Ухвала

від 13.05.2024 по справі 914/2777/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2777/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024

та рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023

у справі № 914/2777/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до Приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України"

про стягнення 1 869 705, 00 грн амортизаційних відрахувань

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.04.2024 надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі № 914/2777/23, надіслана до Суду засобами поштового зв`язку 23.04.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287?290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Як унормовано в п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Тож у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою відкриття касаційного провадження скаржник повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати та правовідносини, до яких ця норма має застосовуватись, а також вказати який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання і в чому полягає його неправильність.

В свою чергу, здійснюючи оскарження судового рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник має зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Відтак процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок чітко визначити та зазначати у касаційній скарзі конкретну підставу (конкретні підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Дослідивши подану у цій справі касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд встановив, що у касаційній скарзі заявник зазначає, що вважає оскаржувані судові рішення незаконними та необґрунтованими внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, а також наводить доводи щодо незгоди з цими рішеннями.

Проте скаржник не вказує підставу (підстави) подання касаційної скарги, передбачену (передбачені) ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Ураховуючи принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати підставу касаційного оскарження.

Отже, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях оформлена з порушенням вимог ст. 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких вона подається, та належного їх обґрунтування.

Способом усунення вказаного недоліку є надання касаційної скарги в новій редакції з належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження відповідно до ст. 287 ГПК України.

Суд зауважує, що касаційну скаргу у новій редакції, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати всім іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 ст. 56 ГПК України).

З поданої касаційної скарги вбачається, що її підписано Миколою Іщуком як начальником регіонального відділення, головою комісії з реорганізації.

Проте доказів на підтвердження наявності у зазначеної особи відповідних повноважень до касаційної скарги не додано.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, як це і передбачено чинним процесуальним законодавством, за відсутності матеріалів справи № 914/2777/23 Суд також позбавлений можливості перевірити наявність доказів на підтвердження повноважень зазначеної особи у матеріалах цієї справи.

Тож скаржнику необхідно надати Суду докази на підтвердження повноважень Миколи Іщука вчиняти дії від імені Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (зокрема, і підписувати та подавати касаційну скаргу у цій справі як керівник цього регіонального відділення).

Крім того, згідно з приписами п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

З оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом заявленого у цій справі позову є вимога майнового характеру про стягнення 1 869 705, 00 грн амортизаційних відрахувань.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить ці судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а отже за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 56 091, 15 грн (1 869 705, 00 грн х 1,5 % х 200 %).

Однак, до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, скаржнику необхідно сплатити та надати суду документ, що підтверджує сплату 56 091, 15 грн судового збору за подання касаційної скарги за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

До того ж відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У поданій Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, проте причин пропуску цього строку скаржником не зазначено.

Водночас наведені норми ст. 288 ГПК України свідчать про те, що суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

З огляду на це, Суд дійшов висновку, що заявлене у цьому разі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не може бути визнано обґрунтованим.

Відтак Суд вказує скаржнику на необхідність заявити інше клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому навести підстави для його поновлення з їх належним обґрунтуванням, та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, зокрема, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи все вищевикладене, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме ? заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази на підтвердження повноважень Миколи Іщука представляти інтереси скаржника у цій справі (зокрема, підписувати та подавати касаційну скаргу); 3) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 56 091, 15 грн; 4) подати інше клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з наведеними підставами для поновлення цього строку та відповідними доказами на підтвердження таких підстав

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі № 914/2777/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.