Ухвала

від 13.05.2024 по справі 377/336/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа №377/336/24

Провадження №2-з/377/9/24

13 травня 2024 року суддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Профспілкова організація «Захист праці» у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», про визнання незаконним та скасування рішення комісії від 18 квітня 2024 року.

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати рішення комісії Цеху поводження з радіоактивними відходами ДСП ЧАЕС з питань перевірки знань правил технічної експлуатації у ПРАВ ЦПРВ ДСП ЧАЕС ОСОБА_1 , оформленого у вигляді протоколу від 18 квітня 2024 року, та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 06 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 травня через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року № 140/1 в частині проведення повторної перевірки знань з правил технічної експлуатації переробнику радіоактивних відходів 6 розряду (УВТРАВ) ОСОБА_1 до вирішення даної справи.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення комісії з перевірки знань, оформлене у вигляді протоколу. Позивач вважає, що після проведення повторної перевірки знань на підставі розпорядження начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року № 140/1, оскарження рішення комісії з перевірки знань буде недоцільним у двох випадках. У разі позитивної оцінки при повторній перевірці знань рішення суду не буде мати жодних правових наслідків. У разі негативних результатів позивачу доведеться оскаржувати рішення повторної перевірки знань. Якщо рішення буде ухвалено на користь позивача, то законність проведення повторної перевірки знань буде під сумнівом, а якщо суд відмовить у позові, навіть тоді існуватимуть підстави для оскарження рішення комісії з повторної перевірки знань правил технічної експлуатації. Відтак, варто дочекатися рішення суду за первісним позовом. Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову до закінчення розгляду справи породить додаткові позови про скасування рішення комісії з повторної перевірки знань, а тому необхідно зупинити дію розпорядження саме в частині проведення повторної перевірки, а в частині недопуску до самостійної роботи залишити без змін. У 2019 році у позивача з відповідачем з причин не забезпечення позову у Славутицькому міському суді виникло ще два додаткових позови, що є доказом підтвердження обставин істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

За правилами частини першоїстатті 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, доходжу такого висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Так, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб ;накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; забороноювчиняти певнідії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин ;забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; зупиненнямстягнення напідставі виконавчогодокумента,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; зупиненняммитного оформленнятоварів чипредметів; арештомморського судна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, які можуть призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Частиною 3 статті 150ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Встановлено, що між сторонами виник трудовий спір і позивачем заявлено позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення комісії Цеху поводження з радіоактивними відходами ДСП ЧАЕС з питань перевірки знань правил технічної експлуатації у ПРАВ ЦПРВ ДСП ЧАЕС ОСОБА_1 , оформленого у вигляді протоколу від 18 квітня 2024 року.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідач розпорядженням начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року № 140/1 призначив повторну перевірку знань позивача.

Разом з цим, належного обґрунтування необхідності забезпечення позову у спосіб, зазначений в заяві, дана заява не містить і будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог про забезпечення позову, крім копії першої сторінки журналу адміністративних розпоряджень ЦПРВ та розпорядження начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року №140/1, позивач не надав.

Посилання позивача на те, що у 2019 році в нього з відповідачем з причин не забезпечення позову у Славутицькому міському суді виникло ще два додаткових позови, не підтверджує того факту того, що не забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року № 140/1 в частині проведення переробнику радіоактивних відходів 6 розряду (УВТРАВ) ОСОБА_1 повторної перевірки знань з правил технічної експлуатації може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди для виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення комісії Цеху поводження з радіоактивними відходами ДСП ЧАЕС з питань перевірки знань правил технічної експлуатації у ПРАВ ЦПРВ ДСП ЧАЕС ОСОБА_1 , оформленого у вигляді протоколу від 18 квітня 2024 року, а в заяві про забезпечення позову він просить зупинити дію розпорядження начальника ЦПРВ ДСП ЧАЕС Куцкіна В.В. від 18 квітня 2024 року № 140/1 в частині проведення повторної перевірки знань з правил технічної експлуатації переробнику радіоактивних відходів 6 розряду (УВТРАВ) ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, доходжу висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

Керуючисьстаттями 149-153 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Копію ухвали направити учасникам справи до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 13 травня 2024 року.

Суддя Н. С. Бабич