Постанова

від 13.05.2024 по справі 478/1509/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.24

22-ц/812/669/24

Справа №478/1509/23

Провадження № 22-ц/812/669/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_5 ,

яка подана адвокатом Губарем Антоном Леонідовичем

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2024року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Сябренко І.П., повний текст складено 15 березня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за №2-863 та за №2-864, виданих 19 вересня 2014 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В., ОСОБА_5 на праві власності належать земельні ділянки площею 4.7639 га кадастровий номер 4823683200:03:000:0058 та площею 3.7986 га кадастровий номер 4823683200:03:000:0078, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Михайлівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договори оренди землі за №8 та №8а, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416662, та номер запису про інше речове право: 8416658.

За умовами зазначених договорів, позивач ОСОБА_5 передала в оренду ОСОБА_8 належні їй земельні ділянки строком на 49 років, під зворотне зобов`язання останнього сплачувати орендну плату в грошовій формі у строк до 31 грудня щороку розміром 50000 грн. та 40000 грн. відповідно.

Однак, в порушення умов договорів ОСОБА_8 , в період з 2016 року по 2019 рік, не сплачував позивачу ОСОБА_5 орендну плату закористування землею, та самовільно власноручно дописав в п.9 договорів оренди землі умову, що орендна плата вноситься одним платежем за весь термін оренди, тим самим одноособово змінив умови договорів з метою зменшити розмір орендної плати без надання згоди на це орендодавця. Така дописка орендаря є нікчемною, та такою, що не створює правових наслідків.

Нещодавно позивачу ОСОБА_5 стало відомо, що орендар ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Так, 14 березня 2021 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Саяпіною І.Г. видано спадкоємцям померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких спадкоємці успадкували право оренди земельної ділянки площею 4.7639 га кадастровий номер 4823683200:03:000:0058 та площею 3.7986 га кадастровий номер 4823683200:03:000:0078.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які замінили сторону орендодавця, у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , та успадкували його права оренди, в порушення умов договорів в період з 2020 року по 2023 рік не сплачували позивачу ОСОБА_5 орендну плату за користування землею.

Посилаючись на викладене, а також на те, що систематична несплата відповідачами орендної плати є підставою для розірвання договорів оренди землі, представник позивача просив розірвати договір оренди землі №8 та договір оренди №8а від 22 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , пропорційно розміру успадкованих кожним з них від спадкодавця ОСОБА_8 часток у спадщині, заборгованість по орендній платі за договором оренди землі №8 від 22 грудня 2014 року та договором оренди землі №8а від 22 грудня 2014 року в розмірі 720000 грн. та судові витрати.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2024року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, відтак позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підтвердження своїх тверджень щодо систематичної несплати орендної плати та позбавлення позивача права на те, що вона розраховувала. А тому, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, вказувала, що на її думку, суд повинен зобов`язати відповідачів, в разі, якщо вони не визнаватимуть позову, надати докази належного виконання зобов`язань за договорами оренди землі.

Відповідачі порушили вимоги ч. 1 ст. 1281 ЦК України, не повідомили позивача, як орендодавця, про факт смерті орендаря ОСОБА_8 , хоча достеменно знали про наявність кредиторських вимог позивача у зв`язку із заборгованістю з орендної плати. Про факт смерті орендаря позивач дізналась 27 листопада 2023 року з відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому, відповідно до ст. 1282 ЦК України 29 листопада 2023 року позивач надіслала відповідачам кредиторські вимоги про сплату заборгованості з орендної плати, яка виникла у спадкодавця ОСОБА_8 станом на дату його смерті, а це заборгованість з орендної плати за період часу з 2016 року по 2019 рік включно, а саме: за договором оренди землі від 22.12.2014 р. № 8 - 200 000 грн., за договором оренди землі від 22.12.2014 р. - 160 000 грн., а загалом 360 000 грн.

На її думку, доводити обставину щодо успадкування майна, вартість якого менша ніж 360 000 грн. зобов`язані відповідачі, якщо вони заперечуватимуть проти вимог позивача в цій частині.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші відповідачі правом на подачу відзиві не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №025915, виданого 22 червня 2004 року належала земельна ділянка площею 8.56 га, яка складалася із двох ділянок: з кадастровим номером 4823683200:03:000:0058 площею 4,7639 га та з кадастровим номером 4823683200:03:000:0078 площею 3,7986 га, в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.2 а.с.22).

Після смерті ОСОБА_9 , спадщину прийняв ОСОБА_10 , про що останньому видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 січня 2012 року за №16.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті спадщину в порядку спадкування за заповітом прийняла ОСОБА_11 , яка змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_12 , про що державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. 19 вересня 2014 року видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 4823683200:03:000:0058 площею 4,7639 га та з кадастровим номером 4823683200:03:000:0078 площею 3,7986 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Михайлівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області(т.1 а.с.9, 56, т.2 а.с.24).

19 вересня 2014 року позивачем зареєстровано право власності на ці земельні ділянки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.10-11,12-14,2 а.с.23, 35),

22 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі №8. За умова договору орендареві передано земельну ділянку площею 4,7639га з кадастровим номером 4823683200:03:000:0058, термін дії договору 49 років (п.8 Договору). Державну реєстраціюякого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416662(т.2 а.с.18-19, 28 ).

Пунктом 9 Договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 50000 грн. одним платежем за весь термін оренди.

Цього ж дня, 22 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі №8а. За умовами якого орендареві передано в оренду земельну ділянку площею 3,7986 га з кадастровим номером 4823683200:03:000:0078, термін дії договору 49 років (п.8 Договору). Державну реєстраціюякого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416658( т.2 а.с.29-30, 36 ).

Пунктом 9 Договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та ----% від оцінки земельної ділянки в сумі, що становить 40000 грн. одним платежем за весь термін оренди.

Відповідно до пункту10 Договорів, які є ідентичними, обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексу інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня щороку( п.11 Договорів).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, однак не частіше одного разу на рік після завершення сільськогосподарських робіт та збирання врожаю (п.13 Договору).

Відповідно до змісту п.36 Договорів оренди землі його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема: за взаємною згодою сторін; рішенням судуна вимоги однієї із сторін.

За пунктом 45 Договорів він набирає чинності після підписання сторонами. Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендар ОСОБА_8 помер ( т.1 а.с.233 ).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право оренди земельних ділянок площею 4,7639 га з кадастровим номером 4823683200:03:000:0058, згідно договору оренди землі №8, укладеного 22 грудня 2014 року та площею 3,7986 га з кадастровим номером 4823683200:03:000:0078, згідно договору оренди землі №8а, укладеного 22 грудня 2014 року.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про оренду землі», право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогамЗемельного кодексу Українита цього Закону.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 за законом є: дружина ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 та донька ОСОБА_6 .

14 березня 2021 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г., видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку майна ( зареєстровано у реєстрі за №307). Спадщина, на яку в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: права оренди цілої земельної ділянки площею 4,7639 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0058, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке спадкодавець набув згідно договору оренди землі, укладеного 22.12.2014 року між спадкодавцем, як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем, строком на 49 років. Державну реєстраціюякого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416662 (копія) (т.1 а.с.234,235-236,237-238 ).

14 березня 2021 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку майна( зареєстровано у реєстрі №310). Спадщина, на яку в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: права оренди цілої земельної ділянки площею 3,7986 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0078, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке спадкодавець набув згідно договору оренди землі, укладеного 22.12.2014 року між спадкодавцем, як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем, строком на 49 років. Державну реєстраціюякого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416658 (копія) (т.1 а.с.244,245-246,247-248 ).

14 березня 2021 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку майна ( зареєстровано у реєстрі №309). Спадщина, на яку в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: права оренди цілої земельної ділянки площею 4,7639 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0058, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке спадкодавець набув згідно договору оренди землі, укладеного 22.12.2014 року між спадкодавцем, як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем, строком на 49 років. Державну реєстраціюякого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416662 (копія) (т.1 а.с.239,242-243).

14 березня 2021 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку майна( зареєстровано у реєстрі №312). Спадщина, на яку в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: права оренди цілої земельної ділянки площею 3,7986 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0078, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке спадкодавець набув згідно договору оренди землі, укладеного 22.12.2014 року між спадкодавцем, як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем, строком на 49 років. Державну реєстрацію якого проведено 13 січня 2015 року, номер запису про інше речове право: 8416658 (копія) (т.1 а.с.249,250-251).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.235, 245 ), ОСОБА_2 є орендарем 1/2 частки права оренди, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є орендарями по 1/4 частці права оренди кожна:

земельної ділянки площею 4,7639 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0058, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно договору оренди землі №8, укладеного 22.12.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , строком на 49 років, орендна плата виплачується у формі та розмірі 50000 грн одним платежем за весь термін оренди;

земельної ділянки площею 3,7986 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0078, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно договору оренди землі №8а, укладеного 22.12.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , строком на 49 років, орендна плата виплачується у формі та розмірі 40000 грн одним платежем за весь термін оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_5 не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, відтак позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 13ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1статті 11 ЦК України.

За змістом статті 792ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) (далі Закон № 161-ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншимизаконами Україниі договором оренди землі. (частина 1статті 6 Закону № 161-ХІVв тій же редакції).

Статтею 93 ЗК Українитастатті 1 Закону № 161-ХІVвизначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зістаттею 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 13 Закону № 161-ХІV(в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зістаттею 21 Закону № 161-ХІVу зазначений вище редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Устатті 15 Закону № 161-ХІVвизначено умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 1статті 32 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на момент укладання договорів, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статей 24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини 1статті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що унесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі або міститься положення про те, що орендар має право сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково), або взагалі нічого не визначено про таку можливість. Проте, якщо договір оренди землі передбачає пряму заборону сплати орендної плати наперед, сплачені орендарем кошти не вважатимуться орендною платою за таким договором.

Такої ж позиції дотримував і Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №704/236/17.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого«систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору,оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди земліза обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положенняч.2ст.651 ЦК України,якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктах 9 Договорів оренди №8 та №8а, укладених 22 грудня 2015 року між позивачем та ОСОБА_8 узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та ----% від оцінки земельної ділянки в сумі, що становить 50000 грн. та 40000 грн. відповідно, де зазначено рукописним текстом «одним платежем за весь термін оренди».

За такого, з тексту договорів оренди вбачається, що розмір щорічної фіксованої грошової суми орендної плати сторонами не визначався, але передбачалась сплата орендної плати за майбутні періоди у сумі, що становить 50000 грн. та 40000 грн. відповідно, одним платежем за весь період оренди.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про погодження сторонами саме таких істотних умов договору щодо порядку проведення розрахунку по орендній платі за користування орендарем земельними ділянками.

Оскільки укладеним між власником земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 договорами оренди землі була передбачена орендна плата у грошовій сумі одним платежем за весь період оренди, вказані договори після їх підписання набрали чинності, а позивач отримала вказані у договорах кошти, що не заперечував у судовому засіданні її представник, твердження позову про щорічний розмір орендної плати 50000 грн. за земельну ділянку площею 4,7639 га кадастровий номер 4823683200:03:000:0058 та 40000 грн. за земельну ділянку площею 3,7986 га, кадастровий номер 4823683200:03:000:0078, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги проте, що орендарем внесені до цих договорів без її погодження дописки, при цьому не зроблено застереження підписами сторін правочину, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що сама по собі відсутність застереження у спірних договорах, при наявності підпису сторін у розділі «реквізити сторін» не свідчить, що між сторонами не було досягнуто таких домовленостей, адже примірники договорів оренди були у позивача, а відтак їй достеменно було відомо про вказані умови договору, вона жодного разу, ще за життя первісного орендаря, не зверталася до нього з вимогами про сплату заборгованості по орендної плати, вказані договори оренди землі в частині визначення розміру орендної плати позивач не оспорювала та недійсним у судовому порядку не визнавала.

За такого, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем систематичної несплати орендної плати, і як наслідок відсутність підстави для розірвання вказаних договорів, є вірним.

Відповідно до частини першоїстатті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, яка уклала 22 грудня 2014 року з орендарем ОСОБА_13 договори оренди земельних ділянок №8 та №8а, майже через дев`ять років після їх укладання (більш чим через три роки після смерті первісного орендаря) пред`явила позов про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2016 по 2023 роки включно та розірвання вказаних договорів оренди, суперечить її попередній поведінці (укладенню цих договорів та отримання орендної плати одним платежем за весь термін оренди), і є недобросовісним.

Вказані договори оренди набрали чинності, держава офіційно визнала їх на умовах погоджених сторонами: строк дії цих договорів та сплату орендної плати у формі та розміру 50000 грн. та 40000 грн., відповідно, одним платежем за весь термін оренди.

З врахуванням обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для пред`явлення до спадкоємців ОСОБА_8 кредиторської вимоги про сплату заборгованості з орендної плати, яка виникла у спадкодавця ОСОБА_8 станом на дату його смерті, у порядку передбаченому статтями 1281, 1282 ЦК України, та стягнення заборгованості по орендній платі з відповідачів, а тому аргументи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак судові витрати, понесені позивачем під час апеляційного розгляду справи, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана адвокатом Губарем Антоном Леонідовичем, залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.