Рішення

від 30.04.2024 по справі 922/67/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024м. ХарківСправа № 922/67/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія", м. Київ до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка, Харківської області про стягнення 822543,89 грн за участю представників сторін:

позивача - Оприсняк Б.Р., адвокат, ордер № 1522487 від 04.01.2024 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія", м. Київ звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка, Харківської області, в якому просить стягнути з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості та 102543,89 грн пені за договором суборенди № СО-09032022 від 09 березня 2023 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 08 лютого 2024 року о 13 годин.

26 січня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" подано заяву (вхідний № 2411) про закриття провадження у справі в частині стягнення 720000,00 грн основної заборгованості. Суд, приймає надану заяву та долучає її до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 08 лютого 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 березня 2024 року о 12 годин.

11 березня 2024 року через систему "Електронний суд", Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича подано клопотання (вхідний № 6612) про зменшення розміру штрафних санкцій, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 10 квітня 2024 року та підготовче засідання відкладено на 21 березня 2024 року о 13 годин.

Протокольною ухвалою суду від 21 березня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 квітня 2024 року о 13 годин.

01 квітня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" подано заяву (вхідний № 8638) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія", яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 04 квітня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 30 квітня 2024 року о 13:20 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому клопотанні просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (позивачем, суборендодавцем) та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича (відповідачем, суборендарем) було укладено договір суборенди № СО-09032022.

Згідно пункту 1.1. договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-цистерни (надалі - "РС"), для здійснення перевезень наливних вантажів харчової групи, олії рослинної та/або продуктів її переробки (надалі вантаж).

Відповідно до пункту 1.2. договору модель, реєстраційні номери, дата наступного планового ремонту одиниць РС і їх кількість визначаються в Актах прийому-передачі до цього Договору, підписаними сторонами при передачі вагонів та є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 4.1. договору суборендна плата за користування одиницею Рухомого складу в добу до 30 квітня 2023 року становить 1200,00 грн, в т.ч. ПДВ, з 01 травня 2023 року - визначається за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Оскільки жодних змін в частині розміру суборендної плати сторонами не узгоджувалося та не укладалося, сторони приймали розмір суборендної плати у свої подальших взаємовідносинах в розмірі 1 200,00 грн.

Суборендна плата в розмірі, встановленому в пункті 4.1 цього договору, сплачується банківським переказом на поточний рахунок суборендодавця, зазначений у розділі 16 цього договору, в національній валюті України - гривні, у наступному порядку: за перший місяць суборенди не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору на підставі висланого суборендодавцем рахунку на адресу суборендаря, виходячи з кількості переданих в суборенду вагонів на дату оформлення рахунка; за кожен наступний поточний місяць суборенди не пізніше 5 (п`ятого) календарного дня кожного поточного місяця, виходячи з кількості переданого в суборенду РС на дату оформлення рахунку (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору сторони щомісячно складають та підписують акт наданих послуг. Суборендодавець щомісячно складає та направляє суборендарю акт надання послуг - не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним орендного користування. Суборендар повинен протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг підписати останній або мотивувати відмову від підписання. В іншому випадку акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним суборендарем.

Згідно пункту 4.6. договору суборендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі РС в суборендне користування (дата прибуття РС на станцію передачі в суборендне користування) і до дати підписання сторонами акту прийому-передачі РС з суборендного користування (дата прибуття РС на станцію повернення з суборендного користування, визначену суборендодавцем). Дата підписання актів повинна відповідати даті прибуття РС на станцію передачі / повернення РС в/з суборендного користування відповідно. Після прибуття РС на станцію навантаження суборендаря, суборендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів надати суборендареві копії залізничних накладних, що підтверджують прибуття РС.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем протягом квітня 2023 - серпня 2023 року надано Фермерському господарству Строгого Олександра Федоровича послуги з суборенди на загальну суму 1764000,00 грн, однак відповідачем, у порушення умов договору, зобов`язання зі сплати вартості наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконано, оплату послуг здійснено частково у розмірі 1044000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі вагонів в суборенду № 1 від 05 квітня 2022 року позивач передав, а Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича прийняло в суборенду 10 залізничних цистерн.

На виконання умов договору за весь період суборендного користування сторонами складено, погоджено та підписано акти виконаних робіт № 209 від 30 квітня 2023 року на суму 312000,00 грн, № 243 від 31 травня 2023 року на суму 372000,00 грн, № 297 від 30 червня 2023 року на суму 360000,00 грн, № 333 від 31 липня 2023 року на суму 372000,00 грн та № 379 від 31 серпня 2023 року на суму 348000,00 грн. Загальний розмір наданих позивачем послуг складає 1764000,00 грн.

У відповідності з актом приймання-передачі вагонів з суборенди № 2 від 29 серпня 2023 року відповідач повернув, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" прийняв з суборенди 10 залізничних цистерн.

Згідно умов договору позивачем оформлялися та надавалися відповідачу рахунки № 197 від 30 квітня 2023 року, № 224 від 31 травня 2023 року, № 280 від 30 червня 2023 року, № 317 від 31 липня 2023 року, № 364 від 31 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 15.6. договору для здійснення електронного документообігу в межах цього договору сторони використовують наступні електронні пошти: суборендар: ІНФОРМАЦІЯ_1, суборендодавець: ІНФОРМАЦІЯ_2 Тож, рахунки направляли на електронну пошту з послідуючим направленням їх разом із актами виконаних робіт поштою.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково виконано зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг, сплачено грошові кошти позивачу у сумі 1044 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6141 від 14 березня 2023 року на суму 372000,00 грн, № 6630 від 01 травня 2023 року на суму 312000,00 грн та № 6894 від 31 травня 2023 року на суму 360 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича перед позивачем становить 720 000,00 грн і визначається як різниця між сумою наданих позивачем послуг та сумою фактично перерахованих відповідачем коштів.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість на суму 720000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2631 від 16 січня 2024 року

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 102543,89 грн у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Згідно умов пункту 8.3 договору за порушення строків перерахування коштів (повністю або частково), суборендар в безумовному порядку сплачує суборендодавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 102543,89 грн пені задовольнити.

Суд, критично ставиться до клопотання відповідача про зменшення розміру пені, застосувавши частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд зазначає, що нарахування Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича пені за прострочення виконання зобов`язання здійснювалось позивачем у відповідності до умов договору.

У постанові Верховного суду від 13 липня 2023 року у справі № 904/221/22 суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, дійшов висновків, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Однак суд вважає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, існування яких давало би підстави для зменшення розміру нарахованої Фермерському господарству Строгого Олександра Федоровича пені.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1230,53 грн.

Разом з тим, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В даному випадку, позивач реалізуючи можливості, які закладені в основі господарського процесуального законодавства України, виявив бажання на повернення з Державного бюджету України, сплаченого судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки провадження в частині стягнення з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги норми статті 123 та пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету 8640,00 грн судового збору, про що буде постановлена окрема ухвала.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 21229706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корпус 2, РНОКПП 3356003577) 102543,89 грн пені за договором суборенди № СО-09032022 від 09 березня 2023 року та 1230,53 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720000,00 грн. основної заборгованості.

Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8640,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "10" травня 2024 р.

Суддя П.В. Хотенець