Постанова

від 30.09.2024 по справі 462/3044/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/3044/22 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/1683/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Ковальчука Ю.П.;

позивачки ОСОБА_1 та її представника

-адвоката Пацури А.-Н.А.;

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 представників КП «Тепловодопостачання Височанської селищної ради»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уміста Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Комунальногопідприємства «ТепловодопостачанняВисочанської селищноїради» на рішення Франківського районногосуду міста Львова від 09 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні2022року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доКомунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» від 31 березня 2022 року № 49 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України; поновити позивачку на посаді контролера Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради»; стягнути з комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 року по 30.09.2023 року у розмірі 128 205 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка 13.09.2021 року була прийнятою на роботу на Комунальне підприємство «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на посаду контролера.

На початку військового вторгнення військ російської федерації на територію України інженер ОСОБА_4 прислала у вайбер-групу контролерів повідомлення, у якому закликала не виходити на роботу через постійні обстріли.

Позивачка разом з матір`ю ОСОБА_5 , 1952 року народження, та малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більшість часу доби проводили у підвалі і від тривалого перебування у вологому приміщенні усі почали хворіти. Після смерті сусіда, який загинув під час обстрілу касетними бомбами, позивачка прийняла рішення поїхати у більш безпечний регіон і 04.03.2022 року вона разом зі своєю сім`єю прибула до м. Львова.

Через кілька днів після приїзду до Львова позивачка зателефонувала інженеру ОСОБА_7 та повідомила про від`їзд. Разом з тим, вона продовжувала працювати дистанційно. Так, у березні 2022 року вона приймала від людей покази через вайбер, потім оформляла таблицю та пересилала її електронною поштою інженерові.

У кінці березня 2022 року до неї зателефонувала ОСОБА_8 з відділу кадрів та поцікавилась її місцезнаходженням. Позивач повідомила, що знаходиться у Львові, оскільки залишатися по місцю проживання було небезпечно через постійні обстріли.

20.04.2022 року позивач отримала на вайбер копію наказу про звільнення від 31.03.2022 року. Вона намагалась зв`язатися з інженером ОСОБА_9 , однак остання на зв`язок не виходила. Тоді позивач зателефонувала до директора ОСОБА_2 , який повідомив, що причиною її звільнення стало неповідомлення про від`їзд. Позивачка пояснила, що вона повідомляла про від`їзд інженера ОСОБА_7 , на що директор відповів, що йому про це не відомо. Після розмови з директором позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила надати їй копію наказу про звільнення, який вона разом з трудовою книжкою отримала 26.05.2022 року через службу експрес-доставки «Нова пошта».

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що суперечить вимогам закону, оскільки перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач не відбирав у позивачки жодних пояснень, а її від`їзд носив вимушений характер, оскільки був зумовлений військовими діями в Україні та мав на меті захистити життя позивача та її рідних від російської агресії (том 1, а.с. 1-3).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» № 49 від 31 березня 2022 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради»з 01 квітня 2022 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 року по 30.04.2024 року у розмірі180 819 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» в дохід держави судовий збір у сумі992 грн. 40 коп. (том 2, а.с. 15-25).

Дане рішенняоскаржив відповідач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати «та закрити провадження у справі», покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Вважає, що позивачка своїм виїздом 04.03.2022 року до міста Львова «підтвердила своювідсутність наробочому місці» (том 2, а.с. 33-35).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивачки і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, а також обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частини 1 і 3 статті 82).

За змістом пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, роботодавець має право розірвати трудовий договір у випадку прогулу без поважних причин.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи є встановлення поважності причин такої відсутності.

Законодавством не встановлено обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, слід виходити з конкретних обставин.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Тобто, при вирішенні питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП, саме відповідач повинен довести ту обставину, що наведені працівником причини відсутності його (її) на роботі, не можна визнати поважними.

Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, зокрема до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП України).

Крім того, стаття 149 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган при обранні виду стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, та попередню роботу позивачки.

Позивачкою не заперечується факт відсутності її на роботі у березні 2022 року, а відтак ця обставина доказуванню не підлягає.

Відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 149 КЗпП України не було відібрано від позивачки письмових пояснень щодо причин її відсутності на роботі у березні 2022 року і матеріали справи не містять жодних доказів про спроби відповідача отримати від позивачки такі пояснення: наказ № 49-к від 31.03.2022 року (яким позивачку було звільнено з роботи) жодних пояснень щодо цього також не містить (том 1, а.с. 11).

У поданому до суду позові позивачка причиною такої відсутності її на роботі зазначає те, що 24 лютого 2022 року почалось військове вторгнення військ російської федерації на територію України і інженер ОСОБА_4 прислала у вайбер-групу контролерів повідомлення, у якому закликала не виходити на роботу через постійні обстріли, що стверджується доказами, які позивачкою долучено до її Відповіді на відзив відповідача на позов (том 1, а.с. 71-73).

Факт збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабна фаза якої почалася зранку 24 лютого 2022 року, є загальновідомою обставиною і ніким з учасників справи не оспорюється, а відтак не потребує доказування.

Вищезгадані докази переписки інженера ОСОБА_10 з контролерами (в тому числі із позивачкою) у вайбер-групі (з закликами не виходити на роботу через постійні обстріли територій за місцем праці позивачки) відповідачем (апелянтом) також жодним чином не оспорюються та не заперечуються.

Так само, як відповідачем (апелянтом) не оспорюються та не заперечуються ті обставини (наведені позивачкою у позові), що станом на березень 2022 року на її утриманні знаходився малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також і її непрацездатна мама ОСОБА_5 , 1952 року народження.

За вищенаведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутність позивачки на роботі у спірний період (березень 2022 року) була обумовленою поважними причинами, а саме: необхідністю тимчасової евакуації з місцевості, перебування на території якої напряму загрожувало життю та здоров`ю не тільки самої позивачки, а й її малолітньому сину та непрацездатній матері, що аж ніяк не можна визнати відсутністю позивачки на роботі без поважних причин.

Крім цього, відповідачем не наведено аргументів стосовно врахування ним при звільненні позивачки з роботи вищенаведених обставин, а також таких обставин, як ступінь тяжкості вчиненого нею «проступку» (з точки зору відповідача) та ступінь заподіяння цим «проступком» шкоди відповідачу, попередньої роботи позивачки тощо.За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, як за прогул без поважних причин, і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуКомунального підприємства«Тепловодопостачання Височанськоїселищної ради» залишитибез задоволення,а рішенняФранківського районногосудуміста Львовавід 09травня 2024року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.