Постанова

від 09.05.2024 по справі 130/3055/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3055/16-ц

Провадження № 22-ц/801/1043/2024

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 рокуСправа № 130/3055/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Давиденка Віктора Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Грушковської Л. Ю. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 січня 2016 року об 11 год. 00 хв. на 181-му км. автодороги «Ульяновка-Миколаїв» була скоєна ДТП, а саме, водій автомобіля «Сканія Р420 8523-10», д. н. з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху вчинив зіткнення з автомобілем «Рено Магнум 19.400», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , і який належить ОСОБА_1 .

За фактом правопорушення, яке призвело до вчинення зазначеної ДТП працівниками ДАІ Новоодеського ВП Вознесенського ВП на водія ОСОБА_2 було складено протокол за ст. 124 КУпАП.

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено штраф в розмірі 340 грн.

Проведеним автотоварознавчим дослідженням було встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові колісного транспортного засобу «Рено Магнум 19.400», д. н. з. НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу КТЗ складає 299 046,03 грн.

Між ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» та ПАТ «СК «Здорово» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого забезпеченим транспортним засобом став автомобіль «Сканія Р420 8523-10», д. н. з. НОМЕР_1 .

ПАТ «СК «Здорово» у добровільному порядку 08 серпня 2016 року здійснено страхове відшкодування позивачу ОСОБА_1 у розмірі 50 000 грн у межах повного ліміту відповідальності страховика.

24 жовтня 2016 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою-претензією про добровільне погашення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, проте з боку відповідача зазначена заява-претензія була залишена без належного реагування.

Окрім того пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля з вини водія автомобіля, належного ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», завдало їй значної моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 та її сім`я тривалий час із зароблених ними коштів відкладали певні суми для покупки зазначеного автомобіля. З вини водія автомобіля ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» належний позивачці автомобіль перетворився на купу нерухомого залізного брухту, який не підлягає відновленню. Усвідомлення цього викликає у неї хвилювання, нервозність, втрату здорового сну, та як наслідок неймовірну щоденну втому.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути із ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі»:

-249 046,03 грн матеріальної шкоди, завданої як власнику транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП;

-30 000 грн моральної шкоди, завданої як власнику транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП;

-1 200 грн за проведення автотоварознавчого дослідження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до копії висновку КНСЕУ від 11.09.2017 №4307, наданого представником відповідача - адвокатом Бардіною О.О. в досліджуваних умовах водії обох транспортних засобів повинні були у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР негайно вжиті заходи до зменшення швидкості аж до зупинки транспортних засобів, при подальшому роз`їзді дотримувати безпечного бокового інтервалу згідно вимог п. 13.3 ПДР. Технічна можливість уникнення зіткнення для водія автомобіля «Renault Magnum 19.400» полягала у дотриманні ним інтервалу згідно вимог п. 13.3 ПДР і у разі необхідності, своєчасному зменшенні швидкості руху при наближенні до місця звуження дороги і виявленні зустрічного транспортного засобу. Дослідження наявності технічної можливості уникнення зіткнення водія автомобіля Scania позбавлене технічного сенсу, оскільки на момент зіткнення керований ним транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. В досліджуваних умовах технічною причиною виникнення ДТП є недотримання водієм автомобіля «Renault Magnum 19.400» безпечного бокового інтервалу при проїзді повз нерухомий автомобіль Scania з причепом. Дії водія автомобіля Scania з причепом з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки він перед зіткненням зупинив автопоїзд біля правого краю проїзної частини з частковим виїздом на узбіччя, чим забезпечив вільний проїзд зустрічному транспорту.

Відповідно до висновку експерта №29396/29397/20-52 від 11.08.2023 при зустрічному роз`їзді з нерухомим автомобілем Scania з причепом Вантаж 8527-10 водію автомобіля слід було керуватись вимогами п.п. 12.1 і 13.3 ПДР. Дії водія автомобіля Scania з причепом Вантаж 8527-10 вимогами ПДР не регламентувались, оскільки на час зіткнення керований ним транспортний засіб був нерухомим. Водій автомобіля Scania в досліджуваних умовах не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки у вказаний час його транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. Технічна можливість уникнення зіткнення для водія автомобіля Renault Magnum полягала у дотриманні ним вимог п.п. 12.1 і 13.3 ПДР. Дії водія автомобіля Scania з причепом Вантаж 8527-10, з технічної точки зору, не знаходились у причинному зв`язку з виникненням досліджуваної ДТП. Комплекс пошкоджень автомобіля Renault Magnum, показаний на фото 5-7 був утворений внаслідок зіткнення з причепом Вантаж 8527-10.

Також суд зазначив, що справи про адміністративні правопорушення не віднесені до тих, обставини встановлені у рішеннях в яких не доказуються при розгляді іншої справи згідно вказаної ч. 5 ст. 82 ЦПК України. Крім того відповідач не брав участь в розгляді справи №482/82/16-п, тому суд не прийняв в якості доказу постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області по справі №482/82/16-п від 05 лютого 2016 року.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення матеріальних збитків задоволенню не підлягає. Оскільки, як було встановлено вище, дії водія ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» не були визначені як неправомірні і між ними і шкодою автомобілю, що належить ОСОБА_1 не визначено безпосередній причинний зв`язок, тому позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Давиденко В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до розгляду на 09 травня 2024 року у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків при розгляді справи.

Так, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що дії водія ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» не були визначені як неправомірні та між ними і шкодою автомобілю позивача не визначено безпосередній причинний зв`язок.

В силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України постанова Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року у справі № 482/82/16-п є обов`язковою при розгляді даної справи з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, і суд не вправі обговорювати наявність вини водія ОСОБА_2 .

На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем, а отже саме на нього покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Протиправна поведінка працівника відповідача завдала ОСОБА_1 моральної шкоди. Окрім того більше семи років вона не може отримати компенсацію матеріальної шкоди, а відповідач зловживає процесуальними правами та всіляко затягує розгляд справи. У позасудовому порядку не намагався вирішити спір.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до протоколу від 23 січня 2016 року серії АП1 №174071, 23 січня 2016 року об 11 год. 00 хв. на а/д р-06 «Ульяновка-Миколаїв», 180 км + 749 м водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Сканія Р420», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.», з причепом, номерний знак НОМЕР_4 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, здійснив занос причепа, номерний знак НОМЕР_4 , який вийшов на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з т/з «Рено Магнум», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим ОСОБА_4 порушив п. 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 183, том 1).

У письмових поясненнях, наданих під час складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_2 зазначив: «23 січня 2016 року близько 11 год. 00 хв. він рухався на а/д Р-06 «Ульяновка-Миколаїв», в напрямку з м. Вознесінськ до м. Миколаїв. Рухався зі швидкістю 40 км/год. Не доїжджаючи до с. Троїцьке близько 2 км, йому на зустріч рухався автомобіль «Рено Магнум», НОМЕР_2 з причіпом. Він рухався на автомобілі «Сканія», НОМЕР_3 , з причіпом. Побачив, що дорога дуже вузька, почав гальмувати і його автомобіль розвернуло в результаті чого відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем (а. с. 195, том 1).

Водій автомобіля «Рено Магнум», НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надав такі письмові пояснення: «23 січня 2016 року близько 11 год. 00 хв. він рухався на «Рено Магнум», НОМЕР_2 , з причіпом KR ONE НОМЕР_5 , в напрямку з м. Миколаїв до м. Вознесінськ по а/д Р-06 «Ульяновка-Миколаїв». Проїхавши близько 2 км після с. Троїцьке зі швидкістю близько 40 км/год, на зустріч йому їхав автомобіль «Сканія», НОМЕР_3 , з причіпом, і його раптово почало розвертати і він перегородив дорогу. Він почав гальмувати, але марно, автомобілі зіткнулись, у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження (а. с. 196, том 1).

Наказом ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» №95-к від 24 вересня 2015 року ОСОБА_2 був призначений на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом згідно штатного розпису з доплатою за суміщення посади експедитора (а. с. 198, том 1).

Наказом ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» №23-к від 08 лютого 2016 року ОСОБА_2 був звільнений з посади водія автотранспортних засобів за згодою сторін (а. с. 199, том 1).

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року у справі № 482/82/16-п ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а також стягнуто судовий збір на користь держави.

При цьому судом було встановлено, що 23 січня 2016 року близько 11:00 год., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сканія Р420», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.», з причепом, номерний знак НОМЕР_4 та рухаючись по ділянці 180 км. + 749 м. автодороги Р-06 «Ульянівка - Миколаїв», не вибрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку чим спричинив занос причепа, який вийшов на зустрічну смугу руху, в результаті чого сталося зіткнення за автомобілем «Рено Магнум», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим ОСОБА_4 порушив п. 12.1 ПДР. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому (зворот а. с. 24, том 1).

Відповідно до звіту № 4 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12 лютого 2016 року, здійсненого оцінювачем ОСОБА_5 матеріальний збиток, завданий власникові КТЗ «Рено Магнум», д. н. з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки з урахуванням фізичного зносу складає 299 046,03 грн (а. с. 8-11, том 1).

03 квітня 2015 року між ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» та ПрАт «СК «Здорово» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6687683, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Сканія Р420», д. н. з. НОМЕР_3 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн (а. с. 7, том 1).

08 серпня 2016 року ПрАТ «СК «Здорово» здійснило страхову виплату у розмірі 50 000 грн на користь ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по рахунку позивачки від 13 вересня 2016 року №9ECE-GV8J-LJVM-IALM (зворот а. с. 20, том 1).

24 жовтня 2016 року представник ОСОБА_1 за дорученням надіслав на адресу ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» заяву-претензію про добровільне погашення матеріального збитку, завданого власникові КТЗ у результаті його пошкодженням при ДТП (а. с. 25, том 1).

Відповідно до копії висновку Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного дослідження обставини дорожньо-транспортної пригоди № 4307 від 11 вересня 2017 року досліджуваних умовах водії обох транспортних засобів повинні були у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР негайно вжиті заходи до зменшення швидкості аж до зупинки транспортних засобів, при подальшому роз`їзді дотримувати безпечного бокового інтервалу згідно вимог п. 13.3 ПДР. Технічна можливість уникнення зіткнення для водія автомобіля «Рено Магнум 19.400» полягала у дотриманні ним інтервалу згідно вимог п. 13.3 ПДР і у разі необхідності, своєчасному зменшенні швидкості руху при наближенні до місця звуження дороги і виявленні зустрічного транспортного засобу. Дослідження наявності технічної можливості уникнення зіткнення водія автомобіля «Сканія» позбавлене технічного сенсу, оскільки на момент зіткнення керований ним транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. В досліджуваних умовах технічною причиною виникнення ДТП є недотримання водієм автомобіля «Рено Магнум 19.400» безпечного бокового інтервалу при проїзді повз нерухомий автомобіль Scania з причепом. Дії водія автомобіля «Сканія» з причепом з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки він перед зіткненням зупинив автопоїзд біля правого краю проїзної частини з частковим виїздом на узбіччя, чим забезпечив вільний проїзд зустрічному транспорту (а. с.173-181, том 1).

Згідно із висновком експерта №29396/29397/20-52 від 11 серпня 2023 року при зустрічному роз`їзді з нерухомим автомобілем «Сканія» з причепом Вантаж 8527-10 водію автомобіля слід було керуватись вимогами п.п. 12.1 і 13.3 ПДР. Дії водія автомобіля «Сканія» з причепом Вантаж 8527-10 вимогами ПДР не регламентувались, оскільки на час зіткнення керований ним транспортний засіб був нерухомим. Водій автомобіля «Сканія» в досліджуваних умовах не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки у вказаний час його транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. Технічна можливість уникнення зіткнення для водія автомобіля «Рено Магнум» полягала у дотриманні ним вимог п.п. 12.1 і 13.3 ПДР. Дії водія автомобіля «Сканія» з причепом Вантаж 8527-10, з технічної точки зору, не знаходились у причинному зв`язку з виникненням досліджуваної ДТП. Комплекс пошкоджень автомобіля «Рено Магнум», показаний на фото 5-7 був утворений внаслідок зіткнення з причепом Вантаж 8527-10 (а. с. 32-36, том 2).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Положеннями ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Звертаючись в суд із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що їй як власнику транспортного засобу було заподіяно матеріальну шкоду протиправними діями працівника відповідача - ОСОБА_2 , а саме вчиненням ДТП.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, позивач надала постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року у справі № 482/82/16-п, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а також стягнуто судовий збір на користь держави.

Судом у справі № 482/82/16-п було встановлено, що 23 січня 2016 року близько 11:00 год., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Сканія Р420», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.», з причепом, номерний знак НОМЕР_4 та рухаючись по ділянці 180 км. + 749 м. автодороги Р-06 «Ульянівка - Миколаїв», не вибрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку чим спричинив занос причепа, який вийшов на зустрічну смугу руху, в результаті чого сталося зіткнення за автомобілем «Рено Магнум», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим ОСОБА_4 порушив п. 12.1 ПДР.

При цьому зі змісту постанови видно, що ОСОБА_2 свою вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому. Відомості щодо заявлення ним клопотань про призначення у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення Новоодеським районним судом Миколаївської області судової автомеханічної експертизи відсутні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково вважав, що дії водія ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» не були визначені як неправомірні і між ними і шкодою автомобілю позивача не визначено безпосередній причинний зв`язок.

Місцевий суд прийшов хибного висновку, що постанова у справі № 482/82/16-п не може бути прийнята в якості доказу у цій справі.

Тобто, при розгляді цієї цивільної справи, суд вдався до встановлення невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, від 21 липня 2022 року у справі №752/13375/19, від 01 березня 2023 року у справі № 752/27457/21.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що питання вини у скоєному ДТП водія належного ОСОБА_1 транспортного засобу не було предметом судового розгляду або предметом розгляду працівників поліції під час складання адміністративних матеріалів на місці вчинення ДТП, протокол стосовно нього за порушення Правил дорожнього руху не складався. Відомостей про це матеріали справи не містять.

Відтак, оскільки на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 , був працівником ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» та виконував службові обов`язки водія на транспортному засобі відповідача, саме на ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» у силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України покладається обов`язок із відшкодування шкоди, завданої ДТП.

На підтвердження розміру заподіяної шкоди внаслідок вчинення ДТП ОСОБА_1 надала звіт № 4 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12 лютого 2016 року, здійсненого оцінювачем ОСОБА_5 , відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові КТЗ «Рено Магнум», д. н. з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки з урахуванням фізичного зносу складає 299 046,03 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року за клопотанням відповідача у справі призначалася комплексна автотехнічна, транспортно-трасологічна та автомобільно-товарознавчу експертизи, проведення яких було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а. с. 231-232, том 1).

На вирішення експертизи судом було поставлено, зокрема, питання який розмір збитку, завданого автомобілю Рено Магнум д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП.

Проте у наданому за результатами проведеної експертизи висновку №29396/29397/20-52 від 11 серпня 2023 року, експерт не дав відповіді на це питання (а. с. 32-36, том 2).

При цьому відповідачем клопотання про призначення повторної автотоварознавчої експертизи не заявлялося. Відтак заявлений позивачкою розмір шкоди відповідачем у ході розгляду справи усупереч його процесуального обов`язку не був спростований, інший розмір шкоди ним не доведено.

Оскільки наданий позивачкою звіт про визначення матеріального збитку був здійснений особою, яка має право проводити оцінку транспортних засобів (а. с. 20, том 1) у суду немає підстав піддавати сумніву визначений ним розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 як власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на причіп, д. н. з. НОМЕР_4 , яким було пошкоджено транспортний засіб позивачки, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6687683 від 03 квітня 2015 року (дійсний до 03 квітня 2016 року) була застрахована у ПрАт «СК «Здорово» та було укладено поліс. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 5 вказаного Закону є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, 08 серпня 2016 року ПрАТ «СК «Здорово» здійснило страхову виплату у розмірі 50 000 грн на користь ОСОБА_1 (зворот а. с. 20, том 1).

З огляду на викладене, з ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню завдана матеріальна шкода у розмірі 249 046,03 грн (299 046,03 грн - 50 000 грн), а також 1 200 грн понесених ОСОБА_1 витрат на проведення звіту № 4 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, що підтверджується товарним чеком № 1 від 03 березня 2016 року (зворот а. с. 7, том 1).

Щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди апеляційний суд зазначає таке.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Слід зазначити, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи з положень ст. ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Таким чином апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно були спричинені моральні страждання з приводу пошкодження належного їй майна. Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку працівника відповідача заподіяло позивачу моральні страждання, однак суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. оцінені нею суб`єктивно, у зв`язку з чим вважає за необхідним задовольнити їх у розмірі 10 000 грн, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 звільнена на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Подаючи позов у 2016 року, ОСОБА_6 заявляла одну вимогу майнового характеру.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням заявленої ціни позову у розмірі 280 246,03 грн, мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року ЗУ «Про Державний бюджет» у розмірі 1 378 грн, позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 2 802,46 грн.

Водночас за подання апеляційної скарги розмір судового збору відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становив 4 203,69 грн.

При цьому позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду справи задоволені на 92,9% (260 246,03 грн х 100) : 280 246,03 грн).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» на користь держави слід стягнути 2 603,48 грн судового збору за подання позовної заяви, а також 3 905,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 6 508,71 грн, а решту судових витрат слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Давиденка Віктора Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, у розмірі 249 046,03 грн (двісті сорок дев`ять тисяч сорок шість гривень 03 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 200 грн (одна тисяча двісті гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» на користь держави 6 508,71 грн (шість тисяч п`ятсот вісім гривень 71 коп.) судового збору за подання ОСОБА_1 позовної заяви та апеляційної скарги.

Решту судових витрат зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання -

АДРЕСА_1 з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» - код ЄДРПОУ 38328431, юридична адреса - вул. Соборна,1 прим.3, м. Жмеринка, Вінницька обл.

Дідур Юрій Петрович - РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання - АДРЕСА_2

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук