Постанова

від 24.04.2024 по справі 46/436-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 46/436-б (127/27098/19)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від Міністерства економіки України: Примаченко К.В. - у відповідності до виписки з ЄДРПОУ.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) (суддя Мандичев Д.В., повний текст рішення складено та підписано - 11.12.2023)

за позовом ОСОБА_1

до ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство економіки України

про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості

в межах справи № 46/436-б

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної компанії «Укрресурси»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

02.10.2019 ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до Державної акціонерної компанії «Укрресурси», відповідно до якої просив суд:

- зобов`язати ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси» арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну змінити дату його звільнення відповідно до рішення РЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004;

- зобов`язати ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси» арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну на виконання рішення РЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;

- стягнути з Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (надалі також відповідач) на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2010 по 05.10.2019 у розмірі 396 000,00 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмір 5 000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 у справі № 127/27098/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

10.10.2019 до Вінницького міського суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано відповідні докази та розрахунки суми відшкодування середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та суми відшкодування моральної шкоди, а також подано позовну заяву у новій редакції з вимогами:

- зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпП України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки;

- зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1 767 478 грн, а всього суму у розмірі 2 010 478 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2019 у справі № 127/27098/19 прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

23.12.2019 до Вінницького міського суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (зменшення), відповідно до якої позивач просив суд:

- зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести зміни до дублікату трудової книжки та видати такий дублікат з оформленням відповідних записів;

- стягнути з ДАК «Укрресурси» моральну шкоду у сумі 200 000 грн та 1 000,80 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 у справі № 127/27098/19 постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати (протокол судового засідання Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27098/19) судом залишено без розгляду подане позивачем уточнення у зв`язку з порушенням строку та порядку подання.

Також, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 цивільну справу №127/27098/19 передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 46/436-б про банкрутство ДАК «Укрресурси».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (суддя Пасько М.В.) прийнято справу № 127/27098/19 до розгляду в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії «Укрресурси».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 46/436-б (127/27098/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) скасовано; справу № 46/436-б (127/27098/19) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 справа № 46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Черненченка Дениса Альбертовича, третя особа Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії «Укрресурси» передана для розгляду судді Омельченку Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) задоволено самовідвід судді Омельченка Л.В. від розгляду справи № 46/436-б (127/27098/19). Відведено суддю Омельченка Л.В. від розгляду справи № 46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора банкрута Черненченка Дениса Альбертовича, третя особа Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 46/436-б про банкрутство Державної акціонерної компанії «Укрресурси». Справу № 46/436-б (127/27098/19) передано для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 46/436-б (127/27098/19) передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 прийнято до свого провадження справу № 46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси» про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості у розмірі 2 010 478,00 грн. Розгляд справи призначено на 26.07.2023.

20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли уточнені позовні вимоги у справі № 46/436-б (127/27098/19).

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли уточнені позовні вимоги у справі № 46/436-б (127/27098/19).

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 30.08.2023.

21.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі.

29.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли пояснення надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 відкладено судове засідання у справі № 46/436-б (127/27098/19) на 27.09.2023.

20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення по справі.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

26.09.2023 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора ДАК «Укрресурси» арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкладено судове засідання у справі № 46/436-б (127/27098/19) на 03.11.2023. Ліквідатору ДАК «Укрресурси» арбітражному керуючому Плесюку Олексію Степановичу встановлено подати суду у строк до 16.10.2023 (включно) письмові обґрунтовані пояснення щодо позову з урахуванням заяв позивача про уточнення позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) (суддя Мандичев Д.В., повний текст рішення складено та підписано - 11.12.2023) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 47, 79, 116, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Цивільного кодексу України), ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), ст.ст. 6, 9, 10 Закону України «Про відпустки» та мотивоване тим, що позовні вимоги про зміну дати звільнення позивача з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі не відповідають вимогам трудового законодавства, оскільки позивачу 26.12.2015 вже фактично видано трудову книжку та видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» з 26.12.2015 на виконання рішення суду.

Крім того, як вбачається із копії розписки позивача від 16.11.2015, останній особисто погодив звільнення його з посади в грудні 2015 року та вказав на відсутність претензій до боржника, а відтак, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з відповідними записами, а саме зі зміненою датою звільнення з 26.12.2015 на 26.07.2023, задоволенню не підлягають.

Також, з огляду на наявність доказів виплати позивачу заборгованості по заробітній платі та інших належних сум при звільненні у розмірі 1 900 147,03 грн, включення кредиторських вимог позивача до боржника на суму 182 250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення середнього заробітку за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 у сумі 1 228 500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 26.07.2023 на суму 711 000,00 грн, місячної вихідної допомоги у розмірі 13 500,00 грн, компенсації за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 на суму 1 228 500,00 грн.

Поміж іншого, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди відповідачем, а також яким чином позивачем розрахований розмір моральної шкоди саме в сумі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) та ухвалити нове судове рішення, яким:

остаточні позовні вимоги (в межах заявлених в суді першої інстанції) задовольнити частково; зобов`язати ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича:

- змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на 19.09.2017, дату фактичного отримання оригіналу трудової книжки, про що видати негайно відповідний наказ;

- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами в розділі «Про роботу»:

Дирекція Вінницького заводу «Модуль».

Запис № 1. 12.03.1992 прийнятий на посаду інженера 1 категорії (технагляд) дирекції Вінницького заводу «Модуль». Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992.

Запис № 2. 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву. Підстава: Наказ № 185 від 19.11.1992.

Запис № 3. 01.12.2015 звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015.

Запис № 4. 06.09.2017 змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12.2015. Підстава: Наказ ДАК № 06|09|17-1Б від 06.09.2017.

Запис № 5. 19.09.2017 змінено дату з 26.12.2015 на 19.09.2017 (дата отримання трудової книжки).

Оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, негайно направити позивачу поштою рекомендованим листом з описом вкладень, за згодою позивача, але не пізніше наступного дня дати судового рішення апеляційної інстанції.

Стягнути з ДАК на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток 13 500,00 грн (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 по 19.09.2017 (13 500,00 грн Х 20 місяців 24 дні) в сумі 281 500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільненні з 06.04.2018 по 03.11.2023 дати ухвалення рішення (13 500,00 грн Х 68 місяців 27 днів) на суму 930 200,00 грн, місячну вихідну допомогу у розмірі 13 500,00 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 19.09.2017 (13 500,00 грн Х 20 місяців 24 дні) в сумі 281 500,00 грн, моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн та витрати по суду і на юридичну допомогу в сумі 25 000,00 грн, а всього разом 1 931 700,00 грн.

Надати Мінюсту і ОСОБА_1 довідку всієї заборгованості коштів, з врахуванням нової дати звільнення з посади заступника директора і заборгованості зарплати за сумісництво посади головного бухгалтера за період з 01.12.2015 по 19.09.2017 та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ і встановлених сум постановою ПАГС від 06.12.2021 у цій справі.

Постанову апеляційного суду допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним та неправильним встановленням обставин справи, які мають значення для справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.03.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення у справі № 46/436-б (127/27098/19), в яких останнє зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

02.04.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення, згідно з якими останній вважає, пояснення подані Міністерством економіки України некоректними та ненаправленими на вирішення питання виконання законних рішень суду і припинення трудового спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 46/436-б (127/27098/19) за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство економіки України про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості, а також відомості про направлення повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) та отримання сторонами вказаного рішення. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

25.01.20243 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 46/436-б (127/27098/19).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/393/24 від 31.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 46/436-б (127/27098/19).

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Копитова О.С., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

01.02.2024 від судді Північного апеляційного господарського суду Копитової О.С. надійшла заява про самовідвід у справі № 46/436-б (127/27098/19), яка мотивована наявністю обставини, що виключають можливість повторної участі вказаної судді у розгляді даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) заяву судді Північного апеляційного господарського суду Копитової О.С. про самовідвід у справі № 46/436-б (127/27098/19) задоволено; відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Копитову О.С. від розгляду справи № 46/436-б (127/27098/19); матеріали справи № 46/436-б (127/27098/19) передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

02.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддям Копитовій О.С. та Сотнікову С.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/45/24 від 05.02.2024 у зв`язку із задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Копитової О.С. про самовідвід у справі № 46/436-б (127/27098/19), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 46/436-б (127/27098/19).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без руху, у зв?язку з відсутніми доказами надіслання копії апеляційної скарги ліквідатору ДАК «Укрресурси» арбітражному керуючому Плесюку Олексію Степановичу та Міністерству економіки України.

15.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддям Копитовій О.С. та Сотнікову С.В.

Слід зазначити, що суддя Остапенко О.М. перебував у відрядженні з 13.02.2024 по 18.02.2024, а головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 16.02.2024 по 23.02.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Копитовій О.С. та Сотнікову С.В. повернуто заявнику без розгляду.

04.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19), зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 46/436-б (127/27098/19) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19); розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) призначено на 27.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1393/24 від 27.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 46/436-б (127/27098/18).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 46/436-б (127/27098/19) розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) відкладено на 24.04.2024; явку ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича у судове засідання 24.04.2024 визнано обов`язковою; зобов`язано ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича завчасно, а саме до 17.04.2024 (включно), через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати та надіслати учасникам справи (докази надіслання надати суду) письмові пояснення щодо обставин справи, доводів апеляційної скарги, а також щодо:

- виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004;

- залишку боргу перед ОСОБА_1 у справі № 46/436-б;

- фактичної дати отримання ОСОБА_1 оригіналу трудової книжки або її дублікату (з відповідними доказами);

- зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017;

- рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2018 у справі № 127/17948/17 про стягнення з Державної акціонерної компанії «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 коштів за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018 в сумі 182 250,00 грн, саме в контексті взаємного зв?язку із заочним рішенням Вінницького міського суду від 11.01.2017 про зобов?язання Державної акціонерної компанії «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015.

Попереджено ліквідатора Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд має право стягувати в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Явка представників учасників справи

24.04.2024 у судове засідання з`явився представник Міністерства економіки України.

Інші учасники справи у судове засідання 24.04.2024 не з`явилися; повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив ліквідатор Державної акціонерної компанії «Укрресурси», арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович, явка якого визнавалась обов`язковою.

Колегією суддів взято до уваги, що 23.04.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи всіх необхідних доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість її розгляду за участю представника Міністерства економіки України.

Позиції учасників справи

24.04.2024 у судовому засіданні представник Міністерства економіки України заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 у липні 2000 року звертався до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (надалі - ДАК «Укрресурси») про встановлення відносно нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300 000 грн та просив суд зобов`язати відповідача звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль» на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з видачею йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.

25.01.2001 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК «Укрресурси» звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль» на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства, з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: « 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу «Модуль» Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року». Присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2000 по 01.01.2001 в сумі 3 422,8 грн та судові витрати на суму 151 грн.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з вимогами про скасування наказу № 25-к від 07.03.2002 та зобов`язання ДАК «Укрресурси» змінити дату звільнення у відповідності до вимог статей 49-2, 49-4 Кодексу законів про працю України.

01.03.2004 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.

19.05.2005 ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці роз`яснено рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, а саме, що ДАК «Укрресурси» сама повинна визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу законів про працю України, при цьому провести з ним повний розрахунок.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням боржником рішень судів, зокрема і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, позивач звертався до Європейського суду з прав людини.

17.07.2014 рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України», зокрема, постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у т.ч. ОСОБА_1 , які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

01.12.2015 ліквідатор ДАК «Укрресурси» Давидюк Т.П. видав Наказ № 1, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015, як на підставу такого звільнення послався на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001. У відповідності до вказаного Наказу ліквідатором Давидюком Т.П. було внесено до трудової книжки позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.

24.05.2016 постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу позивача у ДАК «Укрресурси» період з 01.12.2015 по 26.12.2015.

В подальшому ОСОБА_1 звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК «Укрресурси» про зобов`язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов`язати відповідача в межах виконання саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис в трудову книжку.

11.01.2017 заочним рішенням Вінницького міського суду зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015, про що внести відповідний запис у трудову книжку.

06.09.2017 на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2017 ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з наступними позовними вимогами:

- зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» - арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 та статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена;

- зобов`язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» - арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму залишку боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 05.10.2019 у розмірі 396 000,00 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,80 грн, а всього 1 491 000,80 грн.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 всупереч рішенню Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не виконані, ОСОБА_1 у належний спосіб не звільнений. Позивач вважає, що ДАК «Укрресурси» в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України повного розрахунку з ним не провів, отже, в силу статті 47 КЗпПУ він має право на компенсацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 46/436-б (127/27098/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) - без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) скасовано; справу № 46/436-б (127/27098/19) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При направленні справи на новий розгляд касаційним судом наголошено, що суду слід належним чином дослідити та встановити дату звільнення позивача (з урахуванням кінцево визначених позовних вимог у цій частині та їх обґрунтованості і відповідності трудовому законодавству); фактичну дату видачі трудової книжки; періоди, охоплені раніше прийнятими судовими рішеннями щодо зобов`язання роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Під час нового розгляду справи, 10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли уточнені позовні вимоги, відповідно до яких останній просив суд:

- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що Ліквідатору видати негайно відповідний наказ;

- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: Дирекція Вінницького заводу «Модуль». Запис № 1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/дирекції Вінницького заводу «Модуль» Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ № 185 від 19.1992 року; Запис № 3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль» на підставі ст. 40 п. 1 КзПП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015. Запис № 4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12. 2015. Підстава: Наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис № 5. 26.07.2023 (Дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на 26.07.2023. Підстава: Наказ ДАК № ? від 26.07.2023.

- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за доданої письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення, або дати судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток в 13 500грн (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн х 91 міс.) в сумі 1 228 500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 (до цього періоду стягнуто) по 26.07.2023 (13 500грн х 52 міс. 20 днів) на суму 711 000,00 грн, місячну вихідну допомогу в розмірі 13 500,00 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн х 91 міс.) на суму 1 228 500,00 грн, моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн та за витрати по суду і на юридичну допомогу в сумі 25 000,00 грн, а всього разом на суму 4 206 500 00,00 грн;

- надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості, з врахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ і встановлених постановою ПАГС від 06.12.2021.

За наслідками розгляду зазначеної вище позовної заяви (з урахуванням уточнених позовних вимог), місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника Міністерства економіки України, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, під час нового розгляду справи, 10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли уточнені позовні вимоги, відповідно до яких останній просив суд:

- змінити дату звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі, про що Ліквідатору видати негайно відповідний наказ;

- виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з наступними записами: Дирекція Вінницького заводу «Модуль». Запис № 1. 12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/дирекції Вінницького заводу «Модуль» Підстава: Наказ № 46 від 12.03.1992 року; Запис № 2. 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Підстава: Наказ № 185 від 19.1992 року; Запис № 3. 01.12.2015. Звільнений з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль» на підставі ст. 40 п. 1 КзПП України (ліквідація підприємства). Підстава: Наказ ДАК № 1 від 01.12.2015. Запис № 4. 06.09. 2017. Змінено дату звільнення з 01.12.2015 на дату 26.12. 2015. Підстава: Наказ ДАК №06/09/17-1Б від 06.09.2017. Запис № 5. 26.07.2023 (Дата судового рішення). Змінено дату з 26.12.2015 на 26.07.2023. Підстава: Наказ ДАК № ? від 26.07.2023.

- оформлений цими записами дублікат трудової книжки, разом з копією наказу, направити позивачу поштою рекомендованим листом, з описом вкладень, за доданої письмової згоди позивача, але не пізніше наступного дня зміненої дати звільнення, або дати судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток в 13 500грн (встановлений рішеннями суду) за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн х 91 міс.) в сумі 1 228 500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 (до цього періоду стягнуто) по 26.07.2023 (13 500грн х 52 міс. 20 днів) на суму 711 000,00 грн, місячну вихідну допомогу в розмірі 13 500,00 грн, компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 (13 500грн х 91 міс.) на суму 1 228 500,00 грн, моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн та за витрати по суду і на юридичну допомогу в сумі 25 000,00 грн, а всього разом на суму 4 206 500 00,00 грн;

- надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості, з врахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох РЄСПЛ і встановлених постановою ПАГС від 06.12.2021.

Відповідні вимоги розглянуті місцевим господарським судом, про що вказано в оскаржуваному рішенні суду.

Разом з тим, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 змінено свої позовні вимоги, що є неможливим під час апеляційного розгляду в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, за змістом ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви тільки до закінчення підготовчого засідання у суді першої інстанції, подання відповідних змін на стадії апеляційного розгляду не допускається.

З огляду на зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду переглядає прийняте рішення з урахуванням вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, для застосування наведеної норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 761/18931/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 2-362/11/0408, від 14.07.2021 у справі № 569/6979/20, від 17.02.2022 у справі № 554/4570/20.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 47 Кодексу законів про працю України порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

В силу п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (із наступними змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Отже, день звільнення може не співпадати з днем видачі трудової книжки, а як санкція за таку затримку законодавцем передбачено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, 06.09.2017 на виконання заочного рішення Вінницького міського суду від 11.01.2017 у справі № 127/28655/15-ц ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

Наразі позивач просить змінити дату його звільнення з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі.

Однак, трудова книжка фактично видана позивачу 26.12.2015, що підтверджується заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 у справі № 127/28655/15-ц.

Таким чином, позовні вимоги про зміну дати звільнення позивача з 26.12.2015 на дату ухвалення судом рішення у цій справі не відповідають вимогам трудового законодавства, оскільки позивачу 26.12.2015 вже фактично видано трудову книжку та видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» з 26.12.2015 на виконання рішення суду.

Необхідно звернути увагу на те, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 у справі № 127/28655/15-ц є чинним та позивачем не оскаржувалося. Також є чинним виданий на виконання згаданого рішення суду наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 .

Крім того, із розписки позивача від 16.11.2015, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що останній особисто погодив звільнення його з посади в грудні 2015 року та вказав на відсутність претензій до боржника.

У разі домовленості роботодавця і працівника про певну дату припинення трудового договору за угодою сторін, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Близька за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.08.2020 у справі № 359/5905/18.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виписати та видати позивачу дублікат трудової книжки з відповідними записами, а саме зі зміненою датою звільнення з 26.12.2015 на 26.07.2023, задоволенню не підлягають.

Поміж іншого, слід зазначити, що ДАК «Укрресурси» виплатило ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Так, копією довідки Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 65/20.1/23 від 24.07.2017 підтверджується, що позивачу виплачена заборгованість по заробітній платі та інших належних сум при звільненні у розмірі 1 900 147,03 грн згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02. До того ж, виплата в сумі 1 188 937,30 грн проведена 04.08.2016, тобто після дати звільнення ОСОБА_1 .

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК «Укрресурси» на суму 182 250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018 згідно з рішенням Вінницького міського суду від 05.04.2018 у справі № 127/17948/17.

До того ж, враховуючи ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.2015, від 28.07.2016, 13.07.2017, 14.02.2019 у справі № 46/436-б ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК «Укрресурси» на загальну суму 3 667 621,26 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати Мінюсту, в копії позивачу, довідку всієї заборгованості, з врахуванням нової дати наказу звільнення та раніше виплачених Мінюстом сум по трьох рішеннях ЄСПЛ і встановлених постановою ПАГС від 06.12.2021, не підлягають задоволенню.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Також, згідно з ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Необхідно вказати, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 у справі № 46/436-б визнано банкрутом ДАК «Укрресурси».

Враховуючи зазначені вище обставини та наявність у матеріалах справи доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та інших належних сум при звільненні у розмірі 1 900 147,03 грн, включення кредиторських вимог позивача до боржника на суму 182 250,00 грн за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення середнього заробітку за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 у сумі 1 228 500,00 грн, відшкодування за затримку повного розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 26.07.2023 на суму 711 000,00 грн, місячної вихідної допомоги у розмірі 13 500,00 грн, компенсації за дні невикористаних відпусток за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 на суму 1 228 500,00 грн.

Більш того, в силу ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

Порядок і умови надання щорічних відпусток передбачено як у статті 79 КЗпП України, так і у статті 10 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, з огляду на наведені норми трудового законодавства, грошове відшкодування передбачено саме за ту частину відпустки, яка не була використана працівником до моменту його звільнення.

Разом з тим, звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу «Модуль» мало місце 26.12.2015, у зв`язку з чим за період з 27.12.2015 по 26.07.2023 підстави для компенсації за дні невикористаних відпусток відсутні.

При цьому, ОСОБА_1 не доведено, за який саме період останньому не компенсовано місячну вихідну допомогу у розмірі 13 500,00 грн.

Стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн, необхідно зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 Кодексу Законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Водночас, у даному випадку позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди ДАК «Укрресурси», а також яким чином позивачем розрахований розмір моральної шкоди саме в сумі 1 000 000,00 грн.

З огляду на зазначені вище обставини, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишити без змін.

3. Справу № 46/436-б (127/27098/19) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.05.2024 (у зв?язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Отрюха Б.В. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

М.Л. Доманська