Постанова

від 31.07.2024 по справі 918/1017/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1017/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (колегія суддів: Юрчук М. І., Тимошенко О. М., Крейбух О. Г.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 (суддя Качур А. М.) у справі

за позовом Державної організації "Комбінат "Рекорд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Міністерство економіки України; 2) Державне агентство резерву України про повернення майна,

за участю представників:

позивача - Лугіна С. А.,

третьої особи 2 - Михайлець О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна організація "Комбінат "Рекорд" (далі - ДО "Комбінат "Рекорд") звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті"</a> (далі - ТОВ "Нафтасіті") про повернення переданого на зберігання дизельного пального у кількості 5183,55 тонн та бензину автомобільного А-95 у кількості 6977,19 тонн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Нафтасіті" як зберігач відмовляється повернути належні позивачу нафтопродукти (а саме: дизельне пальне у кількості 5183,55 тонн та бензин А-95 у кількості 6977,19 тонн), які зберігаються у відповідача за договором № 1229 від 24.02.2022 зберігання нафтопродуктів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 24.02.2022 між ДО "Комбінат "Рекорд" (позивач, поклажодавець) та ТОВ "Нафтасіті" (відповідач, зберігач) укладено договір № 1229 зберігання нафтопродуктів, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов`язується здійснити комплекс заходів щодо забезпечення приймання та зберігання вантажів поклажодавця, а саме нафтопродуктів: дизельне паливо, бензин неетильований (далі - нафтопродукти), які будуть передані йому поклажодавцем у майбутньому, на нафтобазах, які залучаються зберігачем для виконання цього договору, та забезпечити повернення нафтопродуктів поклажодавцеві.

4. ТОВ "Нафтасіті" для зберігання нафтопродуктів позивача за договором зберігання № 1229 від 24.02.2022 використовує ємності для нафтопродуктів (резервуари) на об`єкті, отриманому відповідачем у користування від ТОВ "Гед Вілс" за договором № 710 від 24.06.2019. За умовами цього договору приймання, розміщення та відвантаження нафтопродуктів на нафтобазі здійснюється силами ТОВ "Нафтасіті".

5. Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання: №0203-ДП від 02.03.2022 (570 018 кг), №0403-ДП від 04.03.2022 (334 760 кг), №0503-ДП від 05.03.2022 (561 106 кг), №0703-ДП від 07.03.2022 (430 460 кг), №0803-ДП від 08.03.2022 (483 180 кг), №1203-ДП від 12.03.2022 (999 946 кг), №2303/1 від 23.03.2022 у (778 520 кг), №2303-ДП від 23.03.2022 (383 220 кг), №2703-ДП від 27.03.2022 (642 340 кг) поклажодавець передав на зберігання зберігачу дизельне паливо в кількості 5 183 550 кг.

6. Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання: №0403-А від 04.03.2022 (520 002 кг), №0603-А від 06.03.2022 (519 452 кг), №1203-А від 12.03.2022 (259 754 кг), №1503-А від 15.03.2022 (418 154 кг), №2103-А від 21.03.2022 (417 907 кг), №1306-А від 13.06.2022 (310 750 кг), №1206-А від 12.06.2022 (312 001 кг), №1406/1-А від 14.06.2022 (304 441 кг), №1406-А від 14.06.2022 (312 903 кг), №1506-А від 15.06.2022 (365 379 кг), №1806-А від 18.06.2022 (58 585 кг), №2406-А від 24.06.2022 (413 751 кг), №2506-А від 25.06.2022 (811 025 кг), №2506/1-А від 25.06.2022 (624 254 кг), №3006-А від 30.06.2022 (209 153 кг),№0307-А від 03.07.2022 (614 091 кг), № 0407-А від 04.07.2022 (403 283 кг), №0507-А від 05.07.2022 (102 248 кг), поклажодавець передав на зберігання зберігачу бензин автомобільний А-95 в кількості 6977130 кг.

7. В матеріалах справи наявні листи поклажодавця, які адресовані зберігачу, в яких поклажодавець просив зберігача надати акти інвентаризації пального, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить агентству згідно із договором від 24.02.2022 № 1229, а саме листи: від 29.04.2022 № 1/28, від 10.05.2022 № 1/149, від 07.06.2022 № 1/193, від 07.07.2022 № 1/237, від 03.10.2022 № 1/412.

8. Міністерством економіки України надано лист, який адресований в тому числі відповідачу, в якому йдеться про те, що позивач неодноразово звертався до мереж автозаправних комплексів щодо надання ним актів інвентаризації пального станом на 01.05.2022, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить Державному агентству резерву України, однак відповіді не отримали. У зв`язку з цим міністерство просило у найкоротші терміни надати ДО "Комбінат "Рекорд" інформацію згідно із наданими запитами та повідомити про це Мінекономіки. У разі неможливості надання актів інвентаризації повідомити про причини ненадання.

9. Листом від 12.12.2022 № 56-09/79151-07 Міністерство економіки України просило, зокрема, відповідача надати акти інвентаризації пального, яке надійшло у якості гуманітарної допомоги.

10. Також, в матеріалах справи наявна претензія від 20.04.2023 № 1/214-а, яка адресована відповідачу, та в якій позивач зазначає, що оскільки відповідач не відповів на жоден лист про надання інформації щодо стану пального, переданого на зберігання, позивач просить протягом 24 календарних днів з дня отримання претензії повернути нафтопродукти, які були передані на відповідне зберігання.

11. Позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення від 29.06.2023 № 1/336 про розірвання договору зберігання нафтопродуктів від 24.02.2022 № 1229, яке адресоване зберігачу, та яке містить графік відвантаження нафтопродуктів, що належать поклажодавцю та передані зберігачу на відповідне зберігання згідно з умовами договору.

12. Усі вказані звернення залишені відповідачем без відповіді.

13. Разом з тим, у матеріалах справи наявний лист відповідача № 29 від 06.10.2023, який адресований позивачу, за змістом якого ТОВ "Нафтасіті" надає позивачу документи, а саме: звіт №1 про передачу нафтопродуктів згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 23, а також додатки 1-4, в яких міститься деталізація виданих нафтопродуктів з нафтобаз, деталізація виданих нафтопродуктів по талонах, деталізація виданих нафтопродуктів на АЗС, деталізація розрахунку виданих власних запасів згідно із пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 238. У листі також зазначено, що відповідач надає копію довідки № 2/1/1 від 08.06.2023 про втрати нафтопродуктів, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин та про рух нафтопродуктів на складах, копію акту про пожежу від 30.03.2022, копію протоколу огляду від 31.03.2022 року.

14. Лист аналогічного змісту від 06.10.2023 № 30 відповідачем скеровано Міністерству економіки України.

15. В матеріалах справи міститься надана відповідачем довідка ТОВ "Гед Вілс" про втрати нафтопродуктів, які виникли внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та про рух нафтопродуктів на складі світлих нафтопродуктів за період з 01.02.2022 по 28.03.2022, в якій відображено перехід дизельного палива з/д вагонами в резервуари № 55 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 592 064 кг, в резервуар № 54 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 135 266 кг, в резервуар № 56 згідно із накладними (без врахування фактичного) в кількості 2 591 486 кг.

16. У вказаній довідці зазначено, що внаслідок обставин непереборної сили, які склалися 28.03.2022, було знищено дизельне пальне в кількості 5183550 кг та бензин в кількості 2165362кг.

17. У наданій відповідачем копії протоколу огляду від 31.03.2022 відображені результати огляду об`єкту та зазначено про виявлені пошкодження, зокрема трьох резервуарів (№№ 54, 55, 56), що сталися внаслідок ракетного обстрілу.

18. У наданій відповідачем копії акту про пожежу від 30.03.2022 вказано, що пожежею знищено нафтопродукти ТОВ "Нафтасіті" та три резервуари для зберігання пального. Причиною пожежі вказано обстріл.

19. Відповідач подав до матеріалів справи акт інвентаризації нафтопродуктів, що належать позивачу, в якому відображено, що станом на 01.04.2022 відхилення фактичної наявності нафтопродукту від облікових даних складає 5 183,55 ДП та 2 135,266 бензин. Фактична наявність - нуль. Також, відповідно до поданого відповідачем акту інвентаризації нафтопродуктів, що належать позивачу, станом на 01.05.2022 фактична наявність належних позивачу нафтопродуктів становить нуль.

20. Окрім цього відповідачем долучено звіт № 1 про передачу нафтопродуктів згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 238.

21. Також, відповідач долучив висновок Рівненської торгово-промислової палати від 03.08.2022, в якому підтверджено факт виникнення істотних обставин при виконанні договірних зобов`язань між ТОВ "Нафтасіті" та ТОВ "Гед Вілс" внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. 06.02.2024 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, про задоволення позову. ТОВ "Нафтасіті" зобов`язано повернути ДО "Комбінат "Рекорд" дизельне паливо у кількості 5 183,55 тонн та бензин автомобільний А-95 у кількості 6 977,13 тонн.

23. Судові рішення мотивовано тим, що ТОВ "Нафтасіті" відповідно до умов договору зберігання № 1229 від 24.02.2022 прийняв майно позивача на зберігання як професійний зберігач та відповідно зобов`язаний повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Докази повернення відповідачем позивачу переданого поклажодавцем на зберігання майна матеріали справи не містять. Разом з цим відповідач як професійний зберігач не довів факту знищення (втрати) майна, отриманого від позивача на зберігання, внаслідок настання обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), що відповідно до пункту 6.2 договору є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за втрату (нестачу) нафтопродуктів поклажодавця та від обов`язку повернути зі зберігання /компенсувати вартість втрачених / пошкоджених за таких умов нафтопродуктів поклажодавця.

24. Зокрема, суди зазначили, що:

- відповідачем не доведено, що дизельне пальне в кількості 5 183 550 кг та бензин в кількості 2 135 266 кг, які були передані позивачем на зберігання відповідачу, перебували саме у резервуарах, котрі були знищені внаслідок дії форс-мажорних обставин (ракетного обстрілу);

- висновок про форс-мажорні обставини Рівненської ТПП, котрий відповідач подав як доказ на підтвердження своїх заперечень проти позову, стосується інших договірних правовідносин та жодним чином не підтверджує обставини знищення переданого поклажодавцем на зберігання майна;

- згідно з умовами пункту 6.3. договору факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись відповідним документом Торгово-промислової палати України, проте матеріали справи не містять сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили);

- наведені відповідачем обставини щодо передачі пального через АЗС на гуманітарні потреби не є предметом спору та предметом доказування у даній справі, оскільки положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 238 передбачений механізм видачі гуманітарної допомоги мережами АЗС власним пальним та порядок його компенсації Міністерством економіки України, а не майном, переданим на зберігання. При цьому відповідачем не надано докази передачі / відпуску зі зберігання на гуманітарні потреби переданого на зберігання майна позивача в кількості 4 841 864 кг бензину.

Короткий зміст касаційної скарги

25. У касаційній скарзі ТОВ "Нафтасіті" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

26. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27. Посилаючись на положення частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України та пункту 6.2. договору, скаржник зазначає, що дизельне паливо у кількості 5 183,550 тонн та бензин автомобільний А-95 у кількості 2 135,266 тонн, які прийнято на зберігання ТОВ "Нафтасіті" за договором від 24.02.2022 № 1229, було втрачено у зв`язку з ракетним обстрілом, що відбувся 28.03.2022, та в результаті якого пожежею знищено резервуари та нафтопродукти, які в них зберігались, а тому підприємство відповідача не може нести цивільно-правову відповідальність в даному випадку, оскільки втрата нафтопродуктів, що перебували на зберіганні відповідача, сталась у зв`язку з протиправними діями третьої особи (країни-агресора), що було проігноровано судами попередніх інстанцій.

28. Касаційна скарга також мотивована тим, що ТОВ "Нафтасіті" відпускало отримані протягом червня-липня 2022 року нафтопродукти як гуманітарну допомогу через мережу АЗС своїх контрагентів набувачам, які за законом мали право на її отримання, при цьому договір від 24.12.2022 № 1229 не встановлював заборони щодо відпуску прийнятих як гуманітарна допомога нафтопродуктів, ТОВ "Нафтасіті" забезпечило отримання такої гуманітарної допомоги територіальними підрозділами ЗСУ, СБУ, Патрульної поліції, Військовими адміністраціями, Прикордонній службі, Національній гвардії та іншим разом з нафтопродуктами, які надавались в якості гумдопомоги з договірного зберігання інших контрагентів підприємства відповідача.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

29. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство економіки України просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також зазначає про те, що скаржником не було наведено у касаційній скарзі жодної підстави касаційного оскарження, визначеної статтею 287 ГПК України.

30. У відзиві на касаційну скаргу Державне агентство резерву України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального права при вирішенні спору. Вказує на порушення позивачем договірних зобов`язань, ненадання доказів на підтвердження порушення умов договору внаслідок обставин непереборної сили, а також ненадання доказів належного та своєчасного повідомлення поклажодавця про настання форс-мажорних обставин.

31. Поданий позивачем відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

32. Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

33. У даній справі ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.07.2024.

34. Проте відзив на касаційну скаргу надісланий позивачем через систему "Електронний Суд" 29.07.2024, тобто поза межами зазначеного строку. Одночасно заявник просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу та поновити строк на його подання, зазначаючи про те, що уповноважений представник позивача адвокат Лугіна С. А. перебував у щорічній відпустці з 12.06.2024 по 22.07.2024, а в подальшому - перебував на лікарняному з 22.07.2024 по 26.07.2024.

35. Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

36. Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

37. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

38. Розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що підстави, наведені позивачем у відзиві, не можуть вважитися поважними, а причина подання відзиву після закінчення строку залежала лише від суб`єктивної волі позивача. При цьому позивач не був позбавлений можливості укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом або представляти свої інтереси в суді касаційної інстанції в порядку самопредставництва.

39. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

40. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).

41. За вказаних обставин поданий позивачем відзив на касаційну скаргу залишається судом без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України, оскільки він поданий після закінчення строку, встановленого для його подання, без наявності поважних причин.

Позиція Верховного Суду

42. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

44. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

45. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

46. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

47. Колегія суддів також зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

48. При цьому скаржник у касаційній скарзі не зазначає конкретну норму (ми) права щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

49. У контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження колегія суддів констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

50. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

51. Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

52. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

53. Саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних в матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень

54. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

55. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, змісту та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

56. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

59. Зважаючи на те, що доводи скаржника не підтвердилися, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з мотивів, викладених в цій постанові.

Судові витрати

60. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтасіті"</a> залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі № 918/1017/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач