Ухвала

від 08.05.2024 по справі 711/3310/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/447/24 Справа № 711/3310/22 Категорія: ст.331 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження № 12022250310001080 від 13.06.2022 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 квітня 2024 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.06.2024 року включно,-

в с т а н о в и л а :

У провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження № 12022250310001080 від 13.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні 19 квітня 2024 року ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.06.2024 року включно.

Продовжуючи ОСОБА_7 даний запобіжний захід, місцевий суд виходив з того, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2024 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 травня 2024 року включно.

Судом першої інстанції встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Крім того, на стадії судового розгляду за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Разом з тим, суд зазначив, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_7 переховуватись від суду та вчинити інші злочини.

Суд також враховав доводи сторони захисту, викладені в клопотанні про зміну запобіжного заходу, на користь обвинуваченого ОСОБА_7 , але підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 квітня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу про скасування ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 квітня 2024 року, про продовження строку тримання під вартою строком на 60 днів та призначення нового запобіжний захід не пов`язаного з триманням під вартою, а саме: домашнього арешту в нічній час доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., за місцем офіційного мешкання обвинуваченого, за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає негайному скасуванню, у зв`язку з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що суддя першої інстанції задовольняє клопотання зміненого прокурора ОСОБА_6 та частково визнає його необґрунтованим в наведених ним ризиках. Зокрема, у справі існує суспільний інтерес, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки. Оскільки, обвинувальний акт є сфабрикованим, а здобуті докази по справі не законні, апелянтом було доведено, що сторона обвинувачення була особисто зацікавлена особа по справі, яка перебувала у змові з працівниками поліції, які проводили затримання.

Також, окремою ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.02.2024, було ухвалено клопотання про призначення перевірки Управлінню Державного бюро розслідувань, з терміном виконання до 12.03.2024. Ухвала не виконана.

Таким чином, кваліфікованого розгляду матеріалів справи не відбувається, тривалий час тримання під вартою обвинуваченого не відповідає жодному суспільному інтересу, перевищує розумні строки і є порушенням прав на свободу та здоров`я обвинуваченого. Наведені прокурором ризики в даній ухвалі є необґрунтовані.

Крім того, зазначає, що під вартою перебуває вже тривалий час, у тісній камері, стан здоров`я погіршився, потребує кваліфікованої медичної допомоги, як фізично так і психологічно, існує ризик незворотних деструктивних змін, потребує реабілітації та суспільної підтримки.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 , в судове засідання не з`явився.

Апеляційний розгляд здійснюється за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , участь яких в судовому засіданні не є обов`язковою, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , заслухавши думку прокурора про відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положеннями ст.199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на даній стадії судового розгляду за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.

Суд першої інстанції зазначив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 , може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Суд встановив, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та виправдовують його тримання під вартою.

Колегія судді, вважає, що суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування процесуальних ризиків, передбачених п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.

Із виділених матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше сім разів судимий, в тому числі і за злочини проти власності, обвинувачується у вчинені злочину в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного попереднім вироком. Ризик повторного вчинення злочину обґрунтований тим, що обвинувачений сім разів засуджений, жодна судимість не знята та не погашена, йому тричі призначалося покарання з іспитовим строком, які обвинувачений не відбув. Обвинувачений не має постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, що говорить про відсутність у нього постійного джерела доходів та міцних соціальних зв`язків.

Крім того, суд першої інстанції перевірив можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів та дійшов до правильного висновку про відсутність таких підстав, з таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

На переконання апеляційного суду, обрання обвинуваченому ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, є необґрунтованим, невиправданим та недостатнім.

Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченого, що обвинувальний акт є сфабрикованим, а здобуті докази по справі не законні, а апелянтом доведено, що сторона обвинувачення була особисто зацікавлена особа по справі, яка перебувала у змові з працівниками поліції, які проводили затримання, неспроможними, оскільки вагомість доказів, наданих стороною обвинувачення, підлягає оцінці в ході розгляду справи по суті пред`явленого обвинувачення.

Разом з тим, колегія суддів, звертає увагу, що вирішення зазначених питань не являється предметом розгляду в даному апеляційному провадженні та належать до повноважень суду першої інстанції, яким здійснюється розгляд даного кримінального провадження по суті.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що останній тривалий час, зокрема, понад 20 місяців, перебуває під вартою, що фактично призводить до порушення однієї із основних засад кримінального провадження, а саме розумності строків здійснення кримінального провадження.

Колегія суддів, вважає за необхідне звернути особливу увагу суду першої інстанції на положення ст. 8 Конституції України, ст.28 та 318 КПК України.

Що стосується доводів апелянта про його стан здоров`я, потребу у кваліфікованій медичній допомозі, як фізично так і психологічно, потребі реабілітації та суспільної підтримки, то колегія суддів не може їх враховувати при розгляді даного провадження, оскільки будь-яких доказів, які б засвідчували тяжкий стан його здоров`я, що унеможливлювало б перебування останнього під вартою, апелянтом суду надано не було.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що діючі норми права встановлюють, що особа, яка перебуває під вартою, не позбавлена права отримувати належну медичну та психологічну допомогу.

У підпункті 1 пункту 3 розділу І «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5, про Правове становище ув`язнених та засуджених, яких тримають у СІЗО зазначено, що ув`язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув`язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

Під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою за станом здоров`я тощо, натомість, встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з мотивів, наведених в ній, та скасування чи зміни ухвали суду із застосуванням до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на думку апеляційного суду, відсутні.

Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 квітня 2024 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.06.2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді