Рішення

від 09.05.2024 по справі 462/3044/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

462/3044/22

2/465/545/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09.05.2024 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мартьянової С.М.

при секретарі судового засідання - Сеньків А.Т.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Супрунова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до КП «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, в якій просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.10.2023 року, визнати незаконним та скасувати наказ комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» №49 від 31 березня 2022 року про припинення трудового договору з ОСОБА_3 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на посаді контролера комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради»; Стягнути з комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 р. по 30.09.2023 р. у розмірі 128 205,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.09.2021 року вона була прийнята на роботу на комунальне підприємство «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на посаду контролера.

З початку військового вторгнення на територію України інженер ОСОБА_4 прислала у вайбер-групу контролерів повідомлення, де закликала не виходити на роботу через постійні обстріли.

Позивач разом з матір`ю пенсійного віку ОСОБА_5 , 1952 р.н. та неповнолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . більшість часу доби проводили у підвалі. Від тривалого перебування у вологому приміщенні усі почали хворіти. Після смерті сусіда, який загинув під час обстрілу касетними бомбами, позивач прийняла рішення поїхати у більш безпечний регіон. 04.03.2022 року вона разом зі своєю сім`єю прибула до м. Львова.

Через кілька днів після приїзду позивач зателефонувала інженеру ОСОБА_7 та повідомила про від`їзд. Разом з тим, вона продовжувала працювати дистанційно. Так, у березні 2022 року вона приймала від людей покази через вайбер, потім оформляла таблицю та пересилала її електронною поштою інженерові.

У кінці березня 2022 року до неї зателефонувала п. ОСОБА_8 з відділу кадрів та поцікавилась її місцезнаходженням. Позивач повідомила, що знаходиться у Львові, оскільки залишатися по місцю проживання було небезпечно через постійні обстріли.

20.04.2022 року позивач отримала на вайбер копію наказу про звільнення від 31.03.2022. Вона намагалась зв`язатися з інженером ОСОБА_9 , однак остання не брала слухавку.

Тоді позивач зателефонувала до директора ОСОБА_10 , який повідомив, що причиною звільнення стало неповідомлення про від`їзд. Позивач пояснила, що вона повідомляла про від`їзд інженера ОСОБА_7 , на що останній відповів, що йому про це не відомо. Після розмови з директором позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила надати їй копію наказу про звільнення.

26.05.2022 року позивач отримала через службу експрес-доставки «Нова пошта» копію наказу про звільнення та трудову книжку.

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що суперечить вимогам закону.

Перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач не відбирав у позивача жодних пояснень з приводу її відсутності на роботі. Адже її від`їзд носив вимушений характер, був зумовлений військовими діями в Україні та мав на меті захистити життя позивача та її рідних від російської агресії.

Крім того, про свій від`їзд було повідомлено інженера ОСОБА_11 та продовжувала виконувати трудові обов`язки дистанційно.

За таких обставин вважає, що оспорюваний наказ про її звільнення виданий незаконно.

Ухвалою Залізничного суду м. Львова від 29.06.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КП «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі передано за підсудністю на розгляд Франківського районного суду м. Львова, що знаходиться за адресою: 79044, м. Львів, вул. Чупринки, 69.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 року справу передано в провадження судді Гладишевої Х.В.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 28.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Справу встановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

23.08.2022 року від в.о. директора ОСОБА_10 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_3 посилаючись на наступні обставини.

Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча в АДРЕСА_1 13.09.2021 року (Наказ №68-К від 10.09.2021р.) була прийнята на посаду контролера КП «ТВСР». Відповідно до посадової інструкції контролера водопровідного господарства розділу 2.

Характеристика робіт, завдання та посадові обов`язки:

2.1. Здійснює обхід абонентів, контролює роботу водомірних лічильників усіх систем і калібрів, установлених на водопровідній мережі та знімає показання приладів обліку.

2.2. Здійснює розрахунки за використану воду згідно з чинними тарифами і оформляє рахунки за установленою формою.

2.3. Регулює напірні засувки вручну на водопровідних вводах, а також у колодязях.

2.4. Пломбує обвідні засувки на водомірних вузлах.

2.5. Визначає наявність води через несправні сантехнічні прилади в абонентів, на вводах і на внутрішньо дворових мережах.

2.6. Виявляє неоформлених абонентів.

2.7. Контролює додержання абонентами правил і норм користування водопроводом.

2.8. Знає, розуміє і застосовує діючи нормативні документи, що стосуються його діяльності.

2.9. Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

Таким чином, посадові обов`язки контролера не передбачають виконання дистанційної роботи.

Згідно п.1 п.2 наказу № 17-К від 24.02.2022 р. «Про організацію роботи підприємства під час воєнного стану»:

1. На час дії правового режиму воєнного стану з 24.02.2022 перейти до посиленого режиму роботи в особливий період та задіяти всіх контролерів водопровідного господарства та слюсарів аварійно відновлювальних робіт для більш тісної роботи з абонентами.

2. На час дії правового режиму воєнного стану для працівників з 24.02.2022 визначити можливість виконання посадових обов`язків та встановити режим роботи:

1.1. у разі можливості виконання посадових обов`язків:

- виконання посадових обов`язків на робочому місці;

- встановлення дистанційного та/або гнучкого режиму роботи (з письмовим обґрунтуванням можливості дистанційної роботи та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці);

1.2. у разі неможливості виконувати посадові обов`язки:

- оголошення простою не з вини працівника (за повідомленням працівника з письмовим обґрунтуванням неможливості дистанційної роботи та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці, що підтверджується довідкою переселенця або фактом перетинання кордону України);

- надання оплачуваних відпусток працівникам за заявою працівника;

- надання відпусток працівникам без збереження заробітної плати за письмовою заявою працівника (без обмежень у строках такої відпустки);

- призупинення дії трудового договору (з письмовим обґрунтуванням неможливості дистанційної роботи, неможливості оголошення простою та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці).

2. В разі відсутності працівника на робочому місці або на закріпленій ним території та неповідомлення працівником про вимушену відсутність кваліфікувати відсутність як прогул без поважних причин та провести звільнити працівника за прогул згідно п. 4 ст.:40 КЗпП України.

Вказані вимоги наказу ОСОБА_3 були проігноровані на підставі чого і було звільнено.

Більш того, протягом березня 2022 року територія Височанської селищної ради куди входить місце проживання Позивача була значно збільшена переселенцями з Харкова та інших територій де велися активні бойові дії, а вказана територія була безпечною для знаходження мирних жителів. Підприємство в негайному порядку перейшло до посиленого режиму роботи в особливий період (Наказ 17-К) для чого були задіяні всі контролери водопровідного господарства та слюсарі аварійно відновлювальних робіт для більш тісної роботи з абонентами так-як територія обслуговування знаходилася на значній відстані ведення активних бойових дій.

Згідно інформації Харківської обласної військової адміністрації обстрілів с. Високий на кінець березня не відбувалося так-як і до теперішнього часу.

Також, згідно посадової інструкції контролер водопровідного господарства підпорядковується безпосередньо виконуючому обов`язки директора та директору технічному. Від вказаних посадових осіб будь-яких наказів щодо невиходу на роботу не надавалось. Телефонний зв`язок постійно працював, спроб зв`язатися з керівництвом, ОСОБА_3 не робила.

Крім того, ОСОБА_12 , яку повідомляла позивача, не працює у даному підприємстві (Наказ про звільнення № 58-К від 04.08.2021 р.).

З 01.03.2022 року по 31.03.2022 року на телефонні дзвінки не відповідала, пояснень про відсутність не надавала, чим порушила наказ 17-К. У табелі обліку використання робочого часу за березень місяць 2022 року зроблено відмітку про відсутність ОСОБА_3 на роботі з нез`ясованих причин та були складені акти про відсутність на роботі за вказаний вище період.

03.10.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що про існування наказу №17-К від 24.02.2022 року їй не було відомо, не отримувала на електрону пошту або на інші засоби зв`язку з його копій. Інакше вона обов`язково написала заяву про встановлення позивачу гнучкого режиму роботи.

25.02.2022 року у вайбер-групі контролерів інженер ОСОБА_13 написала, щоб усі залишалися вдома. Пізніше, 27.02.2022 року, вона написала, що усім залишатися вдома до особливого розпорядження. Тому позивач залишалася вдома, практично не залишаючи укриття, оскільки постійно лунали обстріли.

Те що відповідач вказує, що Височанська селищна рада була безпечним місцем для мирних жителів не відповідає дійсності, оскільки місцевість де проживає позивач постійно обстрілювалося касетними бомбами.

Також не відповідає дійсності твердження відповідача щодо невиконання позивачем посадових обов`язків у березні 2022 року. З 04.03.2022 року позивач разом з матір`ю та малолітнім сином дійсно перебувала у м. Львові. Однак, позивач продовжувала приймати покази лічильників від абонентів у телефонному режимі.

В подальшому отримані дані позивач пересилала ОСОБА_12 , про те, що остання вже не працює на підприємстві позивачу відомо не було, оскільки у подальшому ці дані були використані відповідачем для нарахування оплати абонентам.

Також, у зв`язку з тим, що позивач виконувала свої обов`язки, відповідач нараховував ОСОБА_3 заробітну плату. За березень місця позивачу було виплачено заробітну плату двома платежами - 17.03.2022 року у розмірі 2750,00 грн., та 25.03.2022 року у розмірі 2482,50 грн.

24.10.2022 року на адресу суду від в.о. директора ОСОБА_10 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема посилається на наступне.

Так, посадові обов`язки контролера не передбачають виконання дистанційної роботи.

Прийняття показань лічильників є другорядним завдання контролера і надходити повинні на номер який вказано в квитанціях на сплату за послуги, а саме на номер телефону НОМЕР_1 , а не на приватний номер посадової особи. Як вказано самим позивачем, і нею є незаперечним, з березня 2022 року знаходження останньої в м. Львові являється ще одним доказом невиконання свої посадових обов`язків.

Виплати ОСОБА_3 двома платежами 17 та 25 березня 2022 року було проведено згідно нарахувань включно за лютий місяць з нарахуванням всіх обов`язкових платежів при звільненні.

В перші дні роботи відділень банків з клієнтами і на самому початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну всі зобов`язання перед ОСОБА_3 як фінансові так і етичні вважають, що виконані в повному обсязі не зважаючи на лиху годину для громадян і працюючих працівників Височанської громади і комунального підприємства.

У зв`язку з 06 січня 2023 року зі штату Франківського районного суду м. Львова судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевої Христини Володимирівни у зв`язку з закінчення строку її відрядження до Франківського районного суду м. Львова (наказ №1/к від 06.01.2023 року) на виконання рішення зборів суддів № 1 від 16.01.2023 року та на підставі акту приймання-передавання справ та документів від 09.01.2023 року, на підставі розпорядження керівника апарату №724/Р від 29.03.2023 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 29.03.2023 року матеріали цивільної справи №462/3044/22 передані в провадження судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 16.05.2023 року прийнято до розгляду цивільну справу.

Розгляд справи здійснювано за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 16.06.2023 року у задоволенні клопотання в.о. директора Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» Заславського Євгена про передачу справи за підсудністю по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі - відмовлено.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 16.06.2023 року клопотання представника позивача - задоволено.

Витребувано у комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» довідку про доходи ОСОБА_3 за період з 13.09.2021 р. по 31.03.2022р.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 21.08.2023 року у задоволенні клопотання в.о. директора Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» Заславського Євгена про передачу справи за підсудністю по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі - відмовлено.

27.10.2023 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд визнати незаконним та скасувати наказ комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» №49 від 31 березня 2022 року про припинення трудового договору з ОСОБА_3 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на посаді контролера комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради»; Стягнути з комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 р. по 30.09.2023 р. у розмірі 128 205,00 грн.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від 27.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у рішенні вище.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення. (ст. 43 Конституції України)

В судовому засіданні було встановлено, що наказом Комунального підприємства «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» №68-К від 10.09.2021 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду контролера водопровідного господарства відділу збуту. (а.с.6-7)

Наказом Комунального підприємства «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» № 49-К про припинення трудового договору (контракту) від 31.03.2022 року, звільнено 31 березня 2022 року ОСОБА_3 з посади контролера водопровідного господарства за п.4 ст. 40 КЗпП України. (а.с.11)

Вищевказаний наказ Комунального підприємства «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» не містить підпису ОСОБА_3 та остання отримала його копію поштою 26.05.2022 року. (а.с.10)

З посадовою інструкцією - Контролер водопровідного господарства яка затверджена в.о. директором Комунального підприємства «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» Є. Заславським від 24.05.2021 року ОСОБА_3 ознайомлена, що підтверджується її підписом. (а.с.28-30)

24 лютого 2022 року приблизно о 04 год. 26 хв. російська федерація здійснила збройну агресію проти України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64 на території України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб запроваджено воєнний стан.

Відповідно до Наказу Комунального підприємства «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» № 17-К «Про організацію роботи підприємства під час воєнного стану» від 24.02.2022 року, п. 1 на час дії правового режиму воєнного стану з 24.02.2022 перейти до посиленого режиму роботи в особливий період та задіяти всіх контролерів водопровідного господарства та слюсарів аварійно відновлюваних робіт для більш тісної роботи з абонентами.

П. 2 Наказу встановлено, що на час дії правового режиму воєнного стану для працівників з 24.02.2022 визначено можливість виконання посадових обов`язків та встановлено режим роботи:

1.1. у разі можливості виконання посадових обов`язків:

- виконання посадових обов`язків на робочому місці;

- встановлення дистанційного та/або гнучкого режиму роботи (з письмовим обґрунтуванням можливості дистанційної роботи та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці);

1.2. у разі неможливості виконання посадових обов`язків:

- оголошення простою не з вини працівника (за повідомленням працівника з письмовим обґрунтуванням неможливості дистанційної роботи та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці, що підтверджується довідкою переселенця або фактом перетинання кордону України);

- надання оплачуваних відпусток працівникам за заявою працівника;

- надання відпусток працівникам без збереження заробітної плати за письмовою заявою працівника (без обмежень у строках такої відпустки);

- призупинення дії трудового договору (з письмовим обґрунтуванням неможливості дистанційної роботи, неможливості оголошення простою та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці).

П.3 Наказу, в разі відсутності працівника на робочому місці або на закріпленій ним території та неповідомлення працівником про вимушену відсутність кваліфікувати відсутність як прогул без поважних причин та провести звільнити працівника за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п. 6 Наказу, довести до відома підлеглих працівників засобами електронного зв`язку.

Контроль за виконанням наказу залишено за в.о. директора КП «Тепловодопостачання Височанської селищної ради». (п.7 Наказу) (а.с.31)

У вищевказаному наказі відсутній підпис щодо ознайомлення з ним ОСОБА_3 .

Згідно табелю обліку використаного робочого часу за звітний період з 01.03.2022 по 31.03.2022 ОСОБА_3 не з`явилась на роботі.

Також, КП «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» складено ряд актів Про відсутність на роботі контролера водопровідного господарства відділу збуту ОСОБА_3 (а.с.36-57)

Позивач посилається на те, що вона продовжувала здійснювати свої обов`язки, та їй на телефон за допомогою додатку вайбер надходили покази від споживачів комунальних послуг. (а.с. 73-74, 76-78, 80, 82, 84), які після були вказані у інформаціях про нарахування та оплати за березень 2022 р. (вода та стоки) (а.с.75, 77, 79, 81, 83, 85)

Згідно довідки КП «Тепловодопостачання» Височанської селищної ради» від 31.03.2023 року сукупний дохід ОСОБА_3 за період з вересня 2021 року по березень 2022 року склав 38103,95 грн. (а.с. 106)

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з квітня 2022 по вересень 2023 склав 128205,00 грн. Розмір середньоденної зарплати складає 333грн. (а.с.185)

Частиною 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

ОСОБА_3 звільнено 31 березня 2022 року, наказ про звільнення №49-К від 31 березня 2022 року та трудову отримала - 26 травня 2022 року, а з позовом до суду вона звернулася 27 червня 2022 року, у зв`язку з чим суд приходить висновку, що передбачений ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України строк позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення як догана чи звільнення (ст.147 КЗпП України).

Одночасно статтею 5-1 КЗпП України Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

Згідно ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 4 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу працівника без поважних причин.

Виходячи із вищезазначених положень підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами Кодексу Законів про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Разом із тим, згідно положень ч.3 ст.149 КЗпП При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до роз`яснень, що містить п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, такі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Виходячи із зазначеного, звільнення за прогул допускається за відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, однак в разі наявності поважних причин відсутності таке звільнення недопустиме. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Вказаний висновок висловлений, зокрема у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17.

24.02.2022 р. відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р.№ 64/2022, затвердженого Законом № 2102IX, на території України було введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжений і діє на даний час.

Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 із початком військової агресії російської федерації проти України, завданням ракетних ударів по території України, окупацією територій, незрозумілістю масштабів такої агресії, деякий час існувала певна невизначеність щодо організації роботи підприємств та установ в таких умовах, значна кількість громадян України з метою збереження свого життя та життя близьких, залишала місця проживання у пошуках безпечних умов.

Посилання відповідача, що Височанська селищна громада була безпечним місцем не відповідають дійсності.

Відповідно до Наказу №309 від 22.12.2022 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Височанська селищна територіальна громада з 24.02.2022 входить до переліку територій на якій можливість виникнення бойових дій.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Стаття 3 Конституції України зазначає, що людини, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожна людина має невід`ємне право на життя (стаття 27 Конституції України).

У зв`язку із наведеними обставинами, цілком обґрунтованими й підставними були побоювання ОСОБА_3 за життя і здоров`я свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та своєї матері - ОСОБА_5 , 1952 р.н.. Відтак переконливими є доводи позивачки про вивезення себе та своєї сім`ї з початку повномасштабного вторгнення за межі території Харківської області у більш безпечні регіони України.

Таким чином, позивач була відсутня на робочому місці, оскільки була вимушена, у зв`язку з веденням в м. Харкові та харківській області активних бойових дій, які загрожують життю і здоров`я позивача та її сім`ї, виїхати на більш безпечну територію.

Суд вважає, що відсутність позивача на роботі була зумовлена поважною причиною, оскільки була направлена на зберігання життя і здоров`я як позивача, так і її неповнолітньог сина, та матері, а тому ознак прогулу не містить.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ про застосування дисциплінарних стягнень прийнятий без дотримання вимог ст.149 КЗпП, без належного з`ясування причин відсутності позивача, без врахування такої обставини як введення воєнного стану, за відсутності достатніх та беззаперечних доказів відсутності на роботі без поважних причин, а тому притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та її звільнення є незаконним.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що позивача було ознайомлено з Наказом №17-К від 14.02.2022 року «Про організацію роботи підприємства під час воєнного стану», або, що даний наказ було надіслано позивачці засобами електронного зв`язку матеріали справи не містять.

Також, у вище вказаному наказі №17-К від 24.02.2022 року у п.2 роботодавцем встановлено, що у разі неможливості виконання посадових обов`язків призупинення дії трудового договору (з письмовим обґрунтуванням неможливості дистанційної роботи, неможливості оголошення простою та неможливості виконання посадових обов`язків на робочому місці).

Проте, такий вид, як «призупинення трудового договору» законодавцем було визначено в ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який прийнято 15.03.2022 року та який набрав законної сили 24.03.2022 року.

Таким чином, суд має обґрунтовані сумніви, що даний наказ №17-К від 24.02.2022 року було видано в саме цим днем.

При цьому позивач намагалась продовжувати виконувати свої обов`язки збираючи покази лічильника у мешканців, які після з`являлись у інформації про нарахування та оплату за воду та стоки.

Також, відповідачем не було запропоновано позивачу надати їй письмові пояснення щодо причини невиходу на роботу.

Відтак, оспорюваний наказ підлягає скасуванню, а позивачка поновленню на роботі на посаді контролера водопровідного господарства.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням викладеного вище, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів.

Відповідно до положень вказаних актів законодавства з відповідача в користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 180819 грн. 00 коп., з розрахунку: 543 (кількість днів вимушеного прогулу) х 333,00 грн. (середньоденний розмір заробітної плати позивачки). При цьому, середньоденний заробіток обчислений шляхом ділення розміру заробітної плати позивача за два місяці, що передували звільненню - 13000,00 грн. на кількість робочих днів за цей період - 39.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць та у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_3 обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» №49 від 31 березня 2022 року про припинення трудового договору з ОСОБА_3 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді контролера комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» з 01 квітня 2022 року.

Стягнути з комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 у розмірі 180 819 (сто вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн ( дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», код ЄДРПОУ 43957533, місцезнаходження за адресою: 62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Незалежності, 27.

Повний текст рішення виготовлено 10.05.2024 року.

Суддя Мартьянова С.М.