ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1524/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гулик В.М. - діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 29.12.2023,
від відповідача: Богачук Я.О. - адвокат, ордер серії АС №1078722 від 08.12.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Коростишівської міської ради
до Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко"
про стягнення 741 692,33 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 613 567,61 грн. безпідставно збережених грошових коштів, 102 147,47 грн. інфляційних, 25 977,25 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач будучи власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Гвардійська, 40 у м. Коростишеві Житомирського району, Житомирської області, впродовж 2020-2023 р.р. без укладення договору оренди, користувався земельною ділянкою за вказаною раніше адресою площею 0,9457 га кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, за яку не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
08.12.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив, відповідно до якого звертав увагу суду на те, що позовні вимоги безпідставні та недоведені. Нарахування 3% річних та інфляційних відповідач також вважає безпідставним, оскільки останні могли б нараховуватися після пред`явлення претензії.
В послідуючому ухвалою суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 27.02.2024 представник позивача подала для огляду відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності права власності ПАТ "Житомирмолоко" на цілісний майновий комплекс по вул. Гвардійська, 40 у м. Коростишеві, проте повідомила, що долучити до матеріалів справи даний документ не може, оскільки він для службового користування.
За результатом проведеного 27.02.2024 судового засідання господарським судом з метою повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи отримано відповідь № 466534 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 64-66), якої вбачається, що за юридичною особою ПАТ "Житомирмолоко" код ЄДРПОУ 20400291 зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1743,30 кв.м, що розташований за адресою: вул. Гвардійська, 40, м. Коростишів Житомирської області.
26.03.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач заперечував щодо отримання судом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки такі докази у справі повинен був подати позивач.
18.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення з доданими додатковими доказами.
29.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення з запереченнями щодо прийняття судом поданих позивачем доказів без обґрунтування неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 1,5300 га, що розташована в місті Коростишеві по вул. Гвардійська, 40 перебувала у користуванні Державного підприємства "Коростишівський молокозавод".
У зв`язку з ліквідацією ДП "Коростишівський молокозавод" рішенням двадцять восьмої сесії Коростишівської міської ради п`ятого скликання від 14.11.2008 № 769 "Про розгляд клопотання арбітражного керуючого-ліквідатора ДП "Коростишівський молокозавод" ВАТ "Житомирмолоко" Капітонова В.В." припинено право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству "Коростишівський молокозавод", площею 1,5300 га, що розташована в місті Коростишеві по вул. Гвардійській, 40.
16.07.2009 тридцять шостою сесією Коростишівської міської ради п`ятого скликання розглянуте звернення ВАТ "Житомирмолоко" на підставі копії наказу Регіонального відділення ФДМ України від 16.01.1995 "Про створення акціонерного товариства", копії довідки з Житомирської міської ради, копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії статуту ВАТ "Житомирмолоко" прийнято рішення №982, яким надано дозвіл ВАТ "Житомирмолоко" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах міста Коростишева по вул. Гвардійській, 40, орієнтовною площею, що посвідчує право користування на умовах оренди, розташованої в межах міста Коростишева по вул. Гвардійській, 40, орієнтовною площею 1,52 га для обслуговування цілісного майнового комплексу.
Проте, відповідач не вчинив дії, що визначені даним рішення, а саме: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розробив та не подав на розгляд сесії міської ради. Як наслідок, договір оренди земельної ділянки не укладено.
З метою забезпечення ефективного використання земельного фонду та з метою формування земельної ділянки було прийняте рішення тридцять четвертої (позачергової) сесії Коростишівської міської ради восьмого скликання "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки" № 651 від 28.02.2023, яким надано дозвіл виконавчому комітету Коростишівської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,7600 га, яка розташована по вул. Гвардійській, 40 в межах міста Коростишева для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ - 11.02) - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міської ради.
На підставі вищевказаного рішення сформовані наступні земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588; земельна ділянка площею 0,0333 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0586; земельна ділянка площею 0,0165 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0587.
Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588 є комунальною власністю Коростишівської міської ради з зазначенням виду цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
На згаданій вище земельній ділянці, площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, знаходиться належний відповідачу на праві власності цілісний майновий комплекс (а.с. 18) без оформлення документів на право користування земельними ділянками.
Як зазначив, позивач, внаслідок таких дій він, як власник земельної ділянки, не одержує орендну плату за використання земельної ділянки від відповідача, а останній, в свою чергу, зберігає у себе грошові кошти за використання земельних ділянок у вигляді неоплаченої орендної плати, чим порушує права позивача.
Для визначення розміру грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, позивачем проведено розрахунок, в порядку визначеному Постановою КМУ №284 від 19.04.1993 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".
Так, згідно акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2023 сума збитків/неодержаного позивачем доходу за використання Публічним акціонерним товариством "Житомирмолоко" земельної ділянки площею 0,9457 га кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Гвардійська, 40 за період з 01.10.2020 до 30.09.2023 складає 613 567,61 грн. (а.с. 21-24).
Розрахунок здійснено на підставі витягу №НВ-1800485612023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 19.09.2023.
06.11.2023 позивач скерував відповідачу претензію вих. № 03-25/2841 від 03.11.2023 з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в сумі 613 567,61 грн.
Відповідач в свою чергу на претензію жодним чином не відреагував.
Позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем, зокрема укладення відповідного договору оренди з Коростишівською міською радою та державної реєстрації такого права, у зв`язку з чим відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 загальною площею 0,94573 га без достатньої правової підстави.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Житомирмолоко", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 21.12.2020 у справі №908/848/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19, від 02.06.2021 у справі №201/2956/19.
Згідно ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності.
Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (абз. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України).
Частиною 2 ст. 20 ЗУ "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Так, в акті про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2023 (а.с. 21-24) міститься відповідний розрахунок неодержаного доходу, а саем:
за 2020 рік: 47 748,45 грн. за 3 місяці (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2 387 422,64 грн. х 8% відсотків річної орендної плати = 190 993,81 грн. в рік)
за 2021 рік: 190 993,81 грн. за 12 місяців (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2 387 422,64 грн. х 8% відсотків річної орендної плати = 190 993,81 грн. в рік)
за 2022 рік: 210 093,19 грн. за 12 місяців (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2 626 164,91 грн. х 8% відсотків річної орендної плати = 210 093,19 грн. в рік)
за 2023 рік: 164 732,16 грн. за 9 місяців (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2 745 536,04 грн. х 8% відсотків річної орендної плати = 164 732,16 грн. в рік).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).
Згідно пп. 288.5.1 а. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідно категорії земельних ділянок на відповідній території.
Так, в матеріалах справи міститься лише Витяг № НВ-1800485612023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 20), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 становить 2 745 536,04 грн.
Доказів, підтверджуючих нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік матеріали справи не містять.
За умови відсутності належних доказів щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік, суд вважає неможливим перевірку розрахунку безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за визначений період.
Отже, судом встановлено підставність нарахування лише за 9 місяців 2023 року згідно вимог чинного законодавства України.
Щодо вимоги про стягнення 102 147,47 грн. інфляційних та 25 977,25 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В той же час, за приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зауважує, що між сторонами не було укладено жодного правочину, який би містив строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендних платежів, а відтак такий строк, з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України, пов`язаний із отриманням вимоги від кредитора (позивача).
Як зазначалося раніше, 06.11.2023 позивач направив відповідачу претензію за вих. № 03-25/2841 від 03.11.2023 з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в сумі 613 567,61 грн. в 10-денний термін з дня отримання претензії.
Водночас згідно поданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 6), останні нараховані за період з 01.10.2020 до 30.09.2023.
Отже, 3% річних та інфляційних нараховані за період, що передує пред`явленню претензії, а тому вимоги в цій частині є такими, що передчасно пред`явлені до суду.
За наведеного, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши заперечення відповідача щодо отримання судом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд відзначає слідуюче.
В судовому засіданні 27.02.2024 представник позивача подала для огляду відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності права власності ПАТ "Житомирмолоко" на цілісний майновий комплекс по вул. Гвардійська, 40 у м. Коростишеві, проте повідомила, що долучити до матеріалів справи даний документ не може, оскільки він для службового користування.
Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, ч. 5 ст. 13 ГПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Тому, судом, оглянувши примірник відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою повного та всебічного і об`єктивного розгляду справи отримано відповідь № 466534 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 64-66), якої вбачається, що за юридичною особою ПАТ "Житомирмолоко" код ЄДРПОУ 20400291 зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 1743,30 кв.м, що розташований за адресою: вул. Гвардійська, 40, м. Коростишів Житомирської області.
Водночас, суд, надаючи оцінку позиції представника відповідача, вважає за необхідне відзначити, що відповідач, знаючи про належність позивачу на праві власності цілісного майнового комплексу, загальною площею 1743,30 кв.м, що розташований за адресою: вул. Гвардійська, 40, м. Коростишів Житомирської області, таких доказів суду не подав.
Хоча, пункт 4 частини 2 ст. 42 ГПК України передбачає, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, н е п р и х о в у в а т и д о к а з и.
Отже, суд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України, маючи сумніви у добросовісному здійсненні учасником справи його процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, отримав відповідь № 466534 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 64-66).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 164 732,16 грн. безпідставно збережених коштів обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" (10002, м. Житомир, пров. Бічний, буд. 11, код ЄДРПОУ 20400291)
- на користь Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Дарбіняна, буд. 11, код ЄДРПОУ 04053660) 164732,16 грн. безпідставно збережених коштів, а також 2470,98 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.05.24
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу в Електронний кабінет
3- представнику ПАТ "Житомирмолоко" - адвокату Богачуку Я. О. в Електронний кабінет
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2024 |
Оприлюднено | 13.05.2024 |
Номер документу | 118961404 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Кудряшова Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні