Рішення

від 01.05.2024 по справі 148/2727/23

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2727/23

Провадження №2/148/274/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач звернувся в суд зпозовомдоТОВ "Ремонтник" про стягнення заборгованості.В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 31.01.2022 між ним та відповідачем було укладено Договір позики, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 3 914610,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 136 000 доларів США, які позичальник отримав та зобов`язувався повернути не пізніше 28.10.2022, без сплати відсотків. Сторони домовилися, що загальна сума, яка підлягає поверненню, згідно пункту 2 Договору позики від 31.01.2022, повинна відповідати гривневому еквіваленту на суму 136 000 доларів США, курс гривні до долара США розраховується за офіційним курсом гривні до долара США, визначеним НБУ на день платежу.

Позичальник прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором позики від 31.01.2022, кошти позикодавцю у визначений договором строк не повернув.

Оскільки позивач передав відповідачеві позику у розмірі 3 914 610,00 грн, що еквівалентно 136 000 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК, так як грошове зобов`язання триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу згідно курсу НБУ станом на 21.12.2023 (37,5516 грн. за 1 долар США), еквівалентна 136 000 доларів США, становить 5107 017,60 грн.

Отже, заборгованість ТОВ «Ремонтник» перед позивачем за Договором позики від 31.01.2022 становить 5 107 017,60 грн. (136 000 доларів CША Х 37,5516 грн.). Саме такий розмір заборгованості за договором позики позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. До суду надійшла заява представника позивача, згідно якої він просить розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав, з зявою про відкладення судового засдіання не звертався.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивач не заперечив проти такого порядку вирішення спору.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.01.2022 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренком К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 172 (а.с. 5, 6).

Згідно п. 1 даного договору позивач передав у власність ТОВ "Ремонтник" грошові кошти у розмірі 3 914 610,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день підписання Договору становить еквівалент 136 000 (сто тридцять шість тисяч) доларів США 00 центів, які ПОЗИЧАЛЬНИК отримав та зобов`язується повністю повернути не пізніше двадцять восьмого жовтня дві тисячі двадцять другого року, без сплати відсотків, в порядку передбаченому пунктом 2 даного Договору.

Вказані кошти одержані ПОЗИЧАЛЬНИКОМ від ПОЗИКОДАВЦЯ повністю готівкою до підписання ним даного Договору. Своїм підписом на даному Договорі Представник ПОЗИЧАЛЬНИКА підтверджує факт отримання грошових коштів в повному обсязі від ПОЗИКОДАВЦЯ, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 31.01.2022, виданим ПОЗИЧАЛЬНИКОМ.

Відповідно до п. 2 вказаного договору сторони домовились, що загальна сума, яка підтягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим Договором, буде відповідати гривневому еквівалентові суми 136 000 доларів США 00 центів, курс гривні до долару США буде розрахований за офіційним курсом гривні до долару США, визначеним НБУ на день платежу.

Сторони також домовились, що повернення грошових коштів ПОЗИЧАЛЬНИКОМ відбуватиметься за наступним графіком:

- у строк до 28.09.2022 включно, ПОЗИЧАЛЬНИК повертає ПОЗИКОДАВЦЮ гривневий еквівалент суми в розмірі 36 000 доларів США 00 центів;

- у строк до 28.10.2022 включно, ПОЗИЧАЛЬНИК повертає ПОЗИКОДАВЦЮ гривневий еквівалент суми в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США 00 центів.

Відповідно до копії протоколу №9 зборів учасників ТОВ "Ремонтник" від 28.01.2022 рішенням зборів надано дозвіл директору ТОВ "Ремонтник" Федорову В,М. щодо переукладання та підписання договорів поворотної фінансової допомоги в розмірі 136 000 доларів США згідно курсу НБУ на 28.01.2022 в еквіваленті 3 942354 грн. (а.с. 7).

Згідно копіїквитанції доприбуткового касовогоордера №1від 31.01.2022,підписаного ОСОБА_2 , вбачається,що ТОВ"Ремонтник"прийнято від ОСОБА_1 3914610,00грн.,підстава:надання поворотньої фінансової допомоги (а.с. 8).

Отже, позивач свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав позивачу кошти вказані в договорі позики.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконував, позику у визначений строку не повернув, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість, яка станом на 21.12.2023 (дата підписання позовної заяви) становить 5107 017,60 грн, що еквівалентно 136 000 доларів США.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Так, відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 даного кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

А ч.1 ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

За приписами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 08.06.2016 ухвалив постанову у справі №6-1103цс16, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики, зробив правовий висновок про те, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошовікошти утакій самійсумі аборечі,визначені родовими ознаками,у такій самій кількості,такого самогороду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строкта впорядку,що встановленідоговором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частинами 1 та 2 статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18).

В ході судового розгляду судом встановлено, що при укладенні договору позики 31.01.2022 сторони визначили валютою договору - гривню із застереженням та визначенням її грошового еквіваленту в іноземній валюті станом на дату платежу.

З огляду на вказане суд доходить висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором позики від 31.01.2022 в розмірі 5107 017,60 грн, що за офіційним курсом НБУ (37,5516 грн. за 1 долар США) станом на 21.12.2023 (дата підписання позовної заяви) еквівалентно 136000,00 доларів США, адже такі розрахунки не суперечать законодавству та передбачені умовами договору, укладеного між сторонами.

Встановлено судом і те, що взяті на себе за даним договором позики зобов`язання відповідач не виконав і не повернув позивачу позику у визначений строк, чим порушив умови договору.

За таких обставин суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки на їх спростування відповідачем не подано жодного доказу.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно довимогст.141ЦПКУкраїни звідповідача підлягаютьстягненню накористь позивачапонесені останнімсудові витратипо оплатісудового зборув розмірі 13420 грн., сплачених при зверненні в суд з позовом та 605,60 грн., сплачених за забезпечення позову, які документально підтверджені (а.с. 1, 88).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.192,204, 207,524,526, 533,1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст.76-81,141,ст. ст.263-265,280-282ЦПК України,суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю "Ремонтник",(код ЄДРПОУ 23101525, місцезнаходження за адресою: вул. М.Леонтовича, 67, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти за договором позики від 31.01.2022 в сумі 5 107017, 60 грн. (п`ять мільйонів сто сім тисяч сімнадцять гривень шістдесят копійок), що за офіційним курсом НБУ станом на 21.12.2023 еквівалентно 136000,00 доларів США (сто тридцять шість тисяч доларів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову в розмірі 13420 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень) та 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору за забезпечення позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 13.05.2024.

Суддя Л.А. Штифурко