Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2288/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/2288/23 (910/3168/23)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна"

про стягнення 84 459, 98 грн.

в межах справи № 910/2288/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Тех Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (ідентифікаційний код 40023039)

про банкрутство

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" про стягнення заборгованості у сумі 84 459, 98 грн, з яких: основний борг в сумі 42 574, 93 грн., пеню в сумі 21 232, 39 грн., інфляційні втрати в сумі 13 906, 15 грн. та 10 % річних у сумі 6 746, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 2020/05/071 від 19.05.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару (фігурних елементів мостіння), внаслідок чого у останнього й утворилась заборгованість.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2288/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 передано справу № 910/3168/23 для спільного розгляду в межах справи № 910/2288/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 прийнято справу № 910/2288/23 (910/3168/23) до розгляду в межах справи № 910/2288/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна". Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Так, згідно розпорядження № 01.3-16/442/24 від 07.02.2024, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи № 910/2288/23, позову в межах справи про банкрутство 910/3168/23, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/2288/23, позов в межах справи про банкрутство 910/3168/23, передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 прийнято справу № 910/2288/23 (910/3168/23) до розгляду в межах справи № 910/2288/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" до свого провадження. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Суд вказує, що ухвала суду від 03.04.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494260502 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 11.04.2023.

Разом з тим, суд також відзначає, що ухвала суду від 15.02.2024 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0600251130903 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 01.03.2024.

Так, враховуючи положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 03.04.2023 та від 15.02.2024 вважається врученою відповідачу належним чином 11.04.2023 та 01.03.2024 відповідно.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/3168/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.05.2020 між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій Ім. Світлани Ковальської" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (покупець) укладено договір поставки фігурних елементів мостіння № 2020/05/071 за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити фігурні елементи мостіння, які надалі іменуються "товар"/"продукція", в асортименті та за цінами, передбаченими в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

В п. 2.1. договору сторони погодили, що товар поставляється покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, зазначену в розділі 11 цього договору, не пізніше ніж за одну добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в додатках.

Згідно п. 5.3. договору покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено в додатках. Але незалежно від строку оплати покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, зі змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Позивач вказує, що у період з 14.08.2020 по 10.08.2021 на виконання умов договору, зокрема його п. 2.1., було поставлено на користь відповідача товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 437 457, 54 грн.

Відповідачем частково було сплачено за товар 394 882, 61 грн, щодо яких в позивача відсутні претензії до відповідача.

Як стверджує позивача, станом на 01.02.2023 у відповідача існує заборгованість за поставлений товар в розмірі 42 574, 93 грн за видатковими накладними 5/58546 від 30.06.2021 та № 5/64398 від 13.07.2021. Означене також підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 та 01.07.2021 по 28.07.2021.

10.02.2022 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вихідним № 109 від 03.02.2022 про сплату заборгованості в сумі 42 574, 93 грн. Втім, означеної заборгованості відповідачем оплачено не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2020/05/071 від 19.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як про це вказувалося вище, постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 437 457, 54 грн, в тому числі, й за видатковими накладними 5/58546 від 30.06.2021 на суму 37 666, 03 грн та № 5/64398 від 13.07.2021 на суму 4 908, 90 грн.

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що видаткові накладні № 5/58546 від 30.06.2021 та № 5/64398 від 13.07.2021 підписані сторонами та скріплена відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

В той час, позивач вказує, що оплату товару відповідачем було здійснено частково, а саме, на суму 394 882, 61 грн, щодо яких в позивача відсутні претензії до відповідача.

Про наявність заборгованості за товар, що був поставлений за видатковими накладними № 5/58546 від 30.06.2021 та № 5/64398 від 13.07.2021 також свідчить й підписані сторонами та скріплений печатками товариств акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 та 01.07.2021 по 28.07.2021.

У свою чергу, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості, як станом на час звернення з позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2020/05/071 від 19.05.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 10 % річних, то суд відзначає наступне.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 10% річних за видатковою накладною № 5/58546 у період з 01.07.2021 по 31.01.2023 та видатковою накладною № 5/64398 у період з 15.07.2021 по 31.01.2023, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 21 232, 39 грн., інфляційні втрати в сумі 13 906, 15 грн. та 10 % річних у сумі 6 746, 51 грн.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат та 10% річних, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" належить основний борг в сумі 42 574, 93 грн., пеню в сумі 21 232, 39 грн., інфляційні втрати в сумі 13 906, 15 грн. та 10 % річних у сумі 6 746, 51 грн.

Що стосується вимоги позивача про встановлення для органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва інфляційні нарахування з 01.02.2023 до виконання рішення в частині стягнення боргу в сумі 42 574, 93 грн., то суд відзначає, наступне.

Приписами ч. 1-3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/2288/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (ідентифікаційний код 40023039) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, то за таких обставин, правомірним є нарахування індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання до 12.04.2023 включно.

Натомість, оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом здійснено та заявлено до стягнення інфляційні втрати розраховані до 31.01.2023, то суд з огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

В той час, з 13.04.2023 відсутні правові підстави для застосовується індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, з огляду на імперативні норми ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7; ідентифікаційний код 40023039) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 05523398) основний борг в сумі 42 574 (сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 93 коп., пеню в сумі 21 232 (двадцять одна тисяча двісті тридцять два) грн 39 коп., інфляційні втрати в сумі 13 906 (тринадцять тисяч дев`ятсот шість) грн 15 коп., 10 % річних у сумі 6 746 (шість тисяч сімсот сорок шість) грн 51 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.05.2024 (після виходу з відпустки).

Суддя Сергій СТАСЮК