Рішення

від 13.05.2024 по справі 280/2600/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2024 року Справа № 280/2600/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України (далі відповідач), в якому позивач (з урахуванням збільшення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 25 січня 2024 року №3/29/12-1018, щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме пасинка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, а саме пасинка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, а саме, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 27 березня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

29 березня 2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року судом прийнято до розгляду вищезазначену заяву про збільшення позовних по справі № 280/2600/24.

26 квітня 2024 року від Військової частини НОМЕР_2 НГУ надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначає, що позивач є вітчимом ОСОБА_2 , а відповідно до положень статті 150 Сімейного кодексу України обов`язок щодо виховання покладається на батьків. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити позову.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позов до розгляду.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходить Військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 20 лютого 2023 року № 288 солдат ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 20 лютого 2023 року.

08 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 НГУ про звільнення з військової служби за сімейними обставинами передбаченими підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, а саме пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою доведення факту виховання пасинка позивачем до рапорту, зокрема, додано:

- свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_4 , згідно якого 26 жовтня 2023 року між позивачем та ОСОБА_3 26 жовтня 2023 року укладено шлюб;

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 268939 від 28 жовтня 2014 року, видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_2 , батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_3 ;

- довідку ОСББ « Будівельник 9-ЗГІ» № 11 від 28 листопада 2023 року, якою встановлено факт постійного проживання однією сім`єю в кв. АДРЕСА_4 , позивача разом з дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та пасинком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- Акт Відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради обстеження умов проживання від 26 лютого 2024 року, складений на підставі заяви жінки позивача - ОСОБА_3 , яким встановлено що малолітній ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 разом з Позивачем та ОСОБА_3 , для виховання дитини" останніми створено відповідні умови, стосунки і традиції сім`ї добрі;

- рішення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради Управління соціальної підтримки населення від 30 жовтня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_3 припинено виплату допомоги з 01 листопада 2023 року на підставі її заяви від 30 жовтня 2023 року у зв`язку зі зміною складу сім`ї, в результаті укладення шлюбу з позивачем;

- довідку дитячого психолога ОСОБА_5 , що видана ОСОБА_3 зі змісту якої вбачається, що позивач приймає активну участь у вихованні і розвитку дитини ОСОБА_2 , відвідує заняття разом з дитиною, опікується хлопчиком.

- консультативний висновок лікаря педіатра ОСОБА_6 ТОВ «ДІАКЛІНІК» від 31 січня 2024 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 має діагноз дитячий аутизм з вираженими функціональними порушеннями ЗНМ І рівня, обмеження здатності до спілкування III ступеня, обмеження здатності до навчання III ступеня. Р84.0, з підгрупою А. Дитина спостерігається в сімейній амбулаторії з 01 жовтня 2023 року з моменту укладення декларації з лікарем. За вказаний період дитина відвідувала амбулаторію 5 разів.

Проте, листом відповідача від 25 січня 2024 року № 3/29/12- 1018 ОСОБА_1 відмовлено у задоволені рапорту, у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військову службу та військовий обов`язок» з причини того, що у документах, які додано до рапорту не вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на утриманні ОСОБА_1

Вважаючи протиправною вищезазначену відмову Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 25 січня 2024 року № 3/29/12- 1018 позивач звернувся до суду даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Як зазначалося вище, згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 268939 від 28 жовтня 2014 року, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, відповідно до якого 28 жовтня 2014 року, народилась дитина ОСОБА_2 , батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особам до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частини 1 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Частинами 1-2 статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Також, відповідно до положень частини 1 статті 249 Сімейного кодексу України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Статтею 260 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Отже, саме на батьків, опікунів, піклувальників, сімейне законодавство покладає обов`язок по вихованню малолітнього, неповнолітнього. Разом з тим, мачуха або вітчим можуть лише брати участь у їх вихованні (за умови проживання однією сім`єю), тобто бути додатковим суб`єктом заохочення та підтримки розвитку малолітнього, неповнолітнього.

ОСОБА_4 батько ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав (доказів зворотнього суду не надано) та зобов`язаний приймати участь у виховані дитини також і у випадку окремого проживання.

В даному випадку на позивача не покладено обов`язок щодо виховання ОСОБА_2 , він лише може брати участь розвитку вказаної дитини, а тому на нього не поширюється положення підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо звільнення з військової служби через такі сімейні обставини у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 травня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов