Ухвала

від 09.05.2024 по справі 400/1655/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 травня 2024 року

м. Київ

справа № 400/1655/22

адміністративне провадження № К/990/15492/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №400/1655/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», звернулось до суду з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування вимог, викладених у пункті 12, пункті 13, пункті 41 листа від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано вимоги пунктів 12, 13, 41 Державної аудиторської служби України, викладених у листі від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022.

Стягнуто з Державної аудиторської служби України на користь Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 38728444) сплачений судовий збір у сумі 7443,00 грн (сім тисяч чотириста сорок три гривні 00 коп.).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, в частині висновку про визнання протиправними та скасування пунктів 12 та 13 вимоги Державної аудиторської служби України, викладених у листі від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022, з ухваленням у відповідній частині нового рішення про залишення без задоволення позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року залишено без змін.

22 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 136 КЗпП України без врахування висновків Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 щодо тотожності позовів та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 червня 2020 року у справі №761/36138/19 щодо повноважень прокурора представляти інтереси ДП «АМПУ».

Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 2 КАС України та не враховано:

- висновки Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», викладену у пунктах 13, 20 постанови Пленуму ВС;

- висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18 щодо загальних вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії;

- висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19 щодо вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії.

Окрім цього, у тексті касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано:

- висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №816/502/16 стосовно застосування правил про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням, яке узгоджується з положеннями, викладеними в статті 4 Закону України «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2020 року у справі №924/233/18.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на статтю 136 КЗпП України, статтю 2 КАС України, процитував уривки з постанов Верховного Суду та фактично висловив незгоду із прийнятим у справі судовим рішенням, що не є належним обґрунтуванням підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім цього, варто зазначити, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №400/1655/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування рішень - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур