КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/8445/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Євграфової Є.П. (суддя-доповідач),
суддів - Шкоріної О.І., Оніщука М.І.
при секретарі Мудрак Р.Р.
за участі представника позивача - адвоката Гаращук С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2
на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Кравчук Ю.В.
від 30 листопада 2023 року
у цивільній справі № 367/9156/18 Ірпінського міського суду Київської області
у справі за позовом ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1
до Закритого акціонерного товариства Фірма «Київінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Київінвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розбудова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія»,
Виконавчого комітету Ірпінської міської ради,
Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації,
треті особи: Приватний нотаріус Коткова Ольга Анатоліївна,
Фонд державного майна України,
Орган самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружний квартал»
про визнання недійсними правочинів щодо табору «Дружба»
В С Т А Н О В И В:
22 грудня 2018 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.08.1996 р., укладений між продавцем АТЗТ фірма «Київінвест» та покупцем ЗАО компанія «Київінвестбуд» в м. Київ щодо «Дитячого оздоровчого табору в м. Ірпінь Києво-Святошинського району на загальній ділянці 2,7 га» та скасувати державну реєстрацію права власності № 4379468 від 15.01.2004р. у реєстрі прав власності на нерухоме майно на Дитячий оздоровчий табір, Київська область, м. Ірпінь, вул. Толстого, 24, загальна площа (кв.м): 2234,3, площа земельної ділянки (кв.м): 31562, технічний опис майна: будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору, самовільно побудована насосна станція «Т1» за ЗАТ «Компанія «Київінвестбуд», код ЄДРПОУ: 39012259;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 210 від 07.09.2004 р. «Про оформлення правовстановлювальних документів на об`єкт нерухомого майна - дитячий оздоровчий табір «Дружба» в АДРЕСА_1 » за ТОВ «Київінвест-Олімпія» та визнати недійсним свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» від 23.09.2004 р. на Дитячий оздоровчий табір «Дружба», Київська область, м. Ірпінь, вул. Толстого, 24;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.11.2006 р. між ТОВ «Київінвест-Олімпія» та ТОВ «Розбудова» щодо будівель та споруд дитячого оздоровчого табору «Дружба», розташованого в АДРЕСА_1 , а також скасувати державну реєстрацію права на це нерухоме майно;
- повернути нерухоме майно - будівлі та споруди Дитячого оздоровчого табору «Дружба» (Піонерський табір «Дружба») в АДРЕСА_1 , у державну власність в особі Фонду державного майна України або визнати майно безхазяйним та передати у комунальну власність громади в особі Органу самоорганізації населення міста Ірпінь «Дружний квартал», скорочена назва ОСН «Дружний квартал», місцезнаходження 08201, вул. Толстого, 36, м. Ірпінь, Київської області, код ЄДРПОУ 41971027.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2017 р. у справі №911/3017/16 задоволено позов заступника прокурора Київської області до Ірпінської міської ради, ТОВ «Розбудова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, ТОВ «Київінвест-Олімпія», КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро», Відокремлений підрозділ «Київська обласна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», Управління Держгеокадастру у м. Ірпінь Київської області, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, про вчинення певних дій: визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 12.09.2005 року № 1321-39-ІУ «Про надання земельної ділянки в оренди ТОВ «Київінвест-Олімпія» за адресою: м. Ірпінь, вул. Толстого, 24 для обслуговування житлово-оздоровчого комплексу»; визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 27.07.2007 року № 725-24-У «Про дозвіл ТОВ «Розбудова» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Дружба» в АДРЕСА_1 »; визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 22.04.2008 року № 1616-45-У «Про внесення змін до рішення Ірпінської міської ради від 27.07.2007 № 725-24-У «Про дозвіл ТОВ «Розбудова» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Дружба» в АДРЕСА_1 »; визнано незаконним та скасоване рішення Ірпінської міської ради від 27.05.2008 року № 1816-47-У «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для обслуговування житлово-оздоровчого комплексу в АДРЕСА_1 та укладення договору оренди з ТОВ «Розбудова»; визнано незаконним та скасоване рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2013 року № 3390-49-УІ «Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки ТОВ «Розбудова» в м. Ірпені по вул. Толстого, 24»; визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 18.06.2008, укладений між ТОВ «Розбудова» та Ірпінською міської радою щодо оренди земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1 площею 3,2903 га для обслуговування житлово-оздоровчого комплексу; витребувано з незаконного користування земельну ділянку у АДРЕСА_1 площею 3,2903 га за договором оренди від 18.06.2008 між ТОВ «Розбудова» та Ірпінською міської радою; визнано недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 18.06.2008 р., який зареєстрований у Ірпінському міському відділі №2 РФ Центру ДЗК згідно запису від 25.06.2008 за №040834000052.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №911/3017/16 касаційні скарги першого заступника прокурора Київської області та ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №911/3017/16, скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2017, залишено в силі.
Позивач вважає, що внаслідок порушення Законів України об`єкт соціальної інфраструктури - піонерський табір «Дружба» в АДРЕСА_1 було неправомірно привласнено АТЗТ фірма «Київінвест», відчужено ЗАТ компанія «Київінвестбуд» та передано іншому власнику ТОВ- «Київінвест-Олімпія» під назвою дитячого оздоровчий табір «Дружба».
Після такого незаконного відчуження піонерського табору «Дружба» він шляхом укладення ТОВ «Київінвест-Олімпія» договору купівлі-продажу «будівель та споруд (дитячий оздоровчий табір «Дружба»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 » від 03.11.2006 року був переданий у власність ТОВ «Розбудова», де знаходиться до теперішнього часу. Право власності на «Дитячий оздоровчий табір «Дружба», адреса АДРЕСА_1 було зареєстроване Ірпінським бюро технічної інвентаризації 24.11.2006 року без документу про оплату грошей за договором від 03.11.2006 року, що може бути підтверджено відсутністю належного документу в матеріалах технічної документації БТІ на зазначене майно.
Фактично, договір купівлі-продажу «будівель та споруд (дитячий оздоровчий табір «Дружба»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 » від 03.11.2006 року між ТОВ «Київінвест-Олімпія» і ТОВ «Розбудова» є удаваним правочином, що був укладений не для володіння майном табору, а задля отримання права на його землі і забудови території багатоповерховими житловими будинками.
З огляду на зазначені обставини, вважає, що дії осіб відповідачів були направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді піонерського табору «Дружба» (Дитячого оздоровчого табору «Дружба»), суспільство було позбавлено важливого соціально значного об`єкту, який забезпечував реалізацію прав позивача, інших дітей на відпочинок (ч. 1 ст. 31 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789- XII від 27.02.91), та всіх мешканців міської громади на безпечні умови довкілля, і розвиток галузі захисту дитячого здоров`я в м. Ірпінь та сусідніх районах. Укладені ними правочини є таким, що порушують публічний порядок.
Ухвалою Ірпінського міського суду від 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі. Ухвалою від 14 вересня 2020 року закрито підготовче провадження, справа призначена для розгляду по суті.
Ухвалою від 31 жовтня 2022 року справ призначено до підготовчого засідання
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Зазначає, що в спорі позивачем є фізична особа, а відповідачами - юридичні особи та орган місцевого самоврядування, при цьому позивач не є стороною у спірних правочинах, і оскаржує їх як заінтересована особа. В листопаді 2018 року законний представник позивача вже зверталась з таким позовом до тих же сторін і з тих же підстав. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29 листопада 2018 року у справі 911/2634/18 відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Законність ухвали Господарського суду Київської області від 29 листопада 2018 року випливає також з правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №369/382/17 за яким спір між сторонами, де позивачі є заінтересовані фізичні особи, а відповідачами юридичні особи, щодо недійсності договору купівлі-продажу за суб`єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.
Вважає, що судом першої інстанції під час повторного підготовчого засідання не правильно встановлено характер спірних правовідносин, не вчинено всіх дій щодо збору доказів. Крім того, вказувала на те, що дана справа з листопада 2018 року по листопад 2023 року перебувала на розгляді у суду першої інстанції, і закриттям провадження у даній справі судом першої інстанції порушуються конституційні й основоположні права позивача на доступ до правосуддя, гарантовані ст. 55 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є визнання недійсними договорів, укладених між юридичними особами, визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, повернення нерухомого майна у комунальну власність, а зміст і підстави поданого позову свідчать про те, що фізична особа звернулася до суду щодо оспорення як договору укладеного між двома юридичними особами, для здійснення юридичними особами своєї господарської діяльності, так і наслідками для оспорення такого договору позивачем, щодо сторони такого договору - юридичної особи. Посилаючись на правову позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 р. у справі № 904/2529/18), суд вважав, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочинів про набуття права власності на об`єкт нерухомості, сторонами яких є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З огляду на наведене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі оскільки виходячи з суб`єктного складу сторін учасників оспорюваних правочинів, як суб`єкта владних повноважень та юридичних осіб, предмету позову, що стосується підстав та набуття права власності за договором укладеним між двома юридичними особами на здійснення господарської діяльності, пов`язані із господарською діяльністю відповідачів, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому необхідно враховувати, що у силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві, разом з тим установлення обставин справи, з`ясування характеру спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, - є обов`язком суду.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 ГК України).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Отже, при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
До суду з позовом звернувся позивач фізична особа, яка ставить питання про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, укладених між юридичними особами, і яка хоч і не була стороною цього договору, проте є заінтересованою особою, оскільки вважає, що укладеними договорами порушено його права та законні інтереси. Між учасниками справи, що переглядається, відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальною при віднесенні спору до компетенції господарських судів.
Отже, виходячи з вищезазначених положень норм ЦПК України та ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, спір, що виник між сторонами, де позивачами є фізична особа, а відповідачами - юридичні особи, щодо визнання недійсними договорів, укладених між юридичними особами, визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, повернення нерухомого майна у комунальну власність, за суб`єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.
Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки висновок суду першої інстанції про віднесення даної справи до юрисдикції господарських судів є помилковим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року - скасуванню з направленням справу до того ж суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 10 травня 2024 року.
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Шкоріна
М.І. Оніщука
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.05.2024 |
Оприлюднено | 13.05.2024 |
Номер документу | 118958504 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Євграфова Єлизавета Павлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні