Рішення

від 08.05.2024 по справі 759/2496/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2496/23

пр. № 2/759/2013/24

08 травня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

представника позивача - Глузд О.Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

Директор Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» Обухівський О. 08.02.2023 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням, яким просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим житловим приміщенням, а саме однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 , жилою площею 10,2 кв.м. та стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» судові витрати по справі в розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, як працівник позивача разом із працевлаштуванням на посаду отримав у користування службове житло на період роботи на підприємстві, зареєструвавши своє місце проживання за адресою вказаного житла. Звільнившись із займаної посади, відповідач з реєстрації не знявся, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року позовні вимоги було задоволено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року було скасовано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові. Крім того, зазначила, що відповідач не сплачує комунальні платежі за користування службовою квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Зі змісту ст. 121 ЖК УРСР вбачається, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Згідно ст. 124 ЖК УРСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

За приписами ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Так, пред`явлення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є належним способом захисту цивільних прав, що в подальшому є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Зокрема, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, позивач має право вимагати визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що Святошинське лісопаркове господарство створено за рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 07.08.1956 р. № 1188 «Про утворення управління зеленої зони м. Києва при виконкомі Київської міськради депутатів трудящих та затвердження структури, штатів, посадових окладів і статутів правління».

Розпорядженням КМДА від 17.12.2001р. № 2715 державне комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» було перейменовано на Комунальне підприємство « Святошинське лісопаркове господарство».

Відповідно до наказу № 27 Головного управління з питань майна від 28.03.2002 р. за КП «Святошинське ЛПГ» закріплено на праві повного господарського відання службова квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу від 26.11.1998 № 54, ОСОБА_2 прийнято на посаду лісника обходу № 18 Київського лісництва ДКП Святошинське ЛПГ»

Відповідно до наказу № 118 від 20.12.2012 р. «Про надання службової жилої площі» ОСОБА_2 надано службове приміщення та подано до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації відповідне клопотання.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації було задоволено клопотання позивача та затверджено відповідний наказ стосовно надання ОСОБА_2 на період роботи лісником, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі Розпорядження від 28.03.2013 року № 182 відповідачу було видано ордер № 391 на службове жиле приміщення.

Відповідно до наказу від 18.04.2018 № 82-к ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Національним природним парком «Залісся», що розташоване за 62 км від місця знаходження спірної службової квартири.

Відповідно до акту не проживання особи за місцем реєстрації від 19.01.2023 року та 09.02.2024 року та доданих до нього фотознімків, складеного комісією у складі лісничого Київського лісництва комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», встановлено, що будинок знаходиться в незадовільному стані ( частково пошкоджені стіни, стеля, відсутність віконного скла), має пічне опалення та підключений до електромережі, має лічильник, який у КП «Святошинське ЛПГ» не обліковується, у квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживає упродовж 9 років, починаючи з 2013 року ОСОБА_2 у зазначеній квартири ніколи не бачили (а.с. 89).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначили, що службова квартира АДРЕСА_1 , знаходиться в занедбаному стані, у ній не має світла та відсутні будь-які комунікації.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач у спірній квартирі не проживає, речі його відсутні, комунальні послуги не сплачує, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані на законі та доведені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 76, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням, а саме: однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» ( 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 24, ідентифікаційний код 03359687) сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук