Ухвала

від 08.05.2024 по справі 911/2232/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 911/2232/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" на постанову від 11.03.2024 та додаткову постанову від 27.03.2024 Північного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Алданова С. О., Євсіков О. О., Корсак В. А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про стягнення 743 585,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" (далі - ТОВ "Акорд") вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 743 585,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки засобу обліку електроенергії на об`єкті відповідача виявлений факт порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що зафіксовано в акті про порушення від 28.09.2020 № К 042904, на підставі якого позивач прийняв рішення, оформлене протоколом від 07.10.2020 № 203, про нарахування обсягу необлікованої електричної енергії на заявлену у позові суму.

04.08.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення про відмову у позові.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на невідповідність складеного позивачем акту про порушення вимогам ПРРЕЕ, а саме відсутність в акті підписів представників відповідача та даних про відмову цих осіб від його підпису, відсутність інформації про наявність посвідчень у представників споживача, які допустили представників оператора системи розподілу до перевірки; в акті не зазначено, яке саме порушення допустив споживач, а ПРРЕЕ не містять такого терміну як «зірвана пломба»; в акті не було встановлено втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки або інших дій ТОВ "Акорд", які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки тощо. Окрім того, за висновком цього суду, позивач порушив алгоритм визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ.

11.03.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 25.03.2024, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про задоволення позову, а 27.03.2024 - прийняв додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 13500грн.

За висновками апеляційного господарського суду відповідач не дотримався приписів ПРРЕЕ та умов укладеного між сторонами договору, тому представники постачальника правомірно склали акт про порушення і позивач провів розрахунки обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Зазначив, що сам по собі факт пошкодження або відсутність установлених пломб, незалежно від обставин та можливості безоблікового споживання електроенергії, є достатньою правовою підставою для застосування оперативно-господарської санкції - донарахування вартості необлікованої електричної енергії.

16.04.2024 ТОВ "Акорд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

ТОВ "Акорд" вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи підпункту 8.2.5 пункту 8.2 ПРРЕЕ та не врахував, на відміну від суду першої інстанції, допущених позивачем порушень вказаної норми при складанні відповідного акта.

22.04.2024 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду навів додаткові обґрунтування наявності виключних випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за наявності яких оскаржувані судові рішення у цій справі можуть бути предметом касаційного оскарження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді Мачульського Г. М. у відпустці справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позов у цій справі подано у 2021 році, а його предметом є стягнення 743 585,09 грн, що становило менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021.

Отже, з огляду на наведене постанова і додаткова постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, вказаних у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому колегія суддів врахувала правовий висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав.

ТОВ "Акорд" посилається на наявність випадків, визначених у підпунктах "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України щодо можливості касаційного оскарження судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ "Акорд" зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки:

- задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій в порушення вимог статті 77 ГПК України започаткував практику врахування недопустимих та невірогідних доказів, зокрема акту про порушення від 28.09.2020 № К042904 у зв`язку з порушенням позивачем підпункту 8.2.5 пункту 8.2 ПРРЕЕ відносно його неоднозначності та наявності підстав для подвійного тлумачення за відсутності у вказаному акті змісту виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти ПРРЕЕ для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, параметрів, що характеризують електроустановку споживача;

- справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, адже завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

- стосується процедури оформлення порушень учасниками роздрібного ринку електроенергії, має значний суспільний інтерес вказаного спору для учасників ринку електроенергії, як споживачів так і постачальників (операторів системи електропостачання) в особі уповноважених на контрольний огляд або технічну перевірку електроустановок осіб.

Колегія суддів виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування (пункт 72 ухвали від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21).

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Наведені доводи на обґрунтування наявність випадку, визначеного у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, полягають у незгоді із оскаржуваними судовими рішеннями (неправильне, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції ПРРЕЕ, ухвалення цих судових рішень на підставі недопустимих доказів тощо), містять посилання на завдання і принципи господарського та цивільного судочинств, а також на численну практику Європейського Суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та окремі ухвали Верховного Суду про відкриття касаційних проваджень у справах, зокрема, з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржник не обґрунтував.

Доводи касаційної скарги та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних та переконливих обґрунтувань і наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Адже аргументи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із правовою оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції у цій справі певним фактам, а також до переоцінки наявних у справі доказів, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить у повноваження суду касаційної інстанції.

Необхідно враховувати, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Скаржник також зазначив, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки такий значний розмір стягнутої оскаржуваною постановою вартості необлікованої електроенергії призведе до стійкої фінансової неплатоспроможності відповідача, наслідком чого стане його подальше банкрутство та звільнення працівників у період у період воєнного стану. Крім того, вказані обставини призведуть спочатку до відключення послуги з постачання електроенергії, що в свою чергу спричинить повне припинення господарської діяльності відповідача та невиконання ним зобов`язань, зокрема перед державними й комунальними установами.

ТОВ "Акорд" стверджує, що за відсутності належних доказів висновки суду апеляційної інстанції щодо стягнення вартості необлікованої електричної енергії у сумі 743 585,09 грн є недостатніми для виправдання втручання у право відповідача мирного володіння майном - грошовими коштами 743 585,09 грн, оскільки таким втручанням буде порушено баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини та юридичної особи.

За доводами скаржника, втручання у право мирного володіння відповідача ТОВ "Акорд" майном - 743 585,09 грн шляхом ухвалення незаконних постанов суду апеляційної інстанцій за відсутності права касаційного оскарження у зв`язку з розміром позовних вимог з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відсутній справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами позивача, який зазнає такого втручання.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, зазначивши про те, що ця справа має виняткове для нього значення, оскільки стягнення 743 585,09 грн зумовить стійку фінансову неплатоспроможність товариства, ТОВ "Акорд" не навело обставин та подало доказів, які б підтвердили, що ця сума є для нього значною з огляду на його фінансовий та майновий стан, а її стягнення дійсно може спричинити вказані у касаційній скарзі наслідки. Такі доводи є декларативними, адже не підкріплені жодними доказами.

Необґрунтованими також у цьому контексті є посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо втручання у мирне володіння майном, оскільки цитовані скаржником рішення цього суду були ухвалені у справах, які не є релевантними до спірних правовідносин.

Водночас настання певних негативних фінансових наслідків для особи, з якої стягується заборгованість за судовим рішенням, є звичайним передбачуваним явищем.

За оцінкою суду касаційна скарга також не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи.

Крім того, скаржник не довів наявності випадку, визначеного у підпункті "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки зміст відповідних аргументів ТОВ "Акорд" (абзац третій сторінки 14 касаційної скарги) не дає можливості суду касаційної інстанції зрозуміти, які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, скаржник позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої та якої саме справи.

Отже, скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за наведеними вище положеннями ГПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Разом з тим касаційний суд також враховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті; зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19.12.1997).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника по суті щодо прийнятого судом апеляційної інстанції судових рішень, адже скаржник, на переконання колегії суддів, не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судове рішення справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Акорд" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2232/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Л. І. Рогач