Постанова

від 04.12.2024 по справі 759/2496/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/2496/23

головуючий у суді І інстанції П`ятничук І.В.

провадження № 22-ц/824/13603/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Степаненка Ярослава Васильовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року КП «Святошинське лісопаркове господарство» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило: визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим житловим приміщенням, а саме: однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 , жилою площею 10,2 кв.м.

Позов обґрунтовано тим, що 26 листопада 1998 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лісника обходу № 18 Київського лісництва ДКП «Святошинське ЛПГ», а 20 грудня 2012 року ОСОБА_1 надано службове житло - квартиру АДРЕСА_1 .

18 квітня 2018 року відповідача звільнено із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП, однак він не передав позивачу надане на період роботи лісником службове жиле приміщення, з реєстрації відповідач не знявся, чим порушує права позивача.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року задоволено позов КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням, а саме: однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Святошинське лісопаркове господарство» сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після звільнення ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Національним природним парком «Залісся», що розташоване за 62 км від місця знаходження спірної службової квартири. У спірній квартирі відповідач не проживає, його речі в квартирі відсутні, комунальні послуги він не сплачує.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Степаненко Я.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач отримав спірну квартиру для проживання як працівник КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі ордеру № 391 від 04 квітня 2013 року.

На час звільнення відповідача його безперервна праця в КП «Святошинське лісопаркове господарство» в календарному обчисленні становила 19 років 5 місяців та 11 днів, а тому відповідно до статті 125 ЖК України відповідач не може бути виселений із спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. Заявлений позивачем позов не передбачає надання відповідачу іншого жилого приміщення.

Відповідач дійсно проживає у спірній квартирі, а позивач ніколи не звертався до нього з приводу звільнення спірної службової квартири.

Вказує, що наданий позивачем акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 09 лютого 2024 року є недопустимим і неналежним доказом, оскільки він підписаний зацікавленими, залежними особами, які є працівниками позивача, замість сусідів та мешканців будинку АДРЕСА_1 .

Зазначає, що позивачем не доведений факт вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення.

Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується факт пошкодження службової квартири, наданої ОСОБА_1 внаслідок військових дій через повномасштабне вторгнення російської федерації на початку 2022 року, що ускладнює проживання у службовій квартирі.

Позивач не привів спірне житлове приміщення у належний для проживання стан, натомість звернув з позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а судом першої інстанції не встановлено поважність причин не проживання відповідача у службовій квартирі.

Від КП «Святошинське лісопаркове господарство» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відзив обґрунтовано тим, що стаття 125 ЖК України, на яку посилається відповідач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач не проживає у спірному приміщенні, оскільки вибув добровільно ще у 2018 році, а позивачем не порушується питання про його виселення.

Представник КП «Святошинське лісопаркове господарство» - Глузд О.В. у судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Степаненко Я.В. у судове засідання не з`явився, надіслав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача, у якій підтримав вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

З матеріалів справи вбачається, що Святошинське лісопаркове господарство створено за рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 07 серпня 1956 року № 1188 «Про утворення управління зеленої зони міста Києва при виконкомі Київської міськради депутатів трудящих та затвердження структури, штатів, посадових окладів і статутів правління».

Розпорядженням КМДА від 17 грудня 2001 року № 2715 Державне комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» перейменовано на Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство».

Наказом Головного управління з питань майна від 28 березня 2002 року № 27 за КП «Святошинське ЛПГ» закріплено на праві повного господарського відання службова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

З 1998 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що належить йому на праві власності (а.с. 18, 19 т. 1);

Наказом від 26 листопада 1998 року № 54 ОСОБА_1 прийнято на посаду лісника обходу № 18 Київського лісництва ДКП Святошинське ЛПГ».

Наказом від 20 грудня 2012 року № 118 «Про надання службової жилої площі» ОСОБА_1 надано службове приміщення та подано до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації відповідне клопотання.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 березня 2013 року № 182 затверджено відповідний наказ стосовно надання ОСОБА_1 на період роботи лісником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

04 квітня 2013 року Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією видано ОСОБА_1 ордер № 391 на службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 18 квітня 2018 року № 82-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до акта не проживання особи за місцем реєстрації від 19 січня 2023 року, комісією у складі лісничого Київського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство» ОСОБА_5, майстра лісу Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ» ОСОБА_6 та лісника Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ» ОСОБА_2 обстежено квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено, що ключі від зазначеної квартири знаходяться на зберіганні в конторі Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ», а у самій квартирі відсутні буд-які речі, у тому числі меблі. Зі слів лісника Київського лісництва ОСОБА_2 , який працює в Київському лісництві КП «Святошинське ЛПГ» з 1980 року та перебував на посаді лісничого з 1980 по 2017 рік, у квартирі № 2 двоквартирного житлового будинку ніхто не проживає упродовж 9 років. Починаючи з 2013 року ОСОБА_1 у зазначеній вище квартирі він ніколи не бачив.

Згідно з довідкою від 11 січня 2023 року, виданою Відділом з питань реєстрації місця проживання перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, станом на 11 січня 2023 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 з 12 квітня 2013 року.

Відповідно до акта не проживання особи за місцем реєстрації від 09 лютого 2024 року комісією у складі лісничого Київського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство» ОСОБА_5, майстра лісу Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ» ОСОБА_6 та лісника Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ» ОСОБА_2 обстежено квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено, що ключі від зазначеної квартири знаходяться на зберіганні в конторі Київського лісництва КП «Святошинське ЛПГ», а у самій квартирі відсутні буд-які речі, у тому числі меблі. Зі слів лісника Київського лісництва ОСОБА_2 , який працює в Київському лісництві КП «Святошинське ЛПГ» з 1980 року та перебував на посаді лісничого з 1980-2017 рік, у квартирі № 2 двоквартирного житлового будинку (інв. № 20), ніхто не проживає упродовж 9 років. Починаючи з 2013 року ОСОБА_1 у зазначеній вище квартирі він ніколи не бачив.

До указаного акта додано фототаблицю будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з пояснювальними написами.

Із трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 01 червня 2018 року прийнято на посаду майстра лісу в Рожнянське лісництво ДО «Резиденція «Залісся».

Згідно з відповіддю Національного природного парку «Залісся» від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 не отримував житло в Національному природному парку «Залісся» через відсутність вакансії службового житлового приміщення; при заповненні особової справи, особової картки ОСОБА_1 вказував адресу: АДРЕСА_1 ; графік роботи ОСОБА_1 , як у працівника служби державної охорони природно-заповідного фонду, гнучкий; службовий транспорт за ним не закріплений, він користується власним автомобілем; відстань від місця проживання ОСОБА_1 до місця його роботи 62 км.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили, що службова квартира АДРЕСА_1 , знаходиться в занедбаному стані, у ній не має світла та відсутні будь-які комунікації.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, КП «Святошинське лісопаркове господарство» як на підставу своїх порушених прав послалося на те, що відповідач ОСОБА_1 , який працював на посаді лісника обходу № 18 Київського лісництва ДКП «Святошинське ЛПГ», отримав службове жиле приміщення, після звільнення відповідач у службовому житлі не проживає, однак з реєстрації не знявся, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини.

Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що житло надається у зв`язку зі службовими відносинами, тимчасово, до настання певних умов. Особа, яка користується службовим житлом, усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

У справі, що переглядається:

з 1998 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що належить йому на праві власності;

26 листопада 1998 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лісника обходу № 18 Київського лісництва ДКП «Святошинське ЛПГ», місто Київ;

з метою наближення до місця роботи та у зв`язку зі службовими відносинами 04 квітня 2013 року ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

18 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у місті Києві;

01 червня 2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра лісу в іншій місцевості, а саме: в Рожнянське лісництво ДО «Резиденція «Залісся», Київської області, де він має гнучкий графік, службовий транспорт за ним не закріплений;

позивач КП «Святошинське лісопаркове господарство» знаходиться у Святошинському районі міста Києва, а Рожнянське лісництво ДО «Резиденція «Залісся», куди у подальшому працевлаштувався ОСОБА_1 , знаходиться у Київській області, тобто відповідач вибув до іншої місцевості;

позивачем надані два акти на підтвердження того, що ОСОБА_1 після звільнення не проживав у спірному службовому житловому приміщенні;

відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів про те, що він продовжив проживати у спірному службовому приміщенні після звільнення з КП «Святошинське лісопаркове господарство» та вибуття до іншої місцевості, зокрема доказів, що він там проживав, що йому надавалися комунальні послуги та нараховувалися суми за них.

З наявних у матеріалах справи фотографій вбачається, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у занедбаному стані, дах та стіни є частково зруйнованими, вікна не мають скляних шибок, частково забиті плівкою, в одній із кімнат наявна велика діра у стелі.

У цілому указані фото свідчать про те, що цей будинок має нежилий вигляд.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що надана йому у користування службова квартира пошкоджена внаслідок військових дій через повномасштабне вторгнення російської федерації на початку 2022 року, що ускладнює проживання у службовій квартирі, а позивач не привів спірне житлове приміщення у належний для проживання стан.

Однак ОСОБА_1 не надав доказів того, що надана йому у користування службова квартира пошкоджена внаслідок військових дій через повномасштабне вторгнення російської федерації на початку 2022 року та він звертався до КП «Святошинське лісопаркове господарство» із вимогами про приведення службової квартири у належний стан з посиланням на те, що він продовжує там проживати після звільнення та вибуття до іншої місцевості.

Крім цього, апеляційний суд враховує, що у 01 червня 2018 року, тобто менше ніж через два місяці після звільнення з попередньої роботи у позивача, що розташований у місті Києві, ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра лісу в Рожнянське лісництво ДО «Резиденція «Залісся», що знаходиться у іншій місцевості - Київській області, не за місцем розташування службового жилого приміщення, наданого йому у користування КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Таким чином, у справі, яка переглядається, інтереси позивача як власника службового житла перевищують інтереси відповідача, у якого припинилися трудові відносини з позивачем та відповідно правові підстави користування службовим житлом, та який не проживав у спірному житлі після звільнення у 2018 році та вибуття до іншої місцевості.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до статті 125 ЖК України відповідач не може бути виселений із спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, оскільки позивачем порушується питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та не заявлено вимогу про виселення ОСОБА_1 , а тому стаття 125 ЖК України не стосується спірних правовідносин у цій справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, то судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степаненка Ярослава Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27 грудня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська