Рішення

від 30.04.2024 по справі 523/5341/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/5341/20

Провадження №2/523/623/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Король І.О.

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кушнірук А.В.

відповідача та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2

представника відповідача та позивача за зустрічним позовом - адвоката Тищенко С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовче засідання. Сторонам направлено копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

На адресу суду 02.10.2020 року (вх. № 24438) надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.12.2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю (а.с.86 т.№1).

Позивач ОСОБА_1 13.05.2021 року (вх. № 13777) подав уточнену позовну заяву, згідно якої просив визнати за ним право власності на частку у спільному майні подружжя та стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти (т. 2, а.с.124-129).

Не погоджуючись із зустрічним позовом, на адресу суду 13.05.2021 року (вх. № 13775) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.110-115 том № 1).

В подальшому, 31.05.2021 року (вх. № 15750) на адресу суду надійшов відзив на уточнений позов (а.с.20-28, том № 2).

Крім іншого, 31.05.2021 року (вх. № 15750) надійшла заява про виклик свідків за підписом ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_4 , просить викликати та допитати наступних свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.29,30 том № 2).

Також, 09.11.2021 року (вх. № 8688) надійшло клопотання про виклик свідків за підписом представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Скрябіна О.М., згідно якого адвокат просить викликати та допитати наступних свідків: ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 (а.с.122-123 том № 2).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2021 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову з підстав його невідповідності вимогам ст. 49 ЦПК України (а.с.134-135, том № 2). Разом з цим, цією ж ухвалою суду задоволено низку клопотань про витребування доказів поданих представником позивача та витребувано від:

- Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) довідку про доходи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 2014 рік по 2019 рік включно;

-Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) - документальне підтвердження письмового декларування коштів (декларацію транскордонного переміщення) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в повному обсязі за період часу з 18.02.2014 року по 18.03.2014 рік при перетині державного кордону України;

- Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) - відомості про перетинання кордону ОСОБА_11 , громадянка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період часу з 01.02.2014 року по 18 березня 2014 року.

На виконання ухвали суду 14.01.2022 року (вх. № 865) з Державної Податкової Служби України надійшла витребувана інформація (а.с.158-160 том № 2). Та, 14.01.2022 року (вх. № 820) надійшла відповідь від Державної Прикордонної служби України (а.с.161 том № 2).

Та, 25.01.2022 року (вх. № 1800) на виконання ухвали надійшов лист відповідь від Державної Митної служби України (а.с.170 том №2).

На адресу суду 21.02.2022 року (вх. № 4822) надійшла заява про вступ у справу як представника позивача адвоката Кушнірук Анатолія Валерійовича (а.с.181-184, том № 2).

Між іншим, 22.06.2022 року (вх. № 10687) на адресу суду надійшли письмові заперечення на клопотання (т.2 а.с.176-259) про залучення доказів, згідно яких представник просить залишити без розгляду клопотання ОСОБА_1 , про залучення доказів до матеріалів справи (а.с.9-11 том № 3).

Також, 24.06.2022 року (вх. № 10808) на адресу суду надійшла заява про виклик свідків за підписом адвоката Тищенко С.Ю., згідно якої представник просить викликати та допитати відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 (а.с.12 том № 3).

Ухвалою суду від 24 червня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.17-18 том № 3).

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Король Інна Олександрівна та адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович (в режимі відеоконференцзвязку) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Представниками позивача до матеріалів справи надані виступи в судових дебатах, які останні підтримали в повному обсязі. Щодо зустрічного позову зазначили, що зустрічний позов є недоведеним та не підлягає задоволенню. Зазначили, що доводи та обставини викладені в зустрічному позову в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження, самі лише покази свідків не є належними та допустимими доказами того, що спірна квартира куплена за особисті кошти позивача за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та представник позивача адвокат Тищенко Станіслав Юрійович позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Зазначили, що позовні вимоги доведені матеріали справи, а тому підлягають задоволенню. Щодо первісного позову зазначили, що позов ОСОБА_1 задоволенню, не підлягає, так як доведено, що спірна квартира була куплена за особисті кошти ОСОБА_13 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування обставин позову в їх сукупності, заслухавши пояснення свідків, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовних вимог за первісним позовом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зазначив, що 22 квітня 2011 року між ним та відповідачем по справі було укладено шлюб, під час перебування у шлюбі подружжя придбало вищевказану квартиру, на яку, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.07.2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 , форма власності: приватна. Відповідно до положення Сімейного Кодексу України все набудете за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак, наявність державної реєстрації права власності на дану квартиру лише за відповідачем по справі порушує його права, яка співвласника.

Не погоджуючись з позовними вимогами, 02.10.2020 року вх. № 24438 ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 , є особистою власністю ОСОБА_4 , оскільки була придбана за її особисті кошти, які були отримані після продажу належного їй нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що дана квартира лише формально вважається об`єктом спільної сумісної власності. На підставі викладеного ОСОБА_4 просить визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю.

Вирішуючи позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом судом досліджуються наступні документи.

Судом встановлено, що 22.04.2011 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб актовий запис № 256 (т. 1, а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_14 234.01.2012 р. змінила прізвище на « ОСОБА_15 » ( т. 1,а.с.8-9).

Згідно копії свідоцтва про народження сторони у справі є батьками ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1,а.с.52).

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2020 року (справа № 161/20517/19) шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 зареєстрований 22.04.2011 року, актовий запис № 256 - розірваною. Рішення суду набрало законної сили 04.02.2020 року (т. 1,а.с.53-55).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_17 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 12.08.2021 року, актовий запис № 1897. Прізвища після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_18 » (а.с.187 том №3).

Згідно договору № 12/87 від 18.03.2014 року ОСОБА_4 уклала договір про пайову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с.60-62). Також, між сторонами, а саме пайщиком та Промислово-будівельною групою «Інстрой» було укладено додаткову угоду до договору пайової участі в будівництві житла (т. 1, а.с.63).

Згідно бухгалтерської довідки від 14.09.2015 року за договором про пайову участь у будівництві житла №12/87 від 18.03.2024 року грошові зобов`язання у сумі: 386 929, 55 гривень, у т.ч. ПДВ 20% - 64 488, 26 грн. ОСОБА_4 виконала в повному обсязі (т. 1, а.с.64).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано 04.07.2016 року за ОСОБА_4 Форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Підстава виникнення права власності: договір про пайову участь в будівництві житла № 12/87 від 18.03.2014 року (т. 1, а.с.65,66).

Отже, з огляду на досліджені документи судом встановлено, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 в 2014 році уклала договір про пайову участь в будівництві житлового будинку, в 2015 році повністю сплатила грошові зобов`язання за договором, та 04.07.2016 року здійснила реєстрацію права власності на квартиру.

Судом досліджується копія договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2014 року (переклад з російської на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_19 ). За даним договором купівлі-продажу встановлено, що ОСОБА_4 з однієї сторони, а ОСОБА_20 з другої сторони уклали договір про продаж належної продавцеві квартири, вартість якої за погодженням сторін визначена у розмірі: 1 810 000 рублів (т. 1, а.с.70-74).

Щодо дослідженого договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , позивач за зустрічним позовом зазначає, що саме продаж належної їй квартири став підставою та матеріальною можливістю укладення договору про пайову участь в будівництві спірної квартири, а відтак позивач зазначає, що зазначена квартира є її особистою приватною власністю та відповідно не може бути предметом спільного майна подружжя.

Крім іншого, позивач за зустрічним позовом зазначає, що з 2011 року по 2015 рік ОСОБА_1 не був працевлаштованим, не мав доходу, не мав фінансового підґрунтя для можливості купити квартири в м. Одеса.

Судом критично оцінюються дані твердження з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що колишнє подружжя Орловських працювало на суднах іноземних держав та відповідно отримувало заробітну плату.

На підтвердження факту отримання заробітної плати позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надав суду довідку про працевлаштування (а.с.143-145 том № 1). За даними довідки встановлено, що з 20.04.2008 року ОСОБА_21 прийнятий на роботу (ідентифікаційний номер члена екіпажу: 277188) як: офіціант шведського столу, помічник офіціанта, офіціант та головний офіціант. Судом встановлено, що 20.12.2014 року ОСОБА_21 прийнятий на роботу - 17.07.2015 року - звільнений. В подальшому, 07.11.2015 року - прийнятий, 17.03.2016 року - звільнений.

Щодо працевлаштування та отримання заробітної плати ОСОБА_3 судом досліджується лист про підтвердження працевлаштування від 12.03.2021 року, згідно якого підтверджено, що ОСОБА_22 (ІД номер члену екіпажу) 146565 мала договір з компанією, який закінчився 18.05.2015 року. Позиція: скрипаль. Щомісячна заробітна плата 2 100 доларів США. Оригінальна дата першого договору 10.12.2012 року (а.с.36-42 том №2).

З огляду на зазначене, судом встановлено, що сторони у справі в період придбання спірної квартири були працевлаштованими, та отримували заробітну плату.

Також, судом встановлено, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі Орловськими було придбано у спільну власність (у рівних частках по 1/2) квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_6 (а.с.52-62 том №2).

Судом не приймаються до уваги та не досліджуються документи надані щодо зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки останні датовані 2017 року, тобто після купівлі спірного об`єкта нерухомості.

Судом не досліджуються документи особистої переписки, оскільки останні не мають відношення до предмету розгляду справи щодо поділу майна та визнання майна особистою власністю.

Щодо письмових доказів на підтвердження перетину кордону та декларування коштів, судом досліджено лист відповідь на ухвалу суду від 09.11.2021 року Державної прикордонної служби України згідно якої зазначено про неможливість виконання ухвали суду, оскільки інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства - зберігається 5 років. Відповідь надана станом на 13.12.2021 рік (а.с.161 том №2).

Згідно листа державної митної служби України зазначено, що за інформацією в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» станом на 14.01.2022 року, інформація щодо декларування за період з 18.02.2014 року по 18.03.2014 рік ввезення та вивезення з території України валютних цінностей ОСОБА_11 в обсягах, що підлягають декларуванню, не виявлена (а.с.170 том №2).

Разом з цим, судом встановлено, що згідно банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкрито в АТ «Укрсиббанк» було здійснено сплату коштів за призначенням: сплата пайовий внесок за договором 12/87 від 18.03.2014 року (т. 3, а.с.101,102).

Отже, відповідно до банківської виписки з рахунку № НОМЕР_2 відкритого у АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_1 за період з лютого по березень 2014 року, вбачається, про зарахування в березні 2014 року ОСОБА_1 коштів в сумі 375500,00 гривень на власний банківський рахунок та перерахування в тому ж березні 2014 року даних коштів на рахунки ТОВ "ПБГ ІНТОБУД" (код ЄДРПОУ 32316457), в якості сплати пайового внеску, згідно пайового договору №12/87 від 18.03.2014 року, який, тобто пайовий договір №12/87 від 18.03.2014 року було укладено на ім`я ОСОБА_4 .

Щодо проведення ремонтних робіт в спірній квартирі, суд зазначає, що не приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом з приводу здійснення оплати вартості проведених ремонтних робіт батьку ОСОБА_1 оскільки дані твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо показів свідків.

Так, судом були допитані наступні свідки: ОСОБА_9 , який пояснив, що родину Орловських знає добре, що квартиру в Одесі купували, як сім`я, все робили разом, тато ОСОБА_23 робив ремонт у квартирі в Одесі. Зазначив, що у ОСОБА_24 було 2 автомобіля та земельна ділянка. Щодо проданої квартири в ОСОБА_25 пояснив, що йому не відомо про її наявність або відсутність.

Свідок ОСОБА_10 , пояснив, що колишнє подружжя знає добре, разом ходили в рейси. Щодо придбання квартири в м. Одесі, зазначив, що останній одного разу прийшли в гості і повідомили про придбання квартири. Щодо обставин продажу власної квартири ОСОБА_25 у м. Орел, інформацією не володіє. Знає, що квартира була продана, однак не знає куди були витрачені кошти.

Допитана позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 суду пояснила, що спірну квартиру в м. Одесі купували для матері ОСОБА_4 . Відповідач в квартирі не був зареєстрованим, та не проживав у ній. Щодо продажу власної квартири зазначила, що договір було укладено в агентстві, отримані кошти були витрачені на купівлю квартири в м. Одесі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з ОСОБА_3 познайомилась в 2013 році на судні, з ОСОБА_23 в 2014 році на судні. Зазначила, що їй достеменно відомо, що ОСОБА_25 мала намір продати квартиру в м. Орел та купити в м. Одесі квартиру для матері за кошти отримані з продажу квартири. Зазначила, що ремонт у квартирі робив батько ОСОБА_24 . Повідомила, що обізнана з приводу хорошої заробітної плати ОСОБА_25 , та обізнана щодо того, що ОСОБА_23 любив красиве життя, екскурсії, дорогі речі. Про бізнес ОСОБА_23 дізналась на судні з особистих слів останнього в 2014 році.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що вона особисто запропонувала продати квартиру в м. Орел та придбати житло м. Одесі, до Одеси переїхала в 2017 році, оскільки з дитинства мріяла проживати у цьому місті.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_24 знає з 2007 року, з родиною Орловських тісно спілкується з 2011 року. Щодо придбання спірної квартири в м. Одесі зазначила, що ОСОБА_4 мати продала квартиру в м. Орел та передала кошти ОСОБА_23 для придбання квартири, квартиру купилу та здійснили оформлення на Софію. Зазначила, що ОСОБА_21 взагалі не має відношення до квартири в м. Одесі.

З огляду на пояснення свідків, судом встановлено, що й відповідно підтверджено матеріалами справи, що спірна квартира АДРЕСА_1 була куплена в період перебування у шлюбі, свідки зазначили, що відповідно й не заперечувалось сторонами у справі, про проведення ремонту в квартирі батьком ОСОБА_24 .

Судом не приймається до уваги твердження позивача за зустрічним позовом з приводу проживання/не проживання в квартирі ОСОБА_24 , та відсутність його реєстрації за адресою спірної квартири, оскільки дані твердження не впливають на статус придбаного майна під час перебування у шлюбі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Так, згідно присів статті 57 СК України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами факту придбання спірного об`єкту нерухомості за власні особисті кошти отримані нею особисто від продажу об`єкту нерухомості в м. Орел.

Матеріалами справи встановлено, що в зазначений період часу обидва подружжя працювало та отримувало дохід, кошти на оплату пайового внеску були сплачені з рахунку ОСОБА_1 , судом приймаються до уваги твердження ОСОБА_4 щодо продажу власної нерухомості в м. Орел, однак, судом не приймаються до уваги твердження того, що саме ці кошти були витрачені на придбання нерухомості м. Одесі, а саме спірної квартири, оскільки в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження, завдяки яким можна прослідкувати низку подій, що призвели до купівлі спірного майна подружжя, за особисті кошти ОСОБА_3 . Самі лише покази свідків не можуть бути беззастережними та безспірними доказами факту придбання нерухомості за особисті кошти.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з його недоведеністю та відповідно задоволення позовних вимог за первісним позовом щодо визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) - судові витрати по сплаті судового збору в сумі: 6 778, 75 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без задоволення.

Судові витрати за зустрічним позовом - віднести за рахунок позивача за зустрічним позовом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.05.2024р.

Суддя: