Постанова

від 10.05.2024 по справі 300/5207/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 300/5207/22

адміністративне провадження № К/990/14121/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, постановлену суддею Скільським І. І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Шавеля Р. М., Бруновської Н. В., Хобор Р. Б., у справі № 300/5207/22 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, третя особа - Державна податкова служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2022 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» (далі - позивач, скаржник) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2022 року № 003664/0701, № 003667/0701, № 003668/0701, № 003670/0701, № 003671/0701, № 003665/0701.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у жодне судове засідання у цій справі, які були призначені на 11 січня 2024 року та 25 січня 2024 року, представник позивача не прибув без поважних причин, при цьому розгляд справи неможливий за відсутності представника позивача та відповідач не висував вимоги щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що правові підстави для залишення позовної заяви через повторну неявку позивача до суду були недостатніми, оскільки, окрім встановлення факту повторної неявки без поважних причин, суд першої інстанції мав обґрунтовано зазначити, яким чином неявка позивача у судове засідання перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності представника позивача, чого зроблено не було.

Позивач уважає, що у справі є достатньо доказів для вирішення спору, а позиція позивача була відомою для суду, оскільки під час попередніх судових засідань було надано вичерпні пояснення по справі. З огляду на це, на думку скаржника, суд мав можливість оцінити правові позиції сторін виходячи з тих доказів, які містилися у матеріалах справи за відсутності представника позивача.

Верховний Суд ухвалою від 15 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими та безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального законодавства, які визначають наслідки повторної неявки учасника справи в судове засідання та передумови залишення позовної заяви без розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною другою статті 131 КАС України обумовлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою цієї ж статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Зазначені положення кореспондуються з пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, де визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності усіх перелічених умов у сукупності:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.

Суди встановили, що представник позивача не з`явився в судові засідання, які відбулися 11 січня 2024 року та 25 січня 2024 року. При цьому представник позивача був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, а заяв про розгляд справи за його відсутності чи про причини неможливості прибуття у судове засідання не подавав.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються, а тому суд касаційної інстанції не перевіряє оскаржувані судові рішення на предмет належного встановлення таких умов для залишення позовної заяви без розгляду: - належне повідомлення позивача про судове засідання; - ненадходження заяви про розгляд справи за відсутності; - неявка без поважних причин та неповідомлення про причини неявки; - відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті.

Водночас доводи скаржника стосуються того, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином наявність такої умови для залишення позову без розгляду як неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача. Позивач наголошує, що залишення позовної заяви без розгляду можливе, тільки якщо розгляд справи по суті є неможливим за відсутності представника позивача, і суд належним чином обґрунтував таку неможливість.

Колегія суддів звертає увагу, що правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19.

При цьому суд першої інстанції зазначив у своєму рішення, що повторна неявка уповноваженого представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом.

До того ж, як зазначає місцевий суд, повторна неявка позивача у судове засідання, неповідомлення суду про поважність причин неприбуття до суду, невжиття будь-яких інших активних дій, пов`язаних із використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства, позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи та призводять до порушення розумних строків її вирішення.

Колегія суддів уважає, що необхідно констатувати наявність усіх умов для залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача без поважних причин станом на момент вирішення справи у суді першої інстанції, в тому числі і щодо неможливості розгляду справи по суті без позивача, на відсутність якої посилається позивач у касаційній скарзі.

Так, як слідує з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду цієї справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору. При цьому з матеріалів справи вбачається, що від позивача та/або його представника заяв про розгляд цієї справи без їх участі не надходило, як і відповідачем не заявлялась вимога щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Верховний Суд також звертає увагу, що процесуальне законодавство відносить вирішення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача до повноважень суду першої інстанції, який вирішує питання на власний розсуд за внутрішнім переконанням, що не вимагає детального пояснення у судовому рішенні перелік питань, які неможливо вирішити чи з`ясувати за відсутності позивача.

Таким чином, зважаючи на неприбуття позивача / представника позивача в судове засідання повторно, неподання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності, встановлення судом факту неповажності причин неявки представника позивача до суду та неповідомлення про причини неявки позивача, неможливість розгляду справи у зв`язку з неявкою представника позивача та відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів, - Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх станцій про наявність передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України умов, за яких позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» підлягала залишенню без розгляду.

Отже, оскільки суди попередніх інстанцій, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, правильно застосували норми процесуального права, то апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

Доводи скаржника відносно того, що суд мав можливість розглянути справу без участі представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті, не спростовують висновків суду першої інстанції, підтриманих апеляційним судом про те, що законодавець безпосередньо пов`язує рух судового процесу з участю позивача (його представника) в судовому засіданні або поданням ним заяви про розгляд справи за його відсутності, що є проявом дії принципу диспозитивності, оскільки розгляд справи у суді першої інстанції передбачає не тільки участь позивача у підготовчому провадженні, а й участь позивача у з`ясуванні обставин справи, у судових дебатах тощо.

З огляду на викладене, судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Калуське лісове господарство» залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 300/5207/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко