Рішення

від 01.05.2024 по справі 705/5504/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5504/23

2/705/732/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи»</a>, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Желдаков Я.І., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною від 25.08.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №5802, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року з ПАТ «Банки Фінанси та Кредит», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», на підставі договору відступлення прав вимоги №2 від 11.11.2020 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 25.08.2021 року вчинений виконавчий напис №5802 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованість за кредитним договором №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року у розмірі 150 537,34 грн. Про існування відповідного виконавчого напису позивачу стало відомо, у зв`язку з блокуванням його рахунку, на який він отримує пенсію.

Вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений приватним нотаріусом з грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України «Про нотаріат».

Просить суд, визнати виконавчий напис №5802, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 25.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованість за кредитним договором №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року з ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», на підставі договору відступлення прав вимоги №2 від 11.11.2020 року, у розмірі 150537,34 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 01.12.2023 року у справі відкрито провадження та призначений розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Відповідачу було направлено копію ухвали судді про відкриття провадження та примірник позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву відповідач не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статей 77, 81 ЦПК України Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, що зареєстрований в реєстрі за №5802, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» загальної суми 151037,34 грн.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №67349022 від 18.11.2021 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» боргу в розмірі 151037 гривень 34 копійки.

Виконавчий напис від 29 грудня 2021 року за реєстровим №5802 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

За виконавчим написом з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь стягувача ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованості за Кредитним договором №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року у сумі 150537,34 гривень, зокрема 32790,00 грн. заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 100695,86 грн. та процентів за користування кредитом 49841,48 грн., а також плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом 500 грн.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (далі Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно роз`яснень до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначено Верховним Судом України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованостічи іншоївідповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду України (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Відповідно п.2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні виконавчого напису 25 серпня 2021 року за №5802 не отримав від ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, та не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат», оскільки пункт 2 Переліку не є чинним, а пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року укладений між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», та ОСОБА_1 , не являється, оскільки укладений в простій письмовій формі.

Таким чином суд приходить до переконання, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не було забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин суд вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому, в зв`язку з тим, що судом позовні вимоги повністю задоволені, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №5802, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 25.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованість за кредитним договором №2203/06/КИ-108 від 15.05.2006 року з ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», на підставі договору відступлення прав вимоги №2 від 11.11.2020 року, у розмірі 150537,34 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» (ЄДРПОУ 42714762; адреса: м. Київ, вул. Прорізна,11, офіс 44) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський