ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року Справа № 918/1017/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Лугіна С.А. - адвокат
відповідача: представник не з`явився
від третьої особи (Державного агентства резерву України): Слюсар І.В. - головний спеціаліст
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 06.02.24р. суддею Качуром А.М., у м.Рівному, повний текст складено 16.02.24р. у справі № 918/1017/23
за позовом Державної організації "Комбінат "Рекорд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача
- Міністерство економіки України
- Державне агентство резерву України
про повернення майна
ВСТАНОВИВ:
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23.
1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23 задоволено позов Державної організації "Комбінат "Рекорд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство економіки України, Державне агентство резерву України про повернення майна. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" повернути Державній організації "Комбінат "Рекорд" дизельне паливо у кількості 5 183,55 тонн, та бензин автомобільний А-95 у кількості 6 977,13 тонн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 684,00 грн. судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються зберігання товару. Умови договору № 1229 (пункти 1.1, 2.1, 2.8, 2.13, 2.15, 4.1.1. тощо) та інші матеріали справи свідчать про те, що відповідач ТОВ "Нафтасіті" у цих правовідносинах прийняв майно позивача на зберігання як професійний зберігач. Так, положення договору містять посилання на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання нафтопродуктів, а також на Інструкцію з контролювання якості нафтопродуктів на підприємствах та організаціях, а також умови характерні для професійного зберігача.
2.2. Відповідач - ТОВ "Нафтасіті" в даному випадку виступає у цих правовідносинах як професійний зберігач, а тому як професійний зберігач, має довести наявність стверджуваної ним втрати майна, а також те, що втрата майна сталася внаслідок дії непереборної сили. Подані відповідачем на підтвердження обставин знищення належного позивачу майна, містять неповні та суперечливі відомості. У висновку про форс-мажорні обставини Рівненської ТПП, котрий відповідач подав як доказ на підтвердження своїх заперечень проти позову стверджується, що ТОВ "Нафтасіті" в межах господарської діяльності було укладено ряд договорів зберігання нафтопродуктів з поклажодавцями. Однак жодних відомостей щодо втрати майна позивача вказаний висновок не містить.
2.3. Суд встановлено, що предметом договірних відносин між позивачем та відповідачем було зберігання нафтопродуктів, а сторони погодили умовами договору (пункт 2.1.), що приймання - передача, зберігання та облік нафтопродуктів проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.
2.4. Таким чином, належними, допустимими та достовірними доказами для встановлення обставин щодо зберігання належних позивачу нафтопродуктів, їх об`ємів, розміщення у конкретних резервуарах на момент дії форс мажорних обставин, є відповідна документація складена згідно з вимогами Інструкції 281. Вимоги даної Інструкції, зокрема і в частині ведення обліку та документообігу, є обов`язковими для відповідача. Судом встановлено, що всупереч вимогам пункту 5.2.6 Інструкції 281, подані відповідачем копії актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП не містять відміток про затвердження керівництвом підприємства.
2.5. Відповідач не надав суду передбачену Інструкцією 281 документацію, зокрема: товарний балансовий звіт за період березень 2022 року - вересень 2023 року, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форма № 6-НП), журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах (форма № 7-НП), акти інвентаризації (форма №24-НП), товарні книги кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП, місячні накопичувальні відомості окремо з прийняття та відпуску нафтопродуктів за поклажодавцем ДО "Комбінат "Рекорд", книги обліку нафти і нафтопродуктів за марками і видами, звіти руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів з нафтобази, акти вимірювання нафтопродуктів за формою №3-НП у резервуарах, що були знищені. Докази того, що отримане на зберігання майно розміщувалось саме у знищених резервуарах у матеріалах справи відсутні. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що переданий на зберігання товар було розміщено в резервуарах, номера яких зазначає відповідач, також матеріали справи не містять.
2.6. Оскільки, відповідач прийняв на зберігання майно, що є предметом зберігання за умовами договору №1229, відповідно до пункту 2.1. якого приймання-передача, зберігання та облік проводиться згідно з вимогами Інструкції 281. Тобто, саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати належне оформлення приймання, зберігання, облік та встановлення обставин пошкодження/знищення предмету зберігання та ведення відповідної документації. Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження стверджуваних ним обставин. Зокрема стосовно того, що дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 135 266 кг, які були передані позивачем на зберігання відповідачу, перебували саме у резервуарах котрі були знищені внаслідок дії форс-мажорних обставин. Відповідач, як професійний зберігач, не довів факту знищення (втрати) майна отриманого від позивача на зберігання,
2.7. Щодо настання обставин непереборної сили, про які зазначає відповідач, судом першої інстанції з урахуванням частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", статей 617 ЦК України, 218 ГК України, зазначено, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов`язання перед позивачем. Таких обставин відповідач суду не довів. Згідно з умовами пункту 6.3. договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись відповідним документом Торгово-промислової палати України. А проте матеріали справи не містять сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
2.8. Висновок про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що складений Рівненською ТПП стосується інших договірних правовідносин, не прийнято судом як належний доказ щодо настання форс-мажорних обставин у даній справі, та жодним чином не підтверджує обставини знищення переданого поклажодавцем на зберігання майна Разом з тим, відповідач ухилився від виконання свої обов`язків та не вчинив жодної з дій, що передбачено договором №1229 - пунктами 2.1, 6.1, 6.3 договору, а також скласти акт звірки на відповідну дату на підставі облікових даних щодо обсягу та асортименту нафтопродуктів, які перебували на зберіганні і були втрачені/пошкоджені, залучивши представника поклажодавця, як це визначено Інструкцією 281.
2.9. Твердження відповідача про передачу на гуманітарні потреби решти належного позивачу майна в кількості 4 841 864 кг бензину також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, відповідачем надано звіт №1 про передачу нафтопродуктів нібито на виконання постанови Кабінету Міністрів України №238 від 09.03.2022. Пунктом 6 якої, визначено, що облік видачі гуманітарної допомоги здійснюється за кожною мережею. Згідно звіту з нафтобази відповідача пальне не видавалося. Звіт містить відомості про те, що через АЗС було видано 1 579 889 літрів бензину марки А-95, 1 165 588 літрів бензину марки А-92, 14 950 літрів газу та 2 357 347 літрів дизельного пального. При цьому, матеріали справи не містять доказів відпуску переданого на зберігання майна (актів приймання - передачі нафтопродуктів зі зберігання та/або товарно-транспортних накладних). Положеннями постанови №238 передбачений механізм видачі гуманітарної допомоги мережами власним пальним, та порядок його компенсації Міністерством економіки України. Однак, предметом розгляду є не власне пальне відповідача, а майно передане позивачем на зберігання. Наведені відповідачем обставини щодо передачі пального через АЗС на гуманітарні потреби не є предметом спору та предметом доказування у даній справі. За відсутності доказів передачі/ відпуску зі зберігання переданого на зберігання майна, є недоведеними обставини видачі з бази зберігання 4 841 864 кг бензину, що був переданий на зберігання згідно з договором.
2.10. Статтею 949 ЦК України встановлено обов`язок зберігача повернути річ, а саме зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Докази повернення переданого поклажодавцем на зберігання майна матеріали справи не містять. Позовні вимоги до відповідача про повернення зі зберігання дизельного палива у кількості 5 183,55 тонн та бензину автомобільного А-95 у кількості 6 977,13 тонн. є правомірними
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті", 01.03.2024 через систему "Електронний суд" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі № 918/1017/23. Прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Комбінат "Рекорд" до ТОВ "Нафтасіті" про повернення дизельного палива у кількості 5 183, 55 тон та бензину автомобільного А-95 у кількості 6 977, 13 тон повністю.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до 2 речення п. 6.2. договору № 1229 зберігання нафтопродуктів, зберігач не відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження нафтопродуктів Поклажодавця, що відбулося внаслідок обставин непереборної сили (обставин форс-мажору) та не зобов`язаний повернути зі зберігання/компенсувати вартість втрачених/пошкоджених за таких умов нафтопродуктів Поклажодавця.
3.3. Скаржник зазначає, що ракетний обстріл, що відбувся 28.03.2022, та в результаті якого пожежею знищено резервуари та нафтопродукти, які в них зберігались, є саме тою обставиною непереборної сили, що призвела до втрати ТОВ "Нафтасіті" частини нафтопродуктів, що зберігались в цих резервуарах (бензин А-95 у кількості 2 135, 27 т. та дизельне пальне 5 183, 55 т.). В силу вимог ч. 1. ст. 73 ГПК України, подаючи відповідні докази, скаржник зазначає, що знищення пального, яке зберігалось в зруйнованих пожежею резервуарах РВС 54, 55, 56, виникло саме внаслідок обставин непереборної сили, оскільки пожежу спричинило влучання ракети під час проведення російською федерацією чергового ракетного обстрілу території України. Вказаний факт підтверджується наданими ТОВ "Нафтасіті" Актом про пожежу від 30.03.2022 та Протоколом огляду від 31.03.2022. Вказані документи є належними та допустимими в розумінні ст. 76,77 ГПК України, оскільки підтверджують факт знищення пального позивача (бензин А-95 у кількості 2 135, 27 т. та дизельне пальне 5 183, 55 т.) саме внаслідок обставин непереборної сили, й не потребує будь-яких інших додаткових доказів, в силу листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
3.4. Враховуючи положення частини 1 статті 617 ЦК України, апелянт також зазначає, що беручи до уваги те, що гуманітарна допомога (дизельне паливо у кількості 5183, 550 тн. та бензин автомобільний А-95 у кількості 2135, 266 тн.) прийнята на зберігання ТОВ "Нафтасіті" за договором № 1229 від 24.02.22 була втрачена у зв`язку з злочинними діями країни ракетних обстрілів території України, підприємство не може нести цивільно-правову відповідальність в даному випадку, оскільки втрата нафтопродукту, що перебував на зберіганні підприємства сталась у зв`язку з протиправними діями третьої особи, що було проігноровано судом першої інстанції.
3.5. ТОВ "Нафтасіті" залучено до справи копії Актів інвентаризації нафтопродуктів на 01.04.2022 та 01.05.2022 років, в яких вказується про відсутність за даними бухгалтерського обліку дизельного палива у кількості 5183, 550 тн. та бензину А-95 у кількості 2135, 266 тн. Нафтопродукти, прийняті на зберігання за договором № 1229 від 24.02.22, перебували станом на 28.03.2022 саме в резервуарах №54, 55, 56, що підтверджується Довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри від 14.07.2022. Вказану довідку ТОВ сформовано відповідно до приписів Наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944, як користувач акцизного складу № 1007227. Зазначений акцизний склад включено до Реєстру (розпорядником реєстру є ДПС України). Суд першої інстанції не визнав вказані документи як докази щодо підтвердження факту знищення нафтопродуктів позивача з формальних підстав, а саме, з тих підстав, що вказані документи не підписувались директором Зберігача.
3.6. Однак, апелянт, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи складського обліку, залучені до матеріалів справи підприємством відповідача, підписано працівниками підприємства, що безпосередньо складали ці документи, а відсутність підпису директора не може слугувати підставою для невизнання таких документів як доказів, оскільки відсутність такого підпису не робить ці документи автоматично недійсними чи неналежними.
3.7. Разом з тим, ДО "Комбінат "Рекорд" вимагає до повернення нафтопродукти, що є власністю держави при цьому, діюче на сьогодні законодавство України не визначає таке поняття як власник гуманітарної допомоги, а визначаються поняття набувача та отримувача гуманітарної допомоги. Набувачами та отримувачами гуманітарної допомоги в розумінні Постанови КМУ від 09.03.2022 №238 Деякі питання визнання товарів гуманітарною допомогою та їх використання в умовах воєнного стану, є визначений перелік осіб, які в умовах воєнного стану потребують на її отримання, а саме нафтопродуктів. ТОВ "Нафтасіті" відпускало отримані протягом червня - липня 2022 року нафтопродукти через мережу АЗС своїх контрагентів набувачам, які за законом мали право на її отримання, при цьому Договір № 1229 від 24.12.2022 не встановлював заборони щодо відпуску прийнятих як гуманітарна допомога нафтопродуктів, ТОВ "Нафтасіті" забезпечило отримання такої гуманітарної допомоги територіальними підрозділами ЗСУ, СБУ, Патрульної поліції, Військовими адміністраціями, Прикордонній службі, Національній гвардії та іншим разом з нафтопродуктами, які надавались в якості гумдопомоги з договірного зберігання інших контрагентів нашого підприємства.
3.8. ТОВ "Нафтасіті" не порушило приписів укладеного з позивачем договору щодо відпуску нафтопродуктів прийнятих як гуманітарна допомога, оскільки остання була надана саме в тому колу осіб, якому вона призначена, та саме в той час, коли в цьому було особливо крайня потреба.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2024 об 15:30год. Запропоновано учасникам провадження у справі протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України, а також докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.
4.2. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство економіки України у відзиві просить апеляційну скаргу ТОВ "Нафтасіті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23 залишити без змін. Третя особа також у відзиві просила здійснювати розгляд справи без участі представника Мінекономіки.
4.2.1. Разом з тим, враховуючи доводи апеляційної скарги щодо видачі гуманітарної допомоги Міністерство економіки України до відзиву долучило копії листів міністерства та відповіді набувачів гуманітарної допомоги обласних військових адміністрацій, уповноважених органів МВС України, ДПС України, Збройних сил України, Служби безпеки України та інших.
4.2.2. Так, у відзиві щодо видачі гуманітарної допомоги, міністерство зазначає про наступні обставини. За твердженням відповідача - частину нафтопродуктів було відпущено ним як гуманітарну допомогу набувачам, які вказані в Звiті №1 про передачу нафтопродуктів.
4.2.3. Третя особа звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ТОВ "Нафтасіті" листом від 06.10.2023 № 30 звернулося до Мінекономіки з питання здійснення компенсації власного пального, яке було передано набувачам у якості гуманітарної допомоги. Проте у наданому листі ТОВ "Нафтасіті" відсутні копії документів, які підтверджують факти видачі гуманітарної допомоги набувачам, зокрема, листи-запити із визначеними набувачами потребами, копії посвідчень набувачів гуманітарної допомоги, фото номерних знаків транспортних засобів набувачів гуманітарної допомоги, копії актів прийому-передачі, копії відповідних бухгалтерських документів автозаправних станцій тощо.
4.2.4. Для перевірки фактичного отримання нафтопродуктів набувачами гуманітарної допомоги, які визначені наказом Мінекономіки від 02.04.2022 № 681-22 (із змінами), Мінекономіки було скеровано відповідні запити для підтвердження наданих ТОВ "Нафтасіті" відомостей про відпуск нафтопродуктів.
4.2.5. Переважна більшість набувачів гуманітарної допомоги не підтвердили інформацію щодо отримання гуманітарної допомоги від ТОВ "Нафтасіті", яку було надіслано листом від 06.10.2023 № 30 до Мінекономіки (копії листів додаються).
4.2.6. Крім того, Мінекономіки звернулося до ПАТ Укрнафта листом від 11.01.2024 № 56- 09/2537-07 з метою підтвердження видачі нафтопродуктів у якості гуманітарної допомоги через автозаправні станції ПАТ Укрнафта, як було зазначено у листі ТОВ "Нафтасіті". У відповідь на зазначений лист Мінекономіки, ПАТ Укрнафта листом від 29.01.2024 № 01/01/07-02/01/779 повідомило, що у 2022 році, ані у будь який інший період мережа автозаправних станцій ПАТ Укрнафта не використовувалася для надання нафтопродуктів у якості гуманітарної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 238, володільцем або власником яких було ТОВ "Нафтасіті".
4.2.7. Зазначений лист ПАТ Укрнафта та інші листи були надіслані на адресу Мінекономіки поштою та їх розгляд, опрацювання та узагальнення отриманої інформації потребували додаткового часу, через що їх не було долучено до матеріалів справи раніше.
4.2.8. Вказаний відзив з додатками надійшов до апеляційного суду 01.04.2024 через систему "Електронний суд".
4.3. В подальшому, 09.04.2024 Міністерством економіки України нарочно через канцелярію суду подано надійшло клопотання (вх. 3209/24), у якому третя особа відповідно ст. 42 ГПК України, просить долучити до матеріалів даної справи належним чином завірені копії листів Мінекономіки та відповіді набувачів гуманітарної допомоги. Додатково міністерство повідомило, що відповіді набувачів гуманітарної допомоги були надіслані на адресу Мінекономіки поштою та їх розгляд, опрацювання та узагальнення отриманої інформації потребували додатково часу, через що їх не було долучено до матеріалів справи.
4.3.1. До клопотання долучено завірені копії листів Міністерства економіки України та відповіді набувачів гуманітарної допомоги на 368 аркушах, електронні копії яких були долучені також при поданні відзиву через Електронний суд.
4.4. 17.04.2024 до початку судового засідання до апеляційного суду через систему "Електронний суд" (вх. 1807/24) від представника відповідача ТОВ "Нафтасіті", надійшло клопотання про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи у справі №918/1017/23.
4.5. Також, 17.04.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача Державної організації "Комбінат "Рекорд" на апеляційну скаргу ТОВ "Нафтасіті". Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 06.02.24 у справі № 918/1017/23 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
4.6. До участі у судовому засіданні 17.04.2024 в режимі відеоконференції, згідно ухвал суду, долучилися лише представник позивача та третьої особи 2 (власними засобами, за допомогою додатку EASYCON). Судове засідання з розгляду апеляційної скарги у даній справи розпочалося пізніше визначеного графіком засідань часу.
4.6.1. Представник відповідача ТОВ "Нафтасіті" не долучився до участі у судовому засіданні 17.04.2024.
4.6.2. Розгляд апеляційної скарги у даній справі по суті не розпочато.
4.6.3. За результатами судового засідання 17.04.2024 з урахуванням не явки представника відповідача у дане судове засідання, подання ним клопотання про призначення експертизи у даній справі, судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду апеляційної скарги відкладено розгляд апеляційної скарги у даній справі на 01.05.2024 о 14:30год. та враховано раніше подані заяви представників позивача та третьої особи 2 про їх участь у наступному судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою додатку EASYCON, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
4.7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 задоволено заяву відповідача ТОВ "Нафтасіті" про участь адвоката Нікітіної І.Л. у судовому засіданні 01.05.2024 об 14:30 год у справі №918/1017/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
4.8. 01.05.2024 до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, долучилися представник позивача адвокат Лугіна С.А. та третьої особи 2 Слюсар І.В. головний спеціаліст (власними засобами, за допомогою додатку EASYCON).
4.9. Уповноважений представник відповідача, зокрема, адвокат Нікітіна І.Л. до участі у дане судове засідання не долучилася, безпосередньо у судове засідання також не з`явилася, причини не явки суду не повідомлено.
4.9.1. Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, враховуючи встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника відповідача-апелянта,
4.10. До початку розгляду апеляційної скарги по суті колегією суддів розглядалося клопотання відповідача (апелянта) про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи у справі №918/1017/23.
4.10.1. Представники позивача та третьої особи (в режимі відеоконференції) заперечили проти поданого клопотання відповідача.
4.10.2. Апеляційним судом за результатами розгляду вказаного клопотання, після виходу з нарадчої кімнати оголошено про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи у даній справі; та зазначено, що мотиви суду щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання, будуть наведені у кінцевому процесуальному рішенні суду за результатами розгляду справи про суті.
4.11. Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.
4.11.1. Статтею 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
4.11.2. В обґрунтування клопотання про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи відповідач зазначив про наступні обставини.
4.11.3. 24.02.2022 між позивачем (Поклажодавець) та відповідачем (Зберігач) у рамках програми надання гуманітарної допомоги, визначеної Постановою КМУ від 09.03.2022 №238 «Деякі питання визнання товарів гуманітарною допомогою та їх використання в умовах воєнного стану», укладено Договір №1229 зберігання нафтопродуктів, згідно якого позивачем передано відповідачу згідно з актів приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання: дизельне паливо у кількості 5184 тонн; бензин автомобільний у кількості 6977 тонн. Зберігання нафтопродуктів, які є предметом Договору №1229, здійснювалося на нафтобазі ТОВ "Нафтасіті" за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань, вул. Мелещука, 8.
4.11.4. Так, предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо повернення нафтопродуктів, які є предметом Договору №1229 зберігання нафтопродуктів, а саме дизельного палива у кількості 5184 тонн та бензину автомобільного у кількості 6977 тонн, у зв`язку з начебто порушенням Апелянтом пунктів 4.1.3.,4.4.2. 4.4.3. Договору 1229.
4.11.5. Апелянтом неодноразово було звернено увагу суду першої інстанції, що 28.03.2022 о 20 год. 40 хв. російською федерацією було здійснено ракетний обстріл нафтобази за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань, вул. Мелещука, 8 (підтверджується Актом про пожежу від 30.03.2022; Протоколом огляду місця події від 31.03.2022 та інформацією з відкритих Інтернет-джерел). А як уже зазначалося, зберігання нафтопродуктів, які є предметом Договору № 1229, здійснювалося на нафтобазі за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань, вул. Мелещука, 8. У зв`язку з даною обставиною, апелянт вважає, що для встановлення фактів та причин можливої втрати нафтопродуктів, що є предметом Договору № 1229 зберігання нафтопродуктів у зв`язку з ракетним обстрілом від 28.03.2022 о 20:40, у даному господарському спорі необхідно провести комплексну судово-економічну та пожежно-технічну експертизу.
4.11.6. Враховуючи Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, ч. 5 ст. 99 ГПК України, апелянт вважає за необхідне провести у даній справі судово-економічну експертизу та пожежно-технічну експертизу документів, які будуть надаватися ТОВ "Нафтасіті" до експертної установи, поставивши на вирішення експертів наступні питання:
1. Чи підтверджується документально факт знищення нафтопродуктів, які є предметом Договору зберігання нафтопродуктів № 1229 від 24.02.2022, зберігання яких здійснювалося на нафтобазі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" за адресою: Рівненська обл, Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Мелещука, 8?
2. Яка причина пожежі 30.03.2022, що сталася на нафтобазі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" за адресою: Рівненська обл, Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Мелещука, 8?
3. Чи можливо встановити з наданих документів наявність причинно-наслідкового зв`язку між причинами пожежі 30.03.2022 на нафтобазі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" за адресою: Рівненська обл. Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Мелещука, 8 та факт знищення нафтопродуктів, які є предметом Договору зберігання нафтопродуктів № 1229 від 24.02.2022, зберігання яких здійснювалося на нафтобазі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" за адресою: Рівненська обл. Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Мелещука, 8?
4.11.7. Проведення даної експертизи слід доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.
4.11.8. Також апелянт зазначає, що Товариство вже зверталося з клопотанням про призначення у справі № 918/1017/23 судово-економічної та пожежно-технічної експертизи у суді першої інстанції, проте на переконання апелянта, у даному клопотанні було необґрунтовано відмовлено.
4.12. Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, під час розгляду даного спору у суді першої інстанції, відповідачем 19.12.2023 подавалося клопотання про призначення у справі №918/1017/23 судової експертизи.
4.12.1. Так, відповідач у клопотанні просив суд першої інстанції призначити комплексну судово-економічну та пожежно-технічну експертизу. Зокрема, серед іншого, зазначив, що доцільним буде поставити на вирішення експерту наступні питання: чи підтверджується документально факт знищення товару, що є предметом договору зберігання №1229 від 24.02.2022; яка причина пожежі, що сталася на нафтобазі; чи можливо встановити з наданих документів наявність причинно - наслідкового зв`язку між причинами пожежі та фактом знищення товару.
4.12.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.12.2024 у справі №918/1017/23. відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
4.13. Судом апеляційної інстанції за результатами розгляду поданого відповідачем клопотання про призначення судової експертизи під час апеляційного провадження у даній справі встановлено, що клопотання про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи, яке подав відповідач до суду апеляційної інстанції є ідентичним тому, що заявлялося ним у суду першої інстанції.
4.14. Враховуючи предмет даного спору, обставини справи які встановлені апеляційним судом в ході підготовки до розгляду даного спору за апеляційною скаргою відповідача, характер спірних правовідносин, керуючись статтями 77, 99 ГПК України, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи про яку просить відповідач, необхідності у спеціальних знаннях для того, щоб повно, всебічно та об`єктивно розглянути апеляційну скаргу, та встановити усі обставини даного спору немає.
4.15. В даному випадку, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в ухвалі від 19.12.2023, що спірний характер правовідносин у цьому спорі базується на умовах укладеного договору, відповідно належне виконання/неналежне виконання такого правочину встановлюється умовами правочину та нормами матеріального права та підтверджується належними та допустимими доказами.
4.16. Таким чином, відповіді на питання експерту, які запропоновані відповідачем/апелянтом можуть бути отримані господарськими судами на підставі встановлених обставин даної справи, за результатами дослідження та оцінки доказів долучених до матеріалів справи.
4.17. Відповідно до вимог статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів
4.18. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні про призначення судово-економічної та пожежно-технічної експертизи у справі №918/1017/23.
4.19. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
4.20. В судовому засіданні 01.05.2024 (в режимі відеоконференції) представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги; надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції від у даній справі - без змін.
4.21. Представник третьої особи 2 у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) також заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача надали пояснення в обґрунтування своїх позицій: доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.
4.22. Разом з тим, щодо поданих Міністерством економіки України до суду апеляційної інстанції копії листів Міністерства та відповіді набувачів гуманітарної допомоги, які долучені як до відзиву, так і до клопотання (вх. 3209/24) - належним чином завірені копії відповідних листів, колегія суддів зазначає наступне.
4.22.1. За змістом частини 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
4.22.2. У свою чергу, стаття 269 ГПК України (розділ 5 цієї постанови), якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
4.22.3. Системний аналіз положень ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
4.22.4. Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та ід 26.02.2019 у справі №913/632/17).
4.22.5. В даному випадку, подані Міністерством економіки України додаткові докази, документи під час розгляду даного спору у суді апеляційної інстанції , співвідносяться із тими що були предметом розгляду у першій інстанції, та додатково підтверджують встановлені господарськими судами обставини даної справи.
4.22.6. Вказані копії листів Міністерства економіки України та відповіді набувачів гуманітарної допомоги долучаються судом апеляційним судом до матеріалів даної справи, у встановленому порядку, щодо реєстрації процесуальних документів по справі.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України;
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (далі по тексту постанови також - Інструкція 281);
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзивах, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та третьої особи 2, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2022 року між Державною організацією "Комбінат "Рекорд" (позивач/поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" (відповідач/зберігач) було укладено договір №1229 зберігання нафтопродуктів (Договір).
7.2.1. За змістом Договору, зберігач зобов`язується здійснити комплекс заходів щодо забезпечення приймання та зберігання вантажів поклажодавця, а саме нафтопродуктів: дизельне паливо, бензин неетильований (далі - нафтопродукти), які будуть передані йому поклажодавцем у майбутньому, на нафтобазах, які залучаються зберігачем для виконання цього договору, та забезпечити повернення нафтопродуктів поклажодавцеві.
7.2.2. Перелік (асортимент), кількість, якість нафтопродуктів, які передаються на зберігання, зазначаються в актах приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання до цього договору.
7.2.3. Вартість (ціна) нафтопродуктів, які передаються на зберігання, у випадку необхідності, може зазначатись у довідках, наданих поклажодавцем та має бути підтверджена первинною документацією, на підставі якої складалися такі довідки,
7.2.4. До зберігача не переходить право власності на нафтопродукти, передані йому поклажодавцем на зберігання.
7.2.5. Згідно з умовами пункту 2.1. договору, на зберігання за цим договором можуть бути прийняті нафтопродукти, що надійшли залізничним (чи іншим) транспортом, а також придбані поклажодавцем нафтопродукти третіх осіб чи зберігача, що знаходяться на зберіганні на нафтобазі.
7.2.6. Приймання - передача, зберігання та облік нафтопродуктів проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (надалі-Інструкція 281).
7.2.7. Відповідно до пункту 2.6. договору, приймання нафтопродуктів на зберігання здійснюється за актом приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання, який складається у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця в день приймання нафтопродуктів на зберігання.
7.2.8. Результати приймання нафтопродуктів, що надійшли залізничним транспортом, оформляються зберігачем актом приймання - передачі нафтопродуктів за формою 5-НП. У разі якщо транспортування нафтопродуктів здійснюється в супроводі охоронної організації, призначеної (замовленої) поклажодавцем, прийом нафтопродуктів та складання акту прийому нафтопродуктів за формою № 5-НП проводиться зберігачем за участю представників такої охоронної організації, які мають відповідні посвідчення і зазначені в товарно-супровідних документах, які в такому випадку, вважаються уповноваженими представниками поклажодавця при відсутності відповідних довіреностей.
7.2.9. Акти прийому-передачі на зберігання кожної партії нафтопродуктів закладаються зберігачем на підставі акту прийому нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП і передаються поклажодавцю для підписання протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати прийому нафтопродуктів. Поклажодавець зобов`язаний підписати відповідний акт прийому - передачі нафтопродуктів і направити один екземпляр зберігачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту його отримання.
7.2.10. У акті приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання зазначається наступна інформація щодо нафтопродуктів, які передаються на зберігання: найменування нафтопродукту; місце приймання нафтопродукту; фактична маса нафтопродукту; дата та час приймання нафтопродукту;реквізити та опис документів що підтверджують якість нафтопродукту; показники якості нафтопродукту; інша необхідна інформація.
7.2.11. Пунктом 2.8. договору встановлено, що приймання - передача нафтопродуктів на зберігання за якістю здійснюється відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затв. Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року №271/121), (далі Інструкція № 271), вимог нормативних та технічних документів (стандартів, норм, правил), Інструкції 281 та положень чинного законодавства України.
7.2.12. Згідно з положеннями пункту 2.9. договору, облік прийнятих на зберігання нафтопродуктів поклажодавця, а також тих, які зберігають та повертаються зі зберігання ведеться зберігачем також у літрах, приведених до температури 15 градусів Цельсія. Даний облік носить допоміжний характер.
7.2.13. Відповідно до пункту 2.11. договору, вимірювання кількості нафтопродуктів, що передаються на зберігання чи відпускаються (передаються) зі зберігання, а також прийом та відпуск нафтопродуктів здійснюється засобами та обладнанням зберігача.
7.2.14. Згідно з умовами пункту 2.13. договору, зберігання нафтопродуктів поклажодавця зберігачем може здійснюватись в резервуарах, де зберігаються нафтопродукти зберігача або третіх осіб таких же марок/виду. У зв`язку з цим, в одному резервуарі для зберігання нафтопродуктів може знаходитись нафтопродукт як поклажодавця, зберігача або третіх осіб тієї ж марки та виду.
7.2.15. Пунктом 2.14. договору встановлено, що повернення зі зберігання здійснюється лише тих нафтопродуктів, які передані поклажодавцем на зберігання.
7.2.16. Пунктом 2.17. договору встановлено, що відпуск (повернення) нафтопродуктів зі зберігання підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів зі зберігання, який складається за певний період, визначений зберігачем (кілька послідовних днів, тиждень, декада, тощо), в якому нафтопродукти поверталися зі зберігання, або в день повернення нафтопродуктів зі зберігання у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця та/або товарно-транспортною накладною, на якій зберігачем проставляється відмітка про фактичний відпуск нафтопродуктів зі зберігання.
7.2.17. Пунктом 2.18. договору встановлено, що передача нафтопродуктів зі зберігання здійснюється в присутності уповноваженого представника поклажодавця.
7.2.18. Відпуск (відвантаження) нафтопродуктів зі зберігання третім особам, вказаним у розпорядженні поклажодавця, може здійснюватись при відсутності уповноваженого представника поклажодавця.
7.2.19. Згідно з умовами пункту 4.1.3. договору зберігач зобов`язаний на письмову вимогу поклажодавця надати протягом 3-х робочих днів інформацію про кількість нафтопродуктів поклажодавця (залишок нафтопродуктів), які знаходяться у зберігача.
7.2.20. Згідно з положеннями пункту 4.4.1.- 4.4.3 договору поклажодавець має право: вимагати повернення нафтопродуктів зі зберігання; отримувати інформацію про кількість нафтопродуктів поклажодавця (залишок нафтопродуктів), які знаходяться у зберігача; здійснювати контроль за прийомом, переміщенням, зберігання та відпуском нафтопродуктів поклажодавця, не втручаючись в роботу зберігача.
7.2.21. Згідно з умовами пункту 5.3. договору, обсяги та асортимент нафтопродуктів, які перебували на зберіганні на конкретній нафтобазі, і були втрачені/пошкоджені, в тому числі, внаслідок обставин, які не перебували під контролем зберігача і не залежали від його волі (зокрема внаслідок форс-мажорних обставин), визначаються на підставі облікових даних (згідно з актом звірки на відповідну дату), про залишки таких нафтопродуктів на момент їхньої втрати/пошкодження.
7.2.22. Відповідно до пункту 6.1. договору, при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, зокрема: військових дій, диверсій, актів тероризму, аварій, пожеж, стихійних лих, урядових заборон, блокади або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань переноситься на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки.
7.2.23. Сторона для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (трок) дії обставин непереборної сили.
7.2.24. Відповідно до пункту 6.2. договору, якщо вищевказані обставини тривають більше тридцяти календарних днів, кожна із сторін вправі відмовитись від цього договору (тобто розірвати (припинити) цей договір) в односторонньому порядку, направивши іншій стороні відповідне повідомлення.
7.2.25. У зв`язку з форс-мажорними обставинами, жодна зі сторін не вправі пред`явити претензії іншій стороні для компенсації будь-яких можливих збитків. Зберігач не відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження нафтопродуктів поклажодавця, що відбулося внаслідок обставин непереборної сили (обставин форс-мажору) та не зобов`язаний повернути зі зберігання/компенсувати вартість втрачених/пошкоджених за таких умов нафтопродуктів поклажодавця.
7.2.26. Згідно з умовами пункту 6.3. договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись відповідним документом Торгово-промислової палати України, регіональної торгово-промислової палати або іншого компетентного органу крім випадку, коли зазначені організації не можуть виконати необхідні дії через особливості режиму їх роботи, або через існування форс-мажорних обставин чи їх наслідків.
7.2.27. Пунктом 8.1. договору передбачено, що він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2022 р., а у випадку наявності на зазначену дату невиконаних зобов`язань, договір продовжує діяти до повного їх виконання. Пролонгація дії договору можлива лише за письмовим погодженням сторін, шляхом укладення додаткового договору.
7.3. Також судами встановлено, що відповідач - ТОВ "Нафтасіті", для зберігання нафтопродуктів за договором №1229 від 24 лютого 2022 року, використовує ємності для нафтопродуктів (резервуари) на об`єкті отриманому ним у користування від ТОВ "Гед Вілс" за договором № 710 від 24 червня 2019 року. За умовами цього договору приймання, розміщення та відвантаження нафтопродуктів на нафтобазі здійснюється силами ТОВ "Нафтасіті".
7.4. Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання: №0203-ДП від 02.03.2022 року (570 018 кг), №0403-ДП від 04.03.2022 року (334 760 кг), №0503-ДП від 05.03.2022 (561 106 кг), №0703-ДП від 07.03.2022 року (430 460 кг), №0803-ДП від 08.03.2022 року (483 180 кг), №1203-ДП від 12.03.2022 року (999 946 кг), №2303/1 від 23.03.2022 року (778 520 кг), №2303-ДП від 23.03.2022 року (383 220 кг), №2703-ДП від 27.03.2022 року (642 340 кг) поклажодавець передав на зберігання зберігачу дизельне паливо в кількості 5 183 550 кг.
7.5. А також, згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання: №0403-А від 04.03.2022 року (520 002 кг), №0603-А від 06.03.2022 року (519 452 кг), №1203-А від 12.03.2022 (259 754 кг), №1503-А від 15 березня 2022 року (418 154 кг), №2103-А від 21.03.2022 року (417 907 кг), №1306-А від 13.06.2022 року (310 750 кг), №1206-А від 12.06.2022 року (312 001 кг), №1406/1-А від 14.06.2022 року (304 441 кг), №1406-А від 14.06.2022 року (312 903 кг), №1506-А від 15.06.2022 року (365 379 кг), №1806-А від 18.06.2022 року (58 585 кг), №2406-А від 24.06.2022 року (413 751 кг), №2506-А від 25.06.2022 року (811 025 кг), №2506/1-А від 25.06.2022 року (624 254 кг), №3006-А від 30.06.2022 року (209 153 кг),№0307-А від 03.07.2022 року (614 091 кг), №0407-А від 04.07.2022 року (403 283 кг), №0507-А від 05.07.2022 (102 248 кг), поклажодавець передав на зберігання зберігачу бензин автомобільний А-95 в кількості 6 977 130 кг.
7.6. В матеріалах справи наявні листи поклажодавця, які адресовані зберігачу, в яких поклажодавець просив зберігача надати акти інвентаризації пального яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить агентству згідно із договором №1229 від 24.02.2022 року, а саме листи: №1/28 від 29 квітня 2022 року, 1/149 від 10 травня 2022 року, №1/193 від 07 червня 2022 року, №1/237 від 07 липня 2022 року, №1/412 від 03 жовтня 2022 року.
7.7. Разом з поясненнями по справі Міністерством економіки України надано лист, який адресований в тому числі відповідачу, в якому йдеться про те, що Державна організація "Комбінат "Рекорд" неодноразово зверталась до мереж автозаправних комплексів щодо надання ним актів інвентаризації пального станом на 01.05.2022 року, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить Державному агентству резерву України, однак відповіді не отримали. У зв`язку з цим міністерство просило у найкоротші терміни надати ДО "Комбінат "Рекорд" інформацію згідно із наданими запитами та повідомити про це Мінекономіки. У разі неможливості надання актів інвентаризації повідомити про причини ненадання.
7.8. Окрім цього, листом №56-09/79151-07 від 12.12.2022 року Міністерство економіки України просило, зокрема відповідача, надати акти інвентаризації пального, яке надійшло у якості гуманітарної допомоги.
7.9. Також, в матеріалах справи наявна претензія №1/214-а від 20 квітня 2023 року, яка адресована відповідачу, та в якій позивач зазначає, що оскільки відповідач не відповів на жоден лист про надання інформації щодо стану пального, переданого на зберігання, позивач просить протягом 24 календарних днів з дня отримання претензії повернути нафтопродукти, які були передані на відповідне зберігання.
7.10. А також позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення №1/336 від 29 червня 2023 року про розірвання договору зберігання нафтопродуктів №1229 від 24 лютого 2022 року, яке адресоване зберігачу, та яке містить графік відвантаження нафтопродуктів, що належить поклажодавцю та передані зберігачу на відповідне зберігання згідно з умовами договору.
Усі вказані звернення залишені відповідачем без відповіді.
7.11. Разом з тим, у матеріалах справи наявний лист відповідача, який адресований позивачу №29 від 06 жовтня 2023 року, в якому зазначено, що ТОВ "Нафтасіті" надає документи, а саме: звіт №1 про передачу нафтопродуктів згідно із постановою КМУ №23, а також додатки 1-4, в яких міститься деталізація виданих нафтопродуктів з нафтобаз, деталізація виданих нафтопродуктів по талонах, деталізація виданих нафтопродуктів на АЗС, деталізація розрахунку виданих власних запасів згідно із п. 9 постанови КМУ №238 від 09.03.2022 року. Окрім того у листі зазначено, що відповідач надає копію довідки 2/1/1 від 08.06.2023 про втрати нафтопродуктів, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин та про рух нафтопродуктів на складах, копію акту про пожежу від 30.03.2022 року, копію протоколу огляду від 31.03.2022 року.
7.12. Лист аналогічного змісту №30 від 06 жовтня 2023 року скеровано Міністерству економіки України.
7.13. В матеріалах справи міститься надана відповідачем довідка ТОВ "Гед Вілс" про втрати нафтопродуктів, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та про рух нафтопродуктів на складі світлих нафтопродуктів за період з 01 лютого 2022 року по 28 березня 2022 року, в якій відображено перехід дизельного палива із залізничних вагонів в резервуари №55 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 592 064 кг, в резервуар №54 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 135 266 кг, в резервуар №56 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 591 486 кг.
7.15. У вказаній довідці зазначено, що внаслідок обставин непереборної сили, які склалися 28 березня 2022 року було знищено дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 165 362 кг.
7.16. У наданій відповідачем копії протоколу огляду від 31 березня 2022 року відображені результати огляду об`єкту та зазначено про виявлені пошкодження, зокрема трьох резервуарів (№№ 54, 55, 56), що сталися внаслідок ракетного обстрілу.
7.17. У наданій відповідачем копії акту про пожежу від 30 березня 2022 року вказано, що пожежею знищено нафтопродукти ТОВ "Нафтасіті" та три резервуари для зберігання пального. Причиною пожежі вказано обстріл.
7.18. Відповідач подав до матеріалів справи акт інвентаризації нафтопродуктів, що належать позивачу в якому відображено, що станом на 01 квітня 2022 року відхилення фактичної наявності нафтопродукту від облікових даних складає 5 183,55 ДП та 2135,266 бензин. Фактична наявність - нуль. Також, відповідно до поданого відповідачем акту інвентаризації нафтопродуктів, що належать позивачу, станом на 01 травня 2022 року фактична наявність належних позивачу нафтопродуктів становить нуль.
7.19. Окрім цього відповідачем долучено звіт №1 про передачу нафтопродуктів згідно із постановою КМУ №238 від 09.03.2022 року.
7.20. Також, відповідач долучив висновок Рівненської торгово-промислової палати від 03.08.2022, в якому підтверджено факт виникнення істотних обставин при виконанні договірних зобов`язань між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гед Вілс" внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
7.21. В матеріалах справи наявні листи поклажодавця, які адресовані зберігачу, в яких поклажодавець просив зберігача надати акти інвентаризації пального яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить агентству згідно із договором №1229 від 24.02.2022 року, а саме листи: №1/28 від 29 квітня 2022 року, 1/149 від 10 травня 2022 року, №1/193 від 07 червня 2022 року, №1/237 від 07 липня 2022 року, №1/412 від 03 жовтня 2022 року.
7.22. Матеріали справи підтверджують, що поклажодавець ДО "Комбінат "Рекорд" звертався до зберігача із запитами щодо стану та кількості нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні в останнього, також була надіслана зберігачу претензія. Однак, усі звернення поклажодавця залишені зберігачем без відповіді.
7.23. В подальшому, 27.09.2023 Державна організація "Комбінат "Рекорд" звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" про повернення переданого на зберігання дизельного пального у кількості 5183,55 тонн та бензину автомобільного А-95 у кількості 6977,19 тонн.
7.24. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1017/23. Також даною ухвалою судом залучено до участі у справі Міністерство економіки України та Державне агентство резерву України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
7.25. В обґрунтування позовних вимог, зазначено про укладення 24.02.2024 між Державною організацією "Комбінат "Рекорд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" договору №1229 зберігання нафтопродуктів, відповідно до якого позивач передав відповідачу за актами приймання-передачі нафтопродукти на зберігання: дизельне паливо у кількості 5184 тонн; бензин автомобільний у кількості 6977 тонн.
7.25.1. Позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача із запитами щодо стану та кількості нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні у відповідача. Відповідач не надавав інформацію на запити позивача, чим порушував умови договору. Водночас, позивач пропонував відповідачу укласти додаткову угоду про пролонгацію дії договору на 2023 рік.
7.25.2. Однак, відповідач не надіслав на адресу позивача та не передав будь-яким іншим чином підписану із свого боку вказану додаткову угоду щодо пролонгації дії договору, не повідомив позивача про свої наміри щодо пролонгації договору та не повернув передане на зберігання майно. А вже 20.04.2023 позивач звертався до відповідача з претензією про повернення нафтопродуктів зі зберігання. Відповіді на вказану претензію позивач також не отримав.
7.26. У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що частину продуктів отриманих на зберігання було втрачено у зв`язку з пошкодженням резервуарів зберігання, іншу частину продуктів було використано, тобто відпущено на гуманітарні потреби, що стверджується відповідними доказами.
7.27. Третя особа (Міністерство економіки України) у своїх поясненнях по справі просила суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
7.28. Третя особа (Державне агентство резерву України) у своїх поясненнях по справі наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
7.29. З матеріалів справи слідує, що разом з поясненнями по справі Міністерством економіки України надано лист, який адресований в тому числі ТОВ "Нафтасіті", в якому йдеться про те, що Державна організація "Комбінат "Рекорд" неодноразово зверталась до мереж автозаправних комплексів щодо надання ним актів інвентаризації пального станом на 01.05.2022 року, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить Державному агентству резерву України, однак відповіді не отримали. У зв`язку з цим міністерство просило у найкоротші терміни надати ДО "Комбінат "Рекорд" інформацію згідно із наданими запитами та повідомити про це Мінекономіки. У разі неможливості надання актів інвентаризації повідомити про причини ненадання.
7.30. Крім того, листом №56-09/79151-07 від 12.12.2022 Міністерство економіки України просило, зокрема відповідача, надати акти інвентаризації пального, яке надійшло у якості гуманітарної допомоги.
7.31. Також, в матеріалах справи наявна претензія №1/214-а від 20 квітня 2023 року, яка адресована відповідачу, та в якій позивач зазначає, що оскільки відповідач не відповів на жоден лист про надання інформації щодо стану пального, переданого на зберігання, позивач просить протягом 24 календарних днів з дня отримання претензії повернути нафтопродукти, які були передані на відповідне зберігання.
7.32. Позивачем також долучено до матеріалів справи повідомлення №1/336 від 29 червня 2023 року про розірвання договору зберігання нафтопродуктів №1229 від 24 лютого 2022 року, яке адресоване зберігачу, та яке містить графік відвантаження нафтопродуктів, що належить поклажодавцю та передані зберігачу на відповідне зберігання згідно з умовами договору.
7.33. За результатами розгляду даного спору, 06.02.2024 Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення (пункт 1.1.-1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. 2.10. даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).
8.6. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.
8.7. Виходячи із змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
8.8. Предметом позову у даній справі є повернення зі зберігання товару за Договором зберігання , вартість якого складає 192 618,00 грн.
8.9. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
8.10. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
8.11. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
8.12. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
8.13. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.14. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
8.15. Правовідносини між сторонами даного спору виникли з договору зберігання.
8.16. Згідно статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
8.17. Відповідно до частини 1 статті 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
8.18. Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 ЦК України).
8.19. Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
8.20. Також, стаття 953 ЦК України передбачає, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
8.21. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
8.22. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.23. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
8.24. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
8.25. Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.26. Як уже зазначалося, спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються зберігання товару.
8.27. Так, спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині не повернення товару переданого на зберігання порушеними. В свою чергу відповідач зазначає, що частина товару була знищена внаслідок форс-мажорних обставин, решта товару було передано на гуманітарні потреби.
8.28. Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
8.29. Враховуючи положення статті 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
8.30. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
8.31. Відповідно до статті 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
8.32. Згідно з положеннями статті 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.
8.33. Також, статтею 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
8.34. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
8.35. Згідно з нормами статті 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
8.36. Тлумачення вказаних норм свідчить, що договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігач чи професійний зберігач) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі. Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. Тобто така діяльність має здійснюватися особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, систематично.
8.37. Якщо сталася втрата майна переданого на зберігання під час строку зберігання, професійний зберігач має довести наявність втрати майна, а також те, що втрата майна сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов`язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві.
8.38. Умови Договору (пункти 1.1, 2.1, 2.8, 2.13, 2.15, 4.1.1. тощо) та інші матеріали справи свідчать про те, що відповідач - ТОВ "Нафтасіті" у цих правовідносинах прийняв майно позивача на зберігання як професійний зберігач.
8.39. Так, положення Договору містять посилання на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання нафтопродуктів, а також на Інструкцію з контролювання якості нафтопродуктів на підприємствах та організаціях, а також умови характерні для професійного зберігача. У листі ТОВ "Нафтасіті" адресованому Міністерству економіки України (том 1, а.с.98) відповідач зазначає, що підприємство готове приймати на зберігання паливо-мастильні матеріали на нафтобази з наступною компенсацією втрат понесених підприємством.
8.40. Також суд ураховує види діяльності відповідача, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема вказано такі види діяльності як: складське господарство (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.
8.41. Тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач - ТОВ "Нафтасіті" виступає у цих правовідносинах як професійний зберігач. А отже, саме відповідач, як професійний зберігач, має довести наявність стверджуваної ним втрати майна, а також те, що втрата майна сталася внаслідок дії непереборної сили.
8.42. Щодо доводів відповідача про втрату майна переданого позивачем на зберігання колегія суддів зазначає таке.
8.43. Відповідач стверджує, що втрата майна відбулася внаслідок непереборної сили, а саме: ракетного обстрілу, який призвів до руйнування трьох резервуарів та наступної пожежі, внаслідок чого було втрачено майно позивача, передане йому за договором зберігання.
8.44. Разом з тим, з матеріалів справи видно, та не заперечується відповідачем, що на території нафтобази, на час зазначених подій непереборної сили, знаходилося 12 резервуарів для зберігання нафтопродуктів, три з яких зазнали пошкоджень внаслідок дії форс-мажорних обставин.
8.45. Однак докази, подані відповідачем на підтвердження обставин знищення належного позивачу майна, містять неповні та суперечливі відомості.
8.46. Так, у довідці ТОВ "Гед Вілс" від 08 червня 2023 року вказано, що у знищених резервуарах перебувало належне позивачу дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин А-95 в кількості 2 165 362 кг, частина якого належала позивачу (2 135 266 кг), а решта іншій юридичній особі (30 000 кг). Однак, у яких обсягах та яких марок, а також у яких саме резервуарах зберігалося пальне, що належить позивачу, у довідці не відображено.
8.47. У вказаній довідці зазначено, що внаслідок обставин непереборної сили, які склалися 28 березня 2022 року було знищено дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 165 362 кг.
8.48. У протоколі огляду від 31 березня 2022 року зазначено, що за словами інженера нафтобази ТОВ "Гед Вілс" Єрмолова С.М. у знищених резервуарах знаходився бензин марок А-92 та А-95.
8.49. У акті про пожежу від 30 березня 2022 року вказано, що пожежею знищено нафтопродукти, що належать ТОВ "Нафтасіті".
8.50. У висновку про форс-мажорні обставини Рівненської торгово-промислової палати, котрий відповідач подав як доказ на підтвердження своїх заперечень проти позову стверджується, що ТОВ "Нафтасіті" в межах господарської діяльності було укладено ряд договорів зберігання нафтопродуктів з поклажодавцями. Однак жодних відомостей щодо втрати майна позивача вказаний висновок не містить.
8.51. Суд звертає увагу, що предметом договірних відносин між позивачем та відповідачем було зберігання нафтопродуктів, а сторони погодили умовами договору (пункт 2.1.), що приймання - передача, зберігання та облік нафтопродуктів проводиться відповідно до Інструкції 281.
8.52. Таким чином, належними, допустимими та достовірними доказами для встановлення обставин щодо зберігання належних позивачу нафтопродуктів, їх об`ємів, розміщення у конкретних резервуарах на момент дії форс мажорних обставин, є відповідна документація складена згідно з вимогами Інструкції 281.
8.53. Так, відповідно до приписів пункту 1 Інструкції 281, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.
8.54. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
8.55. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
8.56. А отже, вимоги Інструкції 281, зокрема і в частині ведення обліку та документообігу, є обов`язковими для відповідача.
8.57. Відповідно до визначень пункту 2 Інструкції 281, облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.
8.58. Згідно з положеннями пунктів 4.1.1, 4.1.7 Інструкції 281, для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об`єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов`язані користуватися ЗВТ (засіб вимірювальної техніки), що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.
8.59. У процесі своєї діяльності підприємства мають керуватися чинними нормативно-правовими актами у сфері обліку та контролювання якості нафти і нафтопродуктів та цією Інструкцією. Контролювання якості нафтопродуктів для авіаційної техніки здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів Мінтрансзв`язку України.
8.60. Пунктом 4.3.1 Інструкції 281 передбачено, що об`єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об`ємних та масових лічильників.
8.61. Згідно з положеннями пункту 5.1.1 Інструкції 281, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
8.62. Відповідно до пункту 5.2.2 Інструкції 281, маса нафти і нафтопродуктів визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні.
8.63. Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб. Результати приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутами або групами цистерн (від двох і більше) за однією залізничною накладною, визначаються за абсолютною величиною з врахуванням різниці між сумою надлишків та нестач нафти і нафтопродуктів одного типу і однієї марки, установлених для кожної цистерни за актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП. Якщо приймання відбувалось у вихідний або святковий день, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП необхідно затвердити в перший робочий день після вихідного або святкового дня. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів (пункт 5.2.6 Інструкції 281).
8.64. Однак, всупереч вимогам пункту 5.2.6 Інструкції 281, подані відповідачем копії актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП не містять відміток про затвердження керівництвом підприємства. Окрім цього, вимогам пункту 5.2.6 Інструкції 281 не відповідають твердження відповідача про те, що прийняті на зберігання нафтопродукти позивача не повинні відображатися на складському обліку та відповідних рахунках бухгалтерського обліку.
8.65. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП складається у двох примірниках. У разі подання претензії вантажовідправнику або залізниці акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП складається у трьох примірниках, при цьому обов`язковим є додання копії документа про виклик представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів. Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП (пункт 5.2.7 Інструкції).
8.66. А проте, відповідач не надав на вимогу суду журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП, вказавши, що журнал за вказаною формою на підприємстві не ведеться.
8.67. Суд зауважує, що журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП передбачає графу 21 "Номер резервуара у який злито нафтопродукт". Відповідно, належне заповнення та ведення журналу за формою № 6-НП дозволяє обліковувати та відстежувати у який саме резервуар були поміщені нафтопродукти отримані на зберігання.
8.68. Відповідно до пункту 6.1 Інструкції 281, на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
8.69. Однак відповідач не надав на вимогу суду журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а натомість стверджував, що журнали за вказаною формою підприємство не веде, оскільки на усіх резервуарах встановлено витратоміри-лічильники. Такі твердження позивача суд ставить під сумнів, адже положеннями Інструкції 281 (зокрема вимогами пункту 4.1.1) визначено обов`язок підприємства користуватися засобами вимірювальної техніки, що забезпечує достовірність і єдність вимірювань маси та об`єму нафтопродуктів. Водночас положення Інструкції 281 не містять винятків щодо обов`язку ведення журналів за формою № 7-НП та не пов`язують можливість не ведення вказаних журналів із наявністю витратомірів-лічильників на резервуарах.
8.70. Суд також зауважує, що журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП передбачає зокрема такі графи: "Найменування, марка, вид нафтопродукту", "Прийнято нафтопродукту (т)", "Відпущено нафтопродукту (т)", Залишок нафтопродукту (т)", "Номер резервуара". Таким чином, заповнення та ведення журналу за формою № 7-НП дозволяє належним чином відслідковувати об`єм та марку нафтопродуктів, що знаходяться у конкретному резервуарі у певний момент у часі.
8.71. Відповідно до пункту 6.2 Інструкції 281, дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.
8.72. Пунктом 7.2 Інструкції 281 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.
8.73. Пунктом 7.5.1 Інструкції 281 передбачено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.
8.74. Пунктом 7.5.6 Інструкції 281 встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
8.75. Згідно з вимогами пункту 7.5.8 Інструкції 281, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення.
8.76. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
8.77. Згідно з положеннями пункту 9.1 Інструкції 281, товарний балансовий звіт складається підприємством на підставі балансів структурних підрозділів на перше число кожного місяця на підставі актів приймання-здавання нафтопродуктів за цей період, результатів інвентаризації та інших документів.
8.78. Відповідно до вимог пункту 13.1 Інструкції 281, інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (z0202-94).
8.79. Згідно з положеннями пункту 13.2 Інструкції 281, інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб`єктів господарювання. Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.
8.80. Пунктом 13.4 Інструкції 281 передбачено, що відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її здійснення покладається на керівника підприємства.
8.81. Відповідно до пункту 13.9 Інструкції 281, перед початком інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів члени створених на підприємстві інвентаризаційних комісій отримують розпорядження про інвентаризацію за формою № 20-НП (додаток 23), якою встановлюється час її початку і завершення. Розпорядження реєструється бухгалтерською службою в журналі контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою № 21-НП (додаток 24).
8.82. Відповідно до пункту 13.12 Інструкції 281, особи, відповідальні за збереження нафти та/або нафтопродуктів, до початку інвентаризації заповнюють книги обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, складають звіт руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами; дають розписку за формою № 24-НП або за формою № 25-НП для АЗС про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані до бухгалтерської служби, усі нафта та/або нафтопродукти, що надійшли, оприбутковані, а ті, що відпущені, - списані.
8.83. Натомість відповідач не надав суду книги обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, звіти руху нафтопродуктів за марками і видами, акти інвентаризації за формою № 24-НП, вказавши, що такі документи за результатами приймання на зберігання нафтопродуктів за договором № 1229 від 24 лютого 2022 року на підприємстві не складалися.
8.84. Разом з тим, колегія судів наголошує, що акти інвентаризації (форма № 24-НП) передбачають графу 3 "номер резервуара", та інші графи, що дозволяють визначити конкретну кількість нафтопродуктів, яка містилася в резервуарі станом на час проведення інвентаризації, а також найменування, марку, вид таких нафтопродуктів.
8.85. Згідно з вимогами пункту 13.13 Інструкції 281, під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою № 23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою №35-НП (додаток 28).
8.86. Також пунктом 13.13 Інструкції 281 визначено, що під час здійснення інвентаризації бухгалтерській службі підприємства необхідно скласти порівняльну відомість результатів інвентаризації нафтопродуктів (нафти) за формою № 27-НП (додаток 30). Порівняльна відомість складається за марками і видами нафтопродуктів (нафти), за якими під час інвентаризації виявлені відхилення від облікових даних. При цьому нарахування та списання нестач у межах норм природних втрат, затверджених постановою Держпостачу СРСР від 26 березня 1986 року № 40 (v0040400-86. Назва мовою оригіналу) "Об утверждении норм естественной убыли нефтепродуктов при приеме, хранении, отпуске и транспортировании" та розрахунок відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 проводять за кожним резервуаром і кожним власником нафти та/або нафтопродуктів. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 куб.м, розрахунок природних втрат за кожним резервуаром під час приймання, зберігання та відпуску не є обов`язковим. Розрахунок природних втрат нафтопродуктів під час приймання, зберігання та відпуску здійснюється за марками і видами нафтопродукту.
8.87. Окрім цього вказаний пункт визначає, що під час здійснення інвентаризації нафтопродуктів розрахунки природних втрат нафтопродуктів (нафти) за нормами здійснюються бухгалтерською службою підприємства на кожного власника нафти та/або нафтопродуктів і підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером.
8.88. Таким чином положення Інструкції 281 визначають, що інвентаризації та обліку підлягають усі нафтопродукти, що знаходяться на підприємстві, незалежно від права власності на них.
8.89. Відповідач надав суду копію порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів (нафти) за формою № 27-НП станом на 1 квітня 2022 року, яка складається бухгалтерською службою підприємства та, як видно з додатку 30 до Інструкції 281, має бути підписана головним бухгалтером. А проте суд зауважує, що всупереч вказаним вимогам, подана відповідачем копія порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів (нафти) за формою № 27-НП не містить підпису головного бухгалтера підприємства. А тому суд зазначає, що даний письмовий доказ не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності, що визначені приписами параграфу 1 глави 5 ГПК України.
8.90. Згідно з вимогами пункту 13.19 Інструкції 281, у разі наявності на підприємстві нафти і нафтопродуктів, що перебувають за договорами комісії та договорами зберігання, робочими інвентаризаційними комісіями підприємства, що зберігає нафту або нафтопродукти, на підставі акта інвентаризації нафтопродуктів за формою №24-НП складаються акти інвентаризації в розрізі видів договорів комісії або відповідального зберігання за формою №30-НП (додаток 33).
8.91. Відповідно до пункту 13.21 Інструкції 281, акт інвентаризації та протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії протягом трьох робочих днів має бути розглянутий і затверджений керівником підприємства.
8.92. Згідно з вимогами пункту 13.22 Інструкції 281, результати інвентаризації після затвердження керівником підприємства протоколу засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії відображаються за бухгалтерським обліком у тому місяці, у якому завершено інвентаризацію.
8.93. Таким чином, положення пунктів 13.19, 13.21, 13.22 Інструкції 281 визначають обов`язок підприємства, яке зберігає нафтопродукти за договором зберігання складати акти інвентаризації в розрізі видів договорів, з наступним їх затвердженням керівником підприємства та відображенням результати інвентаризації за бухгалтерським обліком у відповідному місяці.
8.94. Однак, всупереч наведеним вимогам, подані відповідачем копії актів інвентаризації нафтопродуктів, які належать ДО "Комбінат "Рекорд" і перебувають на зберіганні (форма №30-НП) станом на 01.04.2022, на 01.05.2022, на 01.06.2022, на 01.07.2022, на 01.08.2022 не містять відміток про їх затвердженням керівником підприємства.
8.95. Згідно з вимогами пункту 14.1 Інструкції 281, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.
8.96. Відповідно до пункту 14.3 Інструкції 281, облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.
8.97. Згідно з положеннями пункту 14.4 Інструкції 281, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.
8.98. Зі змісту пункту 14.4 Інструкції 281 видно, що для відповідача ведення обліку для кожного резервуара є обов`язковим, зокрема у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП.
8.99. Однак відповідач не надав на вимогу суду облікові документи за формою № 31-НП, вказавши натомість, що підприємство не веде товарних книг кількісного руху нафтопродуктів. Водночас відповідач безпідставно послався на положення пункту 14.6 Інструкції 281, який, на його думку, дозволяє відповідачу не вести облік нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП.
8.100. Поряд з тим апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до вимог пунктів 14.5, 14.6 Інструкції 281, приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП. Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат (v0040400-86) допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації. Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.
8.101. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.
8.102. Відповідно до пункту 14.10 Інструкції 281, первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.
8.103. Згідно з вимогами пунктів 15.1-15.2, 15.6 Інструкції 281 бухгалтерський облік господарських операцій руху нафти і нафтопродуктів ведеться згідно з чинним законодавством України з урахуванням нижченаведеного.
8.104. Бухгалтерська служба підприємства на підставі перевірених первинних документів, наданих матеріально відповідальними особами, складає місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафти та/або нафтопродуктів із зазначенням найменування документа, номера і дати його складання та маси нафти та/або нафтопродуктів за кожним власником і в розрізі кожного резервуара. Результати накопичувальної відомості з урахуванням підсумків інвентаризації заносяться до оборотно-сальдової відомості, яка ведеться в розрізі кожного власника та кожного резервуара за кількісно-сумовими показниками із зазначенням сальдо та оборотів за місяць. Для підприємств, укомплектованих резервуарами для зберігання світлих нафтопродуктів місткістю виключно до 100 куб.м, такий облік ведеться лише за власником.
8.105. Залишки нафти і нафтопродуктів за бухгалтерським обліком щомісяця звіряються з даними складського обліку за марками і видами.
8.106. Зі змісту наведених пунктів Інструкції 281 (зокрема пункту 15.2) видно, що бухгалтерська служба відповідача зобов`язана складати місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафти та/або нафтопродуктів за кожним власником і в розрізі кожного резервуара.
8.107. Всупереч наведеному, відповідач не надав на вимогу суду таких місячних накопичувальних відомостей, водночас вказавши, що такі відомості на підприємстві не складалися, оскільки нафтопродукти, котрі є предметом спору, не належать відповідачу.
8.108. Згідно з приписами пунктів 17.1 - 17.2 Інструкції 281, загальні фактичні втрати нафти та нафтопродуктів уключають: природні втрати під час транспортування, приймання, зберігання та відпуску; разові втрати під час проведення планових робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів; разові втрати під час пошкоджень, аварій, порушень правил та технологій обслуговування обладнання та виконання робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів та від стихійного лиха (землетрусу, повені тощо). Звіт про втрати нафтопродуктів (нафти) на підприємствах складається щомісяця за формою №32-НП (додаток 35), у якому зазначаються втрати власної нафти та нафтопродуктів, а також втрати сторонніх організацій.
8.109 Колегія суддів звертає увагу, що подана відповідачем копія звіту про втрати нафтопродуктів (нафти) за формою №32-НП станом на 01 квітня 2022 року не відповідає вимогам Інструкції 281. Так, у поданому відповідачем документі вказано, що звіт за формою №32-НП підписано менеджером зі збуту. А проте, звіт зазначеної форми має бути підписаний керівником підприємства, що зокрема відображено у додатку 35 до Інструкції 281. А тому даний доказ суд оцінює критично.
8.110. Суд апеляційної інстанції наголошує, що для підтвердження знаходження нафтопродуктів позивача у конкретних резервуарах на момент настання обставин непереборної сили, відповідачу необхідно було надати суду згадану вище документацію, ведення якої унормовано положеннями Інструкції 281 та погоджено з поклажодавцем.
8.111. Однак відповідач не надав ні суду першої, ні суду другої інстанцій передбачену Інструкцією 281 документацію, зокрема: товарний балансовий звіт за період березень 2022 року - вересень 2023 року, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форма № 6-НП), журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах (форма № 7-НП), акти інвентаризації (форма №24-НП), товарні книги кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП, місячні накопичувальні відомості окремо з прийняття та відпуску нафтопродуктів за поклажедавцем ДО "Комбінат "Рекорд", книги обліку нафти і нафтопродуктів за марками і видами, звіти руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів з нафтобази, акти вимірювання нафтопродуктів за формою №3-НП у резервуарах, що були знищені.
8.112. У своїх поясненнях відповідач вказує, що частина нафтопродуктів яку отримано зберігачем було втрачено, у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), з огляду на пошкодження/знищення резервуарів, в яких зберігалося вказане майно, а саме дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 135 266 кг.
8.113. Водночас, господарський cуд вкотре відзначає, що відповідачем не надано належних доказів того, що отримане на зберігання майно розміщувалось саме у знищених резервуарах.
8.114. Так, згідно з вимогами Інструкції 281 відповідач зобов`язаний вести журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП. З відомостей з журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП можливим є встановлення зокрема номеру резервуара, в який залито нафтопродукт (пункт 21 додатку 2 до Інструкції 281).
8.115. Однак будь-яких належних та допустимих доказів того, що переданий на зберігання товар було розміщено в резервуарах, номера яких зазначає відповідач, матеріали справи не містять.
8.116. Суд також зауважує, що не приймає як належний та допустимий доказ долучену відповідачем довідку ТОВ "Гед Вілс" №0806/1 від 08 червня 2023 року, оскільки вона не відповідає вимогам Інструкції № 281, а обставини на підтвердження яких поданий цей доказ мають бути підтверджені іншими засобами доказування.
8.117. Таким чином судами обох інстанцій встановлено, що відповідач прийняв на зберігання майно, що є предметом зберігання за умовами договору №1229, відповідно до пункту 2.1. якого приймання-передача, зберігання та облік проводиться згідно з вимогами Інструкції 281.
8.118. Тобто, саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати належне оформлення приймання, зберігання, облік та встановлення обставин пошкодження/знищення предмету зберігання та ведення відповідної документації.
8.119. З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження стверджуваних ним обставин. Зокрема стосовно того, що дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 135 266 кг, які були передані позивачем на зберігання відповідачу, перебували саме у резервуарах котрі були знищені внаслідок дії форс-мажорних обставин. А отже, відповідач, як професійний зберігач, не довів факту знищення (втрати) майна отриманого від позивача на зберігання.
8.120. За наявними в матеріалах справи доказами взагалі не можливо встановити, в яких саме резервуарах зберігалося передане на зберігання майно у зазначеному обсязі. А проте, будучи заінтересованим в доведенні обставин знищення переданого на зберігання майна, саме відповідач повинен надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції.
8.121. У даному аспекті колегія суддів звертає увагу відповідача на необхідність виконання вимог пункту 5.3. договору зберігання. Так, положення цього пункту договору передбачають, що визначення обсягів та асортименту нафтопродуктів, які перебували на зберіганні і були втрачені/пошкоджені, у тому числі, внаслідок форс-мажорних обставин, здійснюється на підставі облікових даних (згідно з актом звірки на відповідну дату).
8.122. Окрім цього суд зауважує, що всупереч вимогам пункту 6.1. договору зберігання, матеріали справи не містять повідомлення поклажодавця про настання обставин непереборної сили.
8.123. Сторони договору також погодили, що факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися відповідним документом Торгово-промислової палати України, регіональної торгово-промислової палати або іншого компетентного органу (пункт 6.1 договору).
8.124. Щодо тверджень відповідача про настання обставин непереборної сили колегія суддів вказує на таке.
8.125. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
8.126. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
8.127. Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
8.128. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
8.129. Згідно з положеннями статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
8.130. Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
8.131. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
8.132. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
8.133. Також суд зазначає, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов`язання перед позивачем. Таких обставин відповідач суду не довів.
8.134. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) викладено висновок, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".
8.135. Згідно з умовами пункту 6.3. договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись відповідним документом Торгово-промислової палати України. А проте матеріали справи не містять сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
8.136. Так, долучений відповідачем висновок про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що складений Рівненською торгово-промисловою палатою стосується інших договірних правовідносин, а тому не приймається судом як належний доказ настання форс-мажорних обставин у даній справі, та жодним чином не підтверджує обставини знищення переданого поклажодавцем на зберігання майна.
8.137. Суд підкреслює, що конкретні обставини можуть бути визнані форс-мажорними лише у випадку, якщо особа доведе, що такі події, унеможливили виконання конкретного договору. Для застосування форс-мажору як умови звільнення від відповідальності сторона має довести, а суд встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання. Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
8.138. Об`єднана палата КГС ВС зазначила, що сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанова від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).
8.139. Суд вважає за необхідне зауважити, як саме повинен був діяти відповідач у цих правовідносинах та за стверджуваних ним обставин. Так, відповідачу слід було вчинити такі обов`язкові дії:
- забезпечити належне ведення обліку та оформлення відповідної документації згідно з вимогами Інструкції 281 (як це передбачено пунктом 2.1 договору);
- після настання обставин непереборної сили якнайшвидше (але не довше 60 робочих днів) письмово повідомити поклажодавця про наявність форс-мажору, що призвів до втрати майна позивача (як це погоджено у пункті 6.1 договору);
- звернутися до торгово-промислової палати, надавши відповідні докази, зокрема облікову та бухгалтерську документацію, для отримання документу ТПП на підтвердження втрати майна внаслідок форс-мажору, надати такий документ поклажодавцю (пункт 6.3 договору);
- скласти акт звірки на відповідну дату на підставі облікових даних щодо обсягу та асортименту нафтопродуктів, які перебували на зберіганні і були втрачені/пошкоджені, залучивши представника поклажодавця.
8.140. Однак відповідач ухилився від виконання таких обов`язків та не вчинив жодної з перелічених дій.
8.141. Щодо тверджень відповідача про передачу на гуманітарні потреби решти належного позивачу майна апеляційний суд зазначає таке.
8.142. У своєму відзиві на позові відповідач вказує, що іншу частину продуктів (очевидно йдеться про 4 841 864 кг бензину) було використано, тобто відпущено на гуманітарні потреби.
8.143. В якості доказу відпуску бензину у вказаній кількості відповідач надав звіт №1 про передачу нафтопродуктів нібито на виконання постанови Кабінету Міністрів України №238 від 09 березня 2022 року.
8.144. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2022 р. № 238 "Деякі питання визнання товарів гуманітарною допомогою та їх використання в умовах воєнного стану" установлено, що на період дії воєнного стану зазначені у товарній групі 27 згідно з УКТЗЕД товари, що необхідні для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення, визнаються гуманітарною допомогою (далі - гуманітарна допомога).
8.145. Отримувачем гуманітарної допомоги є Міністерство економіки, Державне агентство резерву, державні підприємства, установи, організації.
8.146. Міністерству економіки, Державному агентству резерву, державним підприємствам, установам, організаціям забезпечити надання гуманітарної допомоги безпосередньо національним мережам автозаправних комплексів (далі - мережі) з метою здійснення ними заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, забезпечення життєдіяльності та цивільного захисту населення на безоплатній основі.
8.147. Гуманітарна допомога безоплатно надається Збройним Силам, військовим формуванням, перевізникам гуманітарної допомоги та іншим організаціям, перелік яких затверджено Міністерством економіки, в межах визначених ними потреб. Потреби в отриманні гуманітарної допомоги подаються до Міністерства економіки листами-запитами, а військовими адміністраціями - телефонограмами.
8.148. Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що гуманітарна допомога надається шляхом заправлення транспортних засобів Збройних Сил, військових формувань, перевізників гуманітарної допомоги та інших організацій, перелік яких затверджено Міністерством економіки, на автозаправних станціях мереж, які листом повідомили Міністерству економіки про можливість забезпечення видачі гуманітарної допомоги та обліку таких операцій.
8.149. Пунктом 6 постанови визначено, що облік видачі гуманітарної допомоги здійснюється за кожною мережею.
8.150. Розподіл гуманітарної допомоги здійснюються шляхом надання Міністерством економіки до Державного агентства резерву листа щодо передачі до суб`єктів господарювання гуманітарної допомоги в обсягах потреб за останні сім днів (пункт 7 постанови).
8.151. Пунктом 8 постанови доручено Міністерству економіки компенсувати такі витрати мереж: 1) з доставки гуманітарної допомоги до відповідних нафтобаз; 2) з оплати послуг подачі та забирання вантажних цистерн; 3) з приймання, зберігання, видачі гуманітарної допомоги, на нафтобазі, доставки мережам, з видачі її зазначеними мережами. Розмір компенсації визначається на підставі рахунків мереж, підтверджених відповідними первинними бухгалтерськими документами. Компенсація надається шляхом передачі пального в межах суми компенсації в роздрібних цінах відповідної мережі.
8.152. А проте, з вказаного звіту слідує, що з нафтобази пальне не видавалося. Звіт містить відомості про те, що через АЗС було видано 1 579 889 літрів бензину марки А-95, 1 165 588 літрів бензину марки А-92, 14 950 літрів газу та 2 357 347 літрів дизельного пального.
8.153. Водночас, як передбачено пунктом 2.17. договору, відпуск (повернення) нафтопродуктів зі зберігання підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів зі зберігання, який складається за певний період, визначений зберігачем (кілька послідовних днів, тиждень, декада, тощо), в якому нафтопродукти поверталися зі зберігання, або в день повернення нафтопродуктів зі зберігання у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця та/або товарно-транспортною накладною, на якій зберігачем проставляється відмітка про фактичний відпуск нафтопродуктів зі зберігання.
8.154. Згідно з пунктом 7.5.8 Інструкції, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
8.155. Проте, матеріали справи не містять доказів відпуску переданого на зберігання майна (актів приймання - передачі нафтопродуктів зі зберігання та/або товарно-транспортних накладних).
8.156. Окрім цього, пунктом 2.18 договору сторони погодили, що передача нафтопродуктів зі зберігання здійснюється у присутності уповноваженого представника поклажодавця. За відсутності уповноваженого представника поклажодавця відпуск (відвантаження) нафтопродуктів зі зберігання може здійснюватися лише третім особам вказаним у розпорядженні поклажодавця. Однак відповідач не надав суду відповідних розпоряджень поклажодавця, а позивач заперечив надання відповідачу таких розпоряджень.
8.157. Також суд зауважує, що пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2022 р. № 238 (саме на цей пункт посилається відповідач) передбачено, що у разі здійснення мережами видачі в межах гуманітарної допомоги власного пального Міністерство економіки надає такій мережі компенсацію пальним, обсяг якого визначається за такою формулою: обсяг пального для компенсації = роздрібна ціна мережі * обсяг, відпущений мережею/ ціна Platts CIF NWE за відповідний період.
8.158. Тобто, положеннями постанови Кабінету Міністрів України №238 передбачений механізм видачі гуманітарної допомоги мережами власним пальним, та порядок його компенсації Міністерством економіки України. Однак у цьому спорі предметом розгляду є не власне пальне відповідача, а майно передане позивачем на зберігання.
8.159. Наведені відповідачем обставини щодо передачі пального через АЗС на гуманітарні потреби не є предметом спору та предметом доказування у даній справі. А тому суд не встановлює обставини видачі власного пального мережами, як гуманітарної допомоги.
8.160. За таких обставин та за відсутності доказів передачі/ відпуску зі зберігання переданого на зберігання майна, суд робить висновок про недоведеність відповідачем обставин видачі з бази зберігання 4 841 864 кг бензину, що був переданий на зберігання згідно з договором.
8.161. Як встановлено судами обох інстанцій, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про надання відомостей та актів інвентаризації пального, а проте матеріали справи не містять відповідей на вказані запити. У справі наявний лише один лист відповідача (датований 06 жовтня 2023 року) щодо обставин стосовно виконання договору №1229, зміст якого не свідчить про добросовісне та належне виконання договірних зобов`язань відповідачем.
8.162. Пунктом 8.1. договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2022 р., а у випадку наявності на зазначену дату невиконаних зобов`язань, договір продовжує діяти до повного їх виконання. Пролонгація дії договору можлива лише за письмовим погодженням сторін, шляхом укладення додаткового договору.
Матеріали справи не містять доказів пролонгації дії договору.
8.163. Статтею 949 ЦК України встановлено обов`язок зберігача повернути річ, а саме зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
8.164. Згідно з повідомленням №1/336 від 29 червня 2023 року про розірвання договору зберігання нафтопродуктів №1229 від 24 лютого 2022 року, яке адресоване зберігачу, та яке містить графік відвантаження нафтопродуктів, що належать поклажодавцю та передані зберігачу на відповідне зберігання за договором, позивач просив відповідача повернути передане на зберігання майно згідно із графіком.
8.165. Докази повернення переданого поклажодавцем на зберігання майна матеріали справи не містять.
8.166. За цих обставин Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення майна зі зберігання.
8.167. Від так, з урахуванням наведеного, враховуючи наведені норми закону, та нормативно-правових актів, встановлені господарськими судами обставини даного спору, щодо не виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення майна зі зберігання, позовні вимоги Державної організації "Комбінат "Рекорд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" про повернення переданого на зберігання дизельного пального у кількості 5183,55 тонн та бензину автомобільного А-95 у кількості 6977,19 тонн є обґрунтованими, заявлені відповідно до вимог законодавства та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами підлягають до задоволення.
8.168. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.169. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.170. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.171. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.172. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.173. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.174. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
8.175. Разом з тим, слід зазначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ). Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
8.176. Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.177. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.178. У зв`язку із невиконання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення майна зі зберігання, Господарським судом Рівненської області правомірно прийнято рішення про повернення позивачу Державній організації "Комбінат "Рекорд" дизельного палива у кількості 5 183,55 тонн, та бензину автомобільного А-95 у кількості 6 977,13 тонн.
8.179. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі є обґрунтованим та правомірним.
8.180. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.181. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/1017/23 сплатив судовий збір у розмірі 4026,00 грн, згідно платіжної інструкції №318 від 01.03.2024.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України питання розподілу судових витрат не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті" від 01.03.24р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1017/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1017/23 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "10" травня 2024 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.05.2024 |
Оприлюднено | 15.05.2024 |
Номер документу | 118980157 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань зберігання |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Юрчук М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні