Ухвала

від 11.04.2024 по справі 756/2587/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11.04.2024 Справа № 756/2587/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/2587/24

1-кп/756/1053/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

проводячи відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12023100000000086 від 02.02.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Чернігівка Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що має вищу освіту, працюючого на посаді генерального директора ТОВ «СД Груп», раніше несудимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

28.02.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив направити обвинувальний акт до Київського апеляційного суду для вирішення питання визначення підсудності кримінального провадження, вважав, що кримінальне провадження не підсудне Оболонському районному суду міста Києва, оскільки відповідно до ст. 32 КПК України підсудне Шевченківському районному суду міста Києва.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання.

Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, враховуючи положення статей 31, 34, п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність направлення обвинувального акта до Київського апеляційного суду для визначення підсудності здійснення кримінального провадження у суді першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Територіальна підсудність кримінального провадження - це різновид підсудності, правилами якої визначається суд адміністративно-територіальної одиниці, що буде здійснювати судове провадження кримінального провадження у суді першої інстанції.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Тобто основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу належить до обставин, що підлягають доказуванню у кожному конкретному провадженні. При чому «місце вчинення кримінального правопорушення» в контексті ч. 1 ст. 32 КПК України розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження, - це одиниця адміністративно-територіального поділу, на підставі якої побудована судова система в цілому.

Відповідно до положень ст. 409, п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України однією з безумовних підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є порушення правил підсудності кримінального провадження в суді першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 34 цього Кодексу кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Обгрунтовуючи вимоги клопотання, захисник посилається на те, що при викладі фактичних обставин вчинення інкримінованого злочину за ч. 4 ст. 191 КК України сторона обвинувачення посилається на те, що «враховуючи вищевикладені обставини.... вчинив привласнення бюджетних коштів під час приймання виконаних робіт...» (абз. 2 ст. 7). При цьому, як зазначає захисник, роботи виконувались і приймались за адресою АДРЕСА_2 , що відноситься до Шевченківського району міста Києва.

Крім того, сторона захисту посилається на те, що при формулюванні обвинувачення сторона обвинувачення зазначає, що «в подальшому Національним музеєм Тараса Шевченка в грудні 2022 року платіжним дорученням №443 від 22.12.2022 на підставі підписаного акта виконаних робіт, зі спеціального рахунку № НОМЕР_1 перераховано кошти ТОВ «СД Груп» (абз. 6 ст. 12 обвинувального акта). На думку сторони захисту, інкримінована реалізація наміру заволодіння коштами Національного музею ОСОБА_8 на користь ТОВ «СД Груп» могла бути під впливом ОСОБА_7 виключно до моменту підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт, яке відбулося в приміщенні музею за адресою АДРЕСА_2 , що не заперечується стороною обвинувачення. Крім того, вибуття коштів з володіння потерпілого відбулось в приміщенні Національного музею Тараса Шевченка за адресою АДРЕСА_2 , на підставі відправленого платіжного доручення.

Також сторона захисту не погоджується з твердженням сторони обвинувачення в обвинувальному акті про те, що акти здачі-приймання кожного періоду (етапу) виконаних робіт форми «КБ-2в» набули статусу офіційного документу після їх підписання та скріплення печаткою лише з боку ТОВ «СД Груп» до моменту їх надання на підпис замовнику, оскільки: відповідно до п. 5.3 Договору підряду №80 від 15.12.2022 Замовник може або підписати Акт здачі-приймання робіт або направити мотивовану відмову від прийняття робіт; відповідно до п. 5.4. Договору підписаний Сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт є документом, який засвідчує факт виконання робіт; згідно п. 2.2. Договору розрахунки з Підрядником за виконані роботи здійснюються на умовах післяплати (після виконання робіт) протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дня підписання Сторонами двостороннього Акту здачі-приймання виконаних робіт.

При цьому, сторона захисту звертає увагу, що відповідно до обвинувального акта Національний музей Тараса Шевченка здійснив перерахування коштів на підставі підписаного сторонами акта, а не одноособово ТОВ «СД Груп».

Таким чином, сторона захисту стверджує, що наслідки правового характеру виникають виключно на підставі Актів за формою «КБ-2в» після підписання обома сторонами договору і такі акти здачі-приймання виконаних робіт за формою «КБ-2в» були підписані Замовником в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до Шевченківського району міста Києва, і саме з моменту підписання Замовником такі акти набули статусу офіційного документа і змогли спричинити наслідки правового характеру, - відправлення платежу.

Захисник зауважує, що всі складові інкримінованого злочину за ч. 4 ст. 191 КК України відповідно до пред`явленого обвинувачення за територіальною підсудністю відносяться до Шевченківського району міста Києва:

- «після підписання вказаного договору у генерального директора ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення бюджетних коштів в умовах дії воєнного стану», - підписання договору відбувалось безпосередньо в Музеї, який розташований в Шевченківському районі міста Києва;

- «не надав підлеглим працівникам вказівку виконувати роботи з очищення дерев`яних поверхонь віконних, внаслідок чого зазначені роботи не було виконано» - роботи виконувались в Шевченківському районі міста Києва, тож вказівка могла бути не надана лише у Шевченківському районі міста Києва;

- «знаючи про відсутність виконання підлеглими працівниками робіт з очищення дерев`яних поверхонь віконних, перебуваючи за місцем знаходження ТОВ «СД Груп», а саме за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 18, склав акт здачі-приймання робіт форми «КБ-2в»... умисно, включивши до переліку виконаних робіт та роботи з очищення дерев`яних поверхонь» - слідство не встановлювало місце складання актів здачі-приймання робіт, а, виходячи з положень КПК України, вагомим є не місце їх складання, а місце їх підписання обома сторонами, після чого вони набули статус офіційного документа;

- «після складання вказаного акта ОСОБА_7 підписав його, скріпивши печаткою ТОВ «СД Груп», та надав його на підпис замовнику, чим надав вказаному акту статусу офіційного документа» - надання на підпис замовнику, відбувалось за місцем знаходження замовника в Шевченківському районі міста Києва;

- «складання акта форми КБ-2в ОСОБА_7 із внесенням до нього завідомо неправдивих відомостей щодо ніби-то виконаних робіт з очищення дерев`яних поверхонь віконних, який був підписаний замовником, стало підставою перерахування грошових коштів...», як зазначалось вище, враховуючи безготівкову форму розрахунків, потерпілий здійснював платіж за місцем свого знаходження в Шевченківському районі міста Києва.

Таким чином, оскільки відповідно до доводів сторони захисту злочин за ч. 4 ст. 191 КК України, який є більш тяжким серед інкримінованих ОСОБА_7 злочинів відповідно до обвинувального акта, не відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду міста Києва, так як за територіальною підсудністю відноситься до юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва, на думку суду, в даному кримінальному провадженні має бути застосовано норму ч. 1 ст. 32 КПК України щодо здійснення кримінального провадження судом у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності кримінального провадження є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення, а тому в даному конкретному випадку суд вважає за необхідне кримінальне провадження №12023100000000086 від 02.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 32, 34, 314-316, 369 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023100000000086 від 02.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України до Київського апеляційного суду для вирішення питання про передачу кримінального провадження на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1