним судом також не встановлено підстав, передбачених ст. 113 ч. 2 ЦПК України, для призначення взагалі повторної судової експертизи, та зокрема почеркознавчої.

Оскільки, висновок ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» (якій має право проводити такі експертизи, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані) в особі експерта Людмили Фраймович № 10027 від 25.10.2022 року (т.с. 2 а.с. 5-15),

наданий ще суду першої інстанції у цій справі саме на виконання ухвали суду першої інстанції від 07.09.2022 року (т.с. 1 а.с. 235-241) в порядку задоволення заяви позивача ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 233),

за змістом якого: «…Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі: «Орендодавці», напроти друкованого запису : « ОСОБА_1 » у Додатковому договорі № 1 до договору оренди землі від 28.03.2008 року, укладеного між уповноваженим ОСОБА_7 від ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , датований 22 червня 2018 роком (підшито до Реєстраційної справи, згідно Договору оренди землі на території Антонівської сільської ради Вільнянського району за кадастровим № 2321580500:001:0027), виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 …»

не визнавався судом першої інстанції необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, ,

також відсутні в апеляційного суду у цій справі підстави для визнання цього висновку необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Посилання представника відповідача в його вищезазначеній заяві в її обґрунтування на практику Верховного Суду в інших справах за участю інших учасників справи за наявності інших фактичних обставин справ, ніж у цій справі, є необґрунтованими…».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача і третьої особи адвоката Макаренка О.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скаргавідповідачаТОВ «АГРОФІРМАІМ.КАЛІНІНА» у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено,що судпершої інстанції, задовольняючивищезазначенийпозов позивачау ційсправі частково,керувавсяст.ст. 12,13,81,89,263-265ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних цього позивача лише в частині його задовлення.

Апеляційний судпогоджується ізтаким висновкомсудупершоїінстанції,вважаєйогоправильним,арішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції правильно при вирішенні цієї справи виходив із такого.

Згідно вимог ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четвертастатті 124 ЗК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина першастатті 759 ЦК України). Особливості найму окремих видів майна встановлюютьсяЦК Українита іншим законом (частина третястатті 760 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина першастатті 792 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина першастатті 765 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина першастатті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України).

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що 28.03.2008 року між ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був укладений договір орендиземельної ділянки загальною площею 7,7196 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, яка розташована на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 61-63).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (т.с. 1 а.с. 4).

Після його смерті відкрилась спадщина: - земельна ділянка загальною площею 7,7196 га, кадастровий номер 2321580500:03:001:0027, яка розташована на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Зазначену спадщину отримали у власність діти померлого ОСОБА_5 : донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 в рівних частках.

Проте, ні позивач, ні її брат ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) правонаступником якого є ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не змогли приступити до використання земельної ділянки, оскільки відповідач зареєстрував Додатковий Договір № 1 до договору оренди землі від 28.03.2008 року датований 22.06.2018 року, яким було внесено зміни до пункту восьмого Договору оренди землі та зазначено що «… Договір укладено на 30(тридцять)років з моменту реєстрації основного Договору оренди землі».

При цьому позивач у суді першої інстанції зазначала, що ні вона, ні її брат не підписували спірний договір.

З матеріалів справи вбачається, що спірний Додатковий договір № 1 від 22.06.2018 року до договору оренди землі від 28.03.2008 року укладений між Орендарем ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» в особі директора ОСОБА_7 та Орендодавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , за ОСОБА_6 підпис здійсненоуповноваженою особою ОСОБА_7 відповідно доручення (т.с. 2 а.с. 138).

Відповідно довисновку експерта №10027за результатамипроведення почеркознавчоїекспертизи складений25.10.2022 року,яким встановлено,що підписвід імені ОСОБА_1 ,що міститьсяв графі«Орендодавець» навпротидрукованого запису« ОСОБА_1 ».виконано не ОСОБА_1 ,а іншоюособою знаслідуванням справжньогопідпису ОСОБА_1 » (т.с. 2 а.с. 9).

Як вбачається із Додаткового договору № 1 від 22.06.2018 року укладаючи договір від імені ОСОБА_6 діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності серії НМС №731704 від 01.03.2021 року, з ТОВ «АГРОФІРМАІМ.КАЛІНІНА» в особі директора ОСОБА_7 .

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду постановівід 25вересня 2019року усправі №727/3501/16-ц(провадження№ 61-30020св18)дійшов висновків,що правочинзавжди маєвчинятися вінтересах сторони,яку представляють.З метоюзабезпечення інтересівцієї особипредставнику забороненовчиняти представницькийправочин усвоїх інтересахабо в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Відповідно до статей 317 і 319ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що оскаржуваний договір порушує її права на вільне володіння та розпорядження її власністю - земельною ділянкою, оскільки договір оренди продовжений строком на 30 років, що становить значний проміжок часу, без її волевиявлення та волевиявлення її брата на укладення таких, тому укладення оскаржуваного договору порушує її законні права та охоронювані законом інтереси.

Згідно з частиною першоюстатті 238 ЦК Українипредставник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до частини третьоїстатті 238 ЦК Українипредставник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

З матеріалів справи судом першої також було правильно встановлено, що ОСОБА_7 є керівником фермерського господарства ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА».

Відповідно дост.4 Закону України «Про фермерське господарство»головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуту особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями, відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Так як ОСОБА_7 є керівником фермерського господарства, а тому будь-який правочин, стороною в якому виступає господарство, опосередковано створює інтерес для нього особисто, оскільки впливає на майновий стан господарства.

Згідно до положень ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» чітко визначено вимоги до форми договору оренди землі такий правочин укладається в письмовій формі, а стаття 15 вказаного закону передбачає узгодження умов такого договору.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренди землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Суд першоїінстанції правильновстановив,що підтвердженням відсутності підпису в оскаржуваному Додатковому Договорі № 1 від 22.06.2018 року є висновок експерта №10027 за результатами проведення почеркознавчої експертизи складений 25.10.2022 року (т.с. 2 а.с. 5-12), яким підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Орендодавець» навпроти друкованого запису « ОСОБА_1 ». виконано не ОСОБА_1 ,а іншоюособою знаслідуванням справжньогопідпису ОСОБА_1 ». Окрім цього, уповноважений діяти від імені ОСОБА_6 орендодавця, на підставі довіреності №2727 від 15.09.2016 року (т.с. 1 а.с. 70) громадянин ОСОБА_7 , не мав права підписувати зазначений Додатковий договір, оскільки саме він як уповноважена особа, діяв від імені ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА».

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Отже, для відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого володіння, з матеріалів справи вбачається, то суд першої інстанції правильно встановив, що спірна земельна ділянка на час укладання спірного договору належала двом власникам, зараз належить трьом власником (т.с. 2 а.с. 113 -114) ОСОБА_1 частина та спадкоємцям померлого ОСОБА_6 . ОСОБА_4 частина та ОСОБА_3 частина.

Порядок та умови використання земельної ділянки, що знаходиться у спільнійчастковій власності визначаються за згодою всіх співвласників, тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою повинні бути спільними та одностайно схваленими усіма співвласниками. Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику. В даному випадку частки спірної земельної ділянки не виділені в натурі, а тому, як правильно вирішено судом першої інстанції, позов заявлений одним із співвласників, щодо повернення йому спірної земельної ділянки задоволенню у цій справі не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційноїскаргиТОВ«АГРОФІРМА ІМ.КАЛІНІНА» єтакими,щофактичнодублюютьзапереченнявідповідача протипозову позивача уцій справіусудіпершоїінстанції,якимостаннійвженадавналежнуоцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто вмежахзаявленихпозивачемпозовнихвимогтана підставідоказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА», передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. КАЛІНІНА» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що судом першої інстанції оскаржуваним рішенням правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За такихобставин,апеляційнийсудневбачаєпередбаченихзакономпідстав дляскасуваннярішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«АГРОФІРМА ІМ.КАЛІНІНА» залишити без задоволення.

Рішення Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 23жовтня 2023року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 09.05.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.