Рішення

від 09.05.2024 по справі 509/936/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/936/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Овідіополі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ :

16 лютого 2024 року, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь обох позивачів : матеріальні збитки, завдані в результаті ДТП, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних у загальному розмірі 529747,53 грн., моральну шкоду у розмірі 300000 грн., мотивуючи це тим, що 29.09.2019 року о 14:15 годині, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по а/д «Одеса-Б.-Дністровський» на 8км+970м в Овідіопольському районі Одеської області, в порушення вимог п. 13.1 ПДР України не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Elantra», державний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , автомобілем марки «Lexus RX 300», державний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , а також автомобілем марки «Nissan Sunny», державний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля марки «Hyundai Elantra» позивачка ОСОБА_2 та пасажир позивач ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Як вбачається зі схеми місця ДТП, внаслідок сильного удару автомобіля марки «Opel Vivaro» під керуванням ОСОБА_3 в автомобіль марки «Hyundai Elantra», під керуванням позивачки ОСОБА_2 , автомобіль останньої продовжив інерційний рух, вдарившись в автомобіль марки «Lexus RX 300», а той, в свою чергу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Sunny», внаслідок чого, автомобіль марки «Hyundai Elantra» під керуванням позивачкии фактично опинився в середині колони пошкоджених автомобілів та отримав найбільші пошкодження через прийняття на себе основний удар позаду.

Так, 12.12.2019 р. постановою Київського райсуду м. Одеси, матеріали справи щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП направлені прокурору та провадження у справі закрито з тих підстав, що слідчий ОСОБА_6 , не виконавши вимоги ст. 214 КПК України, безпідставно не організував внесення відомостей про злочин до ЄРДР та проведення судово-медичної експертизи потерпілих, не приступив до розслідування обставин ДТП, не виконав вимоги ст.ст. 91-93 КПК України, не виніс процесуального рішення відповідно до ст. 284 КПК України.

В подальшому, за фактом ДТП, 16.01.2020 р. внесено відомості до ЄРДР за № 12020160380000112 про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Однак, 31.03.2020 р. постановою слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме: відповідно до висновків судово-медичної експертизи не було підтверджено завдання потерпілим позивачам тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що, в свою чергу, передбачає санкція ст. 286 КК України.

15.05.2020 р. постановою Київського районного суду м. Одеси провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.06.2020 р. - постанову Київського райсуду м. Одеси від 15.05.2020 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

Так, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , станом на дату ДТП була застраховано в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» згідно договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/664829 від 27.03.2019 р. та яку 29.09.2019 р. було повідомлено про факт настання страхового випадку.

08.10.2019 р., позивач ОСОБА_2 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 із заявою про проведення авто-товарознавчого дослідження, на підставі чого було проведено дослідження вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra» та надано звіт спеціаліста-оцінювача по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra» д/ НОМЕР_2 № 10-025 від 21.10.2019 р., згідно якого, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобілю становить 292823,10 грн., вартість матеріального збитку 269476,19 грн.

06.07.2020 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із заявою про страхове відшкодування, до якої були додані копії документів, що підтверджують факт завдання матеріальних збитків та їх розмір, шкоду, пов`язану із лікуванням потерпілих та 18.09.2020 р. за вих. № 51-5697, № 51-5698 відповідачами ТдВ «СК «Ю.Ес.Ай.» було надано відповіді про прийняття рішень про виплату моральної шкоди ОСОБА_2 77,88 грн. та витрат, понесених потерпілими на лікування в сумі 1557,50 грн., а потерпілій ОСОБА_1 моральної шкоди 275,50 грн. та витрат на лікування в сумі 5510 грн.

12.11.2020 р. адвокатом Середою В.Ю. було направлено адвокатський запит до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» щодо повідомлення про нараховану суму страхового відшкодування та повідомлення про причини невиплати страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на що 17.11.2020 р. страховою компанією було надано відповідь за вих. № 51-7144, якою запитувану інформацію не надано, зазначено про те, що граничний строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не пропущено та повідомлено про те, що страхова компанія зобов`язується виплатити страхове відшкодування.

18.02.2021 р. адвокатом Середою В.Ю. було направлено повторний адвокатський запит до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» щодо повідомлення про нараховану суму страхового відшкодування та повідомлення про причини невиплати страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на що 23.02.2021 р. за вих. № 51-1384 страховою компанією було надано відповідь ідентична попередній, що була надана 17.11.2020 року.

Таким чином, протягом тривалого проміжку часу страхова компанія не здійснювала ніяких виплат позивачам відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

25.02.2021 р. ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» направила на адресу адвоката Середи В.Ю. лист за вих. № 51-1476, яким повідомила про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 99000 грн.

Проте, станом на сьогоднішній день ніяких грошових коштів від страхової компанії не надходило, на адвокатський запит про причини невиплати страхового відшкодування від 12.07.2021 року надана відповідь про призупинення господарської діяльності Товариства, у зв`язку з чим виникла неспроможність ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» виконувати свої зобов`язання перед клієнтами.

З інформацією представника позивачів, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», код ЄДРПОУ 32404600 перебуває у стані припинення, у зв`язку з чим існує реальний ризик неотримання страхової виплати позивачем.

У визначений ухвалою суду від 26.02.2024 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, обидва відповідача відзивів на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічних позовів не надали, хоча вказані матеріали позову та ухвали суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останніми відомими судові адресами реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області від 22.02.2024 р., відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою : АДРЕСА_1 »А», щодо відповідачів ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай.»,матеріали булискеровані наюридичну адресутовариства :м.Київ,пр.-тГ.Сталінграду,4, а також зворотними поштовими повідомленнями, які повернулся до суду з відмітками листоноші «адреси відсутні за вказаними адресами» (а.с. 180-186).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2 ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 23ЦК Українипередбачає -особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 979 ЦК України передбачено за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 статті 1167 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно дост. 1187 ЦК Українишкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом або іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого складає підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 вказаної статті ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, яка пов`язана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів та ін., що складає підвищену небезпеку для осіб, які здійснюють цю діяльність та інших осіб.

Шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Стаття1192ЦК Українивстановлює,якщо іншене встановленозаконом,з урахуваннямобставин справисуд завибором потерпілогоможе зобов`язатиособу,яка завдалашкоди майну,відшкодувати їїв натурі(передатиріч тогож родуі такоїж якості,полагодити пошкодженуріч тощо)або відшкодуватизавдані збиткиу повномуобсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2частини 4та частини2Постанови ПленумуВСУ №6від 27.03.1992р.«Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди» передбачено,що підволодільцем джерелапідвищеної небезпекирозуміється юридичнаособа абогромадянин,що здійснюютьексплуатацію джерелапідвищеної небезпекив силуправа власності,повного господарськоговідання,оперативного управлінняабо зінших підстав(договоруоренди,довіреності тощо). Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов?язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов?язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п?ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов?язана відшкодувати шкоду.

Так,згідно зприписами ст.1187ЦК України-джерелом підвищеноїнебезпеки належитьвизнавати будь-якудіяльність,здійснення якоїстворює підвищенунебезпеку завданняшкоди черезнеможливість контролюза неюлюдини,а такождіяльність,пов?язану звикористанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб.Шкода,завдана джереломпідвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка навідповідній правовійпідставі (правовласності,інше речовеправо,договір підряду,оренди тощо)володіє транспортнимзасобом,механізмом,іншим об?єктом,використання,зберігання абоутримання якогостворює підвищенунебезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об?єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч). Особою, яка зобов?язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб - то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

За вибором потерпілого - вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Судом встановлено, що 29.09.2019 року о 14:15 годині, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по а/д «Одеса-Б.-Дністровський» на 8км+970м в Овідіопольському районі Одеської області, в порушення вимог п. 13.1 ПДР України не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Elantra», державний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , автомобілем марки «Lexus RX 300», державний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , а також автомобілем марки «Nissan Sunny», державний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля марки «Hyundai Elantra» позивачка ОСОБА_2 та пасажир позивач ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Як вбачається зі схеми місця ДТП, внаслідок сильного удару автомобіля марки «Opel Vivaro» під керуванням ОСОБА_3 в автомобіль марки «Hyundai Elantra», під керуванням позивачки ОСОБА_2 , автомобіль останньої продовжив інерційний рух, вдарившись в автомобіль марки «Lexus RX 300», а той, в свою чергу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Sunny», внаслідок чого, автомобіль марки «Hyundai Elantra» під керуванням позивачкии фактично опинився в середині колони пошкоджених автомобілів та отримав найбільші пошкодження через прийняття на себе основний удар позаду (а.с. 33-48).

Так, 12.12.2019 р. постановою Київського райсуду м. Одеси, матеріали справи щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП направлені прокурору та провадження у справі закрито з тих підстав, що слідчий ОСОБА_6 , не виконавши вимоги ст. 214 КПК України, безпідставно не організував внесення відомостей про злочин до ЄРДР та проведення судово-медичної експертизи потерпілих, не приступив до розслідування обставин ДТП, не виконав вимоги ст.ст. 91-93 КПК України, не виніс процесуального рішення відповідно до ст. 284 КПК України (а.с. 99-100).

В подальшому, за фактом ДТП, 16.01.2020 р. внесено відомості до ЄРДР за № 12020160380000112 про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Однак, 31.03.2020 р. постановою слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме: відповідно до висновків судово-медичної експертизи не було підтверджено завдання потерпілим позивачам тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що, в свою чергу, передбачає санкція ст. 286 КК України (а.с. 101-102).

15.05.2020 р. постановою Київського районного суду м. Одеси провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 103).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.06.2020 р. - постанову Київського райсуду м. Одеси від 15.05.2020 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 109-114).

Так, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , станом на дату ДТП була застраховано в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» згідно договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/664829 від 27.03.2019 р. та яку 29.09.2019 р. було повідомлено про факт настання страхового випадку (а.с. 32).

08.10.2019 р., позивач ОСОБА_2 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 із заявою про проведення авто-товарознавчого дослідження, на підставі чого було проведено дослідження вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra» та надано звіт спеціаліста-оцінювача по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra» д/ НОМЕР_2 № 10-025 від 21.10.2019 р., згідно якого, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобілю становить 292823,10 грн., вартість матеріального збитку 269476,19 грн. (а.с. 49-98).

06.07.2020 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із заявою про страхове відшкодування, до якої були додані копії документів, що підтверджують факт завдання матеріальних збитків та їх розмір, шкоду, пов`язану із лікуванням потерпілих та 18.09.2020 р. за вих. № 51-5697, № 51-5698 відповідачами ТдВ «СК «Ю.Ес.Ай.» було надано відповіді про прийняття рішень про виплату моральної шкоди ОСОБА_2 77,88 грн. та витрат, понесених потерпілими на лікування в сумі 1557,50 грн., а потерпілій ОСОБА_1 моральної шкоди 275,50 грн. та витрат на лікування в сумі 5510 грн. (а.с. 152-157).

12.11.2020 р. адвокатом Середою В.Ю. було направлено адвокатський запит до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» щодо повідомлення про нараховану суму страхового відшкодування та повідомлення про причини невиплати страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на що 17.11.2020 р. страховою компанією було надано відповідь за вих. № 51-7144, якою запитувану інформацію не надано, зазначено про те, що граничний строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не пропущено та повідомлено про те, що страхова компанія зобов`язується виплатити страхове відшкодування (а.с. 158-163).

18.02.2021 р. адвокатом Середою В.Ю. було направлено повторний адвокатський запит до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» щодо повідомлення про нараховану суму страхового відшкодування та повідомлення про причини невиплати страхового відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на що 23.02.2021 р. за вих. № 51-1384 страховою компанією було надано відповідь ідентична попередній, що була надана 17.11.2020 р. (а.с. 164-168).

Таким чином, протягом тривалого проміжку часу страхова компанія не здійснювала ніяких виплат позивачам відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

25.02.2021 р. ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» направила на адресу адвоката Середи В.Ю. лист за вих. № 51-1476, яким повідомила про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 99000 грн. (а.с. 169).

Проте, станом на сьогоднішній день ніяких грошових коштів від страхової компанії не надходило, на адвокатський запит про причини невиплати страхового відшкодування від 12.07.2021 року надана відповідь про призупинення господарської діяльності Товариства, у зв`язку з чим виникла неспроможність ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» виконувати свої зобов`язання перед клієнтами.

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», код ЄДРПОУ 32404600 перебуває у стані припинення, у зв`язку з чим існує реальний ризик неотримання страхової виплати позивачем (а.с. 172-173).

Суд встановив, що транспортний засіб марки «Hyundai Elantra», державний знак НОМЕР_2 , - належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 31).

Таким чином, шляхом пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків у розмірі 292823,10 грн.

В розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, через пошкодження автомобіля в результаті ДТП, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, що підтверджується медичними довідками та висновками експерта № 39 від 21.03.2020 р. та № 40 від 21.03.2020 р. (а.с. 118-151).

29.09.2019 р. ОСОБА_2 в момент ДТП перебував на місці водія. Удар автомобіля стався позаду та через потужність удару автомобіль продовжив рух за інерцією та вдарився в автомобіль попереду, тобто автомобіль під керуванням ОСОБА_2 фактично опинився всередині колони та зазнав удару з двох сторін. Внаслідок цього ОСОБА_2 сильно вдарився головою у підголів`я. Коли він вийшов з автомобіля, відчув оніміння нижніх кінцівок. Після приїзду карети швидкої медичної допомоги, його було доставлено до Одеської обласної клінічної лікарні, де проведено його обстеження. Після цього йому, як водію, необхідно було пройти освідування на наявність алкоголю у крові. В дорозі він відчув нестерпний головний біль та вимушений був знову звернутися до лікарні, де йому встановили підвищений артеріальний тиск, надана медична допомога, проведено комп`ютерну томографію.

Разом з ОСОБА_2 до лікарні звернулась також ОСОБА_1 із скаргою на підвищений артеріальний тиск та сильний головний біль, де їй було поставлено діагноз забій м`яких тканин голови та шийного відділу хребта, внаслідок чого її було госпіталізовано та призначено лікування.

Так, згідно вказаного вище висновку експерта № 39 від 21.03.2020 року, у ОСОБА_2 мала місце тілесне ушкодження - закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, яке виникло від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в момент зіткнення транспортних засобів, і могло бути спричинене 29.09.2019 року. Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку спричинила за собою розлад здоров`я понад 6 днів, але не більше 21 дня (трьох тижнів), за цим критерієм, згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Положення статей 23-24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містять визначення шкоди, завданої життю та здоров`ю потерпілого, та шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого. Так, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Отже, потерпілому відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Внаслідок отримання тілесних ушкоджень, позивачами були понесені витрати, пов`язані із діагностичними дослідженнями та лікуванням, - у загальному розмірі 16895,50 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 151).

У п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Тобто шкода, завдана транспортним засобам, визначається у порядку передбаченому саме цим Законом, який має пріоритет по відношенню до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, позивачами були понесені додаткові витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, що підтверджується товарним чеком від 07.10.2019 року (послуги евакуатора) на суму 700 грн., актом виконаних робіт з транспортування пошкодженого автомобілю на спецмайданчик № 528-6 від 29.09.2019 р. на суму 3400 грн., квитанція оплати послуг № 0.0.1485497762.1 від 07.10.2019 року та №0.0.1485496228.1 від 07.10.2019 року (оплата послуг зі зберігання транспортного засобу на спецмайданчику) на суму 880 грн. (а.с. 115-117).

Загальний розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, становить 314698,60 грн., що складається з: 292823,10 грн. вартість відновлюваного ремонту автомобіля Hyundai Elantra, державний знак НОМЕР_2 ; 16895,50 грн. витрати, пов`язані із діагностичними дослідженнями та лікуванням; 4980 грн. витрати на зберігання транспортного засобу та доставку його на спецмайданчик.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов?язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов?язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Згідно відомостей, що містяться на сайті Національного банку України, за період з 29.09.2019 року по 12.02.2024 року були встановлені наступні індекси інфляції: жовтень 2019 100,70; листопад 2019 100,10; грудень 2019 99,80; січень 2020 100,20; лютий 2020 99,70; березень 2020 100,80; квітень 2020 100,80; травень 2020 100,30; червень 2020 100,20; липень 2020 99,40; серпень 2020 99,80; вересень 2020 100,50; жовтень 2020 101,00; листопад 2020 101,30; грудень 2020 100,90; січень 2021 101,30; лютий 2021 101,00; березень 2021 101,70; квітень 2021 100,70; травень 2021 101,30; червень 2021 100,20; липень 2021 100,10; серпень 2021 99,80; вересень 2021 101,20; жовтень 2021 100,90; листопад 2021 100,80; грудень 2021 100,60; січень 2022 101,30; лютий 2022 101,60; березень 2022 104,50; квітень 2022 103,10; травень 2022 102,70; червень 2022 103,10; липень 2022 100,70; серпень 2022 101,10; вересень 2022 101,90; жовтень 2022 102,50; листопад 2022 100,70; грудень 2022 100,70; січень 2023 100,80; лютий 2023 100,70; березень 2023 101,50; квітень 2023 100,20; травень 2023 100,50; червень 2023 100,80; липень 2023 99,40; серпень 2023 98,60; вересень 2023 100,50; жовтень 2023 100,80; листопад 2023 100,50; грудень 2023 100,70; січень 2024 100,40.

Інфляційне збільшення суми заборгованості становить:

314698,60 x 1,55209827 - 314 698,60 = 173744,55 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачі мають право на стягнення 3% річних від простроченої суми, що розраховується за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Отже,

-з 29.09.2019 до 31.12.2019 розрахунок 3% річних складає:

314 698,60 x 3 % x 94 : 365 : 100 = 2 431,37 грн.;

-з 01.01.2020 до 31.12.2020 розрахунок 3% річних складає:

314 698,60 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 9 440,96 грн.;

-з 01.01.2021 до 31.12.2023 розрахунок 3% річних складає:

314 698,60 x 3 % x 1095 : 365 : 100 = 28 322,87 грн;

-з 01.01.2024 до 12.02.2024 розрахунок 3% річних складає:

314 698,60 x 3 % x 43 : 366 : 100 = 1 109,18 грн.

Таким чином, керуючись ст. 625 ЦК України, додатково до розміру збитків підлягають стягненню:

-інфляційні витрати за період прострочення з 29.09.2019 року по 17.07.2023 року у розмірі 173744,55 грн. ;

-3% річних у розмірі 41304,38 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума збитків, враховуючи індекс інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних, складає:

-314698,60 + 173744,55 + 41304,38 = 529747,53 грн.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачам довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що позивачі тривалий час не могли вночі спокійно спати внаслідок сильної нервової напруги. І до того суворий сімейний бюджет позивачів довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, оплату послуг з транспортування пошкодженого автомобіля, зберігання його на спецмайданчику, виготовлення авто-товарознавчої експертизи та інше, що спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивачі почали до всього нервово відноситися, сваритися із людьми близького кола, крім того це був улюблений і єдиний автомобіль родини. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і члени їх родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині позивачів.

Отже, вищевказана ДТП завдала позивачам тяжкі душевні страждання, пов`язані з необхідністю збирання документів та звернення за юридичною допомогою та до страхової компанії, що позначилось на душевному стані.

Також, позивачі змушені були проходити медичні обстеження, лікуватися. Через сильний фізичний біль ОСОБА_2 та ОСОБА_1 деякий час не могли забезпечити себе нормальними умовами життя, займатися побутом, приготуванням їжі. До того ж, позивачі змушені були витрачати власний час на збір документів, необхідних для відшкодування вартості ремонту.

До того ж, подружжя переслідували щоденні думки та спогади про наслідки ДТП, насторога, тривога, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення.

Крім того, на тривалий час після ДТП позивачам та їх близьким довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні та порушило вільне дотримання звичного способу життя. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачам довелося відкласти, а від деяких з них вони взагалі змушені були відмовитись, що спричинило проблеми у спілкуванні з оточуючими.

Згідно із п. 3 роз?яснень Верховного Суду України, сформульованих у постанові пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд зазначає, що встановлений судом факт порушення відповідачем ОСОБА_8 прав позивача свідчить про наявність моральної шкоди.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, яка полягає в тому, що порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ протии Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 01 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред?явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування, суд бере до уваги ту обставину, що позивач зазнала душевних страждань, що обґрунтовано постійним почуттям тривоги, порушенням режиму сну та порушенням нервового стану позивача, також моральні страждання позивача пов`язані з неможливістю користуватися пошкодженим майном, що негативно вплинуло на її звичайний уклад життя, а також вплив на позивача таких негативних явищ, як необхідність звертатися до суду за стягненням суми матеріальної шкоди, та яка об`єктивно могла бути відшкодована позивачу відповідачем у безспірному порядку.

Розмір заподіяної позивачам моральної шкоди вони оцінюють в 300000 грн., яка включає страждання, які довелося перенести позивачам у виді порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою, з якою погоджується суд.

Суд з?ясував, що станом на дату ухвалення рішення суду, обома відповідачами не відшкодовано позивачам завдані внаслідок ДТП збитки, як матеріальні, так і моральні.

Крім того, суд звертає увагу, що Закон не передбачає стягнення в солідарному порядку з особи, винної у ДТП та страховика, так як в даному випадку застосовується дольове відношення.

Статтею 26-1Закону № 1961-IV передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених п.п. «г» і «ґ» п. 4.1 та п.п. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, враховуючи загальну суму витрат на лікування, яку позивачі витратили в сумі 16895,50 грн. 5% = 844,77 грн., яку слід стягнути у виді моральної шкоди з відповідачів ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь позивачів.

З відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню сума моральної шкоди в сумі 299155,23 грн.

Щодо матеріальної шкоди, з відповідачів ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь позивачів підлягає стягненню сума в межах лімітів страхового поліса за відрахуванням франшизи 1000 грн. 99000 грн.

З відповідача ОСОБА_3 підлягає залишок загальної суми матеріальної шкоди у розмірі 430747,53 грн. (529747,53 99000).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з підстав, описаних вище.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відстрочення позивачам суми сплати судового збору, в порядку ст. 141 ЦПК України з позивачів в дохід держави належить стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5613,48 грн., з відповідачів з дольовому порядку підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог : з відповідача ОСОБА_9 - 1377,34 грн., з відповідачів ТдВ «СК «Альфа - Гарант» 2684 грн.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 22,23,623,1166,1167,1177,1187,1192,1195 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», практикою ВС, практикою ЄСПЛ, ЄКПЛ, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково ;

2.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_6 ) на відшкодування матеріальної шкоди 430747,53 грн., на відшкодування моральної шкоди 299155,23 грн. ;

3.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ : 32404600) на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_6 ) на відшкодування майнової шкоди 99000 грн., на відшкодування моральної шкоди 844,77 грн., судові витрати у виді сплати судового збору 2684 грн. ;

4.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_6 ) в дохі держави судовий збір в сумі 5613,48 грн. ;

5.В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.05.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.