Постанова

від 09.05.2024 по справі 445/130/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №445/130/22 Головуючий у 1 інстанції:Бакаїм М. В.

Провадження №22-ц/811/3540/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи умісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 про визнання рішення державного виконавця незаконним та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику без розгляду.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права. Зазначає, що мотивуючи ухвалу про повернення скарги тим, що відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Однак у даному випадку суд повернув не заяву, клопотання чи заперечення, як вказано у цитованій статті, а скаргу, про що в цій статті не згадується.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів скарги, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.183,185,447,450 ЦПК Україниповертаючи скаргу без розгляду, виходив з того, щооскільки скаргу на рішення (дії) державного виконавця подано без додержання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України в частині надання суду доказів про надсилання (надання) такої скарги іншим учасникам справи, скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення; висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, не доведені.

ОСОБА_1 звернувсяв судуіз скаргоюна бездіяльність органувиконавчої служби,заінтересована особа:Золочівський районнийвідділ державнийвиконавчої служби,у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Золочівського районного відділу державної виконавчої служби, що полягає у не завершенні виконавчого провадження №70206572 у зв`язку з закінченням навчання ОСОБА_2 30 червня 2023 року;

зобов`язати Золочівський районний відділ державної виконавчої служби закінчити виконавче провадження №70206572 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року по справі № 445/130/22.

В обґрунтування скарги вказував, що згідно постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року по справі №445/130/22 з скаржника стягувались аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_2 , що продовжує навчання в розмірі 1/6 частини заробітної плати на час навчання, але не довше як до досягнення 23 річного віку. Як зазначено у вказаній постанові апеляційного суду згідно довідки №587 від 07.12.2021 року, ОСОБА_2 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Золочівський фаховий коледж НУ «Львівська політехніка», з 01.09.2019 року по 30.06.2023 року за спеціальністю «Право» на платній основі, денна форма навчання. Золочівський районний відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження №70206572 03.11.2022 року. В липні2023 року скаржник звернувся до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби на особистому прийомі і повідомив про завершення навчання ОСОБА_2 і просив про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У липні і серпні 2023 року з заробітної плати скаржника кошти не стягувались і він зробив висновок, що виконавче провадження завершено. Однак 15 вересня 2023 року в день отримання заробітної плати виявилось, що з заробітку скаржника стягнуто аліменти. Про нове відкриття виконавчого провадження виконавча служба скаржника не повідомляла, жодних документів не надсилалось. Вважає бездіяльність Золочівського районного відділу державної виконавчої служби з приводу не завершення виконавчого провадження протиправною, такою, що порушує його права.

Оскаржуваною ухвалою матеріали скарги були повернуті без розгляду на підставі ч.ч. 2, 4ст.183 ЦПК України.

Повертаючи матеріали скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, щоскаржником не надано підтверджень про надіслання учасникам справи копії скарги з додатками.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які єконституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 рокута у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Україною 17 липня 1997року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод, необхідно розглядати як право на доступ доправосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»судам роз`яснено, щоскарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положеннястатті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме:стаття 122 ЦПК- про відкриття провадження у справі;статті 26,27,45 ЦПК- щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків;статті 74 - 77 ЦПК- про судові виклики та повідомлення;глави 4 розділу III ЦПК- про судовий розгляд;глав 1,2 розділу V ЦПК- щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Враховуючи вказане, вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

При цьому розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

А тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення без розгляду відповідно до згаданої статті ЦПК України, що застосовується до інших заяв з процесуальних питань.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20); від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц (провадження № 61-1124св21).

Враховуючи вказане, судом першої інстанції повертаючи скаргу без розгляду помилково застосованост. 183 ЦПК України, замість застосовування загальних положень позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення без розгляду.

Зважаючи на вказане, оскаржувана ухвала, як така, що постановлення без з`ясування обставин, що мали значення, без дотримання згаданих вимог процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття скарги до розгляду, що повинен бути проведений з повним та суворим дотриманням вимог норм, зокрема, і процесуального закону, про які вказано вище.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

УхвалуЗолочівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Золочівського районного суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра