Рішення

від 10.05.2024 по справі 323/3295/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 323/3295/21

Пр. 2/336/166/2024

10.05.24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 травня 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу №323/3295/21 за позовом виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області як органу опіки та піклування, поданим в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

за відсутності сторін, третіх осіб та їх представників, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2021 до Оріхівського районного суду Запорізької області в інтересах позивача звернувся адвокат Мідяний Є.О., за змістом позовної заяви просить позбавити батьківських прав відповідача відносно дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь КЗ «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення кожною дитиною повноліття.

За змістом позову, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати дітей - ОСОБА_4 померла. Батько ОСОБА_3 відповідно до вироку Оріхівського районноо суду Запорізької області був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та засуджений до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців. Внаслідок вказаних обставин розпорядженням голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 17.01.2020 N18 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Крім того, відповідно до розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 17.01.2020 N19 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Діти влаштовані до Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради, де перебувають до сьогоднішнього часу.

Згідно з довідкою про звільнення від 06.05.2021 N07514 у травні 2021 року ОСОБА_3 достроково звільнено з виправної колонії. ОСОБА_3 , який підтвердив факт звільнення з місць позбавлення волі, повідомлено про необхідність вирішення подальшої долі дітей та порядок їх повернення. Проте, згідно з актом обстеження, відповідач ОСОБА_3 не створив умов для належного виховання та проживання дітей.

11.10.2021 відповідно до листа КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-II ступенів» 3ОР повідомив, що за весь час перебування дітей в закладі ОСОБА_5 про життя та здоров?я дітей не цікавився, не відвідував дітей, не телефонував до закладу, не надсилав письмових листів. Крім того, 28.10.2021 відбулося засідання комісії з приводу доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей, на яке ОСОБА_3 не з?явився. Секретар комісії під час засідання зв?язалась з ним телефонним зв?язком та ознайомила з питанням, що розглядається. Викладені обставини, як стверджує представник позивача, у сукупності свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню дітей, що зумовило звернення до суду із вказаним позовом. Так, ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього. Разом з цим, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

На підставі наведеного, виходячи з інтересів дітей, оскільки відповідач свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків з виховання, розвитку, навчання, лікування та матеріального забезпечення дітей, не виходять на зв`язок, з підстав, передбачених ст. 164-166, 180-182 СК України, ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства», представник позивача просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 09.12.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Так, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв`язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Цивільна справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.04.2023 передана в провадження визначеного головуючого судді Вайнраух Л.А.

Відповідно до ч.2 ст.213 ЦПК України справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Ухвалою судді від 17.04.2023 постановлено прийняти позовну заяву до свого провадження, справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Роз`яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Роз`яснено, що згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Крім того, повідомлено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст.178 ЦПК України. Копія позовної заяви спрямована відповідачеві Оріхівським районним судом Запорізької області, а копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 05.07.2023, про що у матеріалах справи наявне відповідне поштове повідомлення.

Ухвалою суду від 12.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Постановлено про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити учасників справи шляхом надіслання судових повісток, а виклик відповідача додатково здійснити через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою.

Вказаною ухвалою суду в порядку витребування доказів зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до суду належним чином засвідчену копію актового запису: 1) про смерть ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконкомом Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області); 2) про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Дмитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, Україна, актовий запис №09 від 16.12.2009); 3) про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис №19 від 01.12.2011). Ухвала суду виконана в повному обсязі 08.11.2023.

Крім того, постановлено викликати для участі у судовому засіданні неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прав і інтересів яких стосується позов.

Представник позивача в судовому засіданні присутній не був, відповідно до заяви, вх.№ від 16.04.2024, просить у зв`язку із наданням стороною позивача всіх наявних доказів, враховуючи численні неявки відповідача в судові засідання, розглядати справу за відсутності сторони позивача. Крім того, заперечень стороною позивача проти заочного порядку розгляду справи не висловлено.

Відповідач в судовому засіданні присутній не був, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово та належним чином шляхом надіслання судових повісток, а також шляхом смс-інформування (довідки про доставку наявні в матеріалах справи). Так, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, жодних заяв або клопотань до суду не подавав, маючи достатньо часу для висловлення заперечень проти позовних вимог. Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, судом неодноразово розміщувалось оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України згідно з ч.10 ст.187 ЦПК України про виклик відповідача до суду, що підтверджено матеріалами справи.

Представник третьої особи - Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради повідомлений засобами електронного листування. Стороною позивача надано письмове підтвердження, за підписом в.о. директора закладу Г.Мєчової, скероване на адресу позивача за вих.№ від 13.10.2023, за змістом якої адміністрацію закладу повідомляє, що заклад не має технічної можливості зареєструватися в системі «Електронний суд» та долучитись до засідання в режимі відеоконференції, діти закладу евакуйовані до Республіки Італія відповідно до розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації №113 від 17.03.2022. Судом визнано за можливе здійснювати подальший розгляд справи за даних умов. Вказані обставини неожноразово були підтверджені представником позивача, який брав участь в судових засіданнях, призначених у даній справі, на різних стадіяї розгляду.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі, судом вчинено не було за відсутності клопотань учасників справи.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі встановлених обставин та у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача, висловлено письмово, відсутність заперечень сторони позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів, а саме постановив ухвалу згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку, що видно з протоколу судового засідання.

Розглянувши позовну заяву, з`ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними письмовими доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджено засвідченими копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 від 16.12.2009, виданого Димитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області та серії НОМЕР_3 , виданого 01.12.2011 виконавчим комітетом Димитрівської сільської ради Оріхівськогорайону Запорізької області. Зазначені відомості також перевірені судом за даними актового запису про народження N09 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 16.12.2009 виконавчим комітетом Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та актового запису N19 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 01.12.2011 виконавчим комітетом Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Батьки відповідно до вказаних актових записів про народження: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За даними актового запису ??N22 про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного 02.04.2012 виконавчим комітетом Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, вказана особа померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , причина смерті: «закрита тупа травма нижньої полої вени».

Відповідно до розпоряджень голови Оріхівської районної адміністрації Запорізької обалсті №18 та №19 від 17.01.2000 за підписом першого заступника голови ОСОБА_6 «Про надання правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» враховуючи свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , матері малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 17.09.2019 справа №323/1562/19 про відбування покарання за скоєння злочину батьком дитини ОСОБА_3 , розглянувши подання служби у справах дітей райдержадміністрації від 17.01.2020 про надання правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, вказаним дітям з метою захисту и прав та законних інтересів н??адано правовий статує дітей, позбавлених батьківського піклування. Зобов`язано службу у справах дітей райдержадміністрації як представника органу опіки та піклування районної державної адміністрації сприяти їх влаштуванню до однієї з форм сімейного виховання або до навчально-виховного закладу для дітей на повне державне утримання.

Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області листом від 04.10.2021 повідомила відповідача у дані справі про те, що раді відомо про дострокове звільнення ОСОБА_3 , проте станом на 04.10.2021 він не звернувся з заявою щодо повернення дітей з інтернатного закладу, на засідання комісії з захисту прав дитини, яке відбулося 28.09.2021, не з?явився. Розглянувши акт обстеження умов проживання від 28.09.2021 N150, з?ясовано, що в квартирі умови для проживання і виховання дітей не створені. Газ в квартирі відключений, постійного та офіційного місця роботи відповідач не має. Відповідно, рада за підписом селищного голови ОСОБА_7 повідомила батька дітей про підготовку документів для подання до суду позову щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У листі міститься підпис прот ознайомлення, датований 05.10.2021. Засвідчена копія зазначеного повідомлення досліджена судом.

Листом від 11.10.2021 в.о. директора КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» ЗОР повідомила службу у справах дітей Комишуваської селищної ради на запит від 06.10.2021 про те, що в закладі з 08.05.2020 перебувають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь час їх перебування батько ОСОБА_3 жодного разу дітей не відвідував, не телефонував та не надстлав письмових листів про їх життя та здоров`я.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом перевірено відомості, надані стороною позивача та встановлено наступне:

- вироком Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 323/1562/19, пр. 1-кп/323/202/19 від 17.09.2019, який набрав законної сили 18.10.2019, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 22.11.2018 остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84312141). Засудженого звільнено умовно- достроково з місць позбавлення волі відповідно до ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.04.2024 (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96608714), яка набрала законної сили 06.05.2021. За змістом вказної ухвали суду подання державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 задоволено, звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного йому за вироком від 17.09.2019 Оріхівського районного суду Запорізької області на невідбутий строк, що складає 7 (сім) місяців. На підтвердження вказаної обставини у матеріалах справи наявна засвідченв довідка про звільнення ЗАП №07514 від 06.05.2021. ОСОБА_3 вибув за місцем реєстрації у с.Зарічне Запорізького району Запорізької області.;

- відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/1780/22, пр.3/336/1051/2022 від 22.07.2022, яка набрала законної сили 02.08.2022, 03.05.2022 року о 18 год., 30 хв., гр. ОСОБА_3 , за місцем мешкання, АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив сварку по відношенню до свого брата ОСОБА_8 , висловлювався нецензурною лайкою та кидався битися. Чим своїми діями вчинив насилля у сім`ї. Таким чином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення. Дані вказаної постанови додатково свідчать про збереження актуальності адреси реєстрації відповідача на час винесення постанови суду (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/10554299).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 01.10.2021 N160, з?ясовано, що в квартирі відповідача умови для проживання, навчання і виховання дітей не створені, зокрема, відсутні газ та опалення, є заборгованість за комунальні послуги щодо водопостачання та електропостачання, відсутні продукти харчування.

Відповідно до рішення (у засвідченій копії) виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області №251 від 10.11.2021, за підписом селищного голови ОСОБА_7 , затверджено висновок комісії з захисту прав дитини від 28.10.2021 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Так, згідно з вказаним висновком, що затверджений та наданий до суду на виконання вимог ч.4,5 ст.19 СК України, заслухавши заступника голови комісії з захисту прав дитини виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, комісія з захисту прав дитини встановила наступне.

21.09.2021 Служба у справах дітей отримала лист від КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-Ш ступенів» ЗОР, в якому повідомлялося про дострокове звільнення з місця позбавлення волі ОСОБА_3 . Зв?язавшись телефонним зв?язком з братом ОСОБА_3 . ОСОБА_8 , який підтвердив достовірність факту про дострокове звільнення брата 06.05.2021. ОСОБА_3 роз?яснено про строки повернення дітей з інтернату, рекомендовано спілкуватися та навідувати дітей. Згідно з актом обстеження, ОСОБА_3 не створив умов для життя дітей у квартирі. 04.10.2021 ОСОБА_3 повідомлено листом про намір позбавлення батьківських прав. Лист отримав під підпис. 11.10.2021 в листі КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» ЗОР повідомили, що ОСОБА_3 за весь час перебування дітей в закладі не відвідував, не телефонував і не надсилав письмових листів про життя та здоров?я дітей. 28.10.2021 відбулося засідання комісії, на яке ОСОБА_3 не з?явився. Секратар комісії під час засідання зв?язалась з ним телефонним зв?язком, ознайомила з питанням щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Зважаючи на те, що ухилення ОСОБА_3 , від виконання свої прямих обов?язків по вихованню, спілкуванню з дітьми, порушує їх права, передбачені Конституцією України, іншими нормативно-правовими актами, існує необхідність у соціально-правовому захисті дітей.

Відповідно до ст. 150-152, 155 СК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», з метою сприяння мінімізації шкідливого впливу на гарантії безпеки, перебування дітей в захищеному та сприятливому середовищі, на підставі вищевикладеного, комісія з питань захисту прав дитини прийшла до висновку про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Крім того, судом встановлено, що на запит позивача від 06.09.2023 в.о. директора КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» ЗОР Г.Мєчова листом від 08.09.2023 «Про надання інформації щодо малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » від імені адміністрації закладу повідомила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованцями закладу. У зв?язку з окупацією міста Бердянська, відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 17.03.2022 N113 "Про евакуацію дітей, зарахованих до комунального закладу "Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів", наказу по закладу від 16.03.2022 N 24-г "Про виїзд дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Запорізької обласної ради на територію України або за межі України" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.03.2022 разом з іншими дітьми закладу були евакуйовані в Італійську Республіку. На даний момент діти продовжують перебувати в евакуації в Італійській Республіці за адресою: АДРЕСА_2 . Найближчим часом місце перебування дітей змінювати не планується.

Разом з цим, вказані у висновку розпорядження та наказ у засвідчених копіях наявні у матеріалах справи та досліджені судом, не викликають у суду розумних сумнівів щодо їх достовірності

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

При цьому, згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини.

Так, згідно з п.3 Порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Ч.8-9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За нормами ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Ст.165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Суд враховує й роз`яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батька дітей ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків протягом тривалого часу у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина та доньки, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми протягом часу їх перебування і школі-інтернаті з травня 2020 року; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти.

Відомості, надані стороною позивача, що свідчать про евакуацію дітей відповідно до наданого до наказу переліку (разом із іншими дітьми вказаного закладу), підтверджені наявними доказами та не спростовані з боку відповідача.

Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання обох дітей.

Підстав для застосування тимчасового заходу у вигляді відібрання дітей від батька без позбавлення його батьківських прав, який здійснюється на підставі ст.170 СК України, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, висновок органу опіки та піклування, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача батьківських прав відносно його дітей. На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає їх інтересам, враховуючи тривале невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню сина та доньки.

За змістом ч.2-3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фі-зичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як передбачено ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, оскільки за нормою ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст.248 дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім`ї, має право: 1) на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності; 2) на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; 3) на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначеному закладі; 4) на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу". Влаштування дитини до закладу, зазначеного у частині першій цієї статті, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника.

При визначенні розміру аліментів відповідно до ч.1 ст.182 СК України суд має врахувати низку визначених у нормі права обставин. Проте, матеріали справи відповідних доказів не містять, особливостей стану здоров`я дітей, що б зумовлювало збільшення судом розміру аліментів, ніж це передбачено загальними нормами сімейного законодавство, учасниками справи не повідомлено. Відомості про майновий стан, доведений розмір витрат, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків суду не надані. Інших обставин, що мають істотне значення, судом під час розгляду справи не встановлено.

Крім того, як передбачено ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Підстав для застосування норми ч.3 ст.182 СК України у даній справі не встановлено. Вказаною нормою передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов до суду пред`явлено 29.11.2021 (а.с.1).

За приписами ч.2 ст.193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Також, суд враховує, що за змістом ч.1 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Тому, враховуючи доведеність тієї обставини, що з травня 2020 року діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в КЗ «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, на повному державному забезпеченні, тобто, саме заклад здійснює представництво дітей, відповідно, держава несе витрати, пов`язані із вихованням, розвитком та забезпеченням їх потреб, суд на підставі наведених вище норм у їх сукупності та взаємозв`язку вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина та доньки у розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, з 29.11.2021, а в разі призначення опікуна (піклувальника) органом опіки та піклування, з дня його призначення - на користь відповідного опікуна (піклувальника), до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суду не надано належних та допустимих доказів щодо розміру щомісячних особистих витрат та коштів, необхідних на утримання дітей. Проте, суд враховує, що встановлений чинним законодавством мінімальний гарантований розмір аліментів, необхідний для їх утримання та виховання, підлягає захисту та має бути достатнім.

При розгляді справи відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду у справі №645/731/18, провадження № 61-20399св19 від 08.04.2020.

Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дітей, відповідає їх законним інтересам.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Оскільки селище Зарічне - селище Димитрове (до 2016 року) відноситься до Комишуваської селищної громади Запорізького району Запорізької області, на виконання ч.6 ст. 164 СК України, рішення необхідно надіслати саме позивачу, тобто, за місцем реєстрації народження дітей. Крім того, для контролю за виконанням рішення суду суд вважає за необхідне надіслати засвідчену копію й до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 48).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до п.14 ч.2 ст.3, п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача, враховуючи рішення суду про задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відносно двох дітей, а також про стягнення аліментів на їх утримання, ціну позову (відповідно до положень п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України - 15 060,00 гривень), підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 2 724,00 гривень, із розрахунку:

1) із врахуванням ставки судового збору за розгляд позовної вимоги немайнового характеру відповідно до п.1-2 ч.4 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, за змістом ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2 270,00 гривень): 0,4*2 270,00 гривень *2 позовні вимоги (про позбавлення батьківських прав відносно кожної дитини)= 1 816,00 гривень;

2) із врахуванням ставки судового збору за розгляд позовної вимоги майнового характеру відповідно до п.1-1 ч.4 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, за змістом ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2 270,00 гривень): 0,4 * 2 270,00 гривень = 908,00 гривень.

Керуючись ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 133, 141, 209, 223, 229, 244-245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області як органу опіки та піклування, поданий в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КЗ «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, а в разі призначення опікуна (піклувальника) органом опіки та піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дня його призначення - на користь відповідного опікуна (піклувальника), аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду (29.11.2021) і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 2 724,00 гривень (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей: до виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області для виконання та відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 48) - для контролю за виконанням рішення суду в частині позбавлення батьківських прав.

Реквізити сторін та третіх осіб: виконавчий комітет Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 04353913, адреса місцезнаходження: 70530, Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул.Б.Хмельницького, буд.49;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня школа I-III ступенів» Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 20510312, остання адреса місцезнаходження: 71114, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Степанянця, буд.13.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 10.05.2024.

Суддя Л.А. Вайнраух