Постанова

від 08.04.2024 по справі 444/82/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/82/21 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.

Провадження № 22-ц/811/3015/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Cалата Я.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника-адвоката Пшеничної Т.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника-адвоката Тицька О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу 444/82/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 нарішення Жовківськогорайонного судуЛьвівської областівід 11вересня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третяособа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стронівідповідача:Рава-Руськаміська радаЛьвівського районуЛьвівської області,-про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння

в с т а н о в и в :

11.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований за ним житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв.; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстровану за ним земельну ділянку, кадастровий номер 4622786700:01:007:0023, площею 0, 25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що в процесі оформлення спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_2 їй стало відомо , що право власності на будинок та земельну ділянку належить племіннику та однофамільцю її чоловіка, а не чоловікові як заповідав йому його брат ОСОБА_3 . Зазначає, що саме її чоловік розпочав процес отримання у власність земельної ділянки, а відповідач лише скористався розробленими документами та шахрайським способом зареєстрував право власності на себе. Відтак відповідач незаконно захопив будинок та земельну ділянку шляхом прихованої, протиправної реєстрації права власності на них за відсутності для цього правомірних підстав, всупереч волі спадкодавця, що зумовило необхідність звернення до суду з метою витребування зазначеного майна.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області позов задоволено.

Витребуванозчужогонезаконноговолодіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований за ним будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв. м.

Витребуватнозчужогонезаконноговолодіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстровану за ним земельну ділянку, кадастровий номер 4622786700:01:007:0023, площею 0, 25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його безпідставним та необгрунтованим. Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що майно,яке є предметом цього спору на момент складення заповіту не перебувало у власності заповідача, відтак не входило до спадкової маси, а отже не може розцінюватися судом як предмет віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Відтак, саме власнику або законному користувачу майна належить право витребування майна з чужового назаконного володіння . Крім того, судом в оскаржуваному рішенні безпідставно не надано уваги відповіді КП Львівської обласної ради «Червоноградського міжміського бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2020 року №7384, де зазначається, що реєстрація права власності на житловий будинок проведена за апелянтом на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Новокам`янської сілької ради 03.03.2009 року відповідно до рішення №4 від 30.10.2008 року. Звертає увагу, що підпис на заяві від 31.08.1993 року, яка взята судом до уваги і підпис у заповіті, який складений 18.09.1993 року істотно відрізняються. Стверджує, що аргументи суду про те, що ОСОБА_2 ,1938 р.н. був законним спадкоємцем ОСОБА_3 як за заповітом так і за законом (2 черга), прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право власності, здійснив відповідні дії по внесенню змін про власника у погоспродарську книгу є безпідставними, в силу положень ст.524 ЦК УРСР, адже як за заповітом так і за законом ОСОБА_2 ,1938 р.н. не міг бути законним спадкоємцем за наявності заповіту складеного на іншу особу, в даному випадку на апелянта. Дії вчинені ОСОБА_2 ,1938 р.н. з метою реалізації спадкового майна не доводять факту , що заповіт складений ОСОБА_3 саме на ОСОБА_2 ,1938 р.н., який був чоловіком позивачки та помер.

Звертає увагу на вимоги ч.3 ст.1254 ЦК України, яка вказує, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту складеного перед тим. Також зазначає, що суд першої інстанції не зазначає, на підставі чиєї заяви прийнято рішення Новокам`янської сільської ради №4 від 30.10.2008 року, адже такої заяви, яка складена ОСОБА_2 ,1938 р.н. в матеріалах справи немає. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано, однак представником позивачки ОСОБА_1 надано суду додаткові пояснення по справі. (а.с.116-125т.3).

В додаткових поясненнях представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Пшенична Т.М. зазначає, що ОСОБА_2 (1938 р.н.) у 1993 році після смерті у 1993 році свого дядька ОСОБА_3 , фактично прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Вважає, що судом першої інстанції дано належну правову оцінку зібраним по справі доказам та прийнято законне та обгрунтоване рішення, яке просить залишити в силі.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника-адвоката Пшеничної Т.М., заперечення з приводу апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та його представника-адвоката Тицьки О.Б., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК, ч.1ст.15 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені статтею 16 ЦК, перелік таких не є вичерпним.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» прописав, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці так і за законом.

Із матеріалів справи встановлено, що між сторонами виник спір з приводу спадкового майна, яке знаходиться у с.Нова Кам`янка Жовківського району Львівської області. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що спадкове майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 4622786700:01:007:0023 по АДРЕСА_2 (на даний час Львівського району) належало її покійному чоловікові ОСОБА_2 (1938р.н.) в той час як право власності оформлено за відповідачем ОСОБА_2 (1962 р.н.).

Право власності на житловий будинок оформлено за ОСОБА_2 1962р.н. на підставі рішення Новокам`янської сільської ради №4 від 30.10.2008 року «Про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 », а також здійснено процедуру отримання безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4622786700:01:007:0023 площею 0,25 га, що знаходиться за вище зазначеною адресою та підтверджується рішенням Новокам`янської сільської ради №4 від 254.03.2015 року «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 ». (а.с.94т.1)

Підтвердженням того, що правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_2 (на даний час Львівського району) видані на ОСОБА_2 1962 р.н. є його заява у реєстраційній справі КП ЛОР «Червоноградське БТІ» від 15.07.2017 року про реєстрацію прав власності на нерухоме майно у якій зазначено РНОКПП НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 1962р.н.

Ідентифікуючих даних щодо приналежності правовстановлюючих документів ОСОБА_2 1938р.н. у матеріалах справи немає.

20.07.2017 року ОСОБА_2 1938р.н. РНОКПП НОМЕР_3 склав заповіт на все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і, взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів своїй дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивачці по справі. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Голубенко Н.І., реєстровий номер 1558. (а.с.19, 24 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 1938р.н. помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.08.2020 року серія НОМЕР_4 (а.с.24т.1)

Єдиним спадкоємцем по заповіту від 20.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Голубенко Н.І.,реєстраційний номер 1558 є дружина померлого ОСОБА_1 -позивачка по справі.

17.09.2020 року спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Барбуляк Х.М. для належного оформлення прав на спадкове майно, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61707235 від 17.09.2020 року (а.с. 22т.1).

Для прийняття спадкових прав спадкоємицею ОСОБА_1 надано нотаріусу Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі по тексту Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав) (а.с.14-18 т.1).

У вищезазначеній довідці власником спірного житлового будинку та земельної ділянки у с.Нова Кам`янка Жовківського району ( на даний час Львівський район) Львівської області значиться ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , що належить відповідачу по справі ОСОБА_2 1962р.н.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що спадкоємець ОСОБА_2 1938р.н. прийняв спадщину на спірне на даний час майно, оскільки вступив у його володіння, був власником цього майна, а тому звернулася в суд з позовом про витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння.

Матеріалами справи встановлено, що предметом спору у справі, яка переглядається є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( 1962р.н.) на користь позивачки ОСОБА_1 , зареєстрований за ним на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв.м.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1962р.н) на користь позивачки ОСОБА_1 , зареєстровану за ним земельну ділянку з кадастровим номером 4622786700:01:007:0023 площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та витребовуючи у її користь житловий будинок та земельну ділянку у АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із заповітного розпорядження ОСОБА_2 (1938 р.н.) від 20.07.2017 року відповідно до якого ОСОБА_2 (1938р.н) на випадок своєї смерті: все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі те, що буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів своій дружині ОСОБА_1 , 1942р.н. (далі по тексту позивачці).

Заповіт підписаний заповідачем ОСОБА_2 та посвідчяений приватним нотаріусом ЛМНО Голубенко Н.І., реєстровий номер №1558 (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення, яким витребувано майно, яке є предметом позовних вимог, на момент складання заповідального розпорядження, не перебувало у власності заповідача, тобто не входило до спадкової маси, відповідно не може бути предметом віндикаційного позову.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

За положеннями частини першої статті 386 ЦК держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За положеннями ч.1ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосування вказаного способу захисту можливе лише за наявності факту вибуття речі з володіння власника. Передумовою застосування такого способу захисту є те, що позивач має надати підтвердження вибуття із свого володіння майна, тобто, реєстраційного підтвердження права власності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд залишив поза увагою, що остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно (житловий будинок та земельна ділянка) належали на праві власності її чоловікові та таке вибуло саме з законного володіння її чоловіка ОСОБА_2 (1938р.н.) поза його волею.

Позивачкою ОСОБА_1 чи при житті її чоловіком ОСОБА_2 (1938 р.н.) не ставилося питання про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_2 (1962 р.н), відтак залишається дієвою презумпція правомірності правочину. Тобто правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави на яких ОСОБА_2 (1962 р.н.) набув право власності на майно, недійсними судом не визнавалися, такої вимоги позивачка ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (1962 р.н.) не пред`являла. З часу отримання відповідачем ОСОБА_2 1962р.н. рішення Новокам`янської сільської ради №4 від 30.10.2008 року та отримання Свідоцтва про право власності у Червоноградському МБТІ 03.03.2009 року про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 1938 р.н. був дієздатною людиною, однак не визнавав недійсними зазначені правовстановлюючі документи.

Пред`являючи віндикаційний спосіб захисту- витребування майна з чужого незаконного володіння, судом не враховано, що ОСОБА_1 не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, яким, як остання зазначає, незаконно володіє ОСОБА_2 (1962 р.н.).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача визначено ч.1 ст.388 ЦК України відповідно до якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння ;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

-вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3ст.388 ЦК України).

Відтак, саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з чужого незаконного володіння. Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не доведено, що її чоловік ОСОБА_2 (1938 р.н.) був власником спірного майна, оскільки згідно заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно у Червоноградському БТІ зазначено РНОКПП відповідача ОСОБА_2 (1962р.н.) (а.с. 98 т.1).

Відтак, обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним для захисту її порушенного права у зазначених правовідносинах.

У матеріалах справи при складанні заповіту ОСОБА_3 31.08.1993 року, який дублюється у складеному заповіті 18.09.1993 року на брата ОСОБА_2 не зазначена ідентифікація особи ОСОБА_2 .. Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували чи підтверджували зазначене, судом не здобуто. Тобто, неспростованим є факт, що ОСОБА_2 (1938 р.н.) був законним спадкоємцем свого брата ОСОБА_3 , як за заповітом так і за законом відповідно до Цивільного кодексу УРСР 1963року, прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок, здійснив відповідні дії по внесенню змін щодо власника у погосподарську книгу в силу положень статті 524 ЦК УРСР.

Згідно листа Жовківської державної нотаріальної контори від 03.11.2021 року № 1073/01-16 після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, ніхто із спадкоємців в нотаріальну контору для оформлення спадщини не звертався (а.с.75т.2).

Відповідно до ч.3 ст.1254 ЦК України (2004року) визнається право заповідача на скасування та зміну заповіту. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який був складений перед тим.

Враховуючи вище наведене та те, що позивачкою не доведено, що спадкоємець ОСОБА_2 (1938р.н.) був власником спірного спадкового майна при житті, обраний спосіб захисту не надає суду підстав для захисту спадкових прав позивачки та залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, внаслідок чого суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).

Згідно ч.1ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або застосування закону, який підлягав застосуванню.

У справі «Bellet v. France» ( заява № 23805/94, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів, яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п. 3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовківськогорайонного судуЛьвівської областівід 11вересня 2023року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2724,00 грн.( Дві тисячі сімсот двадцять чотири грн..00 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк