Постанова

від 04.09.2024 по справі 906/1524/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа № 906/1524/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Гулик В.М.

відповідача: Богачук Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 (повний текст складено 09 травня 2024 року, суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Коростишівської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко"

про стягнення 741 692,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Коростишівська міська рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" про стягнення 741692,33 грн, з яких 613567,61 грн. безпідставно збережені грошові кошти, 102147,47 грн. інфляційні втрати та 25977,25 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач будучи власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Гвардійська, 40 у м. Коростишеві Житомирського району, Житомирської області, впродовж 2020 - 2023 років без укладення договору оренди, користувався земельною ділянкою за вказаною раніше адресою площею 0,9457 га кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, за яку не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 частково задоволено позов Коростишівської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" про стягнення 741 692,33 грн.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" (10002, м. Житомир, пров. Бічний, буд. 11, код ЄДРПОУ 20400291) на користь Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Дарбіняна, буд. 11, код ЄДРПОУ 04053660) 164732,16 грн. безпідставно збережених коштів, а також 2470,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що доказів, підтверджуючих нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік матеріали справи не містять. За умови відсутності належних доказів щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік, суд прийшов до висновку про неможливість перевірки розрахунку безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за визначений період, а тому судом встановлено підставність нарахування лише за 9 місяців 2023 року згідно вимог чинного законодавства України.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначив, що вони нараховані за період, що передує пред`явленню претензії, а тому вимоги в цій частині є такими, що передчасно пред`явлені до суду.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Коростишівська міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки. Жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі.

Скаржник зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розраховується, а формується автоматично за актуальними даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку на дату звернення зацікавленої особи. Тобто витяг містить виключно актуальну інформацію щодо нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки на дату його формування, натомість сформувати такий витяг за минулі роки є неможливим. Беручи до уваги, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів плати за користування земельною ділянкою комунальної власності починаючи з 01 жовтня 2020 року, а сам розрахунок проведено у 2023 році, позивач стверджує, що отримати на час проведення розрахунку інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки саме у формі витягу з технічної документації є неможливим.

Коростишівська міська рада звертає увагу суду, що розрахунок суми орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період, здійснено на підставі витягу №НВ-1800485612023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який сформований 19 вересня 2023 року. На виконання статті 289 Податкового кодексу України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь). Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022, 2021 та 2020 роки визначено шляхом застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, а саме: зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2023 року на відповідний коефіцієнт індексації за попередній рік.

Листом №906/1524/23/3868/24 від 07 червня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

18 червня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1524/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 червня 2024 року у справі №906/1524/23 залишено без руху апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23. Запропоновано Коростишівській міській раді у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

27 червня 2024 року від Коростишівської міської ради надійшла заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2024 року у справі №906/1524/23 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04 вересня 2024 року об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 до закінчення апеляційного перегляду.

12 серпня 2024 року від ПАТ "Житомирмолоко" через "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020, 2021, 2022 роки, відтак, місцевим судом підставно відмовлено в стягненні з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в ці роки. На переконання відповідача, надана позивачем копія витягу з нормативної грошової оцінки є недопустимим, неналежним і недостовірним доказом.

27 серпня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Коростишівської міської ради Кохан Івана Михайловича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 серпня 2024 року у справі №906/1524/23 задоволено заяву представника Коростишівської міської ради Кохана Івана Михайловича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №906/1524/23.

27 серпня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від Коростишівської міської ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить доручити її проведення Коростишівському районному суду.

28 серпня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" Богачука Ярослава Олександровича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2024 року у справі №906/1524/23 задоволено заяву представника Коростишівської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Коростишівського районного суду в справі №906/1524/23. Ухвалено, що відеоконференція для представника Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" Богачук Ярослава Олександровича буде проведена за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 04 вересня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду слід змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у користуванні Державного підприємства "Коростишівський молокозавод" перебувала у користуванні земельна ділянка площею 1,5300 га, що розташована в місті Коростишеві по вул. Гвардійська, 40.

Рішенням двадцять восьмої сесії Коростишівської міської ради п`ятого скликання від 14 листопада 2008 року №769 "Про розгляд клопотання арбітражного керуючого-ліквідатора ДП "Коростишівський молокозавод" ВАТ "Житомирмолоко" Капітонова В.В.", у зв`язку з ліквідацією ДП "Коростишівський молокозавод", припинено право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству "Коростишівський молокозавод", площею 1,5300 га, що розташована в місті Коростишеві по вул. Гвардійській, 40.

16 липня 2009 року тридцять шостою сесією Коростишівської міської ради п`ятого скликання розглянуте звернення ВАТ "Житомирмолоко" на підставі копії наказу Регіонального відділення ФДМ України від 16 січня 1995 року "Про створення акціонерного товариства", копії довідки з Житомирської міської ради, копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії статуту ВАТ "Житомирмолоко" прийнято рішення №982, яким надано дозвіл ВАТ "Житомирмолоко" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах міста Коростишева по вул. Гвардійській, 40, орієнтовною площею, що посвідчує право користування на умовах оренди, розташованої в межах міста Коростишева по вул. Гвардійській, 40, орієнтовною площею 1,52 га для обслуговування цілісного майнового комплексу.

Проте, відповідач не вчинив дії, що визначені даним рішення, а саме не розробив та не подав на розгляд сесії міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З метою забезпечення ефективного використання земельного фонду та з метою формування земельної ділянки було прийняте

Рішенням тридцять четвертої (позачергової) сесії Коростишівської міської ради восьмого скликання №651 від 28 лютого 2023 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки", з метою забезпечення ефективного використання земельного фонду та з метою формування земельної ділянки, надано дозвіл виконавчому комітету Коростишівської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,7600 га, яка розташована по вул. Гвардійській, 40 в межах міста Коростишева для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ - 11.02) - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міської ради.

На підставі вищевказаного рішення сформовані наступні земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588; земельна ділянка площею 0,0333 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0586; земельна ділянка площею 0,0165 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0587.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588 є комунальною власністю Коростишівської міської ради з зазначенням виду цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації земельної ділянки 20 липня 2023 року /а.с.17/.

На згаданій вище земельній ділянці, площею 0,9457 га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, знаходиться належний відповідачу на праві власності цілісний майновий комплекс без оформлення документів на право користування земельними ділянками /а.с.18/.

Як зазначив, позивач, внаслідок таких дій він, як власник земельної ділянки, не одержує орендну плату за використання земельної ділянки від відповідача, а останній, в свою чергу, зберігає у себе грошові кошти за використання земельних ділянок у вигляді неоплаченої орендної плати, чим порушує права позивача.

Для визначення розміру грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, позивачем проведено розрахунок, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Згідно акта про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10 жовтня 2023 року сума збитків/неодержаного позивачем доходу за використання Публічним акціонерним товариством "Житомирмолоко" земельної ділянки площею 0,9457 га кадастровий номер 1822510100:01:001:0588, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Гвардійська, 40 за період з 01 жовтня 2020 року до 30 вересня 2023 року складає 613567,61 грн. /а.с. 21-24/.

Розрахунок здійснено на підставі витягу №НВ-1800485612023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який сформований 19 вересня 2023 року.

06 листопада 2023 року Коростишівська міська рада скерувала відповідачу претензію вих. №03-25/2841 від 03 листопада 2023 року з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в сумі 613567,61 грн.

Відповідач в свою чергу на претензію жодним чином не відреагував.

Коростишівська міська рада з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом про стягнення 741692,33 грн, з яких 613567,61 грн. безпідставно збережені грошові кошти, 102147,47 грн. інфляційні втрати та 25977,25 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки доказів, підтверджуючих нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік матеріали справи не містять. За умови відсутності належних доказів щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 за період з 2020 року по 2022 рік, суд першої інстанції зазначив про неможливість перевірки розрахунку безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за визначений період, а тому судом встановлено підставність нарахування лише за 9 місяців 2023 року згідно вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, проте не може погодитись з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Такий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду, не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що ПАТ "Житомирмолоко" є власником нерухомого майна цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою м.Коростишів, вул. Гвардійська, 40, що також не заперечується сторонами спору. Проте матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 січня 2019 року у справах № 922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-6800508322023, дата формування 20 липня 2023 року), земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 0,9457 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09 червня 2023 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки 20 липня 2023 року.

Таким чином, до 20 липня 2023 року земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588, площею 0,9457 га за адресою Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вулиця Гвардійська, 40 не існувало, земельна ділянка не була сформована і не була об`єктом цивільного обігу.

Зазначене саме по собі спростовує можливість задоволення позовних вимог в частині, що стосується періоду з 01 жовтня 2020 року по 19 липня 2023 року, про що зазначає апелянт а скарзі.

Розрахунок кондикційних зобов`язань по земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 Коростишівською міською радою здійснено за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2023 року. Таким чином, підставною для стягнення є сума неодержаного позивачем доходу за період з 20 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку №1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:001:0588 державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09 червня 2023 року. Сама ж реєстрація здійснена 20 липня 2023 року.

Таким чином, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки Коростишівської міської ради, і які мав би заплатити за користування нею становить 43 101,95 грн з 20 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року (в межах заявлено позивачем періоду).

Однак, рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Житомирмолоко" на користь Коростишівської міської ради 164732,16 грн. безпідставно збережених коштів, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено апеляційним судом.

Щодо даного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту до гіршого означає, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21, 21 червня 2023 року у справі №757/42885/19-ц).

Апеляційна скарга у даній справі подана Коростишівською міською радою, а не відповідачем у справі. ПАТ "Житомирмолоко" не зверталося до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою для захисту своїх порушених прав у справі №906/1524/23.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати принципи римського права "tantum devolutum quantum appellatum" та "reformatio in peius" щодо Коростишівської міської ради, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Щодо вимоги про стягнення 102 147,47 грн. інфляційних та 25 977,25 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В той же час, за приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевий судом доречно зауважено, що між сторонами не було укладено жодного правочину, який би містив строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендних платежів, а відтак такий строк, з врахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, пов`язаний із отриманням вимоги від кредитора (позивача).

Як зазначалося раніше, 06 листопада 2023 року позивач направив відповідачу претензію за вих. № 03-25/2841 від 03 листопада 2023 року з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в сумі 613 567,61 грн. в 10-денний термін з дня отримання претензії.

Водночас згідно поданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат /а.с. 6/, останні нараховані за період з 01 жовтня 2020 року до 30 вересня 2023 року.

Отже, 3% річних та інфляційних нараховані за період, що передує пред`явленню претензії, а тому місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимоги в цій частині є такими, що передчасно пред`явлені до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції у даній постанові.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в даній справі.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23.

Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №906/1524/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1524/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.